Поняття та правова природа інвестиційного договору

У чинному законодавстві України щодо інвестиційної діяльності відсутні правові норми, що регулюють форму інвестиційного договору, відсутнє і саме поняття інвестиційного договору, не визначені його ознаки та види таких договорів.

Відсутність визначення поняття „інвестиційний договір” не вплинула на той факт, що законодавець виділяє окремі види інвестиційних договорів: концесійні договори, угоди про розподіл продукції, договори про спільну інвестиційну діяльність та деякі інші.

Отже, поняття інвестиційного договору в українському законодавстві відсутнє взагалі. Але навіть якби воно і було, то навряд чи було б ефективним з огляду на недостатню конкретизацію в законі вихідного для всіх родових понять терміну “інвестиції”.

Однак, не зважаючи на складність проблеми, визначення інвестиційного договору повинно бути розроблене хоча б в теоретичному аспекті.

Інвестиційні процеси, які відбуваються сьогодні в нашій державі, припускають зіткнення різноспрямованих (і досить часто протилежних) інтересів, зокрема: інтересів держави, інтересів підприємства-реципієнта інвестицій, інтересів інвестора, зокрема іноземного інвестора. Правовою формою, яка покликана забезпечити баланс цих інтересів і створити додаткові гарантії їх реалізації, є договір, який в літературі називають інвестиційним договором або договором інвестиційного характеру.

При ідентифікації інвестиційного договору і формулюванні такого поняття необхідно враховувати численність існуючих варіантів його визначення. Вважається, що ключовим моментом у визначенні поняття може бути економічна доцільність (ефективність), тобто оптимальне співвідношення інтересів інвестора та держави на всіх стадіях здійснення інвестиційних відносин.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України “Про інвестиційну діяльність”, основним правовим документом, що регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір, який в юридичній літературі визначається як інвестиційний договір. Він є правовою формою взаємовідносин між інвестором та іншими учасниками інвестиційної діяльності. Договір повинен відповідати економічній сутності інвестування, тобто відображати факт вкладення коштів в об'єкт інвестування. Саме ж інвестування, у свою чергу, поділяється на: 1) самоінвестування, тобто інвестування власної підприємницької діяльності. У цьому випадку інвестиційні відносини не будуть мати двосторонній зобов'язальний характер; 2) інвестування діяльності іншої особи. У цьому випадку приймають участь принаймні два суб'єкта інвестиційної діяльності – інвестор та суб'єкт підприємницької діяльності.

Таким чином, в більшості випадків, під інвестиційним договором розуміють домовленість між суб’єктами інвестиційної діяльності щодо виконання конкретних дій для реалізації інвестиційного проекту. Проте, доцільно зауважити, що термін “інвестиційний договір” в юридичній літературі розглядається у вузькому та широкому значеннях. У вузькому розумінні термін “інвестиційний договір” застосовується щодо правочинів між інвестором і учасниками інвестиційного процесу щодо вкладення та реалізації інвестицій. В широкому розумінні цей термін використовується щодо договорів, які укладаються між інвестором та іншими учасниками інвестиційної діяльності і спрямовані на реалізацію будь-яких видів і форм інвестицій з метою одержання прибутку або досягнення соціального ефекту.

О. Вишняков визначає інвестиційний договір (інвестиційну угоду) як основний правовий документ, що регулює взаємовідносини між суб’єктами інвестиційної діяльності. Науковець вважає, що практично в усіх випадках форма інвестицій носить договірний характер, за винятком створення підприємства одним засновником, а також створення структурних підрозділів підприємства.

Ряд авторів вважає, що інвестиційний договір (контракт) – це оформлене в належній формі взаємне волевиявлення двох або більше учасників про встановлення, зміну або припинення прав і обов’язків, пов’язаних із здійсненням вкладання та реалізації інвестицій у видах, передбачених законодавством.

О. Сімсон стверджує, що інвестиційний договір є угодою двох або більше учасників інвестиційної діяльності, змістом якої є взаємні права та обов’язки, спрямовані на реалізацію інвестицій з метою одержання прибутку або досягнення соціального ефекту.

В юридичній науці інвестиційний договір визначається також як договір, однією із сторін якого є інвестор (юридична або фізична особа або держава), а іншою – сторона, яка приймає інвестиції – реципієнт (фізична або юридична особа, як та що існує, так і спеціально створена інвестором, а також держава); цей договір регулює відносини з приводу довгострокового вкладення майна, майнових прав та інших цінностей, що мають ринкову вартість (у певному виді, формі та кількості) в обраний об'єкт інвестування (реальний, фінансовий або інтелектуальний, які передбачені законодавством України) з метою отримання прибутку, що мають ризиковий характер. Ризик в інвестиційних договорах зумовлюється такими факторами: значним розривом у часі між укладенням договору та досягненням його мети, тобто реалізацією; сам характер інвестування передбачає передачу цінностей та включення їх у підприємницький обіг, що також передбачає наявність певного ступеня ризику.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

У правовій літературі виділяють такі основні риси об’єктів інвестиційної діяльності: 1) це майно (майнові права) або об’єкти інтелектуальної власності, що мають матеріальне вираження; 2) об’єкти права власності; 3) об’єкт, в який вкладається інвестиція, повинен бути юридично відокремлений від інвестиції, знаходитись у власності іншої особи, а не інвестора; 4) об’єкт інвестування повинен мати певний правовий режим; 5) об’єкт повинен знаходитись „у співпраці” з інвестицією; 6) об’єкт повинен виступати у цивільному обігу самостійно та незалежно від інших об’єктів.

Таким чином, об’єктом інвестиційного договору виступають всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що є об’єктами цивільного права. Винятки становлять особисті немайнові блага та права. Об’єкти інвестицій є об’єктами інвестиційного договору і, таким чином, про види майнових та інтелектуальних цінностей варто говорити не як про інвестиції взагалі, а як про об’єкти інвестицій.

Варто зауважити на тому, що об’єктом інвестиційного договору є не тільки об’єкти інвестицій, але й будь-який інститут, в який можна вкласти гроші, розраховуючи при цьому на збереження та збільшення вартості інвестицій. В даному випадку можна говорити про об’єкт інвестиційного договору, який характеризується подвійністю. Таким чином, об’єкти інвестиційного договору можна поділити на два різновиди: 1) ті, що вкладаються: види майнових та інтелектуальних цінностей (в тому числі рухоме і нерухоме майно та майнові права), акції, займи, кредити, право на інтелектуальну діяльність, включаючи авторські права, патенти, товарні знаки, ноу-хау, промислові зразки, нормативно-технічну, технологічну проектну документацію, будь-яке право на здійснення діяльності, заснованої на ліцензії; 2) ті, в що вкладається капітал.

Говорячи про ціль інвестиційного договору, слід наголосити на інвестиційній меті, яка носить суб’єктивно-об’єктивний характер. Об’єктивний характер інвестиційної цілі проявляється в тому, що інвестиційний договір є гарантією від порушень, які можуть виникнути у процесі виконання інвестиційного договору. Зрозуміло, що інвестори не вкладають капітал доти, доки їм не буде надано гарантій від можливих ризиків. Тому, коли йдеться про інвестування іноземним елементом, перед державою стоїть завдання залучення інвесторів шляхом надання їм гарантій, однією з яких є укладення інвестиційного договору. Укладаючи договір, сторони тим самим збільшують можливість запобіганню різних негативних наслідків і до мінімуму мають можливість знизити інвестиційний ризик. Суб’єктивний характер цілі проявляється в досягненні кінцевого результату, а саме в отриманні прибутку інвестором і в задоволенні певного інтересу стороною, яка приймала інвестиції.

Будь-яка інвестиційна ціль обумовлює, з одного боку, створення щорічного притоку грошового капіталу до певного строку, тобто отримання прибутку, і, з іншого – здійснення практичних дій: будівництво житла; розвиток певної галузі економіки тощо. В цьому розумінні ціль інвестиційного договору залежить від того, хто саме спрямовує усі зусилля для її досягнення – інвестор чи сторона, яка приймає інвестиції.

4.2. Класифікація інвестиційних договорів

З метою більш поглибленого усвідомлення поняття інвестиційних договорів в юридичній літературі проводиться їх класифікація. Саме чітка класифікація дає можливість виявити їхні ознаки, спільні з цивільно-правовими договорами, сприяє з’ясуванню питання щодо правової природи цих договорів, подальшому вдосконаленню інвестиційного законодавства. При цьому класифікація інвестиційних договорів проводиться на основі різних критеріїв.

Так, О. Вишняков інвестиційні договори поділяє на дві групи: 1) договори про створення юридичної особи або про дольову участь у підприємстві чи неприбутковій організації; 2) договори без створення юридичної особи. Серед них виділяються договори про спільну інвестиційну діяльність та інвестиційні договори, які не пов’язані із спільною діяльністю.

Залежно від кількості сторін та співвідношення прав і обов’язків кожної зі сторін інвестиційного договору розрізняють двосторонні та багатосторонні договори.У двосторонніх договорах сторони взаємно беруть на себе конкретні зобов’язання. У випадках, коли в договорі беруть участь три і більше учасники, зміст такого договору становлять взаємні права та обов’язки сторін, а сам договір вважається багатостороннім.

Наступним критерієм класифікації є оплатний чи безоплатний характер інвестиційних договорів. Так, за критерієм оплатності розрізняються: 1) оплатні інвестиційні договори, які мають місце за умови, якщо інвестиції здійснюються з метою отримання прибутку, однак цей прибуток може не залежати безпосередньо від результатів дій контрагентів (як це має місце при здійсненні спільної підприємницької діяльності, коли інвестор отримує зустрічне матеріальне задоволення не безпосередньо від свого партнера, а від здійснення інвестицій); 2) безоплатні інвестиційні договори, які мають місце за умови, якщо досягається певний соціальний ефект. Наприклад, будівництво та облаштування приміщень для відпочинку працівників підприємства-інвестора.

За часом виконання розрізняються: 1) інвестиційні договори з одноразовим виконанням, які передбачають їх виконання шляхом здійснення однієї дії впродовж короткого проміжку часу; 2) інвестиційні договори з тривалим виконанням, які передбачають їх виконання впродовж тривалого часу.

За економічним змістом та юридичними ознаками розрізняють такі види інвестиційних договорів: 1) договори про передання майна у власність, повне господарське відання або оперативне управління з метою здійснення інвестиційної діяльності; 2) договори про передання майна у користування з метою здійснення інвестицій; 3) договори про передання майнових прав; 4) договори про спільну підприємницьку діяльність; 5) договори про виробничу кооперацію; 6) договори, спрямовані на придбання майна у власність або майнових прав з метою інвестиційної діяльності; 7) договори про придбання (передачу) прав на використання інтелектуальної власності з метою інвестиційної діяльності; 8) договори на придбання майна у користування з метою інвестиційної діяльності; 9) договори про придбання (передачу) цінних паперів та інших корпоративних прав; 10) договори підряду на виконання проектно-вишукувальних, будівельних та пов’язаних з ними робіт; 11) договори концесії; 12) договори про розподіл продукції .

Залежно від того, хто виступає інвестором, виділяються інвестиційні договори на державне інвестування, іноземне інвестування та інвестування національним суб'єктом.

За матеріальним об'єктом (видом інвестиції) інвестиційні договори поділяються на: інвестиційні договори на інвестування майна, що належить інвестору на праві власності; інвестиційні договори на інвестування майнових прав; інвестиційні договори на інвестування прав інтелектуальної власності.

За юридичним об’єктом або формою інвестування, якій вони відповідають, виділяються: інвестиційні договори, спрямовані на придбання у власність рухомого і нерухомого майна з метою здійснення підприємницької діяльності; інвестиційні договори, спрямовані на придбання інших майнових прав: корпоративних, прав на користування землею та природними ресурсами, права інтелектуальної власності тощо; інвестиційні договори, спрямовані на заснування юридичної особи для реалізації інвестицій з метою отримання прибутку.

Залежно від ступеня ризику розрізняють: інвестиційні договори з середнім ступенем ризику; інвестиційні договори з високим ступенем ризику; інвестиційні договори авантюрні (спекулятивні) щодо купівлі акцій. За напрямом інвестиційної діяльності виділяються: 1) галузеві інвестиційні договори; 2) регіональні інвестиційні договори; 3) мегаполісні (спеціальні) інвестиційні договори (у вільній економічній зоні та зоні зі спеціальним режимом інвестиційної діяльності).

Наявність в теорії різнопланових класифікацій інвестиційних договорів є позитивним явищем, оскільки сприяє поглибленому аналізу даного інституту. Водночас доцільно зауважити на тому факті, що та або інша класифікація не є визначальною або домінуючої. Тільки в запропонованій сукупності полягає їх цінність.

Умовно види інвестиційного договору можна класифікувати за двома основними видами – інвестиційний договір між фізичними/юридичними особами та інвестиційний договір за участю держави.

Інвестиційний договір між фізичними/юридичними особами регулює приватноправові відносини і є цивільно-правовим договором, який регулюється нормами цивільного законодавства. Зокрема, до такого договору можна віднести: установчий договір, договір про спільну діяльність, договір купівлі-продажу цінних паперів, договір банківського обслуговування, договір лізингу, договір франчайзингу, договір підряду, ліцензійний договір.

До інвестиційного договору за участю держави відносимо: договір на право надрокористування (договір концесії), договір бюджетного кредитування. При цьому варто зауважити, якщо стороною інвестиційного договору між фізичними/юридичними особами виступає держава, то такий договір слід розглядати як інвестиційний договір за участю держави.