Главная Случайная страница Категории: ДомЗдоровьеЗоологияРнформатикаРскусствоРскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиРкологияРРєРѕРЅРѕРјРёРєР°Рлектроника |
Значення продуктів палива РІ народному господарствіПродукти Р·РіРѕСЂСЏРЅРЅСЏ вугілля.Р— кам'яновугільної смоли, РІРёС…С–Рґ СЏРєРѕС— невисокий (РґРѕ 4 %), фракціонуванням добувають велику кількість цінних РѕСЂРіР°Внічних речовин: бензен С– Р№РѕРіРѕ гомологи, фенол, нафтален, антрацен та інші важливі продукти, СЏРєС– знахоВдять застосування Сѓ виробництві вітамінів, РґСѓС…РјСЏРЅРёС… речовин, стимуляторів росту рослин, гербіцидів, барвників тощо. Після фракціонування залишається чорна маса – пек, СЏРєРёР№ використовується Сѓ шляховому будівництві, для виготовлення електродів, кровельних матеріалів, лаків (пековий лак), незаВРјС–РЅРЅРёС… РїСЂРё фарбуванні залізних та дерев'СЏРЅРёС… конструкцій. Р’ аміачній РІРѕРґС– містяться аміак та солі амонію, С—С… вилучаВють Р· розчину С– направляють РЅР° виробництво азотних РґРѕР±СЂРёРІ. РљРѕРєСЃРѕРІРёР№ газ після очищення Сѓ своєму складі містить 60 % РІРѕРґРЅСЋ, 25 % метане, 5 % РѕРєСЃРёРґСѓ вуглецю (II), 2 % етилену, 4 % азоту, 2 % РѕРєСЃРёРґСѓ вуглецю (IV), 2 % – інших газів. Р’С–РЅ використовується СЏРє паливо РІ промисловості, Р° також СЏРє хімічна СЃРёСЂРѕРІРёРЅР°. Р— РєРѕРєСЃРѕРІРѕРіРѕ газу, наприклад, виділяють водень для СЂС–Р·РЅРёС… синтезів. Таким чином, Р· вугілля, завдяки значній різноманітності Р№РѕРіРѕ складу, можна добувати незрівнянно ширший асортимент продуктів, РЅС–Р¶ Р· нафти С– РїСЂРёСЂРѕРґРЅРѕРіРѕ газу. Продукти переробки горючих сланців – це СЃРёСЂРѕРІРёРЅР° для отримання: – СЃС–СЂРєРё; – оліфи; – фарб; – отрутохімікатів; – фенолів; – пластифікаторів; – дубителів; – клейових речовин; – іхтіолу; – препаратів для боротьби Р· ерозією ґрунтів, бур’янами та інших цілей хімічної промисловості. Тверді РІС–РґС…РѕРґРё видобутку, збагачення Р№ переробки використовують СЏРє СЃРёСЂРѕРІРёРЅСѓ для промисловості будівельних матеріалів, наприклад, цементу. Горючі сланці Р· РІРёСЃРѕРєРёРј змістом металів С” СЂСѓРґРЅРѕСЋ СЃРёСЂРѕРІРёРЅРѕСЋ. РџСЂРё комплексній переробці горючих сланців існують технології попутного добування СЂС–РґРєРёС… металів (урану, ренію, ванадію та С–РЅ.). Але найголовніше те, що Р· горючих сланців можна одержати СЂС–РґРєРµ паливо. РЈ багатьох країнах світу, наприклад, РЎРЁРђ, горючі сланці розглядаються переважно СЏРє потенційна СЃРёСЂРѕРІРёРЅР° для одержання синтетичної нафти Р№ газу шляхом підземної газифікації Р· використанням енергії ядерних РІРёР±СѓС…С–РІ для створення величезної підземної порожнини, заповненої зруйнованою сланцевою РїРѕСЂРѕРґРѕСЋ, що полегшує процес газифікації. Горючі сланці РїСЂРё СЃСѓС…С–Р№ перегонці дають значну кількість смоли, близької Р·Р° складом РґРѕ нафти. Р’РёС…С–Рґ СЃРјРѕР» становить 5–50%. Максимальна теплота Р·РіРѕСЂСЏРЅРЅСЏ РґРѕСЂС–РІРЅСЋС” 14,6–16,7 МДж/РєРі. Р—Р° даними 7-С— Світової енергетичної конференції (1968), ресурси смоли РІ горючих сланцях РЅРµ менше світових запасів нафти Р№ газу. Переробка нафти Методи переробки нафти.Розрізняють первинні С– вторинні методи переробки нафти. Первинні (фізичні) методи засновані РЅР° СЂС–Р·РЅРёС… температурних інтервалах РєРёРїС–РЅРЅСЏ окремих фракцій нафти – це РїСЂСЏРјРёР№ РІС–РґРіС–РЅ нафти. Вторинні (хімічні) методи засновані РЅР° РїРѕРІРЅРѕРјСѓ перетворенні нафтової СЃРёСЂРѕРІРёРЅРё РїС–Рґ дією підвищеної температури С– тиску, Р° також застосування каталізаторів; це СЂС–Р·РЅС– РІРёРґРё крекінгу С– риформінгу нафти. РЈСЃС– методи засновані РЅР° високотемпературних ендотермічних процесах С– реакціях, тобто для С—С…РЅСЊРѕРіРѕ здійснення необхідне підведення тепла Р·Р·РѕРІРЅС–. Первинна переробка нафти (РїСЂСЏРјРёР№ РІС–РґРіС–РЅ нафти). РЈ промислових умовах перегонка нафти здійснюється одноразовим випарюванням С–Р· подальшою ректифікацією, РїСЂРё СЏРєС–Р№ відбирають наступні світлі фракції: бензинову (РґРѕ 180 °С), газову (120-315 °С), дизельну чи газо-газойлеву (180-350 °С) С– СЂС–Р·РЅС– проміжні РІС–РґРіРѕРЅРё. Світлі фракції Р·Р° РґРѕРїРѕРјРѕРіРѕСЋ наступного очищення, змішання, Р° С–РЅРѕРґС– С– після вторинного перегону перетворюються РІ продукти РїСЂСЏРјРѕС— перегонки нафти. До світлих товарних нафтопродуктів РїСЂСЏРјРѕС— перегонки відносять бензин (автомобільний С– авіаційний), розчинник Сѓ лакофарбовому виробництві, що заміняє скіпідар, ("уайт-СЃРїС–СЂРёС‚"), розчинник для РіСѓРјРѕРІРѕС— промисловості, екстракційний, петролейний ефір, лігроїн (приладовий), газ (освітлювальний, для технічних цілей). Мазут переробляється перегоном РїС–Рґ вакуумом для одержання масляних фракцій. Дистиляційні олії (авіаційні, автомобільні, дизельні, індустріальні С– білі), що утворюються після перегону мазуту, відбираються Р·Р° РІ'язкістю, Р° РЅРµ Р·Р° температурою РєРёРїС–РЅРЅСЏ С– густиною. Залишок після перегону мазуту (вище 500 °С) називається РіСѓРґСЂРѕРЅРѕРј, чи напівгудроном Сѓ залежності РІС–Рґ РІ'язкості. Використовуються РІРѕРЅРё для готування РІРёСЃРѕРєРѕРІ'СЏР·РєРёС… мастил, будівельних С– дорожніх нафтових бітумів. «Залишковими оліями» називають продукти, що одержують Р· РіСѓРґСЂРѕРЅС–РІ екстракцією органічними розчинниками Перегкою нафти називають процес С—С— термічного поділу РЅР° частини (фракції) без помітного розкладання вуглеводнів, що входять РґРѕ складу нафти. Здійснюють РЅР° РѕРґРЅРѕ- або двоступінчатих установках. РЈ одноступінчатих установках перегонку проводять Р·Р° атмосферним тиском Р· одержанням моторних палив С– мазуту, що застосовується СЏРє паливо. Більш раціональне застосування двоступінчатих установок: - РЅР° першій стадії РїСЂРё атмосферному тиску одержують моторні палива С– мазут; - РЅР° РґСЂСѓРіС–Р№ стадії РїСЂРё зниженому тиску виділяють С–Р· мазуту мастила С– РіСѓРґСЂРѕРЅ, що перероблюється РІ пек, асфальт, нафтовий РєРѕРєСЃ. Перегонку ведуть РїС–Рґ вакуумом, щоб РЅРµ відбувалося розщеплення важких вуглеводнів. Термічні процеси переробки. РЈ залежності РІС–Рґ СѓРјРѕРІ С– призначення поділяються РЅР°: - термічний крекінг; - піроліз; - коксування. Так СЏРє, нафта складається Р· великого числа індивідуальних вуглеводнів, РїСЂРё РІРёСЃРѕРєРёС… температурах будуть протікати різноманітні реакції. РџРѕСЂСЏРґ Р· термічним розпадом будуть здійснюватися реакції синтезу, ізомеризації, причому багато Р· цих реакцій – оборотні. Для деструктивної переробки нафтової СЃРёСЂРѕРІРёРЅРё характерні наступні реакції: дезалкілування (скорочення бічних парафінових ланцюгів), полімеризація, циклізація алкенів (алкени РІ СЃРёСЂРѕРІРёРЅС– відсутні, але утворюються РїСЂРё дегідруванні алканів), дециклизація (утворюються ароматичні вуглеводні), розпад моноциклічних вуглеводнів РЅР° алкани Р№ алкени. Деструктивна перегонка нафти (крекінг) (вторинні або хімічні методи переробки). РЈ результаті первинної переробки нафти Р· неї виділяють Сѓ РІРёРґС– окремі фракції речовини, що входять Сѓ С—С— склад. Використання деструктивних методів дозволяє одержувати РЅРѕРІС– речовини, що С” товарними продуктами, необхідними для СЂС–Р·РЅРёС… галузей народного господарства. Процеси крекінгу поділяються РЅР°: 1) термічні – процеси розщеплення вуглеводнів РїС–Рґ дією РІРёСЃРѕРєРёС… температур С– тиску; 2) термокаталитичні – процеси, СЏРєС– протікають РїС–Рґ впливом температури РІ присутності каталізаторів. Переваги термокаталітичних процесів: - протікають Р· більшою швидкістю РїСЂРё більш РЅРёР·СЊРєРёС… температур С– тиску, Р·Р° рахунок застосування каталізаторів; - збільшується РІРёС…С–Рґ коштовних продуктів, підвищується С—С…РЅСЏ якість Р·Р° рахунок застосування селективних каталізаторів; - можливість одержання продуктів заданого складу. Термічний крекінг. РЇРє СЃРёСЂРѕРІРёРЅР° для крекінгу служать СЂС–Р·РЅС– фракції: газойль, солярка, газ, мазут, РіСѓРґСЂРѕРЅ, Р° також бензин РїСЂСЏРјРѕРіРѕ перегону нафти. Р С–Р·РЅС– РІРёРґРё СЃРёСЂРѕРІРёРЅРё доцільно піддавати крекінгу окремо, підбираючи для кожного процесу РІС–РґРїРѕРІС–РґРЅС– СѓРјРѕРІРё. Термічний крекінг здійснюється Р·Р° РґРІРѕРјР° РѕСЃРЅРѕРІРЅРёРјРё варіантами: Сѓ СЂС–РґРєС–Р№ фазі (тиск 2-7 РњРџР°, температура 450-500 °С) С– РІ паровій фазі (тиск 0,2 - 0,5 РњРџР°, температура 550-600 °С). РџСЂРё рідкофазному крекінгу більший РІРёС…С–Рґ бензину С– менше газу, РЅС–Р¶ РїСЂРё парофазному крекінгу. Термічні перетворення вуглеводнів. Р— алканів утворюються нижчі алкени та алкани.Метан починає перетворюватися лише Р·Р° 1000 °С, етан – 500 °С, пропан – 450 °С. Для вищих вуглеводнів РїСЂРё t > 400 °С розпад РїРѕ С–С зв’язку стає головним. Крекінг РЅ-бутану відбувається Р·Р° такою схемою: 1) ініцюювання: 2CH3-В·CH2 CH3CH2CH2CH3 В·CH3+CH3-CH2-В·CH2
2) продовження ланцюга по 2-м напрямкам: а) b-розпад великих радикалів: ·CH3+CH2=CH2 СН3СН2-·СH2 ·H+CH3CH=CH2
б) заміщення стійких до розпаду радикалів: H·(·CH3, ·C2H5)+C4H10 H2(CH4, C2H4)+·C4H9 3) створенний бутильний радикал вступає в реакцію b-розпаду: CH3-CH2-CH2-·CH2 ·C2H5+CH2=CH2 CH3-CH2-·CH-CH3 ·CH3+CH2=CH-CH3 Сумарна схема деструкції бутану: СH4+CH2=CHCH3 С4Н10 C2H6+CH2=CH2
Термічний розпад вищих алканів (С6 та більше) зі збільшенням глибини перетворення пришвидшується у зв’язку з наявності алкенів, маючих слабкий С–С зв’язок в b-положенні до С=С. Для нафтенів більш можливі реакції розпаду циклоалканів до елементів та дегідрування до дієнів та аренів. Швидкість розпаду по С–С набагато більша, ніж С–Н. Головні продукти крекінгу – алкани та алкени, дієни та Н2.
CH2 3CH2=CH2
H2C CH2 CH2=CH-CH2-CH2CH2-CH3
CH2=CH2+CH2=CH-CH2-CH3 H2C CH2 C2H6+CH2=CH-CH=CH2 CH2
Реакції йдуть також по радікальному механізму через бі-радикал, який з’являється при ініціюванні. Перетворення аренів термодинамічно можливо за реакціями: розпад до елементів; розкриття ароматичного кільця (при великій t 0С). При робочих температурах йде тільки дегідроконденсація: 2C6H6 C6H5–C6H5+H2 Розпад відбувається швидше по боковим алкільним ланцюгам за реакцією b-розпаду. Основні напрямки – крекінг алканових ланцюгів та дезалкілювання таким чином, продуктами термічного перетворення аренів є стирол, алкани та інші продукти крекінгу бокових ланцюгів толуолу, бензолу. Перетворюються також алкени, котрі створюються з основних продуктів. Внаслідок того, що в практиці крекінгу піддаються складні суміші і виходять продукти дуже складного хімічного складу, важко встановити безпосередній зв'язок між компонентами сировини й одержуваними продуктами. Швидкість крекінгу в однакових умовах зростає з підвищенням температури кипіння вихідних нафтових фракцій. У сумішах швидше всього піддаються крекінгу термічно менш стійкі високомолекулярні алкани й арени з довгими бічними ланцюгами. Швидкість реакцій крекінгу, кількість і якість одержуваних продуктів залежать від температури, складу сировини, тривалості крекінгу при заданій температурі, а також тиску в реакційній зоні. При термічному крекінгу одночасно протікають реакції термічного розкладання з поглинанням тепла і реакції ущільнення, з виділенням тепла, але тому що сумарний тепловий ефект негативний, необхідно підводити теплоту ззовні. Основні, продукти термічного крекінгу: 1) вуглеводневий газ (етан, пропан, етилен, пропилен), служить сировиною для органічного синтезу; 2) крекінг-бензин, характеризується низьким октановим числом; 3) гасо-газойлева фракція, використовується як дизельне паливо; 4) термогазойль, використовується для виробництва технічного вуглецю; 5) крекінг-залишок (казанове паливо), його якість краще, ніж якість прямогонного мазуту (більш висока теплота згоряння, більш низькі температура замерзання і в'язкість). Піроліз. Основне призначення процесу піролізу вуглеводневої сировини - одержання нижчих алкенів. Процес проводять при 700-1000 °С під тиском, близьким до атмосферного.
У промислових умовах для виробництва етилену і пропілену проводять піроліз нафтових фракцій. Найбільш високий вихід етилену досягається при піролізі легких бензинів парафінової групи з великим вмістом вуглеводнів нормальної будови. Поряд з етиленом і алкенами С3 - С4 утворюється значна кількість рідких продуктів, що містять алкени, циклоалкени, алкадієни С5 і вище, а також арени С6-С8 і ін. компоненти. Вихід продуктів при піролізі різних бензинів складає (% мас): етилен 22 – 32; пропілен 10 –17; фракція С4 – 5-12, арени 6-13. Коксування нафтових залишків. Процес глибокого розкладання нафтових фракцій без доступу повітря з метою одержання нафтового коксу і рідкого палива (бензин, газойль) при температурі 400-500°С. Коксування дозволяє утилізувати залишки, такі як мазут, гудрони, асфальти, крекінг–залишок. Промислові процеси коксування поділяють на три типи: безперервні, напівбезперервні і періодичні. Найбільше поширення на сьогодні має напівбезперервний процес в установках уповільненого коксування, що протікає при 505-515°С під тиском 0,2-0,3 МПа. У результаті коксування крім нафтового коксу одержують бензин, газ, середні і важкі коксові дистиляти, вихід і якість яких залежить від хімічного і фракційного складу сировини. Термокаталитичні процесивключають: - каталітичний крекінг; - каталітичний риформинг; - гідрокрекінг. Каталізатори, використовувані в цих процесах, повинні характеризуватися наступними показниками: - високорозвиненою поверхнею; - високою активністю; - стійкістю до контактних отрут; - підвищеною механічною міцністю, тому що процес ведуть у зваженому шарі або в потоці каталізатора, що рухається, тобто в умовах тертя зерен одне об одне; - простота регенерації, тому що в процесі крекінгу поверхня каталізатора дуже швидко блокується шаром коксу. Каталітичний крекінг. Для проведення процесу використовуються синтетичні алюмосиликатні каталізатори, які містять у своєму складі цеоліти: алюміний, кремній,лужні метали. Особливість крекінгу: швидка дезактивація каталізатору (пори каталізатору закоксовуються через 10-15 хвилин роботи). Тому крекінг чергується з регенерацією. Вона полягає в випалюванні коксу і смолистих відкладень з поверхні катализатору повітрям при температурі 550-600°С. Для зберігання каталізатору від локальних перегрівів повітря розбавляють інертним газом. Від складу сировини залежить: - дезактивація каталізатору; - вихід рідких і газоподібних продуктів. Тому із сировини, що надходить на крекінг, видаляють сірчисті сполуки, які знижують активність каталізатору. Вихід продуктів крекінгу залежить від часу зіткнення реакційної маси з каталізатором. Зі збільшенням часу контакту збільшується ступінь перетворення сировини й одночасно вихід газів, бензину і коксу. З підвищенням температури вихід бензину збільшується за рахунок розкладання важких вуглеводнів, потім вихід зменшується, тому що відбувається розщеплення легких вуглеводнів з утворенням газів. Тому температура процесу 450-500 °С. Кокс, що утворюється, дезактивує каталізатор. Регенерований каталізатор знову повертається в реактор. Контакт сировини з каталізатором здійснюється: – у щільному шарі каталізатора, що рухається зверху вниз; – в зваженому шарі каталізатора; – у висхідному потоці суспензії каталізатора. Недолік установки крекінгу з щільним шаром каталізатора, що рухається: неповне використання внутрішньої поверхні зерен каталізатора. Тому широке поширення одержали установки крекінгу в киплячому шарі. У цих апаратах година перебування каталізатору в зоні реакції складає 1,5-6 хв. Реактор крекінгу в киплячому шарі складається з двох зон: зони каталізу і зони регенерації - розташованих над зоною каталізу. Каталітичний риформінг. Використовується для підвищення октанового числа бензинових фракцій і для одержання аренів. У процесі риформінгу молекули вуглеводнів піддаються перебудові без зміни числа вуглецевих атомів у молекулі. В основі процесу лежать реакції: - дегідрування циклоалканів в арени; - дегідроциклізація алканів. При риформингу протікають побічні процеси: - крекінг вищих вуглеводнів з утворенням газоподібних алканів і алкенів; - дегідроконденсація ароматичних вуглеводнів Вихід аренів росте з підвищенням температури і зниженням тиску. Так як реакція дегідроконденсації оборотна, риформінг проводять під тиском водню, що запобігає виділенню коксу і збільшує термін служби каталізатора. Температура риформінгу залежить від застосовуваного каталізатора: 1) каталізатори на основі осидів хрому і молібдену. Процес ведуть при температурі 480-550°С, під тиском водню 1,5-2,5 МПа. 2) алюмо-платиновий каталізатор (найбільш розповсюджений). Підвищення вмісту платини в каталізаторі збільшує його активність і приводить до збільшення октанового числа бензину. З іншого боку, зі збільшенням вмісту платини прискорюють реакції з утворенням метану і розщеплення циклоалканів, що зменшує вихід бензину. Ці каталізатори дуже чуттєві до сульфатних і азотних сполук, домішок свинцю, миш'яку, вологи. Тому сировину очищують й осушують. Процес ведуть при температурі 470-540 °С, тиску 2-4 МПа в атмосфері газу, що містить водень. Основні продукти риформингу: – газ, що містить водень використовується частково для відшкодування витрат газу, а більша частина направляється на установки гідрокрекінгу і гідроочищення нафтопродуктів; – риформат використовується як автомобільний бензин або направляється на виділення аренів. Гідрокрекінг. Гідрогенізаційний крекінг (деструктивна гідрогенізація) дозволяє одержувати значну кількість легких продуктів при використанні як сировини важких нафтових дистилятів, важких нафт, нафтових залишків – малоцінних мазутів. При цьому процесі одержують бензин, дизельне і котлове паливо. Процес протікає в одну чи в дві стадії (у випадку важкої сировини). Двостадійний процес включає рідку фазу гідрогенізації (температура 420-500 °С, тиск 3-10 МПа, каталізатор – суспензія оксиду заліза (III)), у результаті якої одержують у невеликих кількостях газ і бензин, а в основному – широку фракцію (200-350 °С), що служить сировиною для другої стадії – парової фази гідрогенізації. Парова фаза гідрогенізації (температура 380-420 °С, тиск до 10 МПа, каталізатори – сульфіди й оксиди металів, а також Pt, Pd на алюмосилікатах) дозволяє одержувати бензин, гас, газойль і газ, що включає головним чином залишковий водень, якого витрачається 1–3 %. Бензин гідрогенізації з напівгудрону грозненської нафти складається в основному з алканів (47–70 %), нафтенів (26- 36 %), аренів (3-10 %) і невеликої кількості олефінів і має октанове число менше 70. Переробка природного газу Природні горючі (вуглеводневі) гази умовно поділяються на власне природні, тобто гази, що добуваються з чисто газових родовищ, і попутні, що добуваються попутно з нафтою у нафтогазових родовищах. Усі супутні гази належать до жирних газів, тому що в їхньому складі, крім метану, міститься значна кількість етану, пропану, бутану й ін. До природного газу належать і супутні гази, які розчинені у нафті, містяться над нею і виділяються під час її добування. На поверхню нафта поступає під тиском цих газів і фонтанує. Супутній нафтовий газ відрізняється за складом від природного: у ньому містить менше метану (30-59% за об’ємом), але більше етану, пропану, бутану, пентану (7-20% за об’ємом) і вищих вуглеводнів, ніж у природному газі. Під час переробки супутного нафтового газу (рис.) спочатку відокремлюють рідкі легко киплячі вуглеводні – пентан, гексан та ін. Вони разом утворюють так званий газовий бензин (газолін), який використовується як добавка до звичайних бензинів для кращого їх займання під час запуску двигунів. Рис. Переробка супутного нафтового газу. Потім відокремлюється пропан – бутанова суміш, якою заповнюють балони під тиском. Зріджений газ використовується як газоподібне паливо, що залишається після відокремлення газового бензину і бутан-пропанової суміші, складається переважно з метану і використовується як паливо. Для хімічної переробки з супутнього газу відокремлюють індивідуальні вуглеводні: етап, пропан, н-бутан тощо. Оскільки насичені вуглеводні відносно хімічно інертні і мало придатні як сировина для хімічного синтезу, їх перетворюють за допомогою реакцій. Переробка попутних нафтових жирних газів. У схемах перегонки нафти вторинної перегонки бензинової фракції на інших установках відгоняють головну фракцію НК–65°С, яка вміщує (у середньому) СН 4-6%, С2 – 5,4%, С3 –19,7%, С4–66%, С5–1,4%, крім того, компоненти бензину С5-С6. подібні газові фракції С1–С4 відділяються в бензинових газосепараторах. Такі фракції скраплюють під тиском 1-3МПа, але значна їх кількість залишається у вигляді газу, який називають жирним газом. Він вміщує С1–12%, С2–10%, С3–25%, С4–52%. Це основні компоненти, крім них жирний газ вміщує вуглеводні С5–С6 (в меншій кількості). Для відділення бензину із жирних газів використовують абсорбційний метод за допомогою неполярного абсорбента–бензинової фракції при температурах 30–40°С чи нижче 0°С з використанням холодних установок. Таким чином зменшується кількість газу–головна фракція – до 10% від сировини (нафти), сухий газ – 1–2%. Процес деетанізації-відділення газів С2–С3 чи дебутанізаці С1–С4 проводять у фракционіруючому абсорбері. На ОНПЗ на деетанізаціюспрямовують вуглеводвеві гази та фракції НК- 62 °С з атмосферної перегонки нафти, вуглеводневих газів та фракція НК-62 з установки каталітичного ріформінгу. Здобувають сухий газ–23,5 %, фракція С3 – 18,5 %, фракція н-С4 16,9 %, фракція ізо-С4 11,1 %, фракція С5 – 30 %. |
|
Последнее изменение этой страницы: 2016-07-22 lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда... |