Технологія виконання вільної гладі.

Під запис: Гладь– це вишивка, яка заповнює площину узору стібками, що можуть лягати в різних напрямках, їх кладуть по контуру рисунка, нанесеного на тканину. Заповнення може бути повним або частковим. Вільною гладдю виконують рослинні і зооморфні орнаменти, вона буває декількох видів:

- двобічна;

- художня;

- полтавська;

- біла.

Розповідь: Кожен вид вільної гладі призначається для вишивання узорів, що відрізняються за розмірами, зовнішнім виглядом, гамою кольорів. Гладдєва вишивка буває одноколірною (білою або в тон тканини) і багатокольоровою. Одноколірною гладдю оздоблюють білизну, блузки, скатерки, серветки.

Двобічною гладдювишивають узори з невеликими квіточками й листочками, тому що стібки гладі необхідно робити завдовжки не більше 1 см. Рисунок переводять на тканину за допомогою копіювального паперу або методом прошивання. Різноманітні рослинні орнаменти, що складаються з невеликих квітів, листків, бутонів, можна вишивати на серветках, скатертинах, блузах нитками одного або декількох кольорів.

Художню гладьвишивають кольоровими нитками різних відтінків плоскими двобічними стібками. Тональний підбір ниток дозволяє вишити квітку або листок дома-трьома тонами одного кольору ниток: від світлого відтінку до більш темного, і навпаки, від темного – до світлого. Перехід від одного відтінку до іншого має бути плавним. Цього можна досягти, якщо робити стібки різної довжини. Якщо квітку, бутон або листок треба вишити трьома тонами кольорів, то їхню довжину умовно ділять на три рівні частини і кожен наступний тон ніби вшивають в інший. Напрямок стібків – по жилках пелюсток квіток і листків зелені, зображених на малюнку. Виконуючи художню гладь, насамперед обшивають контур швом уперед голкою. Перші стібки гладі треба вишивати від країв малюнка до цента, а кожну окрему пелюстку – від країв до її основи. Якщо гладь виконана правильно, то лицьовий і виворітні боки будуть однаковими.

Біла гладь– це одноколірна вишивка, але завдяки тому, що стібки лягають в різних напрямках, вона набуває багато відтінків. Малюнки для білої гладі мають невеликі деталі, які заповнюються різними техніками, наскільки вистачає фантазії і вміння у вишивальниці. Краса залежить від тонкості та чіткості виконання даної техніки. Білу гладь шиють двобічними стібками, що щільно прилягають оди до одного по формі мотиву. Щоб гладь узору була випуклою, попередньо на елементах узору накладають прості стібки швом уперед голкою, які розміщуються в поперечному напрямку щодо основного гладдєвого настилу. Біла гладь складається з кількох технік – гладі з настилом, прикрашальних швів, дірочок, сіток, горошинок, вузликів тощо, інколи її поєднують з прорізною гладдю. Гладдєві горошини виконують вертикальними або горизонтальними стібками гладі з настилом, дрібні листки – прямими або косими стібками гладі з настилом. На великих листках роблять настил по всій довжині і два паралельні стібки по середині нього, починають виконувати гладдєві стібки з цілої частини листка.

Полтавська гладь– одна з видів гладі у прикріп. Нею здавна розшивали хустки, рушники, фартухи, а тепер, вишивають ще й доріжки, серветки, панно. Цю гладь виконують довгими стібками (від 1 до 3 см), кольоровими муліне у дві-три нитки шовком або волічкою. Здебільшого нею вишивають орнаменти рослинного характеру. Перш ніж приступити до виконання полтавської гладі, потрібно на тканину нанести малюнок, дібрати за кольором нитки. Виконують її поверховим настилом з пересягами, які закріплюють гладдєві стібки на тканині. На довгому стібку виконують два-чотири пересяги, а щоб вони були не дуже помітними, їх накладають не на одному рівні (можна прикріплювати і на одному рівні). З виворітного боку вишивка має вигляд дрібних розсипних стібків. Якщо полтавську гладь вишивають нитками різних кольорів, то межа між кольорами повинна різко виділятися. Для того щоб гладь вийшла більш випуклою, попередньо по контуру малюнка виконують настил швом уперед голкою.

Рушникові швихарактерні для Київщини, Харківщини, Полтавщини, Чернігівщини, Дніпропетровщини. На Полтавщині рушникові шви виконують виключно червоними нитками. На Чернігівщині та Київщині рушникові шви також виконують червоними нитками, а заповнення серединок квіток – синіми. На Дніпропетровщині поширене вкраплення жовтого кольору. Назва «рушниковий» походить від народних рушників. У різні часи вишивали переважно цією технікою. Рушниковими швами шиють рушниковий орнамент у вигляді дерева, що ніби виходить з вазона, чи великої квітки. Інколи орнамент доповнюють птахами, комахами тощо. Елементи орнаменту займають більшу площу, ніж в орнаментах, виконаних декоративними швами, бо у рушникових заповненнях рапорт повторюється кілька разів.

Машинна вишивка

Від того, як буде виконуватись процес вишивання, значною мірою залежить її якість. Тому дуже важливо підготуватися до цієї роботи. Насамперед слід підготувати необхідне обладнання, інструменти, матеріали.Голкидля машинної вишивки застосовують різних номерів. Номер визначають за довжиною і

товщиною, а також за розміром вушка. Найчастіше застосовують голки № 65, 75,90,100. Машинна голка складається з таких частин: вістря, вушка, леза, довгого і короткого жолобків, колби (головки). У вушко заправляють нитку, вістрям голка проколює тканину, коротким жолобком утворюється петля.

Найчастіше застосовують голки № 65, 75,90,100. Машинна голка складається з таких частин: вістря, вушка, леза, довгого і короткого жолобків, колби (головки). У вушко заправляють нитку, вістрям голка проколює тканину, коротким жолобком утворюється петля, а довгий оберігає нитку від перетирання. Колбою голку закріплюють у голкотримачі, на колбі вказується її номер. Голка повинна бути гострою, рівною, щоб не рвати нитку. Дуже важливо правильно підібрати нитку, якщо в тонку голку заправити товсту нитку, то вона буде часто обриватися. І навпаки, якщо в товсту голку заправити тонку нитку, то машина буде погано вишивати, пропускати стібки.

Ниткидля вишивки найчастіше використовують бавовняні та шовкові: бавовняні № 50, 60, 80, 100; шовкові - № 33, 65, 75. Кольорові узори виконують нитками муліне.

Зап’ялюваннятканини виконують за допомогою дерев’яних або пластикових п’ялець, діаметр яких 20…40 см, висота обручів до 1 см. Тканина в п’ялцях повинна бути щільно натягнутою. Щоб тканина щільно прилягала до голкової пластини, внутрішнє кільце п’ялець повинно виступати з зовнішнього на 1…2 мм.

Швейна машинадля виконання машинної вишивки застосовується будь-яка (1022 кл, 97 А кл, МВ 50 та ЕЗ). Її треба підготувати до вишивання: зняти притискну лапку, зняти зубчасту рейку, що переміщує тканину.

Тяжкий хід машини залежить від сильного або слабкого натягування ниток, потрапляння обірваних кінців ниток у човникове русло. Для усунення несправності слід відрегулювати натяг паса і прочистити човникове русло.

Поломка голки відбувається внаслідок неуважного і неакуратного поводження вишивальниці за машиною. Частіше всього це буває в таких випадках коли голка погнута або встановлена занадто низько, під час вишивання неакуратно тягнуть тканину.

Щоб машина гарно вишивала, її треба зберігати в сухому місці, очищати від пилу, змащувати машинним маслом не рідше одного разу в тиждень. Чистити машину потрібно м’якою ганчіркою, а човниковий комплект – йоршиком. Готуючи машину до роботи, її треба змастити, заправити нитку під колір тканини, намотати, заправити шпульку і виконати кілька пробних строчок.

Робоче місцевишивальниці на машині повинне бути добре освітленим; джерело світла має розміщуватися зліва. Відстань від очей до виробу 30…35 см. П’яльця під час вишивання утримують за краї двома руками. (Додаток А)

3. Занизування

Швом «занизування» вишивають геометричні узори (мал. 143). Свою назву цей шов дістав від способу його виконання: робоча нитка ніби занизується, затягується в тканину.

Узори, виконані швом «занизування», нагадують ткацькі узори.

Занизування виконують переважно червоними нитками. Іноді по центру червоного узору вишивають 3—4 рядки синіми або чорними нитками (мал. 144).

Щоб засвоїти техніку занизування, вишивають зразок (мал. 145). Узор зразка складається із різних за довжиною стібків, що виконуються справа наліво відразу по всій його довжині. Лицьові -й виворотні стібки узору чергуються між собою (мал. 146).

Виконавши перший рядок зразка (мал. 145), повертають вишивку і знову справа наліво через одну нитку тканини повторюють перший рядок. Кожний рядок узору в зразку повторюють справа наліво тричі, через одну нитку тканини.

За таким самим принципом вишивають усі узори занизування (мал. 143, 144). В узорах кожний рядок може повторюватися З—5 разів. Залежно від цього орнамент виходить вужчим чи ширшим.