Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Державно-правове регулювання охорони громадського здоров’я

Юридична наука визначає державне регулювання як здійснення державою комплексних заходів (організаційних, правових, економічних тощо) у сфері соціальних, економічних, політичних, духовних та ін. суспільних процесів з метою їх упорядкування, встановлення загальних правил і норм суспільної поведінки, а також запобігання негативним явищам у суспільстві.

У сфері охорони здоров’я населення державне регулювання передбачає встановлення загальних правил і порядку здійснення медичної діяльності, зокрема надання медичної допомоги, відповідальності за дотримання цих правил, включає вплив держави та її органів на діяльність органів і закладів охорони здоров’я. Воно повинно ба- зуватися на легітимно визначеній стратегії суспільного розвитку, державних медичних програмах, медичних стандартах та механізмі обов’язкового їх виконання, державному контролі та адміністративно-правовому примусі. Так як державне регулювання суспільних відносин здійснюється, в основному, через прийняття відповідних актів законодавства, то, на нашу думку, є підстави іменувати його державно-правовим регулюванням. При цьому слід зазначити, що в арсеналі впливу на суспільні відносини у держави, крім правових, активно використовуються й інші засоби регулювання — організаційні, фінансові, кадрові та ін.

В основі механізму державно-правового регулювання відносин у сфері охорони здоров’я населення має бути покладена національна податкова, бюджетна, кредитна, інвестиційна, валютно-фінансова, митна, науково-технічна політика (йдеться про ре- гулювання через нормативно-правові акти, державний бюджет, державний контроль, податкову систему, стандарти, митні тарифи, визначення пріоритетів).

Слід зазначити, що у сфері охорони здоров’я державно-правове регулювання спрямоване на створення сприятливих організаційних і фінансових умов діяльності закладів охорони здоров’я. Його висхідною позицією є визнання основних ланок системи — медичних і фармацевтичних закладів, — самостійними і рівноправними учасниками відносин на ринку медичної допомоги та медичних послуг. Таке регулювання не передбачає державного втручання в їх організаційну і професійну діяльність, крім випадків, прямо передбачених законом. Для успішного здійснення державно-правового регулювання у сфері охорони здоров’я потрібно точно визначити мету та цілі, на які воно спрямоване, а також ре- зультати, яких необхідно досягнути. Тому вкрай актуальною і важливою для України в перехідний період є необхідність вдосконалення системи і механізмів здійснення державного регулювання в сфері охорони здоров’я відповідно до сучасних суспільних потреб. Очевидно, що головною метою державно-правового регулювання відносин у сфе- рі охорони здоров’я має бути зміцнення здоров’я людей, профілактика різноманітних захворювань, надання висококваліфікованої медичної допомоги, поліпшення якості життя і збереження генофонду українського народу. Вказана діяльність повинна бути спрямована на зміцнення здоров’я населення України, збереження генофонду української нації, що є однією з важливіших цілей держави та її органів влади. Завдання державно-правового регулювання у цій сфері полягає у можливості впливати на розвиток об’єктів медичної сфери всіх форм власності, здійснювати контроль за наданням ними високоякісних медичних послуг для вирішення соціальних проблем, пов’язаних зі здоров’ям, законодавчо гарантувати рівні умови діяльності медичних зак- ладів, підприємств та організацій. Аналіз низки програмних документів та актів законодавства, що діють у сфері охо- рони здоров’я населення, дозволяє вважати, що завданнями державно-правового регу- лювання відносин у цій сфері є: — здійснення активної демографічної політики, спрямованої на стимулювання на- роджуваності і зниження смертності; — забезпечення доступності медичної допомоги для населення; — забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення;

— запровадження ефективної системи багатоканального фінансування сфери охорони здоров’я, поетапне збільшення державних асигнувань у сферу охорони здо- ров’я; — створення умов для формування та стимулювання здорового способу життя; — інтенсивний розвиток медичної та фармацевтичної промисловості, в тому числі медичного приладобудування, виробництва лікарських засобів та виробів медичного призначення, здешевлення їх вартості та ін. Прикладом державно-правового регулювання відносин у сфері охорони здоров’я можуть бути правові норми, закріплені у постановах Уряду № 874 від 4 червня 2003 р. «Про затвердження обсягів квот на 2003 р., у межах яких здійснюється виробництво, виготовлення, зберігання, ввезення та вивезення наркотичних засобів і психотропних речовин» [3], № 1351 від 27 серпня 2003 р. «Про затвердження тарифів (прейскуран- тів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та заклада- ми державної санітарно-епідеміологічної служби» У процесі здійснення державно-правового регулювання відносин у сфері охоро- ни здоров’я можна виділити дві наступні, взаємопов’язані між собою, його частини. По-перше, це вся система органів державної влади, місцевого самоврядування та ін- ших суб’єктів права задіяних у процесі здійснення державного регулювання відносин у сфері охорони здоров’я, тобто інституційний механізм охорони здоров’я. До його складу входять центральні і місцеві органи державної влади, місцевого самоврядуван- ня та інші суб’єкти права, задіяні у процесі реалізації політики охорони здоров’я, а та- кож їх повноваження та відносини між собою та іншими суб’єктами. По-друге, це система правових норм, які творять законодавство про охорону здо- ров’я і які регулюють зміст та процес здійснення державно-правового регулювання охорони здоров’я, тобто правовий механізм охорони здоров’я. Об’єктами державно-правового регулювання у сфері охорони здоров’я є певні відносини і явища, галузі і підгалузі медичної та інших видів діяльності у сфері охо- рони здоров’я, система, територіальні, галузеві, і функціональні підсистеми охорони здоров’я населення України, а також принципи її організації і функціонування. Різні за своїм змістом і характером, вони можуть бути об’єднані тим, що виникають в єди- ній для них усіх сфері — сфері охорони здоров’я. Відносини ці різнорідні за своїм змістом, однак всі вони регулюються нормами адміністративного права. До вказаних норм відноситься значна кількість як норм за- конодавчих актів (зокрема, Законів України «Про забезпечення санітарно-епідеміо- логічного благополуччя населення», «Про боротьбу з інфекційними захворюваннями», «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині» та ін.), так і ще більша кількість норм підзаконних нормативно-правових актів, зокрема, наказів Мініс- терства охорони здоров’я України, якими затверджені численні інструкції, положення списки, методичні рекомендації та інші акти, які визначають порядок проведення різ- номанітних медичних заходів, процедур і маніпуляцій, застосування тих чи інших ме- тодів профілактики, діагностики, лікування захворювань і реабілітації та ін. Об’єкти державно-правового регулювання можна розділити на матеріальні і нема- теріальні. До матеріальних об’єктів відносяться заклади охорони здоров’я, їх медич- ний персонал, лікарські засоби, основні фонди (будівлі, транспорт, медична апарату- ра, засоби зв’язку та ін.), фінансові ресурси. Нематеріальними об’єктами є службові зв’язки між суб’єктами вказаних відносин, відносини між пацієнтами і працівниками охорони здоров’я, професійний рівень медичного персоналу та ін. Головним і найважливішим об’єктом державно-правового регулювання є здоров’я населення та його стан, на який можна впливати, поліпшуючи його. Важливим об’єк- том регулювання є система охорони здоров’я, яка об’єднує численні заклади охорони здоров’я всіх форм власності (об’єкти управління) і підпорядкування та органи виконавчої влади й місцевого самоврядування (суб’єкти управління), які здійснюють управління ними.

Последнее изменение этой страницы: 2016-06-08

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...