Аксіома про потенційну небезпеку. Класифікація небезпек

Виходячи з основних задач, головним об'єктом вивчення БЖД є потенційна і реальна небезпека, під якою розуміють явища, процеси, об'єкти, здатні у визначених умовах негативно впливати на природні процеси, що протікають у біосфері і завдавати шкоду здоров'ю людини безпосередньо чи побічно.

Кожний об'єкт матеріального світу, що містить енергетичні, хімічні чи біологічні активні компоненти характеризується тим чи іншим ступенем небезпеки. Таким чином, ця характеристика є невід'ємною формою їхнього існування. Виходячи з цього, формується аксіома про потенційну небезпеку:

Потенційна небезпека є універсальною властивістю процесу взаємодії людини із середовищем існування на всіх стадіях життєвого циклу.

Аксіома про потенційну небезпеку визначає, що всі дії людини й усі компоненти середовища існування (насамперед технічні і технологічні) крім позитивних властивостей і результатів мають здатність генерувати негативні фактори. Причому, будь-яка нова позитивна дія чи результат предметної діяльності людини неминуче супроводжується виникненням нової потенційної небезпеки чи групи небезпек.

Справедливість аксіоми потенційної небезпеки підтверджена аналізом системи «людина – середовище існування» на всіх етапах її розвитку. Так, на ранніх стадіях розвитку, при відсутності технічних засобів людина відчувала значний вплив небезпек природного походження (підвищена, знижена температура повітря; атмосферні опади, землетруси, контакти з дикими тваринами і т.п.).

У процесі розвитку системи «людина – середовище існування» до природних небезпек додалися численні небезпеки техногенного походження – вібрація, шум, електромагнітні поля, висока напруга в електричній мережі, збільшення концентрації шкідливих речовин у повітрі, воді, ґрунті і т.п.

Виходячи з того факту, що природа походження небезпек, шкідливий чи небезпечний вплив, який вони наносять, рівень їх локалізації і ряд інших їхніх характеристик відрізняються значною розмаїтістю, у безпеці життєдіяльності розроблений ряд відповідних класифікацій.

Метою цих класифікацій є забезпечення системного підходу до визначення ступеня негативного впливу конкретної потенційної чи реальної небезпеки на людину і біосферу. Класифікація небезпек розроблена на основі положень таксономії.

Таксономія це наука про класифікацію і систематизацію явищ, процесів, об'єктів. Так як небезпека являє собою в більшості випадків комплексне явище, яке найчастіше має складну ієрархічну структуру, що має багато ознак, таксономування їх виконує важливу роль в організації наукового знання в області безпеки життєдіяльності і тим самим дозволяє розкрити природу небезпеки.

По природі походження небезпеки класифікуються на природні, антропогенні й антропогенно-природні.

По природі дії небезпеки підрозділяються на наступні основні групи: фізичні, хімічні, біологічні, психофізіологічні.

До фізичних небезпек відносяться:шум, вібрація, електромагнітні й іонізуючі випромінювання, параметри мікроклімату (температура, відносна вологість повітря, рухливість повітря), атмосферний тиск, рівень освітленості, запиленість, загазованість повітря, і т.д.

До хімічних небезпек відносяться: отрутні, токсичні речовини у різних фазових станах (газоподібному, рідкому чи твердому).

Біологічні небезпеки – це небезпечні і шкідливі мікро- і макроорганізми, продукти їхньої життєдіяльності і життєдіяльності людей.

Психофізіологічні – статичні і динамічні перевантаження, розумова перенапруга, одноманітність праці, емоційні стреси.

Наступною класифікацією небезпек є поділ за часом прояву негативних наслідків після реалізації небезпеки. Такий підхід дозволяє виділити їх у дві наступні групи: імпульсні та кумулятивні.

Під імпульсними небезпеками маються на увазі такі, негативний вплив яких на людину і середовище існування виявляється безпосередньо після реалізації небезпеки. Рівень негативних наслідків таких небезпек знижується з плином часу.

Кумулятивні небезпеки характеризуються підвищенням рівня небезпеки в плині деякого періоду часу після їхньої реалізації.

Небезпеки класифікуються так само за рівнем локалізації. У цьому плані вони підрозділяються на зв'язані з літосферою, гідросферою, атмосферою, космосом та комплексні.

По викликуваних наслідках небезпеки класифікуються на такі, котрі викликають стомлення, захворювання, травми, летальні випадки.

По виду збитку, який наноситься небезпекою вони підрозділяються на соціальні, технічні, екологічні і комплексні.

Небезпеки класифікуються також по сфері прояву: виробничі, військові, шляхово-транспортні, побутові, спортивні.

За структурою небезпеки підрозділяються на прості і похідні, що породжуються впливом простих.

По характерувпливу на людину небезпеки розділяються на активні і пасивні.

До пасивних відносяться небезпеки, що активізуються за рахунок енергії дій людини. До них відносяться гострі (колючі і що ріжуть) нерухомі предмети та елементи; нерівності поверхні, по якій переміщається людина; ухили, підйоми, незначне тертя між дотичними поверхнями, однією з яких є частина тіла людини і т.п.

До активних небезпеками відносяться такі, котрі реалізуються в результаті вивільнення потенційної енергії об'єктів предметної діяльності людини в природних умовах чи в аварійних, нестандартних ситуаціях.

При рішенні задач забезпечення безпеки життєдіяльності основним етапом є прогнозування потенційних і аналіз реальних небезпек, що дозволяє оцінити передбачуваний рівень їхнього негативного впливу на людину і навколишнє середовище. У цьому плані розрізняють апріорні й апостеріорні ознаки небезпек.

До першої групи, – апріорних, відносяться ознаки, що зафіксовані і вивчені на основі досвіду реалізованих небезпек. Такі ознаки використовуються для рішення задач попередження і ліквідації наслідків у випадку реалізації конкретної і відомої небезпеки.

Апостеріорні ознаки відносяться до потенційних невідомих чи невивчених небезпек. Вони виявляються в період, що передує реалізації небезпек. Унаслідок цього вони піддаються вивченню і класифікації в період реалізації і постреалізаційний періоди. Після цього дані дають змогу трансформувати апостеріорні ознаки небезпеки в клас апріорних.

Життєдіяльність людини безпосередньо зв'язана з біосферою Землі. Стан біосфери, її екологічних систем, закономірність протікання енергетичних і біохімічних процесів, тобто динамічна рівновага системи «людина – середовище існування» залежить від рівня негативних природних і антропогенних факторів.

Так, концентрація пилу і ступінь загазованості повітря, впливають на інтенсивність припливу сонячної енергії до екологічних систем і механізм фотосинтезу, круговорот хімічних елементів і речовин в екологічній і біохімічній природних системах, що уразливі стосовно впливу таких природних і антропогенних факторів. Зазнав негативного впливу і процес круговороту води в природі в результаті глобальної зміни клімату на Землі.

В результаті інтенсифікації науково-технічного розвитку суспільства слід підкреслити зростання інтенсивності впливу негативних факторів на біосферу Землі, що пов'язано з безупинним зростанням енергетичного рівня антропогенних факторів, а також підвищення рівня природних факторів.

При чому слід зазначити, що підвищення рівня та інтенсивності природних факторів, в основному, пов’язане з діяльністю людини, яка у глобальному масштабі впливає на закономірність протікання природних процесів, які регулюють життєдіяльність біосфери Землі. Цей тезис відноситься, частково, до явища глобального підвищення температури повітря в масштабах Землі, підвищення інтенсивності ультрафіолетової радіації, які змінюють природні, сформовані у процесі еволюції закони розвитку біосфери. Фізична суть цих явищ розглядається нижче.

Не поглиблюючись у подробиці формування цих змінних процесів зрозуміло, що такі ґрунтовні зміни в характеристиках біосфери викликають адекватну негативну реакцію організму людини. Це пов’язано з тим, що він не пристосований до динаміки наявних змін характеристик біосфери. У зв’язку з таким положенням фізико-хімічні, біологічні процеси, які протікають у організмі людини підлягають підвищеному негативному зовнішньому впливу. Це, логічно, викликає появу нових захворювань, які спостерігаються не тільки у людини, але і в елементах біосфери – її флори та фауни.

Формування визначених вище негативних процесів пояснюється об’єктивною реальністю еволюції людини і обґрунтовано також тим фактом, що наприклад, активність діяльності природних процесів, які протікають у ядрі Землі, у гідросфері, атмосфері та її літосфері, при абстрагуванні від діяльності людини, в наявний період часу можна прийняти умовно постійною.

Виходячи з вище викладеного можна зробити висновок, що вказані вище глобальні зміни природних факторів викликані діяльністю людини. У зв’язку з тим, що описані зміни характеристик навколишнього середовища знаходяться на рівні інтенсивності природних процесів, логічно іх віднести до групи антропогенно-природних негативних факторів.

Контрольні запитання

1. Визначення науки «Безпека життєдіяльності».

2. Головна задача науки «Безпека життєдіяльності».

3. Визначення поняття «діяльність людини».

4. Основні цілі в рішенні задачі рівноважного існування системи «людина – середовище існування».

5. Визначення поняття «безпека системи».

6. Структура системи «людина – середовище існування».

7. Наукова задача науки «Безпека життєдіяльності».

8. Практичні задачі науки «Безпека життєдіяльності».

9. Об'єкт вивчення науки «Безпека життєдіяльності».

10. Основні етапи наукової і практичної діяльності людини в рішенні задач забезпечення безпеки життєдіяльності.

11. Методи, що застосовуються при рішенні задач забезпечення безпеки життєдіяльності.

12. Класифікація негативних факторів, які існують в середовищі існування людини.

13. Природні негативні фактори.

14. Антропогенні негативні фактори.

15. Антропогенно-природні негативні фактори.

16. Аксіома про потенційну небезпеку.

17. Визначення поняття «таксономія».

18. Типи класифікацій небезпек.

19. Класифікація небезпек по природі походження.

20. Класифікація небезпек по природі дії.

21. Класифікація небезпек за рівнем локалізації.

22. Класифікація небезпек по викликуваних наслідках.

23. Класифікація небезпек по виду збитку, який наноситься небезпекою.

24. Класифікація небезпек по сфері прояву.

25. Класифікація небезпек по характеру впливу.

26. Апріорні ознаки небезпек.

27. Апостеріорні ознаки небезпек.