Єдність біологічних систем організму людини

Організм людини складається з цілого ряду біологічних систем, одні із яких сформовані відособлено, наприклад – система кровообігу, травлення, або є типово функціональними – система терморегуляції, імунологічного захисту і т. д. Усередині таких систем природою передбачена автономна регуляція процесів. Тому при аналізі їхньої роботи вони можуть бути розглянуті як самостійні саморегулюючі системи, що мають власний зворотний зв'язок через відповідні аналізатори. Усі системи організму функціонують у взаємозв'язку, і тому організм людини, як і будь-яка складна біологічна система, являє собою єдине ціле.

Розглядаючи організм людини, як елемент біосфери в системі «людина – середовище існування», весь комплекс систем людини підрозділяють на соматичні і психічні системи.

Соматичні системи відносяться до біологічних процесів, органів тіла людини.

Психічні системи об'єднані нервовою системою людини, яка здійснює керування функціями усього його організму.

Центральна нервова система бере участь у прийомі, обробці й аналізі будь-якої інформації, що надходить із зовнішнього і внутрішнього середовища через відповідні аналізатори, формує відповідні образи сприйняття зовнішнього світу.

При надмірно високих рівнях впливу зовнішніх подразників може виникнути перенапруга сигналів аналізаторів. Тому в процесі еволюції людини нервова система спроможна визначати не тільки ступінь їхнього впливу, але і формувати відповідні захисні реакції.

Так, наприклад, з появою високих рівнів болючих відчуттів центральна нервова система викликає появу сліз, що є захисною реакцією організму людини. Захисна реакція при цьому полягає у тому, що сигнал аналізатора болю розгалужується і прямує не до однієї ділянки мозку, а до двох.

Таким чином інтенсивність сигналів, які приходять від аналізатора по нервових волокнах та безпосередньо діють на відповідні ділянки кори головного мозку значно знижується. У результаті цього забезпечується збереження фізіологічних функцій центральної нервової системи та окремих органів людини, які в результаті цього одержують сигнали управління та керування життєдіяльністю людини у допустимих границях.

У тих випадках, якщо рівень дії зовнішнього подразника, який надходить із середовища існування людини на відповідний аналізатор, знаходиться за допустимими границями, тобто коли система розгалуження сигналів аналізатора вичерпала свої можливості, проявляється наступна реакція центральної нервової системи – автоматичне відключення аналізаторів від кори головного мозку людини. Ці механізми забезпечення життєдіяльності людини розглянуті більш докладно нижче (Гл. 2.2.).

Фактори, що забезпечують здоров'я людини

Здоров'я людини є важливою медико-біологічною і соціальною категорією людини в процесі його існування в системі «людина – середовище існування».

По своїй біологічній і соціальній сутності здоров'я є процесом адаптації організму людини до впливу позитивних і негативних факторів середовища існування і виробничого середовища.

У розглянутому випадку адаптація організму людини до умов середовища існування містить у собі наступні основні елементи:

· генетичний рівень – генетичний природний добір, який забезпечує збереження популяції;

· фенотиповой рівень – індивідуальна пристосовність людини до нових умов існування в результаті функціонування ієрархічної системи природних адаптивних механізмів;

· метаболізм – обмін речовин, який містить у собі процеси засвоєння речовин, їхній розпад в організмі людини і побудову нових живих тканин чи їхнє відновлення для збереження стабільності функціонування організму;

· гомеостаз – відносна динамічна сталість складу й особливостей внутрішнього середовища організму людини і стійкість його основних фізіологічних функцій, збереження сталості видового складу і регулювання народжуваності;

· імунітет – підтримка існуючих і розвиток захисних властивостей організму проти впливу інфекцій, що надходять зовні чи створюються в ньому під впливом різних факторів;

· регенерація здоров'я – відновлення здоров'я, що порушується через дію негативних факторів, відновлення структури ушкоджених органів чи тканин організму;

· умовні чи умовно-рефлекторні реакції організму людини на зовнішні подразники, що сприяють адаптації людини до умов його існування в системі «людина – машина – середовище існування».

Контрольні запитання

1. Людина, як елемент біосфери.

2. Характерні відмінності людини, як елемента біосфери.

3. Визначення діяльності людини.

4. Спосіб життя людини.

5. Визначення потреб людини.

6. Визначення праці.

7. Основні системи людинаи, як елемента біосфери і системи «людина – середовище існування».

8. Психічна система людини.

9. Біологічна системи людини.

10. Соціальна система людини.

11. Об'єктивна єдність систем людини.

12. Поняття особистості людини.

13. Біологічні підсистеми організму людини.

14. Системи, що забезпечують захист людини від впливу негативних факторів.

15. Основні функції центральної нервової системи людини.

16. Поняття «генетичний рівень».

17. Поняття «фенотиповой рівень».

18. Поняття «метаболізм».

19. Поняття «гомеостаз».

20. Поняття «імунітет».

21. Поняття «регенерація здоров'я».

22. Умовні й умовно-рефлекторні реакції організму людини.

Глава 2.2. Фізіологічні фактори забезпечення безпеки життєдіяльності людини