КОРЕКЦІЙНО-РЕАБІЛІТАЦІЙНОЇ ПРАКТИКИ

Проректор з навчальної роботи

__________ ______ ____ 2014 р.

(підпис)

Програма

КОРЕКЦІЙНО-РЕАБІЛІТАЦІЙНОЇ ПРАКТИКИ

для студентів ІІІ курсу (ІІ семестр) спеціальності

„Соціальна педагогіка”

Тернопіль – 2014

УДК

ББК

Корекційно-реабілітаційна практика.Програма практики. – Тернопільський національний педагогічний університет імені В. Гнатюка, що затвердив програму, 2012. – 45с.

Розробник:Олексюк Н.С., кандидат педагогічних наук, доцент кафедри соціальної педагогіки;

Ратинська О.М., кандидат біологічних наук, доцент кафедри соціальної педагогіки.

Рецензенти:

Поліщук В.А., канд. пед. наук, доцент кафедри соціальної педагогіки і соціальної роботи.

Затверджено вченою радою Тернопільського національного педагогічного університету імені В. Гнатюка, психолого-педагогічного факультету

Протокол № від ­­__ __ _____ 2014 р.

ББК

©Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, 2012

СТРУКТУРА ПРОГРАМИ ПРАКТИКИ

“КОРЕКЦІЙНО-РЕАБІЛІТАЦІЙНА ПРАКТИКА”

ОПИС ПРЕДМЕТА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Предмет: процес організації навчання, виховання і розвитку дітей з недоліками у розвитку та відхиленнями в поведінці, визначення найбільш результативних шляхів, способів і засобів, спрямованих на своєчасне виявлення, попередження і подолання відхилень у розвитку та поведінці у таких дітей і підлітків.

Мета: комплексне вивчення закономірностей, причин виникнення відхиленої від норми поведінки дітей, розробка способів і шляхів її виправлення.

ПРОГРАМА

Вступ

Перехідний період у суспільному та економічному житті нашої країни супроводжується різким зниженням показників соціальної захищеності і здоров’я дітей. Це призводить до того, що при поступленні в школу та в умовах шкільного навчання все більша кількість дітей характеризується порушеним здоров’ям, характеризується ознаками соціально-педагогічної занедбаності, деякими порушеннями у розвитку психофізіологічних і вищих психічних функцій. Будучи розумово нормальними, не маючи класичних форм аномалії розвитку, такі діти разом з тим переживають труднощі у навчанні та засвоєнні соціальної ролі учня, втрачають віру в себе і надію на гідне місце в житті. Ці діти стають дорослими та набувають фізичної сили, але, разом з тим, вони відсіюються із школи, ставши деструктивними елементами суспільства. У зв’язку із цією ситуацією у педагогіку ввійшло нове поняття – “діти ризику шкільної дезадаптації”.

Об’єктом корекційної практики є особистість дитини, яка має незначні відхилення у психофізіологічному розвитку (сенсомоторній, соматичній, інтелектуально-речовій сферах) або відхилення у поведінці, що погіршують адекватну соціалізацію та шкільну адаптацію.

Виходячи із соціально-педагогічної ситуації, в якій опинилися діти з недоліками у розвитку і девіаціями у поведінці, корекційна практика покликана допомогти у вирішенні наступних завдань:

1. Визначити природу і сутність недоліків у розвитку і відхилень у поведінці дітей та підлітків, виявити причини і умови їх прояву.

2. Встановити провідні тенденції у попередженні і подоланні відхилень у розвитку і поведінці дітей та підлітків, етіологію (причинно-наслідкові зв’язки) психофізіологічного розвитку і соціально-педагогічних умов життєдіяльності дитини.

3. Розробити технології, сукупність методів, прийомів і засобів корекційно-педагогічного впливу на особистість дитини з відхиленнями у поведінці.

4. Провести аналіз загальної і спеціальної освіти дітей з відхиленнями в розвитку та поведінці в умовах загальної школи.

5. Встановити мету, завдання і основні напрямки діяльності спеціальних, корекційно-розвиваючих закладів та центрів соціального захисту і реабілітації дітей та підлітків.

6. Створити необхідну навчально-методичну базу у підготовці вчителя до корекційно-педагогічної роботи з дітьми та підлітками з відхиленнями у психофізіологічному розвитку та девіаціями у поведінці.

Корекційна практика допоможе майбутнім соціальним педагогам, працівникам навчитися розпізнавати прояви дійсно вдхиленої поведінки дитини, що не сварити її за те, за що слід пожаліти, не вимагати того, що дитина не в силах виконати; здійснювати по-справжньому індивідуальний підхід до кожного учня, реалізовувати на практиці гуманне особистісно-орієнтоване виховання.

Вже будучи студентом, майбутній педагог повинен засвоїти, що головна цінність школи – діти, їх життя. Дитина – це не засіб, а мета виховання, тому не дитину слід пристосовувати до школи, а навпаки – школа, вчителі будуть пристосовуватись до неї, щоб не ламати природу дитини, піднімати її на максимально доступний для неї рівень.

Корекційна практика проводиться з відривом від навчання протягом 4 тижнів.

Зміст практики

Під час корекційної практики студенти здійснюють комплексне вивчення закономірностей, причин виникнення відхиленої від норми поведінки дітей та розробляють способи і шляхи її виправлення.

Основними базами корекційної практики є:

1. Центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (громадська організація родин дітей-інвалідів “Дитина”.

2. Тернопільська обласна комунальна спеціалізована загальноосвітня школа-інтернат для дітей зі зниженим слухом.

3. Тернопільська обласна організація УГОТ.

4. Петриківський дитячий будинок-інтернат.

5. Тернопільська середня спеціальна загальноосвітня школа-інтернат для дітей з наслідками поліомієліту та ЦП.

6. Кримінальна міліція у справах неповнолітніх.

7. Клуби за місцем проживання. Ознайомлення з основними формами та методами роботи. Вивчення користувачів послуг. Відвідання одного із заходів, які проводяться у клубі.

8. Обласний притулок для неповнолітніх служби у справах неповнолітніх.

9. Благодійна організація „Карітас”.

Під час практики студенти ведуть щоденники, де не тільки фіксують окремі факти, але й намагаються дати їх аналіз, узагальнення. Практика набуває активного характеру, так як вона проводиться з відривом від навчання і передбачає повне включення студента в діяльність того чи іншого соціального закладу.

Всього: 72год.

НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЕКТ

(Індивідуальне навчально-дослідне завдання)

Програмою практики передбачено виконання студентами індивідуальних завдань, що активізує їх діяльність, розширює світогляд, підвищує ініціативу і робить проходження практики більш конкретним і цілеспрямованим.

Індивідуальні завдання включаються в програму практики з метою більш ефективного оволодіння професійними уміннями і навичками самостійного розв’язання наукових, виробничих, організаційних завдань.

Індивідуальне навчально-дослідне завдання із корекційної практики являє собою науковий реферат. Виконання індивідуального навчально-дослідного завдання передбачає вивчення та аналіз тем, запропонованих студентам. Обсяг індивідуального навчально-дослідного завдання – до 10 сторінок. Подається у попередньо встановлені терміни.

Тематика індивідуальних навчально-дослідних завдань

Додаток 1

Титульна сторінка індивідуального плану роботи студента-практиканта має такий вигляд:

"Затверджую"

Керівник практики (підпис)

Індивідуальний план роботи

студента-практиканта _________________________________________________

_________________________________________________________________________

(назва вищого навчального закладу) на час проходження

практики з __ по ____ року в соціальні службах

(установах, організаціях) _____________________________________

(назва міста, району)

Керівники практики: ________________________________________

Додаток 2

Титульна сторінка щоденника студента-практиканта має такий вигляд:

Щоденник

корекційної соціально-педагогічної практики

студента-практиканта _________________________________________________

3-го курсу ____________ факультету ________________________ назва закладу

Місце проходження практики: ___________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Керівники практики:__________________________________________________

Служби (установи, організації)

1. Назва соціальної служби (установи, організації), їїзавдання.

2. Аналіз змісту і основних напрямків діяльності.

3. Форми і методи роботи соціальної служби.

4. Характеристика діяльності працівників служби (установи, організації), результатів власної роботи: знання, методична майстерність, педагогічний такт, мова (дикція, темп, культура мови, образність, емоційність), контактність.

5. Характеристика основних груп клієнтів.

6. Проблеми установи. Ваше бачення себе в роботі установи. Власні міркування, роздуми, пропозиції).

Схема аналізу індивідуальної діяльності студента-практиканта

1. Студент має організувати шефство над важкою дитиною, яка закріплена за ним на період практики.

2. Вивчити індивідуально-психологічні особливості дитини (дод. 6).

3. Запропонувати можливі лінії корекції у виховній роботі з важкою дитиною як зі сторони соціального педагога, батьків, колективу, так і самої дитини, використовуючи корекційні вправи та ігри , подані у дод.5.

4. Згідно дод.4 охарактеризувати, які уміння і навички вдалось сформувати в дитини з відхиленнями у розвитку чи поведінці, що не вдалось зробити і чому?

Додаток 3

Титульна сторінка звіту студента-практиканта має такий вигляд:

Звіт

про ознайомлюючу практику

студента 3-го курсу ________________________________________ факультету

_________________________________________________________________________

(прізвище, ім'я, по батькові)

_________________________________________________________________________

(назва навчального закладу)

Орієнтовна схема звіту студента-практиканта

1. Опишіть історію та передумови виникнення соціальної служби (установи, організації).

2. Дайте характеристику вертикальної та горизонтальної структур закладу.

3. Вкажіть мету та завдання діяльності служби (установи, організації).

4. Охарактеризуйте основні форми і методи соціальної роботи даного закла­ду.

5. Дайте характеристику клієнтів (користувачів соціальних послуг).

6. Проаналізуйте, які знання і вміння необхідні спеціалістам даної установи для успішної роботи з клієнтами.

7. Ваші роздуми, враження, побажання щодо діяльності соціальної службичи закладу.

Додаток 4

Додаток 5

ЗНАЙОМСТВО

Перед початком роботи групи, учасникам необхідно запам'ятати імена всіх членів групи. За допомогою наступних вправ це буде легко зробити.

Моє ім'я»

а) Уявіть собі, що ви збираєтесь на природу. З собою вам треба взяти предмет, який починається на ту букву, що й ім'я. Перший учасник називає своє ім'я та предмет, який бере з собою. Другий повторює ім'я першого учасника та його предмет, після чого називає своє ім'я та предмет, а третій — повторює ім'я та предмет першого, другого та додає своє. Останній учасник повинен повторити імена та предмети всіх членів групи.

Ця вправа дозволяє не тільки познайомитись, але й сприяє розвитку нам 'яті.

б) Кожен член групи називає своє ім'я, розповідає, чому його так назвали, що означає його ім'я, про історію походження, легенди, пов'язані з ним, чи подобається йому своє ім'я. Якщо не подобається, то називає ім'я, яке б для себе вибрав.

в) Кожен називає своє ім'я та по дві позитивних і негативних якості свого характеру, які починаються з тієї самої букви, що й ім'я.

г) Учасники стають у коло. Кожен почергово виходить у центр кола, робить якийсь рух і одночасно називає своє ім'я. Решта учасників якомога точніше повторюють цей рух та інтонацію, з якою вимовлялося ім'я.

д) Уявіть собі, що ви герой вестерна. Перший учасник повільно ходить по кімнаті, вдивляючись в очі другого. Після зустрічі з ним поглядами робить вигляд, що витягує револьвер, стріляє у другого і голосно називає його ім'я. Той, хто перший назвав ім'я — переможець. Той, що програв, падає на підлогу. Він вважається вбитим.

Хто найдовше залишиться у живих — той переможець (але ведучий може запропонувати вбитому воскреснути і продовжувати гру).

е) Учасники групи ходять по кімнаті, коли дівчата зустрічаються з хлопцями, вони роблять кніксен, а хлопці вклоняються і називають своє ім'я.

Для того, шрб учасники групи швидше перезнайомились та були готові для подальшої роботи у атмосфері довіри і симпатії, пропонуємо наступні вправи.

Взаємне інтерв'ю»

а) Знайдіть у групі людину, яку не дуже добре знаєте. Розкажіть їй про себе: чим любите займатися, як проводите вільний час, про що мрієте... А тепер нехай розкаже про себе! Дізнайтеся про неї якомога більше. Після цього уявіть себе партнером по вправі та розкажіть про нього від свого імені.

б) Знайдіть у групі незнайому вам людину. Уявіть себе кореспондентом газети, який має завдання написати про неї статтю. Ви можете задавати їй різні запитання, щоб якомога краще репрезентувати її іншим учасникам групи після закінчення інтерв'ю. Ваш партнер має зробити те ж саме.

в) Знайдіть собі у групі пару. Розкажіть партнеру про себе з точки зору іншої людини — приятеля, брата, мами... (Цю вправу доцільно давати, коли темою заняття є взаємини батьків і дітей, проблеми взаєморозуміння з однолітками).

Нетрадиційне вітання»

Учасники ходять по кімнаті і за командою ведучого при зустрічі вітаються: а) долонями; б) колінками; в) носами; г) чолом; д) боком.

4. «Я є людина... »

Учасники сідають на стільці у коло. Стільців є на один менше, ніж учасників. Той, кому не вистачило стільця (це при необхідності може бути ведучий), стає у центрі кола та репрезентує себе словами: «Я є людина, яка ... (іноді ображається, сердиться, буває несправедливою і т.п)». Бажано, щоб учасники називали риси характеру, емоційні стани, які вони часто переживають (завдання ведучого — заохочувати до відвертості). Інші сидять і слухають, наступний член групи швидко встає й говорить про себе: «Я є людина, яка ...». Учасник, який закінчив репрезентацію, займає вільне місце.

Слово — дієслово»

Ця вправа виконується в парі. Учасники стоять на певній відстані один від одного. Перший кидає м'ячик і називає будь-який іменник. Другий повертає м'ячик і підбирає до іменника дієслово. Перший знову називає інший іменник.

Це варіант техніки «вільних асоціацій». Він є дуже інформативним для подальшої роботи з проблемами кожного учасника.

Гості»

Уявіть собі якесь улюблене свято (можете закрити очі, щоб відчути радісну атмосферу). А тепер уважно подивіться один на одного і назвіть імена тих учасників, кого б ви запросили на своє свято.

Вправа дає можливість виявити учасників, які потребують статусної корекції.

Сходинки»

Ведучий пропонує кожному учасникові намалювати дві драбинки по п'ять сходинок: «Уявіть, що всіх членів групи розсадили на сходинках. На першу посадили найрозумніших, найкмітливіших, хто має багато друзів та ін. На другу — тих, кому це вдається дещо гірше. Хто буде на останній сходинці?

А тепер намалюйте маленьку фігурку — себе — на тій сходинці, на якій, на вашу думку, ви знаходитися. На другій драбинці намалюйте себе на тій сходинці, на якій ви хотіли би знаходитися. Подумайте, що ви можете зробити, щоб там опинитися».

Дерево дружби»

Тренер пропонує бажаючому перевірити, як до нього насправді ставляться члени групи: «Подивіться уважно на членів групи і розставте їх перед собою таким чином, щоб найближче до вас були ті, до кого ви відчуваєте симпатію. Далі — ті, до кого ви ставитеся нейтрально, найдалі мають стояти ті, кого ви не любите. А тепер відверніться. Зараз учасники групи виражають ставлення до вас. Вони можуть підійти до вас ближче або відійти. Оберніться і порівняйте, наскільки змінилася ситуація».

Ця вправа дається наприкінці групової роботи, коли встановлена атмос­фера довіри, взаєморозуміння та співпраці.

Сімейний портрет»

Ведучий пропонує уявити, що до учасників додому приходить фотограф, щоб зробити сімейний портрет (бажано фотографом вибирати «проблемних» дітей, наприклад, «відкинутих»). Фотограф розподіляє сімейні ролі між членами групи, розсаджує їх так, як він вважає за потрібне, та розповідає, хто з ким приятелює, які взаємини між членами сім'ї, чим кожен з них займається.

Метою гри є проведення соціометрії дитячої групи, а також діагностика взаємин у сім'ї учасників.

Послання самому собі»

Учасники стають у шеренгу так, щоб у кінці лишилося достатньо місця. Перший говорить своєму сусідові фразу, яку б він хотів почути сьогодні зранку, й біжить у кінець шеренги. Сусід передає цю фразу по ланцюжку (дослівно передавати не обов'язково), чекає, поки вона пройде 2-3 учасників, передає свою фразу й біжить у кінець шеренги, наступний робить аналогічно. Гра продовжується до того моменту, поки всі учасники не передадуть і не отримають свої повідомлення.

Послання можна передавати вголос (ведучий має можливість прослід­кувати, щоб не було образливих послань), або пошепки, якщо група є достатньо зрілою.

Морська хвиля»

Учасники сидять у колі. Один з них говорить сусідові фразу, яка означає вітання, наприклад: «Добрий день», «Привіт». Сусід повинен якомога швидше встати, повторити цю фразу і знову сісти, наступний робить аналогічно. Коли «хвиля» пройде півкола, до завдання додається ще один

елемент, який вводить, наприклад, 8-й учасник. Він може додати до фрази якийсь рух, наприклад, плеснути в долоні. Наступний 9-й учасник додає ще щось (фразу або жест). Зупинити «хвилю» можна, коли члени групи повторять 5-6 фраз і жестів.

Телеграф»

Група сидить у колі. Кожен вибирає собі псевдонім, який складається з 1-3 складів (це можуть бути назви тварин, якісь предмети та ін.).

Ведучий пропонує всім членам групи створити телеграфний зв'язок. Ваше ім'я — ваш позивний. Щоб зв'язатися з іншим учасником, ви повинні назвати свій позивний, а потім — потрібної вам особи (станції); ця «станція» називає своє ім'я, а далі — ім'я наступної. Якщо вона не відгукується, то вважається «зіпсованою». Ознакою цього можуть стати перехрещені руки.

Можливий такий варіант гри: «станція» використовує умовний код — звуки, що властиві тварині, ім'ям якої назвався учасник.

Двигунчик»

Учасникам пропонується уявити себе двигунчиком, який спочатку стояв без діла, потім його завели, і він почав рухатись, з кожною хвилиною набираючи обертів. Ведучий пропонує показати голосом, як він працює, гуде. А тепер двигунчик змучився і зупинився. Виразіть голосом, як він втомився.

Перетворення у тварин»

Уявіть себе жабкою. Порухайтесь по залу як жабка. А тепер ви стали лисичкою. Як рухається лисичка?

А зараз ви стали ведмедиком, зайчиком, кицею...

Як ми ходимо»

Ведучий пропонує учасникам порухатись по кімнаті:

а) дуже швидко;

б) як «дурні»;

в) ніби ви дуже змучені;

г) як п'яні;

д) ніби ви чимось незадоволені. А зараз:

а) підлога стала липкою;

б) повітря непрозоре і важко дихати;

в) сили гравітації збільшились у 10 разів;

г) раптом зникла сила тяжіння;

д) на підлозі з'явилося багато предметів, які треба обминати.

Незвичайний звук»

Учасники стоять у колі. Ведучий пропонує комусь вимовити якийсь незвичний звук, а решта групи імітує його. Це повинен бути сторонній звук, а не слово. Як тільки один учасник вимовить звук, решта негайно

його повторює, потім наступний учасник і т.д. Завдання треба виконувати у темпі, без жартів.

Передай м'ячик»

Учасники шикуються в дві шеренги один напроти одного. За сигналом ведучого вони мають передати від першого до останнього якийсь невеличкий предмет — яблуко, банан, іграшку. Складність у тому, що можна користуватися тільки підборіддям або плечем. Руками допомагати не можна. Якщо річ падає, все починається спочатку. Ведучий визначає, яка команда виграла.

Слалом»

З крісел робляться дві паралельні «траси» слалома, які команди, що змагаються, повинні подолати. Але рухатись треба вперед спиною. Той, хто торкнеться одного з- крісел, повертається на старт, щоб повторити завдання. Перемагає та команда, яка перша подолає трасу без помилок.

Гонка за лідером»

Двоє учасників стоять по діагоналі за колом із стільців. За командою ведучого вони починають бігти «змійкою» спинами вперед і намагаються наздогнати суперника. Через п'ять кіл визначається переможець (той, хто наблизився до супротивника). Учасник, який 3 рази зачепився за стілець, вважається переможеним.

Уважні тварини»

Учасники стоять у колі. Кожен вибирає тварину, яку буде показувати (за допомогою міміки та жестів). Перший показує свій образ, а потім образ якогось іншого учасника. Той показує свій образ і образ когось іншого. Вибуває той, хто помилився, тримав паузу понад 3 секунди, показав образ учасника, який вже був представлений.

Паротяг»

Учасники шикуються у одну шеренгу. Очі у всіх, крім першого, зав'язані. Вони тримають за пояс іншого учасника через одного. Ведучий скеровує рух «паротяга», який долає перешкоди (пролазить під столом, перескакує через бар'єри — стільці, переходить у інші приміщення та ін.). Паротяг буде рухатись настільки успішно, наскільки між учасниками сформовані довіра та вміння взаємодіяти.

За допомогою цієї вправи можна діагностувати ступінь згуртованості групи.

Сантики — сантики, Лімпопо»

Учасники створюють широке коло. За допомогою лічилки вибирається той, хто буде вгадувати. Він стає у центрі кола і ходить за годинниковою стрілкою. Тренер за допомогою умовного знака призначає ведучого, який буде задавати рух. Решта учасників копіює рух, при цьому повторює фразу: «Сантики — сантики, Лімпопо». Вгадуючий має знайти ведучого. Якщо

йому це вдається, він займає місце у колі, а ведучий займає його місце. Інші учасники не повинні «виказувати» ведучого поведінкою, поглядами.

Бажано, щоб кожен мав можливість «водити».

Варіанти рухів: плескання у долоні з різним ритмом; підскакування на місці; присідання; повороти; рухи ніг, рук.

Чарівна трійка»

Членам групи пропонується стати в коло. Вони мають кидати один одному м'ячик і при цьому називати за порядком числа, починаючи від одиниці. Але якщо попадається число, яке містить у собі трійку, або ділиться на 3, замість нього треба говорити «Абракадабра». Наступний учасник продовжує рахувати далі. Той, хто помиляється, вибуває з кола.

Друкарська машинка»

Діти сідають у коло. Ведучий заздалегідь готує слова, які будуть «дру­куватися» на машинці, згідно з цим, призначає, хто буде якою буквою. Після цього він називає слово по буквах, а «буква» має плеснути в долоні. Ведучий ще один раз називає слово, а всі «букви», з яких воно складається, плескають одночасно.

Крокодил»

Ведучий говорить про те, що багато людей бояться здатися смішними, незграбними і запитує учасників, кому знайоме це почуття. Наступна гра допоможе позбутися цього почуття.

Група розбивається на дві команди. Перша команда загадує назву якогось всім знайомого предмету. Друга має визначити учасника, якому це слово скажуть. Він повинен за допомогою міміки та пантоміми показати це слово, а команда повинна відгадати, яке слово було задумано.

Команди загадують слова почергово.

Після того, як більшість учасників побуває в ролі, члени групи можуть поділитися своїми враженнями.

Митники і контрабандисти»

а) Група визначає учасника, який буде грати роль контрабандиста. Всі інші є митниками. Контрабандист виходить з кімнати і майже одразу заходить. Так він робить 5 разів. В одне з цих повернень він ховає від митників «контрабанду» (схований під одягом конверт з якимось пред­метом). Митники намагаються зрозуміти, коли контрабандист повертається

з конвертом. Вони можуть давати йому нескладні завдання: присісти, підняти руки, пройтися, посміхнутися та ін. Кожен з митників записує на аркуші паперу, коли, на їх думку, контрабандист мав заборонений предмет.

Роль контрабандиста почергово можуть виконувати всі бажаючі. Після закінчення гри визначається кращий контрабандист і кращий митник.

б) Група обирає митника. Решта учасників грають роль пасажирів літака. Один з них — контрабандист. Митник виходить, а учасники обирають контрабандиста, який ховає в своєму одязі якийсь дрібний предмет. Після чого митник входить до кімнати, а пасажири по одному проходять повз нього. Завдання митника визначити, хто має контрабанду. На це йому дається 3 спроби.

Ця гра розвиває спостережливість, вміння «читати» майже непомітні невербальні сигнали. Нею можна починати заняття, які присвячені темі «Спілкування».

Скульптурні групи»

Учасники розсідаються по колу на підлозі. Кожен почергово повинен скласти з усіх учасників скульптурну групу. Решта слугує пластичним матеріалом, слухняно виконує вказівки і задуми «скульптора». За вказівками ведучого він працює над своєю скульптурною групою так довго, аж поки не буде задоволений своїм витвором.

Ця вправа може мати соціометричне значення.

Ніжні слова»

У грі бере участь тільки чоловіча половина групи, а дівчата — журі.

За командою ведучого хлопці починають говорити ласкаві, ніжні слова дівчатам. Спочатку всі по колу говорять ніжні слова одній дівчині, потім другій, третій..., щоб жодна дівчина не залишилася без ніжних слів.

Повторюватися не можна. Після кожного кола дівчата оцінюють, які вислови були насправді ніжними. Той, хто не зможе придумати ніжного слова, вибуває з гри.

Дану вправу добре використовувати в якості розминки при обговоренні теми «Статеві відносини».

Групова скульптура»

У центр кімнати виходить перший учасник і приймає якусь позу. До нього прилаштовується другий, до них — третій і так далі.

При виконанні вправи слід діяти у швидкому темпі і стежити, щоб композиції не були мозаїкою ізольованих одна від одної фігур, а були об'єднані спільною ідеєю.

Асоціації»

Члени групи почергово говорять один одному, які асоціації викликає той чи інший учасник. Той, .хто слухає, говорить, з якими асоціаціями він згідний, а з якими ні.

Перепад напруги»

Учасникам пропонується максимально напружити праву руку. Поступово розслабляти її, водночас переводячи напруження на ліву руку. Так само поступово розслабляючи її, перевести напругу на ліву ногу, праву ногу, крижі і так далі.

Зморшки»

Ведучий пропонує членам групи принести на заняття дзеркало. А тепер треба кілька разів вдихнути і видихнути, взяти у руки дзеркало, подивитися в нього і широко всміхнутися своєму відображенню. Далі він дає команду зморщити обличчя: спочатку чоло, потім брови, ніс, щоки... Підняти і опус­тити плечі... Розслабити м'язи шиї і плечей. Розслабити всі м'язи обличчя... Якщо хтось відчуває напруження, треба собі сказати: «Я спокійний ...» — й ще раз спробувати розслабитись.

Маріонетка»

Ведучий пропонує учасникам уявити себе ляльками, стати прямо й завмерти.

Ви стали твердими, як Буратіно. Напружте плечі, руки, пальці — уявіть, що вони дерев'яні. Напружте ноги і коліна та пройдіться по кімнаті. Ваше тіло дерев'яне. Напружте обличчя і шию, зморщте чоло, стисніть щелепи.

А тепер скажіть собі: «Розслабся і розм'якни». Розслабте м'язи. Можете помасувати однією рукою другу, кінчиками пальців Іюмасувати обличчя.

А зараз уявіть собі, що вас підвісили за руку. Ваше тіло знаходиться в одній позиції, а все решта бовтається. Походіть по кімнаті з підвішеною рукою.

Тепер вас підвісили за шию, плече, палець...

Вправу можна виконувати із закритими очима.

Потягнулися — зламалися»

Учасники стоять, руки й тіло витягнуті вгору (п'ятки не відриваються від підлоги). Ведучий пропонує потягнутися вгору, вище, вище... Подумки треба відірвати п'ятки від підлоги, щоб стати вищими (реально цього не робити). А тепер кисті рук ніби зламалися, повисли, зламалися лікті, плечі впали, повисла голова, ви зламалися у талії, ваші коліна підігнулися, ви впали на підлогу... Лежіть на підлозі розслаблено, безвільно, зручно... Прислухайтесь до себе. Чи залишилося напруження? Зкиньте його!

Вогонь — лід»

За командою ведучого: «Вогонь!» — учасники починають інтенсивний рух всім тілом. Плавність та інтенсивність руху кожен учасник вибирає сам. За командою: «Лід!» — кожен застигає в позі, при цьому треба напружити все тіло.

Цю вправу добре виконувати для корекції імпульсивної поведінки дітей.

Центр тяжіння»

Учасникам пропонується визначити, де людина має центр тяжіння. Для цього треба порухатись, сісти, встати. А тепер порухайтесь як кішка. Знайдіть центр тяжіння киці. Де є центр тяжіння мавпи, півня, риби, горобця, який скаче по землі? Виконайте рухи і дії, які характерні для цих тварин. Тварини і малі діти — найкращий приклад відсутності м'язових затискань.

Насос і надувна лялька»

Ця вправа виконується у парах. З «надувної ляльки» випустили повітря. Вона лежить розслаблена на підлозі. Партнер накачує її повітрям за допомогою насоса: ритмічно нахиляється вперед і вимовляє звук «с» на видосі. Лялька поступово наповнюється повітрям, вирівнюється. Далі накачувати її повітрям небезпечно: лялька може тріснути. Накачування треба своєчасно закінчити. Час закінчення надування визначається за станом напруження тіла ляльки. Після цього ЇЇ «здувають», виймаючи з неї насос. Повітря поступово виходить з ляльки, вона «опадає».

Це не тільки чудова вправа на розслаблення-напруження, а також на взаємодію в парі.

Скинь втому»

Учасники стоять у колі, широко розставляють ноги, трохи їх згинають у колінах, згинають тіло, вільно опускають руки, розправляють пальці, схиляють голову до грудей, ледь відкривають рот. Після цього вони повинні похитатися в різні боки, а потім різко потрусити головою, руками, ногами, всім тілом.

Ведучий звертається до учасників: «Ви струсили з себе всю втому. Чи ще щось залишилося? Якщо так, повторіть ще раз».

Дихання заспокоює нервову системі/ і гасить емоції. Коли ми глибоко дихаємо, то позбуваємось думок, що нас хвилюють, відчуваємо, що можемо контролювати свої думки, а не підкорятися їм. Ось кілька дихальних вправ.

Глибоке дихання»

а) Глибоко вдихніть носом, порахуйте до восьми, після чого повільно випускайте повітря через рот (губи напівстулені), при цьому рахуйте до 16 або більше — так довго, як зможете.

Прислухайтесь до звуку повітря, яке видихаєте, і відчуєте, як зникає напруження. Повторіть вправу 10 разів.

б) Сядьте прямо, спина пряма й розслаблена. Покладіть руки на груди так, щоб середні пальці торкалися один одного в центрі грудної клітки, дихайте нормально.

В який момент з'єднані середні пальці почнуть розходитись? Підсильте цей рух, вдихаючи повітря глибше.

Коли виконуєте цю вправу, можете уявляти рух повітря, яке наповнює груди при вдосі та виходить при видосі.

Повітряна кулька»

Уявіть собі, що у ваших грудях знаходиться повітряна кулька. В