Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Проаналізувати, що таке мова, мовлення і спілкування, невербальні засоби спілкування

Основним універсальним засобом спілкування людей, висловлення їх думок, почуттів є мова (усна і письмова).
За допомогою мови ми здобуваємо знання, зберігаємо їх у нашій пам’яті, передаємо їх іншим. Вчені виділяють такі функції мови у спілкуванні:
1. Засіб існування, передавання і засвоєння суспільно-історичного досвіду;
2. Засіб інтелектуальної діяльності (сприйняття, мислення, уява);
3. Універсальний засіб передачі інформації, тобто слова, словосполучення,
речення, тексти є вербальними засобами передачі інформації. Вербальні
засоби – найважливіші компоненти спілкування, оскільки вони головні
носії повідомлень.
Мова є найкоштовнішим скарбом людей (Гесіод)
Формою існування мови є мовлення.
Мовлення – це реалізація мови людьми в процесі спілкування, тобто процес реалізації мовної діяльності. Мовець використовує засоби спілкування ( звуки, слова та їх форми, сталі звороти, моделі речень, тексти ) для передавання певного змісту, до якого можуть входити, крім думок, почуття і волевиявлення.
Отже, мова, спілкування і мовлення взаємопов’язані. Мовлення неможливе без мови, а мова створена для того, щоб здійснювати процес спілкування.
Мова є спільною для всіх, хто нею послуговується, а мовленнязавжди індивідуальне, оскільки мовні засоби кожен з нас застосовує, добирає по-своєму.
Розвиток і збагачення мови відбувається у процесі спілкування. Якщо мовленнєва діяльність засобами певної мови припиняється, мова стає мертвою. Мова живе тільки у мовленні й спілкуванні.
Вивчення мови, збагачення пам'яті різноманітними засобами і способами вираження думок сприяють розвиткові мовлення. Не менш важливе значення має також систематичне й цілеспрямоване практикування в мовленні – спілкування рідною мовою під час виконання своїх професійних обов’язків, оскільки вміння і навички виробляються лише в процесі спілкування.
Отже, мова– це система засобів спілкування, мовлення– вибір цмх засобів у процесі спілкування, спілкування– процес обміну інформацією за допомоги мови, тобто мовленнєва діяльність.
Щоб бути зразковим, фахове мовлення має характеризуватися такими найважливішими ознаками:
1. Змістовністю (розкриття суті висловлювання);
2. Логічністю (послідовне викладання думки);
3. Точністю (відбір мовних засобів, що найбільш відповідають висловлюваному змісту);
4. Правильністю (дотримання норм літературної мови);
5. Доречністю та доцільністю (використання мовних засобів відповідно до мети висловлювання та умов спілкування);
6. Емоційністю (збудження почуттів).
Отже, високу культуру фахового мовлення людини визначає досконале володіння літературною мовою, її нормами в процесі спілкування.
Невербальні засоби спілкування
Мовлення – не єдиний спосіб спілкування. Люди обмінюються інформацією й за допомоги інших засобів – жестів, міміки, погляду, пози, рухів тіла, які часто поєднуються в різних комбінаціях. Усе це невербальні (несловесні) засоби.
Невербальні засоби спілкування – це система немовних знаків, що слугують засобами для обміну інформацією між людьми.
Один з найвідоміших фахівців з питань спілкування А. Піз стверджує, що за допомоги слів передається всього 7 % інформації, тоді як звуковими засобами – 38 %, а за допомоги міміки, жестів і поз – 55 %. Без сумніву, вербальні невербальні засоби спілкування потрібно інтерпретувати не ізольовано,а в єдності, оскільки вони і підсилюють взаємодію між співбесідниками. Між вербальними і невербальними засобами спілкування наявний сворідний розподіл функції: словесними передається чиста інформація, а невербальними – ставлення до партнера. Бажано розвивати вміння читати (розуміти) невербальні сигнали, оскільки вони здебільшого спонтанні, несвідомі, а тому щирі. Вміння користуватися ними сприяє формуванню культури спілкування.
Міміка – це ексресивні рухи м'зів обличчя, що виражають психічний стан, почуття, настрій людини в певний момент часу.
Міміка репрезентує шість основних емоційних станів: гнів, радість, страх, страждання,подив і презирство.
Погляд має завжди відповідати типові спілкувальної ситуації. Неабияке значення у спілкуванні відіграють жести.
Жести– це виражальні рухи рук, що передають внутрішній стан людини.
За функціональним призначенням і природою вирізняють такі їх види:
1. Ритмічні жести дублюють інтонацію, виокремлюють певні частини висловлювання, підкреслюють логічний наголос, сповільнення чи прискорення темпу мовлення.
2. Емоційні жести передають найрізноманітніші відтінки почуттів: подив, радість, захоплення, ненависть, роздратування, розчарування.
3. Вказівні жести виконують функцію виділення якогось предмета серед однорідних. З цією метою послуговуються рухами пальців, кисті, цілої руки.
Увага! Етикетна компетенція!
Показувати пальцем на людей неввічливо.

4. Зображувальними жестами відтворюють предмети, тварин, інших людей (їхню форму, рухи, розміри). Ними користуються в тих випадках, коли не вистачає слів чи необхідно підсилити враження і вплинути на слухача наочно.
5. Жести-символи інформують про певні дії, властивості, наміри тощо. Такі жести не мають нічого спільного з діями, про які вони сигналізують. Наприклад, піднесена рука з випрямленими пальцями – «прошу слова. До жестів-символів належать умовні жести вітання, прощання, заклик до мовлення, передчуття приємного.
Наведемо поширені жести і їх тлумачення:
1. Пальці рук зціплені – знак розчарування і бажання співрозмовника приховати своє негативнее ставлення;
2. Прикривання рота рукою – слухач розуміє, що ви говорите неправду;
3. Почухування і потирання вуха – співрозмовник наслухався і хоче висловитися;
4. Потирання скронь, підборіддя, прикривання обличчя руками особа не налаштована розмовляти в цей момент;
Поза – це мимовільна або зумисна постава тіла, яку приймає людина. Вирізняють закриті й відкриті пози. Відомо, що людина, зацікавлена в спілкуванні, буде орієнтуватися на співрозмовника, нахилятиметься в його сторону, повернеться до нього всім тілом, а якщо не хоче його слухати – то відійде назад, стоятиме напівобернувшись. Людина, яка хоче заявити про себе, буде стояти прямо і вся буде напружена, якщо не потрібно підкреслювати свій статус – займе спокійну невимушену позу.
І насамкінець, хода людини, тобто стиль пересування, теж належить до важливих невербальних засобів спілкування. За ходою можна впізнати емоційний стан співрозмовника – гнів, страждання, гордість, щастя.

Последнее изменение этой страницы: 2016-06-08

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...