Про заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні

Зміст

Вступ

Розділ 1.Теоретичні основи обліку підприємств з іноземними інвестиціями.

1.1.Поняття і сутність іноземних інвестицій.

1.2.Нормативно правова база підприємств з іноземними інвестиціями.

Розділ 2. Облік підприємств з іноземними інвестиціями.

2.1.Організація обліку підприємств з іноземними інвестиціями.

2.2.Методика обліку підприємств з іноземними інвестиціями.

Розділ 3. Перспективи розвитку інвестиційної діяльності.

Висновок.

Список використаної літератури.

Додатки.

Вступ

Розділ 1.Теоретичні основи обліку підприємств з іноземними інвестиціями.

1.1.Поняття і сутність іноземних інвестицій.

В системі відтворення, безвідносно до його суспільної форми, інвестиціям належить найважливіша роль в справі відновлення і збільшення виробничих ресурсів, а, відповідно, і забезпечення відповідних темпів економічного росту. Якщо уявити суспільне відтворення як систему виробництва, розподілу, обміну та споживання, то інвестиції, головним чином, стосуються першої ланки – виробництва, і, можна сказати, складають матеріальну основу його розвитку.

Саме поняття інвестиції (від лат. Investio - одягаю) значить вкладення капіталу в галузі економіки як в самій країні, так і за її межами.

Інвестиції – це грошові, майнові, інтелектуальні цінності, які вкладають в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку.Їх можна робити в основні (будівлі, споруди, машини и й устаткування тощо) та оборотні (для формування виробничих запасів товарно – матеріальних цінностей тощо) фонди, у нематеріальні ресурси й активи (цінні папери. патенти, ліцензії тощо).

Одна частина інвестицій – це споживчі блага, які не застосовуються в поточному періоді, а відкладаються в запас (інвестиції на збільшення запасів). Інша частина – це ресурси, які направляються на розширення виробництва (вклади в споруди, машини то будівлі).

Таким чином, інвестиціями вважаються ті економічні ресурси, які направлені на збільшення реального капіталу суспільства, тобто на розширення чи модернізацію виробничого апарату. Це може бути пов’язано з придбанням нових машин, будинків, транспортних засобів, а також з будівництвом доріг, мостів та інших інженерних споруд. Сюди також треба включити витрати на освіту, наукові дослідження та підготовку кадрів. Ці витрати представляють собою інвестиції в “людський капітал”, які на сучасному розвитку економіки набувають все більшого і більшого значення, тому що на сам кінець результатом людської діяльності виступають і будинки, і споруди, і машини, і устаткування, і найголовніше, основний фактор сучасного економічного розвитку – інтелектуальний продукт, який визначає економічне положення країни в світовій ієрархії держав.

Інвестиції відіграють центральну роль в економічному процесі, вони визначають загальний ріст економіки. В результаті інвестування засобів в економіку збільшуються обсяги виробництва, росте національний прибуток, розвиваються та йдуть вперед в економічній конкуренції галузі та підприємства, що в найбільшому ступені задовольняють попит на ті чи інші товари та послуги. Отриманий приріст національного прибутку частково знову накопляється, проходить подальше збільшення виробництва, процес повторюється безперервно. Таким чином інвестиції, що утворюються за рахунок національного прибутку, в результаті його розподілу, самі обумовлюють його ріст, розширене відтворення. При чому, чим ефективніше інвестиції, тим більше ріст національного прибутку, тим значніші абсолютні розміри накопичення (при даній його частці), які можуть бути знову вкладеними в виробництво. При достатньо високій ефективності інвестицій приріст національного прибутку може забезпечити підвищення частки накопичення при абсолютному рості споживання.

Іноземні інвестиції - це довгострокові вкладення капіталу закордонними власниками в промисловість, сільське господарство, транспорт і інші галузі економіки: вивіз вітчизняного капіталу в інші країни. Експорт підприємницького капіталу здійснюється в основному шляхом створення монополіями філій або дочірніх підприємств за рубежем, у тому числі у формі спільних підприємств за участю національного капіталу. Сучасна світова економіка не може успішно розвиватися без іноземних інвестицій. Багато країн світу активно інвестують свої засоби в економіку інших країн, одержуючи визначений доход і розвиваючи окремі галузі народного господарства цих країн.

Досить важлива роль іноземних інвестицій для нашої країни, тому що створюються сприятливі умови на базі отриманих кредитів обновляти і розвивати всі необхідні галузі народного господарства, підвищити ефективність виробництва і випускати конкурентоздатні товари. Без інвестицій неможливе сучасне створення капіталу, забезпечення конкурентоздатності товаровиробників на зовнішніх і внутрішніх ринках. Процеси структурного і якісного відновлення світового товаровиробництва і ринкової інфраструктури відбуваються винятково шляхом і за рахунок інвестування. Чим інтенсивніше воно здійснюється, тим швидше відбувається відтворювальний процес, тим активніше відбуваються ефективні ринкові перетворення.

В даний час, як ніколи, багато країн світу поставлені перед об'єктивною необхідністю активізації інвестиційної діяльності на створення конкурентоздатних господарських систем, модернізацію і реконструкцію діючих структур, забезпечення диверсифікованості капіталу в напрямку соціально орієнтованих структурних перетворень.

Іноземне інвестування відбувається при наявності двох головних факторів: спонукальних мотивів і регулювання. Кожен процес вкладення засобів здійснюється і розвивається в специфічних і багато в чому неповторних внутрішніх і зовнішніх соціально-економічних і політичних умовах. Для нашої країни проблемою залишається нестійкий політичний та економічний стан, яки зменшує спонукальний мотив.

Згідно з Законом України «Про режим іноземного інвестування» під іноземними інвестиціями розуміють усі «цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку чи досягнення соціального ефекту».

Іноземні інвестори мають право здійснювати інвестиції в наступних формах:
– участь іноземних інвесторів у підприємствах України;
–створення підприємств, які повністю належать іноземним інвесторам;
– придбання діючих підприємств;
– придбання рухомого та нерухомого майна (земельні ділянки, будинки, обладнання, транспорт і т.д.).

Говорячи про іноземні інвестиції, необхідно, перш за все, розмежовувати державні та приватні інвестиції.

Залежно від ступеня контролю над зарубіжними компаніями інвестиції поділяються на прямі та портфельні.

Прямі інвестиції – основна форма експорту приватного капіталу, що забезпечує встановлення ефективного контролю і надає право безпосереднього розпорядження закордонною компанією. За визначенням МФВ, прямі іноземні інвестиції існують у тому випадку, коли іноземний власник володіє не менш ніж 25 % статутного капіталу акціонерного товариства (згідно з американським законодавством – не менше 10 %, у країнах Європейського Співтовариства – 20 – 25 %, у Канаді, Австралії і Новій Зеландії – 50 %).

Прямі інвестиції поділяються на дві групи:
– трансконтинентальні капітальні вкладення, зумовлені кращими умовами ринку, тобто тоді, коли існує можливість поставляти товари з нового виробничого комплексу безпосередньо на ринок даної країни (континенту). Витрати відіграють у цьому випадку незначну роль, основне – знаходження на ринку. Різниця у витратах виробництва порівняно з материнською компанією є меншим фактором впливу на розміщення виробництва на даному континенті.

Витрати виробництва є вирішальними для визначення країни даного континенту, в якій необхідно створювати нові виробничі потужності;
– транснаціональні вкладення – прямі вкладення, часто в сусідній країні. Мета – мінімізація витрат порівняно з материнською компанією.

Риси, що характерні для прямих інвестицій:
– при прямих закордонних інвестиціях інвестори, як правило, втрачають можливість швидкого виходу з ринку;
– більший ступінь ризику та більша сума, ніж при портфельних інвестиціях;
– більш високий термін капіталовкладень, характерних для країн-імпортерів іноземного капіталу.

Прямі іноземні інвестиції спрямовуються в приймаючі країни двома шляхами:
– організація нових підприємств;
– купівля або поглинання вже діючих компаній.

З точки зору прямих витрат, перший шлях дешевше другого, однак за параметром «Втрачена вигода» другий шлях доцільніше.

Портфельні інвестиції – капітальні вкладення, частка яких у капіталі нижче межі, визначеної для прямих інвестиції. Портфельні інвестиції не забезпечують контролю за закордонними компаніями, обмежуючи прерогативи інвестора отриманням частки прибутку (дивідендів).

У певних випадках міжнародні корпорації реально контролюють іноземні підприємства, володіючи портфельними інвестиціями, в силу двох причин:
– через значну розпорошеність акцій серед інвесторів;
– наявність додаткових договірних зобов’язань, що обмежують оперативну самостійність іноземної фірми, (ліцензійні та франчайзингові угоди, контракти на маркетингові послуги та технічне обслуговування).

Підвищення ролі портфельних інвестицій у повоєнні роки пов’язане з можливістю проведення спекулятивних операцій, збільшенню масштабів яких сприяв ряд факторів: інтернаціоналізація діяльності фондових бірж, зняття обмежень на допущення іноземних компаній на багатьох великих фондових біржах, розширення міжнародних операцій банків із цінними паперами пенсійних фондів та інших ощадних закладів.

Визначення кола осіб, які визнаються іноземними інвесторами, має суттєве практичне значення. По-перше, від визнання особи іноземним інвестором залежить отримання відповідних прав та пільг, які надаються внутрішнім законодавством та міжнародними договорами. По-друге, статус іноземного інвестора має значення при реєстрації, допуску до здійснення господарської діяльності. По-третє, якщо особа визнана інвестором в певній державі, на неї можуть поширюватися гарантії та інші умови, що передбачені міжнародними договорами з відповідною країною, а також дипломатичний захист з боку країни інвестора.

Перелік інвесторів згідно з законами різних держав в основному співпадає, хоча існують певні розбіжності.

До числа іноземних інвесторів звичайно відносять наступні категорії суб’єктів:
– іноземні юридичні особи;
– іноземні фізичні особи (іноземні особи, особи без громадянства);
– вітчизняні громадяни, що проживають за кордоном;
– іноземні держави;
– міжнародні організації.

Здійснення інвестицій пов’язане з певним ризиком для іноземного інвестора. Можливість таких ризиків, які часто називаються «некомерційними», збільшується при політичній та економічній нестабільності в приймаючій країні, при виникненні воєнних конфліктів, введенні надзвичайного стану тощо. Усе це загострює питання про гарантії і робить необхідним встановлення певних гарантій як у внутрішньому законодавстві, так і в міжнародних договорах.

1.2. Нормативно правова база підприємств з іноземними інвестиціями.

За критерієм участі іноземного інвестора та його частки у статутному капіталі (складеному майні підприємства) законодавець виділяє дві категорії підприємств, яким притаманна певна специфіка: підприємства з іноземними інвестиціями та іноземні підприємства.

Особливості правового становища підприємств з іноземними інвестиціями визначаються статтями 116, 390-400 ГК, Законом України від 19.03.1996 р "Про режим іноземного інвестування" (ст. 1 - щодо визначення понять "іноземні інвестори", "іноземні інвестиції", "підприємство з іноземними інвестиціями", ст. 2

"Види іноземних інвестицій", ст. 4 "Об'єкти іноземного інвестування", ст. 7 "Правовий режим інвестиційної діяльності", ст. 13 "Державна реєстрація іноземних інвестицій", ст. 16 "Організаційно-правові форми підприємств з іноземними інвестиціями"), а також низкою підзаконних нормативно-правових актів, зокрема:

Положенням про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій", затв. постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.1996 p.;

- постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.1996р. "Про порядок видачі, обліку і погашення векселів, виданих під час ввезення в Україну майна як внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність, та сплати ввізного мита у разі відчуження цього манна";

- постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.1996 р. "Про затвердження Порядку визначення продукції власного виробництва підприємств з іноземними інвестиціями";

- постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2002 р. № 1855 "Про допущення товарів до переміщення через митний кордон України в режимі тимчасового ввезений (вивезення)";

Правилами здійснення переказів іноземної валюти за межі України за дорученням фізичних осіб та одержання фізичними особами в Україні переказаної їм із-за кордону іноземної валюти та про внесення змін до нормативно-правових актів Національного банку України: Затв. постановою Правління 1ІБУ від 17.01.2001 р. № 18таіи.

Підприємство з іноземними інвестиціями (ПІІ) - це такс підприємство корпоративного типу, засновником (засновниками) та/або учасником (учасниками) якого (крім, резидентів) є іноземний інвестор (інвестори), а частка іноземних інвестицій у статутному фонді (складає і йому майні) підприємства становить, не менше ніж 10%

Характерні ознаки

Спеціальне нормативно-правове регулювання: статті 116, 390-400 ГК, Закон України від 19.03.1996 р. "Про режим іноземного інвестування": Положення про порядок державної реє­страції іноземних інвестицій", затв. постановою КМУ "ід 07.08.1996 р. Х" 928; постанова КМУ від 07.08.1996 р. № 937 "Про порядок видачі, обліку і погашення векселів, виданих під час ввезення в Україну майна як внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестицій­ну діяльність, та сплати ввізного мита у разі відчуження цього майна"; постанова КМУ віл 05.09.1996 р. Хе 1061 "Про затвердження Порядку визначення продукції власного виробни­цтва підприємств з іноземними інвестиціями"; постанова КМУ від 12.12.2002 р. № 1855" Про допущення товарів до переміщення через митний кордон України в режимі тимчасового вве­зення (вивезення)" та ін.

Підприємство корпоративного типу за участю вітчизняних суб'єктів господарювання чи грома­дян (резидентів) та іноземного інвестора/інвесторів (ними можуть бути: іноземні громадяни, особи без громадянства, що не мають постійного місце проживання в Україні, юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншої держави, міжнародні організації, інші держави)

Наявність в статутному фонді підприємства іноземної інвестиції у визначених законом формах (види та форми таких інвестицій визначаються ст. 2. 16 Закону "Про режим іноземного інвестування", ст. 391,392 ГК) та розмірі (не менше 10% розміру цього фонду)

Створення такого підприємства може відбуватися шляхом заснування (при цьому принаймні одним із засновників має бути іноземний інвестор), а також у разі внесення його учасником іноземним інвестором іноземної інвестиції у вже створене підприємство; набуття підприєм­ством статусу ПІІ пов'язується не з моментом його державної реєстрації, а з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс

Майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підпри­ємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання),

- звільняється від обкладення митом. Порядок пропуску такого майна на територію України ви­значається ст. 18 Закону України "Про режим іноземного інвестування" та постановою КМУ від 07.08.96 р. №937

_ Продукція ПІІ не підлягає ліцензуванню і квотуванню за умови їх сертифікації як продукції власного виробництва у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України

_ 3 метою залучення іноземних інвестицій держава закріплює гарантії захисту нрав іноземних інвесторів (ст. 397 ГК, статті 8-12 Закону "Про режим іноземного інвестування")

З метою захисту інтересів національної економіки законом можуть встановлюватися обмеження щодо здійснення певних видів господарської діяльності підприємствами з іноземними інвестиціями _

майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання), звільняється від обкладення митом. Порядок пропуску такого майна на територію України визначається ст. 18 Закону України "Про режим іноземного інвестування" та постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.96 р. "Про порядок видачі, обліку і погашення векселів, виданих під час ввезення в Україну манна як внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність, та сплати ввізного мита у разі відчуження цього майна;

продукція цих підприємств не підлягає ліцензуванню і квотуванню за умови їх сертифікації як продукції власного виробництва у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

на підприємство з іноземними інвестиціями розповсюджується національний режим господарювання, якщо інше не передбачено законами, та міжнародними договорами України, ратифікованими BP України;

з метою залучення іноземних інвестицій держава закріплює гарантії захисту прав іноземних інвесторів (ст. 397 ГК, статті 8-12 Закону "Про режим іноземного інвестування");

з метою захисту інтересів національної економіки законом можуть встановлюватися обмеження щодо здійснення певних видів господарської діяльності підприємствами з іноземними інвестиціями (види господарської діяльності, що належать до монополії держави).

Іноземне підприємство фактично є різновидом підприємства з іноземними інвестиціями, визначальною ознакою якого є особливі вимоги до його учасників (ними можуть бути лише іноземні інвестори) та майна (в іноземному підприємстві іноземна інвестиція має становити 100%). За організаційно-правовою формою таке підприємство може бути унітарним чи корпоративним. Виникнення такого підприємства пов'язується із заснуванням іноземними інвесторами (інвестором) нового підприємства чи набуття такими особами у власність майнового комплексу діючого унітарного підприємства або 100% акцій (часток) підприємства корпоративного типу 3 метою захисту інтересів національної економіки та національної безпеки законом можуть визначатися галузі, в яких створення іноземних підприємств забороняється.

Особливості правового статусу іноземних підприємств визначаються ст. 117 Г К України.

Правовим підґрунтям сфери інвестиційної діяльності в області виступає чинне законодавство в Україні. Зокрема:

· Закон України “Про інвестиційну діяльність”

· Господарський кодекс України

· Закон України “Про режим іноземного інвестування”

· Закон України“Про захист іноземних інвестицій на Україні”

· Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність”

· Закон України “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)”

· Закон України “Про банки і банківську діяльність”

· Закон України “Про місцеві державні адміністрації”

· Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”

· та інші нормативно-законодавчі акти, які визначають норми інвестиційної діяльності на території України.

З метою активізації інвестиційної діяльності та значного нарощування обсягів інвестицій на розвиток виробничих галузей економіки в області реалізується Програма залучення інвестицій в економіку Житомирської області на 2011 - 2015 рр.(прийнята рішенням обласної ради від 28.12.10 № 57).
Дана Програма спрямована на поліпшення економічних, правових та організаційних умов діяльності інвесторів в області, активізацію інформаційного та організаційного забезпечення залучення інвестицій.

Об`єктами інвестиційної діяльності, відповідно до Закону України "Про інвестиційну діяльність" забороняється інвестування в об`єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.
Відповідно до Закону України "Про правовий статус іноземців" іноземці мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов`язки, що і громадяни України. Іноземці є рівні перед законом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної незалежності, статі, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин. Іноземці зобов`язані поважати та дотримувати Конституції і законів України. Іноземці мають право займатися в Україні інвестиційною, а також зовнішньоекономічною та іншими видами підприємницької діяльності, передбаченими законодавством України. Іноземці можуть відповідно до законодавства України мати у власності будь-яке майно, успадкувати і заповідати його, а також мати особисті немайнові права. Законодавством України іноземцям гарантуються недоторканість особи, житла, невтручання в особисте і сімейне життя, таємниця листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень, повага їх гідності нарівні з громадянами України. Іноземці, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність на загальних підставах. Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.95 № 1074 визначені Правила в`їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію. Законом України від 17.02.2000р. №1457 "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб`єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" встановлено що на території України до суб`єктів підприємницької діяльності або інших юридичних осіб, їх філій, відділень, відокремлених підрозділів, включаючи постійні представництва нерезидентів, створених за участю іноземних інвестицій, незалежно від форм та часу їх внесення, застосовується національний режим валютного регулювання та справляння податків, зборів (обов`язкових платежів), встановлений законами України для підприємств, створених без участі іноземних інвестицій.

Спеціальне законодавство України про іноземні інвестиції, а також державні гарантії захисту іноземних інвестицій, визначені законодавством України, не регулюють питання валютного, митного та податкового законодавства, чинного на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Цей Закон не поширюється на правовідносини, визначені Законом України "Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні". Указом Президента України від 7.07.98 р. №748 "Про деякі питання іноземного інвестування" врегульовані питання здійснення іноземних інвестицій у формі придбання державних боргових зобов`язань, що надасть можливість забезпечити захист іноземних інвестицій, вкладених в цінні папери, та підвищить інвестиційний рейтинг України.

Законом України від 15 липня 1999 року №977 "Про внесення змін до деяких законів України з метою стимулювання інвестиційної діяльності" визначено, що не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість операції з передачі основних фондів як внеску до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права, у тому числі при ввезенні основних фондів на митну територію України (крім підакцизних товарів), або їх вивезені за межі митної території України.

Фактично внесені іноземні інвестиції, а також договори (контракти) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора підлягають реєстрації у порядку, визначеному постановами КМУ від 7 серпня 1996 року № 928 "Про затвердження Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій" та від 30 січня 1997 року № 112 "Про затвердження Положення про порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора". Цими документами визначено процедуру реєстрації, державні органи, що її здійснюють, перелік необхідних для реєстрації документів, терміни видачі реєстраційних посвідчень, тощо.
Незареєстровані інвестиції не дають права на отримання гарантій їх захисту та будь-яких пільг, встановлених Законом України "Про режим іноземного інвестування".
Законом України "Про режим іноземного інвестування" введено новий порядок пропуску через кордон майнових іноземних інвестицій. Статтями 18 і 24 цього Закону передбачено, що внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність, звільняється від обкладення митом. Пропуск майна, що ввозиться на територію України як іноземна інвестиція, здійснюється на підставі виданого підприємством простого векселя на суму ввізного мита з відстроченням платежу не більш як на 30 календарних днів з дня оформлення ввізної вантажної митної декларації. У разі фактичного зарахування вказаного майна на баланс підприємства у період, на який надається відстрочення платежу, що підтверджено податковою інспекцією за місцем знаходження підприємства, вексель погашається і ввізне мито не справляється.

Якщо протягом трьох років з часу зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства з іноземними інвестиціями майно, що було ввезене в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду зазначеного підприємства, відчужується, у тому числі у зв'язку з припиненням діяльності цього підприємства (крім вивезення іноземної інвестиції за кордон), підприємство з іноземними інвестиціями сплачує ввізне мито, яке обчислюється виходячи з митної вартості цього майна, перерахованої у валюту України за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним банком України на день здійснення відчуження майна. Порядок видачі, обліку і погашення векселів, виданих під час ввезення в Україну майна як внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність, та сплати ввізного мита у разі відчуження зазначеного майна затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1996 року № 937. Відповідно до статті 19 вищезазначеного Закону підприємства з іноземними інвестиціями самостійно визначає умови реалізації своєї продукції (робіт або послуг). Продукція підприємств з іноземними інвестиціями не підлягає ліцензуванню і квотуванню за умови її сертифікації як продукції власного виробництва відповідно до порядку встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 року № 1061 "Про затвердження Порядку визначення продукції власного виробництва підприємств з іноземними інвестиціями".

Законом України "Про угоди про розподіл продукції" створені сприятливі стабільні умови для інвестування пошуку, розвідки та видобування корисних копалин в Україні. З метою реалізації положень Закону України "Про розподіл продукції" Кабінетом Міністрів України прийняти постанови від 16.03.2000 №509 "Про затвердження Положення про Міжвідомчу комісію з організації укладання та виконання угод про розподіл продукції" та від 28.04.2000 №741 "Про використання частини виробленої продукції, що залишається у власності держави відповідно до угод про розподіл продукції", від 12.07.2000 №1119 "Про утворення Міжвідомчої комісії з організації укладання та виконання угод про розподіл продукції".

Законом України від 16.07.99 №997 "Про концесії" визначено поняття та правові засади регулювання відносин концесії державного та комунального майна, а також умови і порядок її здійснення з метою підвищення ефективності використання державного і комунального майна. З метою реалізації положень Закону України "Про Концесії" Кабінетом Міністрів України прийнято постанови від 11.12.99 №2293 "Про затвердження переліку об`єктів права державної власності, які можуть надаватися в концесію" та від 18.01.2000 №72 "Про реєстр концесійних договорів", від 12.04.2000 №639 "Про затвердження Методики розрахунку концесійних платежів", від 12.04.2000 №642 "Про затвердження Положення про проведення концесійного конкурсу та укладання концесійних договорів на об`єкти права державної і комунальної власності, які надаються у концесію", від 12.04.2000 №643 "Про затвердження Типового концесійного договору" від 13.07.2000 №1114 "Про Положення про порядок визначення об'єктів концесії, яким можуть надаватись пільги щодо концесійних платежів, дотації і компенсації та умови їх надання".

Статтею 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 28.03.1991р. надано право створення комерційних банків за участю іноземних юридичних та фізичних осіб. Національний банк України видає ліцензію на створення таких банків. Порядок видачі ліцензії визначається Національним банком України відповідно до законодавства України. Законом України "Про науково-технічну інформацію" від 25.06.1993р. передбачається право іноземних юридичних та фізичних осіб, а також осіб без громадянства інвестувати розвиток сфери науково-технічної інформації України відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про власність" іноземні інвестори є суб`єктами права власності і вправі мати на території України у власності будинки, споруди, інше майно соціально-культурного та виробничого призначення. При цьому законодавчими актами може бути встановлено види майна, що не може перебувати у власності юридичних осіб інших держав та міжнародних організацій.

Важливим кроком на шляху аграрної реформи та активізації підприємництва стало прийняття 06.10.98 у новій редакції Закону України "Про оренду землі", який встановлює можливість розвитку такої організаційної форми в сільському господарстві, як приватно-орендні підприємства. Орендарями землі можуть бути як українські так і іноземні фізичні та юридичні особи. З метою створення умов для ефективного використання землі, стимулювання підприємницької діяльності, заохочення інвестицій 19.01.99 прийнято Указ Президента "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення", та підготовлено відповідний проект закону. Передбачено продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення для фізичних і юридичних осіб, в тому числі, підприємств з іноземними інвестиціями. На виконання вищезгаданого Указу постановами Кабінету Міністрів України від 24 березня 1999 року №440 затверджено порядок подання заяви (клопотання) про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення та форму державного акта на право власності на землю та від 16.06.1999 №1050 методику експертної грошової оцінки земельних ділянок несільськогосподарського призначення. Указ Президента України від 23 липня 1998 року № 817 "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" направлений на удосконалення порядку здійснення комплексного контролю за діяльністю суб`єктів підприємництва з метою запобігання втручання державних органів у підприємницьку діяльність та зменшення кількості перевірок. На виконання вищезгаданого Указу Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 29 січня 1999 р. N 112 якою затверджено Порядок координації проведення планових виїзних перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності контролюючими органами.

У відповідності із статтею 20 Закону України "Про режим іноземного інвестування" підприємства з іноземними інвестиціями сплачують податки згідно із законодавством. Разом з тим, для окремих суб`єктів підприємницької діяльності, які здійснюють інвестиційні проекти із залученням іноземних інвестицій, що реалізуються відповідно до державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери і територій, може встановлюватися пільговий режим інвестиційної діяльності. Тобто, законодавство надає можливість створювати у виключних випадках більш сприятливих умов реалізації важливих для економіки України проектів із залученням прямих іноземних інвестицій. Прикладом практичної реалізації вищезазначеної норми може служити Закон України "Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні" від 19 вересня 1997 року № 535/97-ВР, який визначив умови, необхідні для підтримки і розвитку автомобілебудування.

Крім того, у відповідності із Законом України "Про режим іноземного інвестування" спеціальний режим інвестиційної діяльності може бути встановлений на територіях спеціальних (вільних) економічних зон. Створення таких зон є одним із елементів інвестиційної політики, що надає можливість на основі збільшення надходжень інвестицій, у тому числі іноземних, до окремих регіонів України сприяти прискоренню соціально-економічного розвитку цих територій, поліпшенню використання природно-господарського потенціалу, залученню і впровадженню нових технологій, насиченню внутрішнього ринку високоякісною продукцією, тощо.

Так, у порядку експерименту з метою вироблення нових підходів до здійснення економічних реформ в Україні та впровадження нових форм підприємницької діяльності Указом Президента від 30.06.95 № 497/95 створена Півничнокримська експериментальна економічна зона Сиваш", яка діє на території Красноперекопського та Армянського районів Автономної Республіки Крим з лютого 1996 року. Сьогодні у цій зоні реалізується 24 інвестиційних проектів, загальна вартість яких складає 55 млн.дол. США. З метою створення нових робочих місць та працевлаштування персоналу, що вивільняється у зв'язку із закриттям гірничодобувних та інших підприємств на території Донецькій області Законом України від 24.12.98 № 356-XIV "Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області" на строк 60 років створено спеціальні економічні зони "Донецьк" та "Азов".

На строк до 1 січня 2020 року на території Львівської області в адміністративно-територіальних межах Яворівського району (за винятком територій військового полігону та військових частин) створено спеціальну економічну зону "Яворів" (Закон України "Про СЕЗ "Яворів" від 15.02.98 № 402-XIV).

Відповідно до Закону України від 04.02.99 № 420-ХIY "Про спеціальну економічну зону туристсько-рекреаційного типу "Курортополіс Трускавець" з метою стимулювання інвестиційної та інноваційної діяльності, спрямованої на збереження і ефективне використання природних лікувальних ресурсів курорту Трускавець, відповідну зону створено в адміністративно-територіальних межах міста Трускавець Львівської області на строк 20 років. Законом України від 03.06.99 № 721 "Про спеціальну економічну зону "Славутич" з метою створення нових робочих місць для працевлаштування персоналу Чорнобильської АЕС, що вивільняється у зв`язку з достроковим виведенням її блоків з експлуатації створено СЕЗ "Славутич".

З метою залучення інвестицій, створення сучасної транспортної і ринкової інфраструктури, а також подолання наслідків паводка у Закарпатській області у відповідності із Указом Президента України від 09.12.98 № 1339/98 "Про спеціальну економічну зону Закарпаття"