ТЕМА 2. ІНВЕСТИЦІЙНЕ ПРОЕКТУВАННЯ

2.1.Концепція проекту і його життєвий цикл.

2.2. Поняття та правова природа інвестиційних проектів будівництва.

2.3. Державна підтримка і експертиза інвестиційних проектів будівництва.

2.4. Затвердження інвестиційних проектів будівництва.

2.5. Проектний аналіз.

2.1. Концепція проекту і його життєвий цикл

Проектування є надзвичайно важливим і відповідальним етапом в інвестиційному процесі, оскільки прийняті в проекті технологічні, планувальні та конструктивні рішення дуже важко скоригувати, коли вже розпочався процес освоєння інвестицій.

Зазвичай, проект містить у собі: задум (проблему), засоби його реалізації (шляхи вирішення проблеми) і результати, що мають бути одержані в процесі його реалізації.

У тому випадку, коли результатом реалізації проекту має бути створення фізичних об'єктів (будинків, споруд, виробничих комплексів тощо), визначення проекту може бути конкретизоване таким чином: проект - це система сформульованих цілей, створених чи модернізованих для їхньої реалізації фізичних об'єктів, технологічних процесів; технічної і організаційної документації для них; матеріальних, фінансових, трудових і інших ресурсів, а також управлінських рішень і заходів щодо їхнього виконання.

У ряді сфер об'єкти, що створюються, є настільки складними, що робота над ними здійснюється не в складі проектів, а в складі „програм”, що означає більш складну чи об'ємну задачу, що вимагає більшого часу для свого рішення.

Сучасна інвестиційна політика спрямована на фінансування проектів, що мають мінімальні терміни здійснення і здатні принести максимальний прибуток.

Поняття «інвестиційний проект»вживається в двох випадках:

v як справа, діяльність, захід, що припускає здійснення комплексу яких-небудь дій, що забезпечують досягнення визначених цілей;

v як система організаційно-правових і розрахунково-фінансових документів, необхідних для здійснення яких-небудь дій.

Інвестиції можуть охоплювати як повний науково-технічний і виробничий цикл створення продукції (ресурсу, послуги), так і його елементи (стадії).

Розробка інвестиційного проекту може передувати усім іншим технічним елементам інвестиційного процесу, а може відбуватися одночасно з розробкою проектно-кошторисної документації, а в деяких випадках – з проектуванням, фінансуванням і початком будівництва (рис. 2.1).

Виділяють різні види інвестиційних проектів у залежності від їхньої складності, масштабності, тривалості реалізації й ін.

Так, за масштабністю розрізняють, насамперед, малі проекти і мегапроекти.

Малі проекти невеликі за розміром, прості й обмежені обсягами. Приклади типових малих проектів: дослідно-промислові установки, невеликі (часто — у блочно-модульному виконанні) промислові підприємства, модернізація діючих виробництв.

Малі проекти допускають ряд спрощень у процедурі проектування, при формуванні команди проекту (можна просто короткочасно перерозподілити інтелектуальні, трудові і матеріальні ресурси). Для таких проектів можна рекомендувати:

· призначати одного керуючого (координація повинна здійснюватися однією особою);

· гнучку організацію команди проекту, що забезпечує взаємозамінність її членів;

· максимально просту форму графіка проекту;

· чітке знання кожним членом команди своїх задач і обсягів роботи;

· пуск об'єкта повинні здійснювати ті ж інженери, що починали роботу над проектом.

Мегапроекти— це цільові програми, що містять безліч взаємозалежних проектів, об'єднаних загальною метою, виділеними ресурсами і призначеним для їх виконання часом. Мегапроекти мають декілька відмінних рис: високу вартість; трудомісткість; тривалість реалізації; необхідність участі інших країн і т.д.

В залежності від термінів проекту виділяють довгострокові і короткострокові проекти.

Короткострокові проекти звичайно реалізуються на підприємствах з виробництва новинок різного роду, відбудовних роботах. На таких об'єктах замовник звичайно йде на збільшення остаточної (фактичної) вартості проекту проти первісної, оскільки найбільше він зацікавлений у якнайшвидшому його завершенні.

Рис. 2.1. Розробка інвестиційного проекту в загальній схемі його організації і впровадження

Для таких проектів рекомендується:

· покласти всю повноту відповідальності за реалізацію проекту на один підрозділ з наданням йому необхідних повноважень;

· забезпечити завершення проекту силами тих же фахівців, що його починали;

· передати (делегувати) частину повноважень із правом рішень від керівника до тих учасників проекту, що керують безпосередньо на місці його реалізації;

· максимально скоротити звітність, а також усі види погоджень;

· звести до мінімуму зміни в ході робіт;

· використовувати графіки тільки з метою контролю;

· створити і використовувати систему стимулів для учасників проекту (підвищені премії), зовнішніх партнерів (замовлення на майбутнє співробітництво);

Існують так звані бездефектні проекти, де домінуючим фактором є підвищена якість. Звичайно вартість бездефектних проектів дуже висока.

Термін«мультипроекти» (як самостійний різновид проектів) використовують у тих випадках, коли задум замовника проекту відноситься до декількох взаємозалежних проектів.

Мультипроекти включають зміну існуючих чи створення нових організацій і фірм. Мультипроектом вважається виконання безлічі замовлень (проектів) і послуг у рамках виробничої програми фірми, обмеженої її виробничими, фінансовими, тимчасовими можливостями і вимогами замовників.

У якості альтернативних мультипроектам виступають монопроекти, що мають чітко окреслені ресурсні, тимчасові рамки і реалізовані єдиною проектною командою.

Структура будь-якого проекту незалежно від його виду включає технологічну, будівельну й економічну частини.

Технологічна частина містить проектні рішення, що визначають технологію й організацію виробництва товару (продукції, робіт, послуг), характер і види устаткування, рівень механізації й автоматизації праці. У будівельну частину включаються об'ємно-планувальні і конструктивні рішення, а також проект організації будівництва й інші необхідні документи. У цій частині розраховується потреба в будівельних матеріалах, конструкціях і деталях, машинах і устаткуванні, транспортних засобах і робочих кадрах будівництва, по кожному об'єкту встановлюються обсяги будівельно-монтажних робіт, послідовність і терміни їхнього виконання, методи виробництва основних робіт.

Розрахунки, що дозволяють зробити вибір місця будівництва, визначити потужність і структуру підприємства, рівень продуктивності праці його працівників, містяться в економічній частині проекту. В ній улаштовується забезпеченість підприємства кадрами, сировиною, паливом і енергією, водою, а також визначаються райони збуту, собівартість продукції і т.д. У проекті на основі кошторисів і кошторисно-фінансових розрахунків встановлюється кошторисна вартість будівництва.

Кожен проект незалежно від його складності й обсягу робіт, необхідних для його виконання, проходить у своєму розвитку певні етапи. Проміжок часу між моментом появи проекту і моментом його ліквідації називається життєвим циклом проекту (іноді говорять — проектним циклом).

Життєвий цикл проекту є вихідним поняттям для дослідження проблем фінансування робіт із проекту і прийняття відповідних рішень.

Відповідно до сформованої практики, етапи, через які проходить проект, називають фазами (етапами, стадіями).

У свою чергу кожна виділена фаза (етап) може поділятися на фази (етапи) наступного рівня (підфази, підетапи) і т.д.

Одночасно з укладенням контракту з проектною фірмою аналогічні заходи здійснюються по залученню підрядних будівельних фірм, а також фірм - постачальників устаткування і матеріалів настає фаза реалізації проекту.

Учасники проекту — основний елемент його структури, тому що саме вони забезпечують реалізацію його задуму.

В залежності від типу проекту в його реалізації можуть брати участь від однієї до декількох десятків (іноді — сотень) організацій. У кожної з них свої функції, ступінь участі в проекті і міра відповідальності за його долю.

Головний учасник — замовник— майбутній власник і користувач результатів проекту. Як замовник може виступати як фізична, так і юридична особа. При цьому замовником може бути як одна єдина організація, так і кілька організацій, що об'єднали свої зусилля, інтереси і капітали для реалізації проекту і використання його результатів.

Замовниками (забудовниками) можуть бути інвестори, а також інші фізичні і юридичні особи, уповноважені інвесторами здійснювати реалізацію інвестиційних проектів.

Не менш важлива роль належитьінвестору— стороні, що вкладає кошти в проект. Дуже важливо розуміти, що іноді це ще й замовник. Якщо ж інвестор і замовник — не одна й та ж сама особа, інвестор укладає договір із замовником, контролює виконання контрактів і здійснює розрахунки з іншими учасниками проекту.

Проектно-кошторисну документацію розробляють спеціалізовані проектні організації - проектувальники. При цьому відповідальним за виконання всього комплексу цих робіт звичайно є одна організація, що називається генеральним проектувальником.За рубежем найчастіше їх представляють архітектор і інженер.

Архітектор — це особа чи організація, що мають право професійно, на основі відповідним чином оформленої ліцензії виконувати роботу зі створення проектно-кошторисної документації, специфікацій, вимог до проведення торгів і навіть загальне керівництво проектом.

Інженер — це особа чи організація, що має ліцензію на заняття так званим інжинірингом — тобто, комплексом послуг, пов'язаних із процесом виробництва і реалізації продукції проекту. Інжиніринг включає фази планування робіт, інженерного проектування, проведення іспитів, контролю за здачею в експлуатацію.

Матеріально-технічне забезпечення проекту (закупівлі і постачання) забезпечують організації — постачальники.

Підрядник (генеральний підрядник, субпідрядник) — юридична особа, що несе відповідальність за виконання робіт відповідно до контракту.

Крім того, в міжнародній практиці інвестиційного проектування відомі й інші учасники. У першу чергу, це фірми і фахівці, що залучаються на контрактних умовах для надання консультаційних послуг іншим учасникам проекту з усіх питань його реалізації. Їх узагальнено називають консультантами.

Особливе місце в реалізації проекту займає керівник проекту (у прийнятій на Заході термінології — менеджер чи менеджер проекту). Це — юридична особа, якій замовник (інвестор чи інший учасник проекту) делегує повноваження по керівництву роботами по проекту: плануванню, контролю і координації робіт учасників проекту. Конкретний склад повноважень керівника проекту (проект-менеджера) визначається контрактом із замовником.

Під керівництвом керівника (менеджера) проекту працює команда проекту — специфічна організаційна структура, очолювана керівником проекту і створювана на період здійснення проекту з метою ефективного досягнення його цілей.

Варто згадати ще про ліцензіара — юридичну чи фізичну особу — власника ліцензій і "ноу-хау", що використовуються у проекті. Ліцензіар надає (звичайно на комерційних умовах) право використання в проекті необхідних науково-технічних досягнень. Завершуючи розгляд функцій основних учасників проекту, відзначимо найважливішу роль банку — одного з основних інвесторів, що забезпечує фінансування проекту. В обов'язки банку входить безупинне забезпечення проекту коштами, а також кредитування генпідрядника для розрахунків із субпідрядниками, якщо в замовника немає необхідних коштів).

2.2. Поняття та правова природа інвестиційних проектів будівництва

Під проектами будівництва (далі - проекти) слід розуміти проектну документацію, розроблену для нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будинків, споруд, технічного переоснащення об'єктів виробничого призначення на таких стадіях проектування: "ескізний проект", "техніко-економічні обґрунтування", "техніко-економічний розрахунок", "проект", "робочий проект", "робоча документація". При дво- і тристадійному проектуванні затверджується "проект" або "робочий проект", а проектна документація, розроблена на попередній стадії проектування, схвалюється.

Інвестиційний проект будівництва в юридичному відношенні є важливим правовим актом, оскільки виконує роль правового документа для планування інвестиційної діяльності в будівництві, фінансування об'єкта будівництва замовником, укладання та виконання договору підряду на капітальне будівництво та введення об'єкта в експлуатацію.

Роль інвестиційного проекту будівництва багатопланова. У формі інвестиційного проекту будівництва фіксується будівельний задум інвестора, його технічне та економічне обґрунтування, узгодження проектних рішень заінтересованими учасниками інвестиційної діяльності, а також здійснюється державна експертиза інвестицій в будівництві. Відповідно до інвестиційного проекту будівництва здійснюється діяльність служб замовника (забудовника), будівельно-підрядних і субпідрядних організацій.

З господарсько-правової точки зору інвестиційний проект – це розроблений за участю проектної організації та прийнятий у встановленому порядку правовий акт інвестора, який містить обов'язкове для суб'єктів Інвестиційної діяльності рішення про будівництво та введення в експлуатацію об'єкта; відповідальність за якість цього документу несе підрядна проектна організація, яка розробила такий проект.

Держава регулює інвестиційну діяльність у сфері будівництва з метою захисту суспільних інтересів (споживачів, замовників, мешканців, працівників щодо якості, міцності, безпечності та відповідності об'єктів будівництва встановленим вимогам).

Однією з важливих форм державного регулювання на стадії проектування є забезпечення правового режиму інвестиційних проектів будівництва.

Правовий режим інвестиційних проектів будівництва – це забезпечений правом порядок виробництва та застосування інвестиційних проектів будівництва, які включають передпроектні документи та проектно-кошторисну документацію.

Закон України “Про інвестиційну діяльність” (п. 1 ст. 8, п. 3 ст. 12, ст. 15) серед інших форм державного регулювання згадує обов'язкову державну експертизу інвестиційних проектів будівництва та загальні засади її проведення, ст. 17 – встановлює принципи ціноутворення у сфері проектування та будівництва.

2.3. Державна підтримка і експертиза інвестиційних проектів будівництва

Виділяють наступні види державної підтримки:

1. Державні гарантії щодо виконання боргових зобов’язань за запозиченнями суб’єкта господарювання для реалізації:

- проектів, які фінансуються, в тому числі за рахунок іноземних кредитів під державні гарантії;

- проектів, які фінансуються, за рахунок МФО.

2. Фінансова підтримка за рахунок бюджетних програм:

- пільгове кредитування;

- компенсація відсотків за кредитами, залученими підприємствами для реалізації інвестиційних проектів,

- фінансування державних цільових програм;

- фінансування міждержавних програм/проектів;

- фінансування за рахунок коштів Стабілізаційного фонду державного бюджету.

Зазначена підтримка надається суб’єктам господарювання, які реалізують інвестиційні проекти з метою отримання прибутку (доходу).

1. Для отримання державної підтримки суб’єктом господарювання готується інвестиційна пропозиція (за формою, затвердженою наказом Мінекономіки) та подається на розгляд центральним органам виконавчої влади.

Центральні органи виконавчої влади опрацьовують інвестиційну пропозицію суб’єкта господарювання, надають висновок щодо доцільності державної підтримки інвестиційної пропозиції та пропонують взяти участь у конкурсному відборі, якщо це передбачено порядком про надання такої підтримки, встановленим Кабінетом Міністрів України.

2. Суб’єктом господарювання готується бізнес-план інвестиційного проекту для участі у конкурсному відборі за формою, затвердженою наказом Мінекономіки.

Крім бізнес-плану, у разі необхідності (нове будівництво, реконструкція та технічне переоснащення об’єктів виробничого призначення), здійснюється розроблення проектно-кошторисної документації проекту відповідно до норм ДБН А.2.2-3-2004 "Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва" та ДБН Д. 1.1-1-2000 "Правила визначення вартості будівництва".

3. Суб’єктом господарювання отримуються необхідні позитивні висновки державних експертиз:

3.1. Комплексна державна експертиза проектів, яка здійснюється відповідно до Порядку затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх державної експертизи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2007 № 1269.

Згідно із статтями 8 і 12 Закону України “Про інвестиційну діяльність” інвестиційні проекти будівництва підлягають обов’язковій державній експертизі.

Державна експертиза інвестиційного проекту будівництва – це офіційна оцінка компетентним органом держави основних даних інвестиційного проекту будівництва та його відповідності загальнообов’язковим вимогам. Розрізняють обов'язкову та необов'язкову експертизу інвестиційних проектів. Порядок проведення обов'язкової державної експертизи визначається законом, а необов'язкової – інвестором.

Обсяг питань, що підлягають обов'язковій державній оцінці, залежить від джерел фінансування інвестиційних проектів.

Однак усі інвестиційні проекти будівництва незалежно від джерел фінансування повинні одержати позитивний комплексний висновок державної експертизи щодо додержання в інвестиційних програмах і проектах будівництва діючих нормативів з питань санітарного й епідеміологічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної безпеки, міцності, надійності та необхідної довговічності будинків і споруд, а також архітектурних вимог (абз. 4 ч. 1 ст. 8 Закону “Про інвестиційну діяльність”). Це мінімальний обсяг питань, що підлягають державній оцінці будь-якого інвестиційного проекту будівництва незалежно від джерел його фінансування.

Складовими частинами комплексної державної експертизи інвестиційних програм і проектів будівництва, що здійснюються на території України, є: державна інвестиційна експертиза; державна санітарно-гігієнічна експертиза; державна екологічна експертиза; державна експертиза щодо пожежної безпеки; державна експертиза з охорони праці; державна експертиза з енергозбереження

Інвестиційні проекти будівництва, що фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, АР Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій, мають пройти обов'язкову державну експертизу у повному обсязі (ч. 1 ст. 15 Закону України “Про інвестиційну діяльність”, тобто, крім зазначених вище питань, комплексною державною експертизою має бути підготовлений висновок щодо показників розрахункової кошторисної вартості будівництва.

Державна експертиза інвестиційних програм та проектів будівництва провадиться Українською державною інвестиційною експертизою (Укрінвестекспертизою) Держбуду України, що складається з окремих служб – Центральної, галузевих (міжгалузевих) і місцевих служб, що мають права юридичної особи, діють на засадах повної господарської самостійності та є незалежними від органів державної виконавчої влади у питаннях, віднесених до їхньої компетенції.

Центральна служба Укрінвестекспертизи проводить експертизу інвестиційних проектів, що підлягають затвердженню Кабінетом Міністрів України незалежно від вартості робіт, в т. ч. по виробничих об’єктах – із залученням відповідних галузевих (міжгалузевих) служб Укрінвестекспертизи.

Проведення комплексної державної експертизи інших інвестиційних програм і проектів будівництва забезпечується галузевими (міжгалузевими) службами Укрінвестекспертизи.

Для проведення комплексної державної експертизи інвестиційних програм і проектів будівництва інвестор (замовник) укладає договір з відповідною службою Укрінвестекспертизи, що залучає на договірних засадах уповноважених юридичних осіб, які відповідно до законодавства мають право проводити державну експертизу щодо санітарного і епідеміологічного благополуччя населення, охорони праці, енергозбереження та пожежної безпеки. До договору на проведення комплексної державної експертизи інвестор (замовник) додає в повному обсязі проектну документацію (по одному примірнику для зазначених уповноважених осіб для складання ними своїх висновків та пропозицій до комплексного висновку).

Комплексна державна експертиза, як правило проводиться протягом 45 календарних днів. Однак в окремих випадках, залежно від складності екологічних інших проблем, максимальний термін проведення комплексної експертизи може бути продовжений до 120 календарних днів.

Вартість проведення комплексної державної експертизи інвестиційних програм не може перевищувати 10 відсотків вартості їх розробки, а вартість проведення такої експертизи проектів будівництва обчислюється на підставі нормативів, наведених у додатку до Порядку затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх комплексної державної експертизи.

Проекти загальною кошторисною вартістю до 30 млн. гривень, затверджуюються підприємствами, установами та організаціями державної форми власності.

За усіма програмами і проектами, що затверджує Кабінет Міністрів України, проведення комплексної державної експертизи забезпечується Центральною службою Укрдержбудекспертизи Мінрегіонбуду, іншими проектами – також місцевими підрозділами Укрдержбудекспертизи.

Вартість робіт, пов'язаних з проведенням державної експертизи проектів будівництва, визначається згідно із Порядком визначення вартості комплексної державної експертизи проектів будівництва, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.2006 № 427.

3.2. Державна експертиза з енергозбереження, яка здійснюється на підставі Положення про державну експертизу з енергозбереження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.1998 № 1094.

Виконавець експертизи – Державна інспекція з енергозбереження з залученням інших організацій та за погодженням з НАЕР (Національне агентство з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів).

3.3. Експертиза містобудівної документації, яка проводиться відповідно до Порядку проведення державної експертизи містобудівної документації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 522.

3.4. Державна експертиза проектної документації з питань охорони праці, яка здійснюється на підставі Положення про порядок проведення державної експертизи (перевірки) проектної документації на будівництво та реконструкцію виробничих об’єктів і виготовлення засобів виробництва на відповідність їх нормативним актам про охорону праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1994 № 431.

Виконавець експертизи - експертно-технічні центри Держпромгірнагляду з урахуванням висновків органів і закладів санітарно-епідеміологічної служби МОЗ, органів державного пожежного нагляду управління пожежної охорони МВС, Держатомнагляду (на підконтрольних об’єктах).

3.5. Державна експертиза з питань техногенної безпеки проектів будівництва об'єктів, що можуть спричинити виникнення надзвичайної ситуації техногенного і природного характеру та вплинути на стан захисту населення і територій, яка проводиться відповідно до Порядку проведення державної експертизи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2008 № 767.

Проводить державну експертизу Державна інспекція цивільного захисту та техногенної безпеки МНС і її територіальні інспекції із залученням фахівців науково-дослідних, дослідно - конструкторських та проектних установ, а також експертно-технічних центрів цивільного захисту і техногенної безпеки.

3.6. Державна експертиза щодо пожежної безпеки проектів будівництва, яка проводиться відповідно до наказу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 23.11.2004 № 186, про проведення державної експертизи щодо пожежної безпеки проектів будівництва та іншої документації.

Державна експертиза виконується урядовим органом державного управління у сфері Держпожнагляду (Держпожбезпеки МНС України), територіальними органами Держпожнагляду.