КОМЕРЦІЙНЕ (ФІРМОВЕ) НАЙМЕНУВАННЯ: ПОНЯТТЯ, СТРУКТУРА, ВИМОГИ.

Термін «КМ» є новим для законодавства України про інтелектуальну власність. За чинним раніше законодавством цей інститут називався «фірмове найменування» або «фірма». Поняття «фірмове найменування» закріплене в міжнародно-правових актах, учасницею яких є Україна (ст. 1, 8 Паризької конвенції про охорону промислової власності, ст. 2 Конвенції про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності (1967 p.), а також в окремих актах законодавства України (ст. 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 7.06.1996 р.; ст. 1 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (в редакції Закону від 12.01.2006 p.). З огляду на це, в ст. 420 Цивільного кодексу України, де міститься перелік об'єктів права інтелектуальної власності, згадуються «комерційні (фірмові) найменування». Тобто поняття «КМ» і «фірмове найменування» розглядаються як синонімічні. Законодавство України не містить визначення КМ, проте це певне позначення (найменування), під-яким підприємець виступає в цивільному обороті і яке індивідуалізує цю особу поряд з іншими учасниками цивільного обороту.

Вимоги: у зв'язку з цим у літературі вказуються три принципи: 1) істинність фірми -КМ не має вводити споживачів в оману щодо справжньої діяльності особи (ст. 489 ЦК України). Цей принцип потрібно тлумачити з урахуванням принципу свободи підприємницької діяльності (ст. 3 ЦК України) і положень про правоздатність юридичної особи (ст. 91 ЦК України).; 2) виключність фірми КМ має давати можливість відрізняти цю особу з-поміж інших (ст. 489 ЦК України). Основне призначення комерційного найменування — індивідуалізація певної особи. Як правило, це забезпечується завдяки оригінальності комерційного найменування, яке має відрізнятися від вже існуючих комерційних найменувань інших осіб.; 3) постійність фірми-стабільність КМ, що забезпечується, як правило, протягом всього часу існування юридичної особи.

Поняття «КМ» своїм змістом передбачає, що воно стосується лише суб'єктів підприємницької діяльності. Сказане відображено, зокрема, у ст. 90 ЦК України, яка закріплює право на КМ не за всіма юридичними особами, а лише за підприємницькими товариствами, які є ЮО (філії чи представництва не визнаються права на КМ).

Відповідно до ч. 2 ст. 489 ЦК України право інтелектуальної власності на КМ є чинним з моменту першого використання цього найменування і охороняється без обов'язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є КМ частиною торговельної марки, що відповідає ст. 8 Паризької конвенції про охорону промислової власності.Ст489 ЦК України передбачає, що відомості про КМ можуть вноситися до реєстрів, порядок ведення яких встановлюється законом. Сьогодні в Україні поки що відсутній такий реєстр як і закон, який передбачав би порядок його ведення.

СУБЄКТИ ПРАВА НА КОМЕРЦІЙНЕ НАЙМЕНУВАННЯ, ВИНИКНЕННЯ ПРАВА НА НЬОГО.

Поняття «комерційне найменування» своїм змістом передбачає, що воно стосується лише суб'єктів підприємницької діяльності.- ст. 90 ЦК України, яка закріплює право на комерційне найменування не за всіма юридичними особами, а лише за підприємницькими товариствами (господарські товариства й виробничі кооперативи, приватні підприємства, що здійснюють підприємницьку діяльність, державні комерційні підприємства, комунальні комерційні підприємства).Не є суб'єктами права на комерційне найменування юридичні особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності. Не визнається суб'єктом права на комерційне найменування філія чи представництво юридичної особи (ст. 95 ЦК України), просте товариство як таке (ст. 1132 ЦК України), оскільки вони не мають статусу юридичної особи. Є питання про можливість ФОП бути суб'єктами ПІВна комерційне (фірмове) найменування. Слід звернути увагу на те, що ст. 159 ГК України прямо передбачає, що суб'єкт господарювання — юридична особа або громадянин-підприємець може мати комерційне найменування. При цьому громадянин-підприємець має право заявити як комерційне найменування своє прізвище або ім'я. Щодо ФО то, в юридичній літературі розглядається можливість віднесення фізичних осіб до суб'єктів права на комерційне найменування, згідно з договором КК, який детально регулюється у новому ЦКУ.

ЗМІСТ МАЙНОВИХ ПРАВ НА КМ.

Майновими правами інтелектуальної власності на комерційне найменування єст. 490 ЦК України : 1) право на використання комерційного найменування -можливість юридичної особи укладати під своїм комерційним найменуванням цивільно-правові угоди, здійснювати інші юридичні дії, реалізувати та захищати свої цивільні права та виконувати обов'язки.Суб'єкт вправі поміщати комерційне найменування на вивісках, бланках, рахунках, прейскурантах, у публікаціях рекламного характеру, оголошеннях, анотаціях, застосовувати розрізняльну частину найменування у складі належної йому торговельної марки тощо. 2) право перешкоджати іншим особам неправомірно використовувати комерційне найменування, в тому числі забороняти таке використання; 3) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові ПІВна комерційне найменування передаються іншій особі лише разом з цілісним майновим комплексом особи, якій ці права належать, або його відповідною частиною.

З огляду на те, що основною функцією комерційного найменування є індивідуалізація конкретного суб'єкта, передання майнових прав на КМ іншій особі можливе лише в одному випадку — якщо такі права передаються разом з цілісним майновим комплексом особи чи його відповідною частиною. Тому ст. 490 це передбачає.

ЦК України не обмежує чинність майнових прав на КМ конкретним строком, вираженим у роках. Оскільки майнові ПІВна КМ безпосередньо пов'язані з функціонуванням юридичної особи, то з ліквідацією юридичної особи чинність зазначених майнових прав припиняється.