Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Лікувальні грязі як туристичний ресурс

Лікувальні грязі або пеліди (термін запропонований Комітетом Міжнародного товариства гідрології) – це природні колоїдні органомінеральні утворення (мул, торф'яні, сопкові), що володіють високою пластичністю, теплоємністю і повільною тепловіддачею, біологічно активні речовини (солі, гази, вітаміни, ферменти, гормони і ін.), що містять, і живі мікроорганізми.

За своїм походженням, особливостями складу і лікувальними властивостями, лікувальні грязі поділяються на шість типів:

- торф'яні грязі,

- сапропелі,

- сульфідні грязі мула,

- глинисті мули,

- сопкові грязі

- гідротермальні грязі.

Грязелікування застосовується на 19 курортах України, зокрема на таких відомих як Куяльник, Саки, Євпаторія, Бердянськ, Кирилівка, Слов’янськ, Миргород та ін., а також у міських грязелікарнях, фізіотерапевтичних відділеннях, деяких санаторіях, в лікарнях.

Лікувальні грязі – один з високоефективних лікувальних чинників. У їх склад входять органічні речовини, з'єднання заліза, калія, кальцію, натрію, магнію, мікроелементи, гормоно- і вітаміноподібні речовини, біогенні стимулятори, сірководень, мікроорганізми. Компоненти грязі впливають на людину рефлекторно, діючи на нервові закінчення на шкірі, і безпосередньо, потрапляючи в кров і впливаючи на роботу різних органів і систем.

Повна вартість всіх запасів лікувальних грязей на території АР Кримв місцевих цінах складає 27,3 млрд грн ($5,4 млрд), в світових цінах - 55,4 млрд грн ($10,97 млрд), повідомили в Раді міністрів АРК. Відзначимо, що щорічно в Криму здобувається близько 3,0-4,0 тис. тонн лікувальної грязі і 15,0 тис. куб. м ропа, яка використовується в здравницях і лікарнях Південного берега Криму, міст Євпаторії, Саки, Бахчисараю, Феодосії, Судака, Сімферополя і Севастополя.

В той же час, на території Криму налічується 35 соляних озер.

Запаси лікувальної грязі складають 23,4 млн куб. м, з яких 16 млн куб. м (68%) знаходяться в трьох озерах Керченського півострова (Ленінський район - Чокракське, Тобечикськоє, Узунларськоє), 4,4 млн куб. м (19%) - в двох басейнах Сакського лікувального озера (Сакський район), близько 3,0 млн куб. м (13%) - в озері Джарилгач (Чорноморський район).

Не дивлячись на значні запаси, лікувальні грязі освоюються в невеликих об'ємах. При цьому постійно розробляється тільки Сакськоє родовище, де здобич грязі ведеться в Східному басейні. Раніше розроблялося ще і Чокракське родовище.

Недавно на території України в одній з бухт затоки Сиваш були відкриті і розроблені лікувальні грязі, які унікальні по своїх властивостях. Поряд з місцем локалізації грязі розташовано джерело з «рожевою» водою. Саме ця «рожева» вода, вступаючи в контакт з лікувальними грязями, підсилює їх корисну дію і робить їх унікальними по своїй властивості. Сиваська лікувальна грязь пройшла всі необхідні дослідження і сертифікацію (Одеський НДІ медреабілітації і курортології).

 

Охорона курортних ресурсів

У широкому розумінні під охороною природи розуміють увесь комплекс заходів, спрямованих на раціональне використання і збереження природи.

Вузьке розуміння передбачає саме охорону, збереження природних багатств для нащадків.

Основи природоохоронного законодавства закладені у Декларації про державний суверенітет в законі “Про охорону навколишнього середовища” та ще цілому пакеті нормативних документів, які регламентують контроль за станом довкілля, штрафні санкції проти порушників, режим діяльності природоохоронних об’єктів тощо.

Умовно проблему погіршення стану природного довкілля (глобальної екосистеми) можна розділити на дві складові частини:

1) деградація природного середовища в результаті нераціонального природокористування;

2) забруднення її відходами людської діяльності.

Прикладом першого можна вважати обезліснення території землі та виснаження земельних ресурсів.

Забруднення географічного середовища – це небажана зміна його властивості у результаті антропогенного (техногенного) надходження різних речовин і сполук.

Техногенне забруднення в більшому чи меншому ступені торкається усіх компонентів природного середовища, а через них позначається на здоров’ї людини.

Забруднення літосфери (ґрунтового покриву) пов’язано з щорічним надходженням у неї великої кількості металів, радіоактивних речовин, добрив, отрутохімікатів, із розробкою родовищ корисних копалин.

Зараз тільки 5-10% усієї речовини, що видобувається і заготовляється, переходить у кінцеву продукцію, а 90-75% її в процесі переробки перетворюється в прямі відходи..

Курортні ресурси (мінеральні води, лікувальні грязі, повітря, пляжі і т.д.) є загальнонаціональним багатством. Експлуатація джерел мінеральних вод і родовищ лікувальних грязей здійснюється органами управління курортів, а контроль за правильністю їх експлуатації і охороною від псування і передчасного виснаження покладений на органи Державного комітету по нагляду за безпечним веденням робіт в промисловості і гірському нагляду.

Право на розробку родовищ мають тільки ті організації, які використовують мінеральні води з лікувальною метою або для розливу.

Кожен курорт, санаторій, бальнеолікувальниця, завод розливу повинні мати:

1) затверджені експлуатаційні запаси мінеральних вод і детально розвідані запаси лікувальних грязей;

2) дозвіл на спеціальне водокористування і розробку родовищ лікувальних грязей;

3) технологічну схему розробки і ділянку санітарної охорони родовища;

4) затверджену програму режимних спостережень.

Призначення всіх цих документів - забезпечити цілеспрямовану і ефективну, технологічно правильну і економну експлуатацію мінеральних вод і лікувальних грязей, яка б попереджувала їх виснаження, забруднення, зміну складу і погіршення властивостей.

Відповідальність за охорону і раціональне використання поверхневих та підземних мінеральних вод несе Міністерство екології і природних ресурсів України.

Міністерство охорони здоров'я України відповідає за ті аспекти охорони повітряного басейну, поверхневих і підземних вод, які безпосередньо стосуються санітарних умов проживання населення.

Контроль за станом навколишнього середовища людини здійснює Головне санітарно-епідеміологічне управління і підлеглі йому санітарно-епідеміологічні служби. Вони мають право заборонити експлуатацію діючих підприємств, цехів, водозаборів при відсутності споруд, які б забезпечували ефективне очищення газових викидів, стічних вод і чистоту поверхневих і підземних вод.

Вказані служби забезпечені спеціалізованими лабораторіями, які проводять стаціонарні спостереження за чистотою навколишнього середовища.

Об'єктами санітарних спостережень є водойми, які використовуються для господарсько-питних і культурно-побутових потреб населення.

Санітарний стан водойм, які мають рибогосподарське значення, контролюють органи рибоохорони.

Міністерство екології і природних ресурсів України вивчає хімічний склад поверхневих вод і його зміни під впливом діяльності людини. На основі отриманих матеріалів складаються огляди стану забруднення водних джерел по стаціонарних постах. Спеціальні станції ведуть спостереження за якістю води поверхневих водойм, включаючи морські побережжя.

В основі стандартизації природних лікувальних факторів поряд із загальноприйнятими (заборонними) токсикологічними, санітарними і органолептичними показниками лежать також специфічні компоненти, які мають лікувальний вплив.

Говорячи про заборонні показники, перш за все маються на увазі граничне допустимі концентрації (ГДК) забруднень навколишнього середовища, тобто привнесення в середовище нових, не властивих для нього хімічних, біологічних і фізичних елементів або перевищення багаторічного рівня (фону). В результаті привнесення цих елементів погіршується якість навколишнього середовища. Якщо мова йде про природній багаторічний фон, слід мати на увазі, що у ряді випадків цей фон може перевищувати ГДК забруднень і не бути пов'язаним з антропогенним фактором.

Вплив господарської діяльності людини порушує складену рівновагу природних факторів і може привести до незворотної втрати цілого комплексу лікувальних ресурсів:

- відбувається не тільки забруднення навколишнього середовища в районах крупних курортів, але і виснаження курортних ресурсів;

- збільшення водовідбору приводить до зростання навантаження на очисні споруди, які, як правило, не розраховані на специфічний склад мінеральних вод;

- самі стічні мінеральні води можуть бути джерелом забруднення навколишнього середовища.

З метою регламентації видів обмежень і оздоровчих заходів та врахування специфіки формування курортних ресурсів в межах округу виділяють три зони:

- строгого режиму,

- обмежень

- спостережень.

В зоні строгого режиму знаходяться місця виходів джерел мінеральних вод та їх каптажі, родовища лікувальних грязей, мінеральні озера і лимани, пляжі і т.д., тобто все те, що становить лікувальні курортні ресурси.

Як показує практика експлуатації мінеральних вод, межа зон встановлюється в 15-70 м від водозбірних споруд і залежить від типу родовища і його гідрогеологічних умов.

Конфігурація зони довільна (коло, квадрат, багатокутник). В межах зони забороняється проживання людей і всі види робіт, які шкідливо впливають на природні лікувальні фактори, виключаючи роботи, які безпосередньо пов'язані з експлуатацією лікувальних ресурсів.

Особливу увагу приділяють санітарно-оздоровчим заходам стосовно до кожної з виділених зон.

 

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ:

1. Питання для самостійного вивчення:

1. Курортна система України

2. Міністерство екології і природних ресурсів України

3. Охорона курортних ресурсів

2. Зробіть огляд періодичної літератури за темами:

· Забруднення літосфери

· Забруднення географічного середовища


Последнее изменение этой страницы: 2016-08-11

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...