Найбільш поширені визначення кластеру

Рис.9.1. Структура кластера

Мета створення кластера полягає у забезпеченні економічного розвитку та підвищенні конкурентоспроможності продукції або послуг його членів на ринках.

Туристичний кластер – це система інтенсивної виробничо-технологічної та інформаційної взаємодії туристичних підприємств, постачальників базових та додаткових послуг із приводу створення спільного туристичного продукту

До туристичних кластерів відносяться групи підприємств, сконцентрованих географічно в межах регіону, які спільно використовують туристичні ресурси, спеціалізовану туристичну інфраструктуру, локальні ринки праці, здійснюють спільну маркетингову та рекламно-інформаційну діяльність.

Присутність у складі кластера різних за розміром компаній забезпечує їх тісну взаємодію. Туристичному бізнесу у кластері легше реагувати на зміни кон’юнктури ринку, порівняно з великими компаніями, що мають можливість накопичувати фінансові ресурси, які дозволяють забезпечувати довгострокові стратегічні плани. Взаємодія різних організацій, пов'язаних корпоративними інтересами, які забезпечують інноваційний розвиток, при кластерному підході є найбільш ефективною.

Туристичний кластер повинен складатись із комбінації галузей, що створюють турпродукт і умови для підвищення його конкурентоспроможності.
Межі туристичного кластеру можуть змінюватись у зв’язку з появою нових підприємств і галузей, зі зміною умов ринку, державного регулювання.

В структурі типового туристичного кластеру виділяється чотири основних сектори:

1) сектор виробництва туристичних послуг;

2) сервісний сектор;

3) допоміжний сектор;

4) сектор забезпечення життєдіяльності туристичного кластеру.

Сектор виробництва туристичних послугвключає підприємства, що безпосередньо виробляють та реалізують туристичні послуги:

– туроператорські фірми та турагентства,

– заклади з розміщення,

– оздоровлення,

– перевезення,

– харчування

– організації дозвілля туристів.

Сервісний сектор об’єднує:

– банківсько-кредитні та страхові установи,

– навчальні заклади туристичного профілю,

– наукові установи,

– бізнес-центри,

– лізингові компанії.

Сектор забезпечення життєдіяльності туристичного кластеру зв’язує між собою інші сектори і координує їх діяльність. Він включає відділи:

– маркетинговий,

– рекламно-інформаційний,

– логістичний

– юридично-аудиторський.

Наявність всіх вищеперерахованих елементів туристичного кластеру не є обов’язковою. Склад його учасників може розширюватись залежно від тісноти зв’язків, рівня сформованості кластеру. З частиною компаній сервісного та допоміжного секторів туристичний кластер може укладати угоди про співробітництво, що не передбачають їх входження до кластеру (табл.9.2).

Таблиця 9.2

Порівняльна характеристика туристичного кластеру

Та об’єднання підприємств

Основними перевагами кластерної моделі організації туристичної діяльності національних підприємств є:

1) підвищення економічної ефективності і конкурентоспроможності спільної діяльності об’єднаних у туристичний кластер підприємств порівняно з відокремленою діяльністю;

2) зменшення собівартості послуг за рахунок спільного використання туристичних ресурсів та туристичної інфраструктури, розширення кола конкуруючих між собою постачальників та споживачів туристичних послуг, розвитку кооперування, договірної спеціалізації;

3) стимулювання інноваційного розвитку, розширення доступу до інновацій шляхом збільшення міжфірмових потоків ідей та інформації;

4) формування локального галузевого ринку праці, що дозволяє здійснювати обмін співробітниками, їх стажування, підвищення кваліфікації;

5) покращення інвестиційної привабливості регіонів;

6) кластеризація туристичної діяльності при правильній організації стимулює зростання і розвиток інших виробництв;

7) кластерні технології сприяють налагодженню зв’язків між державними і бізнесовими колами при розв’язанні економічних проблем регіонів.

Фактори, що гальмують процес кластеризації туристичної галузі в Україні:

– недосконалість нормативно-законодавчої бази по створенню і діяльності кластерів;

– відсутність досвіду і достатнього інформаційного забезпечення по створенню і функціонуванню кластерів;

– низьке сприйняття підприємствами інновацій;

– недостатня зацікавленість малих та середніх підприємств об’єднуватись у великі виробничі системи;

– відсутність інвесторів у зв’язку з інвестиційною непривабливістю регіонів;

– відсутність державної фінансової підтримки кластерних утворень.

Для забезпечення формування сприятливих умов розвитку туристичних кластерів необхідним є здійснення в державі комплексу заходів, а саме:

– розробка і удосконалення законодавчої бази організації туристичних кластерів в Україні;

– проведення інформаційної компанії серед потенційних учасників і зацікавлених осіб по роз’ясненню конкурентних переваг кластерів;

– державна підтримка процесів кооперування, приєднання і інтеграції серед туристичних підприємств;

– підвищення ефективності системи навчання і підготовки спеціалістів по створенню і впровадженню кластерної моделі в сфері туризму;

– створення промислових парків і технопарків як інфраструктури для розвитку кластерів, заохочення використання технологічних інновацій в роботі підприємств туристичного бізнесу;

– реалізація заходів податкового регулювання для учасників кластерів;

– зниження адміністративних бар’єрів.

Що стосується досвіду створення туристичних кластерів в зарубіжних країнах, то дана проблема має досить високий рівень наукового та практичного опрацювання в Італії. Завдяки державній підтримці було створено дієвий кластер в Італії – місцева туристична система «Тразименське озеро» в Умбрії, яка об'єднує поряд із туристичними підприємствами, закладами розміщення та харчування, також торговельні організації, підприємства з виробництва товарів широкого вжитку, товарів, специфічних для даної місцевості (вино, оливкова олія). З інших діючих кластерів слід згадати «Салінунтінські терми» (Сицилія), «Адритатичне море і берег», «Міста мистецтв, культури та бізнесу» (Емілія-Романія) тощо. Запровадження кластерної моделі в туризмі здійснюється і в інших країнах Західної Європи. Функціонують ряд туристичних кластерів у Шотландії, кластер туризму і відпочинку у Північній Ірландії (Велика Британія), численні кластери з організація дозвілля у Франції. В Росії також відбуваються процеси становлення кластерної моделі в туризмі як ефективної моделі організації туристичної діяльності. Зокрема, найбільшим потенціалом, за оцінками експертів, володіє туристичний кластер міст Північно-Західного округу Росії (Великий Новгород, Псков, Вологда, Смоленськ). Іншим перспективним кластером на території Росії є туристсько-рекреаційний кластер Краснодарського краю.