Департамент освіти і науки, молоді та спорту

Департамент освіти і науки, молоді та спорту

Чернівецької обласної державної адміністрації

Інститут післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області

Науково-методичний центр практичної психології і соціальної роботи

«Cхвалено»

Вченою радою

Інституту післядипломної педагогічної

освіти Чернівецької області

від 19 червня 2008р.

протокол № 2

Директор ІППОЧО

_______ Г.І.Білянін

Програма соціально-психологічного тренінгу

„Самопізнання – шлях до успіху”,

Орієнтована на профілактику та корекцію проявів некерованої агресивності та насилля в шкільному середовищі

Укладачі:

методисти ЦППСР Чернівецької міської ради

Гончарова А.О., Тимофєєва О.О.

Чернівці, 2008

Пояснювальна записка

На сучасному етапі розвитку суспільства спостерігається збільшення кількості дітей, схильних до девіантної поведінки. Найчастіше причиною цьому є асоціальна поведінка батьків, несприятливий психологічний клімат в сім’ї, жорстоке поводження батьків з дітьми. Негативний або недостатній вплив батьків на дітей спричиняє виникнення проблем соціальної адаптації особливо в підлітковому віці: в учнів поступово знижується інтерес до навчання, до вироблення вмінь та навичок самовиховання, у них нагромаджується емоційне напруження, яке виливається в негативні поведінкові реакції. Перебуваючи в ситуації неуспіху, вони шукають можливості застосування своїх сил у будь-якій доступній формі, що може приводити до відхилень в особистісному розвитку. Емоційно-поведінкові й особистісні відхилення в дітей і підлітків, набуті в результаті деструктивного виховного впливу, утруднюють формування сприятливих взаємин і соціальної адаптації в цілому. Зокрема, соціальна дезадаптація поглиблює особистісні й поведінкові порушення. Вона сприяє формуванню стійких психопатичних станів, асоціальних форм поведінки, алкоголізації тощо.

У зв’язку з цим особливого значення набуває своєчасна і цілеспрямована профілактична робота. У профілактиці відхилень в особистісному розвитку дітей великого значення набуває формування позитивних міжособистісних стосунків із однолітками та дорослими. Такі стосунки мають будуватися на принципах взаємодопомоги, емоційної підтримки, співпраці.

Однією з актуальних проблем, які стоять перед сучасним українським суспільством, є попередження та подолання проявів насильства та відкритої агресії проти певних людей, яка може спричиняти насильницькі дії в шкільному середовищі.

Шкільне насилля – це вид насилля, за якого має місце примус, застосування насильницьких дій серед учнів або вчителями по відношенню до учнів. Найчастіше в учбових закладах зустрічається психологічне насилля, яке викликає у жертви емоційне напруження, принижує її і знижує її самооцінку. Жертвою може стати будь-яка дитина, але зазвичай це ті учні, які є слабшими або якось відрізняються від інших. Найчастіше жертвами шкільного насилля стають учні, які мають:

o фізичні недоліки або вади – ті, що носять окуляри, діти зі зниженим слухом або з руховими порушеннями;

o особливості поведінки – замкнуті або імпульсивні;

o особливості зовнішності – руде волосся, веснянки, виступаючі вуха, криві ноги, особлива форма голови, вага тіла (повнота або худорлявість) тощо;

o страх перед школою;

o відсутність досвіду життя в колективі (так звані „домашні” діти);

o хвороби – епілепсія, заїкання, порушення мовлення, дисграфія (порушення письмової мови), дислексія (порушення читання), дискалькулія (порушення здатності до рахування) і т.д.

o низький рівень інтелекту і труднощі у навчанні.

Такі проблеми загострюються в підлітковому віці. Важливою особливістю підліткового віку є зміни у ставленні до навчання, зниження його значущості, зростання негативних переживань, пов’язаних зі школою. Для одних підлітків навчання залишається провідною діяльністю, а для інших роль навчання поступово знижується, воно перетворюється у формальне, навіть небажане заняття. Таке ставлення до навчання небезпечне тим, що сучасний підліток не завжди має умов для реалізації своїх можливостей, для самоствердження.

Учні, які відчувають труднощі в навчальній діяльності потерпають від подвійного насилля:

· у школі, коли їх змушують займатися тим, що їм не під силу;

· вдома, коли їх докоряють за погані оцінки і примушують готувати уроки.

Результати багатьох досліджень показують, що проблеми в навчанні спричиняють труднощі в міжособистісних взаєминах дітей зі своїми батьками (покарання за погану успішність), з педагогами і з однолітками. Тому свою енергію, фантазію і творчі здібності підліток спрямовує спочатку на різні витівки, а з часом – і на протиправні дії.

Будь-який вид насилля формує у дітей і підлітків такі особистісні й поведінкові особливості, які роблять „жертв” малопривабливими і навіть небезпечними для суспільства.

Довготривалі шкільні насміхання відбиваються на „Я-образі” дитини: знижуються її самооцінку, такий учень відчуває себе нікому не потрібним, „другосортним”, намагається уникати стосунків з іншими людьми. Часто буває і навпаки, – інші діти уникають дружити з жертвами насилля, оскільки бояться, що самі стануть об’єктами насилля, слідуючи логіці: „Який твій друг – такий і ти”. Як наслідок - формування дружніх відносин може стати проблемою для жертви, а неприйняття та нехтування в школі нерідко відбивається на інших сферах соціальних відносин. Така дитина і в подальшому може жити за „програмою невдахи”. Роль жертви є причиною низького статусу в групі, появою проблем у навчанні та поведінці. Вирішення своїх проблем діти-жертви насилля часто знаходять у кримінальному асоціальному середовищі, що нерідко поєднується з формуванням пристрасті до алкоголю та наркотиків.

Шкільне насилля належить до так званого інституціонального насилля і може мати вигляд фізичного, сексуального та психоемоційного насилля. Джерелами насилля в школі можуть виступати старші діти по відношенню до молодших, педагоги по відношенню до учнів. Природа насильницьких дій з боку дорослих і однолітків по відношенню до дитини залишається ще недостатньо вивченою. Однак, уже сьогодні можна стверджувати, що здійснення насильницьких дій дітьми по відношенню до інших дітей тісно пов’язане з їхнім власним психологічним неблагополуччям: як правило, в основі жорстокого поводження дітей та підлітків є власний травматичний досвід.

Чинником ризику стати жертвою насильства є шкільна тривожність, яка по суті, транслює незадоволеність потреб дитини у досягненнях у різних сферах шкільного життя (навчанні, ставленні вчителів, однокласників) і порушення в одній із найважливіших областей особистісного розвитку – в сфері самоусвідомлення і самооцінки дитини. Причиною тривожності можуть стати негативні переживання щодо стосунків дитини з дорослими та однолітками.

Робота психолога в навчальному закладі, орієнтована на корекцію проявів агресивності та насилля в шкільному середовищі, повинна бути спрямована на соціалізацією агресії (навчанню контролювати власні агресивні прояви або вираження їх у прийнятних формах) та оптимізацію стосунків в шкільному колективі.

Мета: пошук альтернативних (соціально прийнятних) способів задоволення особистих потреб та взаємодії з однолітками.

Завдання:

Список літератури

1. Безпальча Р. Технологія попередження конфліктів. – К.: Главник, 2007. – 128 с. – (серія «Бібліотечка соціального прац