Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Фактори впливу на результативність комерційно-виробничої діяльності підприємства

На діяльність підприємства впливають різні фактори, що підвищують ризик функціонування, ступінь невизначеності у майбутніх умовах господарювання. Особливе значення в зв’язку з цим набуває виробничо-комерційна діяльність підприємства. Виробничо-комерційну діяльність можна представити як діяльність підприємства, спрямовану на виявлення і задоволення потреб споживачів у його продукції (послугах) через продаж її на ринку з метою одержання прибутку. Рівень результативності виробничо-комерційної діяльності підприємства залежить від багатьох чинників і умов. Відповідно до обмеженості ресурсів і важливості їх економії, основними чинниками, які визначають результативність виробничої діяльності, є трудомісткість, матеріаломісткість і фондомісткість продукції. З цього випливає, що підприємство в своїй діяльності повинно приділяти значну увагу вдосконаленню технології, спеціалізації та концентрації виробництва, ефективної організації праці, впровадженню інновацій і акумулюванню прогресивного досвіду.

Необхідною умовою зростання результативності виробничої діяльності є наявність досконалої, якісної, високопродуктивної техніки, що відповідає прогресивній технології, забезпеченість підприємства якісною сировиною та матеріалами. Проте якими б досконалими не були виробничі ресурси, їх віддача та ефективність виробництва будуть зростати лише тоді, коли ці ресурси використовуватимуться повністю й інтенсивно. Тому не менш важливе значення має забезпечення підприємств кадрами високої кваліфікації. Продуктивність праці зростатиме і тоді, коли на підприємстві будуть створені такі виробничі відносини, де б панували добрий психологічний клімат, взаєморозуміння керівників і працівників, впроваджені сучасні системи мотивації до праці.

Важливим напрямком підвищення результативності виробничої діяльності є запровадження у виробництво нових технологій, сучасних форм автоматизації та інформаційних технологій. Вони викликають суттєві зміни в технічному рівні і продуктивності технологічного устаткування, методах і формах організації трудових процесів, підготовці та кваліфікації кадрів. Зростанню результативності комерційної діяльності з закупівлі товару сприятиме ефективний вибір постачальників, співробітництво із якими забезпечує максимальну винагороду і мінімальний ризик. Для цього комерційна служба торгового підприємства повинна проводити порівняльну характеристику постачальників по найважливішим критеріям (у кожного підприємства підстави різні). Чинником підвищення ефективності комерційної діяльності є удосконалення цінової політики підприємства і застосування реклами для стимулювання продажів.

 

3.2. Значення і завдання аналізу виробництва продукції (робіт, послуг)

Метою аналізу виробництва та реалізації продукції є знаходження шляхів збільшення обсягів виробництва та реалізації продукції порівняно з конкурентами, розширення частки ринку при максимальному використанні виробничих потужностей і збільшення прибутку підприємства. Основне завдання аналізу виробництва та реалізації продукції – аналіз конкурентних позицій підприємства та його здатності до швидкого маневрування ресурса­ми при зміні кон’юнктури ринку. Це завдання реалізується шляхом вирішення окремих аналітичних завдань, що зазначені на рис. 3.1.

Рис. 3.1. Завдання, об’єкти і етапи аналізу виробництва і реалізації продукції

Джерела інформації, що використовуються при проведенні аналізу виробництва та реалізації продукції, наведені в табл. 3.1. Наведені джерела інформації використовуються для проведення ретроспективного аналізу. Оперативний аналіз проводиться за даними первинного обліку (за інформацією на рахунках 23, 26, 36, 90 тощо).

Таблиця 3.1

Інформаційна база для аналізу виробництва та реалізації продукції

Група Джерела інформації
1. Первинні документи акт приймання, акт про брак, відомість випуску готової продукції, відомість про брак, накладна на здачу готової продукції на склад, прибутково-видаткова накладна, приймально-здавальні документи, рахунок-фактура, свідоцтво про якість товару, сертифікат відповідності державній системі сертифікації, товарно-транспортна накладна
2. Дані рахунків бухгалтерського обліку 23 „Виробництво”, 26 „Готова продукція”, 36 „Розрахунки з покупцями та замовниками”, 90 „Собівартість реалізації” та інші
3. Облікові регістри журнал 5. 5Л
4. Фінансова звітність ф. № 1 «Баланс», ф. № 2 «Звіт про фінансові результати», ф.№5 «Примітки до річної фінансової звітності»
5. Статистична звітність ф. № 1 – підприємництво «Звіт про основні показники діяльності підприємства», ф. № 1-Б «Звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість», ф№1-П (термінова) «Терміновий звіт про виробництво промислової продукції (робіт, послуг)», ф № 1-послуги «Звіт про обсяги реалізованих послуг»
6. Інші джерела рапорти про випуск продукції, здачу готової продукції, дані про простої обладнання, журнал техніко-економічних показників роботи цеху, робочі наряди, дані про якість продукції, планові матеріали відповідного відділу, результати попередніх аналітичних досліджень

 

3.3. Аналіз обсягу виробництва продукції (робіт, послуг) за номенклатурою та структурою її виготовлення

Аналіз обсягів виробництва продукції звичайно починають з оцінки того, як виконано план виробництва підприємством в цілому і в розрізі його основних виробничих одиниць, які були рівні виконання за місяцями і кварталами звітного періоду, ви­значають причини можливих невдач і винних у цьому осіб. Враховуючи складне економічне становище в країні, по­всюдний спад виробництва, доцільно особливо уважно вивчити динаміку обсягів випуску продукції на підприємстві. При цьому використання натуральних вимірників обсягів випус­ку продукції найбільш доречне, оскільки дає змогу запобігти перекрученням, котрі заподіює інфляція. Якщо ці вимірники не можна використати, то обсяги вимірюють у незмінних цінах.

Таблиця 3.2

Динаміка виробництва продукції на підприємстві

Показник П’ятирічний період
1-й рік 2-й рік 3-й рік 4-й рік (минулий) 5-й рік (звітний)
1. Виробництво цегли, тис. умов, штук 20 000 13 200 9 400 8 200 11 025
2. Відсоток до поперед­нього року 71,2 87,2 134,5
3. Відсоток до 1-го року

 

Дані табл. 3.2 свідчать, що обсяги виробництва продукції невпинно знижувались в перші чотири роки п’ятиріч­чя і становили під кінець трохи більше половини того, що було у першому році. Водночас можна стверджувати, що темпи падіння виробництва в третьому і четвертому роках дещо сповільни­лись, а в останньому навіть почалось зростання випуску про­дукції. Проте загальну динаміку обсягів виробництва слід оці­нити негативно.

Аналізуючи динаміку обсягів виробництва, треба обов’язко­во визначити, які фактори спричинили таку тенденцію розвит­ку, й відокремити такі, що діяли на народногосподарському рівні, тобто були зовнішніми. У нашому прикладі виробництво цег­ли тісно пов’язане з будівництвом, яке зазнало спаду за браком інвестицій в економіці України. Проте внутрішні фактори заслуговують на увагу не менше. Обсяг виробництва можна збільшити, використовуючи дорожчі матеріали і відповідно піднімаючи ціну виробів, або, навпаки, збільшуючи у складі рецептур дешеві компоненти, а зеконом­лені дефіцитні – спрямовувати на додатковий випуск продукції. Всі заходи щодо розвитку спеціалізації та кооперації також помітно впливають на обсяги виробництва. Регулювання рівня якості та зміни асортименту були „улюбленими” засобами збільшення обсягів виробництва на підприємствах і навіть га­лузях промисловості колишнього СРСР. До речі, сучасний ри­нок ефективно бореться з цими „хитрощами” простим знижен­ням попиту на неякісну та застарілу продукцію.

Од­ним із важливих напрямів деталізації обсягу випуску продукції є вивчення його в асортиментно-структурному розрізі. Під асор­тиментом розуміють перелік видів продукції, що виробляється, із зазначенням обсягів випуску. Більш вузьким поняттям є номенклатура випуску, яка характеризує тільки кількість, різно­манітність продукції, що виробляється. Нарешті, структура – це співвідношення окремих виробів у загальному обсязі вироб­ництва, вираженому здебільшого у відсотках. Зміна асортимен­ту в порівнянні з планом приводить до асортиментних, а струк­тури випуску – структурних зрушень. Взагалі ці явища тісно пов’язані одне з одним, і тому ми маємо єдині асортиментно-структурні зрушення у випуску продукції.

Зміна асортименту продукції, його оновлення до речі ґрун­тується на добре відомому явищі – життєвому циклі товару. Помічено, що більшість видів продукції мають досить тривалий підготовчий період і період власне виробництва. Останній по­чинається з укорінення нового товару на ринку, розширенням масштабів його виробництва та продажу. Далі ідуть етапи „зрілості” товару і насиченості їм ринку і, нарешті, наступає своє­рідне старіння виробу, яке супроводжується скороченням об­сягів виробництва та, наприкінці, припиненням його випуску.

Дані про виконання плану з асортименту наведено в табл. 3.3.

Таблиця 3.3

Вихідні дані для аналізу асортименту

Виріб Випуск продукції, тис. грн. Зараховується у виконання плану
За планом Фактично Виконання плану, %
А
Б
В
Г
Д
Е*
Є - - -
Разом 100,2

* „Е” – новий вид продукції замість застарілої „Є”.

Розрахунок показників виконання плану асортименту здій­снюють трьома способами.

Перший має назву „спосіб найменшого числа”. Його суть по­лягає у виборі меншої з двох сум. Інакше кажучи, береться фак­тична сума, проте за умови, що вона не перевищує планове завдан­ня. В табл. 3 ці залікові суми разом становили 1136 тис. грн. Звідси коефіцієнт асортиментності становитиме:

.

Другий спосіб передбачає брати як загальний показник най­менший відсоток виконання плану серед усіх виробів, тобто 60%, а у вираженні коефіцієнта – 0,6.

Третій спосіб пропонує знаходити співвідношення кількості виробів з повним виконанням плану й кількості планових позицій. Цей показник тісно пов’язаний з номенклатурою про­дукції, тому його називають коефіцієнтом номенклатурності:

.

Отже, згідно з усіма способами план з асортименту суттєво не виконано. Треба зазначити, що сьогодні не можна пояснювати зру­шення в асортименті й структурі випуску продукції якимись „об’єктивними” причинами, бо всі вони оперативно враховуються на са­мому підприємстві через коригування планових завдань. Тому відхилення при виконанні плану – це відверто погана праця ви­конавців і адміністраторів низових ланок (дільниць, цехів, філій). При аналізі потрібно звернути увагу на розширення й онов­лення асортименту. У нашому прикладі планувалося – онов­лення асортименту на 20% (264 / 1320 х 100), однак фактично частка оновленої продукції з урахуванням фактичного обсягу випуску становила 12% (160 / 1323 х 100). Суттєвим недоліком є те, що підприємство продовжило виробництво застарілої про­дукції „Є”, яка не має належного попиту на ринку. Завершуючи аналіз, слід дати оцінку проведеній роботі щодо підготовки нових зразків продукції для виробництва. Особлива увага при цьому приділяється вивченню стану науково-дослід­них і конструкторських розробок взагалі та достатності сум асігнувань на ці заходи (у складі інших операційних витрат субрахунок 941).

Последнее изменение этой страницы: 2016-06-09

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...