Класифікація шкідливих речовин по ступені небезпечності

Аварії і катастрофи

Процес урбанізації на Землі привів до появи і збільшення кількості міст, що у свою чергу викликало необхідність будівництва штучних технічних споруд. Таким чином, був покладений початок формування техносфери, яка одержала свій інтенсивний розвиток в епоху промислової революції.

Створення і практичне застосування різних видів енергії значно розширили можливості людини, підвищили комфортність його життя. Поряд з цим науково-технічний прогрес логічно привів до появи технологічних процесів, нових хімічних речовин, промислових об'єктів, які характеризуються об'єктивною потенційною небезпекою стосовно біосфери і людини, як одного з її компонентів. Така потенційна небезпека може бути реалізована як через об'єктивні обставини (розд. 1.1.2), так і помилкові дії обслуговуючого персоналу. Реалізація таких небезпек може привести до аварій і катастроф.

Аварії і катастрофи, викликані зазначеними причинами, почали приймати катастрофічні масштаби вже в 20 – 30-х р.р. ХХ століття. Вплив таких негативних явищ у деяких випадках поширюється за границі окремої держави і може охоплювати цілі регіони. Як правило, аварії і катастрофи супроводжуються створенням несприятливої екологічної ситуації, яка може спостерігатися протягом декількох днів, а іноді спостерігатися на протязі років. Як правило, ліквідація наслідків таких явищ техносфери вимагає великих економічних вкладень і спричиняє досить значний негативний вплив на біосферу Землі і людину, як її компонента.

Аварія – це небезпечна подія техногенного характеру, яка створює на об'єкті, території чи акваторії погрозу для життя і здоров'я людей і приводить до руйнування будинків, споруд, устаткування і транспортних засобів, порушенню виробничого процесу і може супроводжуватися шкідливим екологічним впливом.

По характері наслідків аварій, їхньому впливу на навколишнє середовище вони класифікуються в такий спосіб:

· аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин (аміаку, хлору, сірчаної й азотної кислот, чадного газу, сірчаного газу й інших речовин);

· аварії з викидом радіоактивних речовин у навколишнє середовище;

· пожежі і вибухи;

· аварії на транспорті й ін.

У залежності від масштабів і рівня заподіяного впливу аварії підрозділяються на наступні: – легкі; – середні; – важкі; – особливо важкі аварії. Особливо важкі аварії ведуть до великих руйнувань і супроводжуються великою кількістю жертв і можуть приводити до катастроф.

Катастрофа – це особливо важка великомасштабна аварія, яка викликає високий рівень негативного впливу на біосферу з важкими наслідками.

Глобальні катастрофи охоплюють цілі континенти. Їхній негативний вплив позначається на природних процесах біосфери, порушуючи природну динамічну рівновагу.

Прогнозування аварійних ситуацій є основним методом, який дозволяє оцінити обстановку, що складається в результаті аварій і катастроф. Він заснований на вивченні технічних, енергетичних, технологічних чи біологічних та конструктивних характеристик об'єкта, його особливостей, виявлення ділянок, що характеризуються підвищеною небезпекою стосовно людини і навколишнього середовища. На підставі цих даних розробляються спеціалізовані програми.

Таким чином, забезпечення безпеки життєдіяльності людини при аваріях і катастрофах полягає в попередній розробці і реалізації комплексу організаційних, інженерно-технічних і санітарно-гігієнічних заходів і засобів, які повинні забезпечити збереження життя і здоров'я людини у всіх сферах його життєдіяльності, стосовно до негативних факторів конкретної аварії чи катастрофи.

Основними етапами рішення задач забезпечення безпеки життєдіяльності в умовах аварій і катастроф є наступні:

1 – прогнозування переліку й оцінка рівня потенційних небезпечних і шкідливих факторів, які можуть виявлятися в процесі реалізації аварії чи катастрофи;

2 – прогнозування переліку й оцінка рівня негативних факторів, які можуть спостерігатися після аварії чи катастрофи;

3 – прогнозування й оцінка наслідків аварії чи катастрофи, ступеня впливу їх на біосферу;

4 – планування заходів, що спрямовані на запобігання чи зменшення імовірності виникнення аварій, скорочення масштабів їхніх наслідків;

5 – планування заходів щодо забезпечення усталеної роботи об'єктів народного господарства в аварійних ситуаціях;

6 – навчання населення діям в аварійних ситуаціях;

7 – планування заходів щодо ліквідації наслідків аварій і катастроф.

У безпеці життєдіяльності рівень значимості методу прогнозування визначається рівнем вірогідності і ступенем використання отриманих даних у розробці перерахованих етапів. Складність застосування цього методу полягає в тім, що оцінка негативного впливу аварій чи катастроф виконується на основі теоретичних досліджень з урахуванням практичного досвіду, який сформувався при аналогічних чи подібних ситуаціях.

На основі розглянутого методу проектуються довгостроковий і короткостроковий прогнози.

Довгостроковий прогноз полягає у виявленні промислових об'єктів, аварії і катастрофи на яких можуть привести до великомасштабних наслідків – ураженні значної кількості людей, зараженню території і т. п. У плані довгострокового прогнозу катастроф природного характеру визначаються райони підвищеної сейсмічної активності, обвалів, утворення селевих потоків; границі зон можливого затоплення при руйнуванні гребель і повенях та ін.

Короткостроковий прогноз полягає у визначенні орієнтованого часу виникнення аварійних ситуацій. Ця інформація використовується для прийняття оперативних рішень по забезпеченню безпеки життєдіяльності населення у всіх сферах його діяльності.

При створенні таких методик широко використовуються методи математичної статистики і теорії імовірності, складна контрольно-вимірювальна й обчислювальна техніка.

Вихідними даними для прогнозування аварій і катастроф на підприємствах є характеристики технологічного процесу, тип і потужність використовуваної енергії, запаси потенційно небезпечних чи шкідливих речовин, метеорологічні умови, характер місцевості, чисельність і щільність населення, характер будівель, кількість і тип захисних споруд, їхня місткість, координати розташування об'єкта і т. п.

При прогнозуванні обстановки визначаються границі зон руйнування, затоплення, можливого поширення пожеж і вогнищ зараження (радіаційного, хімічного чи бактеріологічного). Орієнтовно підраховуються також можливі втрати населення і збиток, який може бути нанесений об'єктам народного господарства.

В даний час у нашій країні і за рубежем розробка надійних методів прогнозування процесу формування і початку аварійних ситуацій і катастроф є актуальною задачею.

У результаті досліджень створені також досить надійні методи прогнозування початку деяких стихійних явищ. Для одержання кінцевого результату з необхідною надійністю в них використовуються статистичні дані циклічності сонячної активності, вплив сил притягання Сонця, Місяця. Широко застосовуються результати, одержувані зі штучних супутників Землі, а також дані метеорологічних, сейсмічних, вулканічних, протиселевих, протилавинних і інших станцій.

Так, наприклад, прогнозування землетрусів здійснюється на основі систематичного дослідження руху тектонічних плит Землі, хімічного складу води в сейсмічно активних районах, виміру пружних, електричних і магнітних характеристик літосфери. Аналізуються також такі природні явища, як зміна поводження тварин, плазунів, риб, птахів. Прогнозування виникнення лісових і торф'яних пожеж здійснюється на основі імовірнісного підходу, у якому використовуються дані відносної зміни температури, відносної вологості повітря й інших показників.

Отримані дані прогнозування негативного впливу аварії чи катастрофи узагальнюються й аналізуються. На їхній основі формується постановка задачі і розробляються конкретні організаційні, технічні і санітарно-гігієнічні заходи для організації і ведення рятувальних, відбудовних і інших робіт. Комплекс заходів, необхідних для запобігання чи мінімізації збитку від аварій чи катастроф, підрозділяється на постійно ведені і захисні заходи.

Постійно ведені заходи. Ці заходи базуються на довгостроковому прогнозі. Вони містять у собі наступні основні етапи:

1 виконання будівельно-монтажних робіт з урахуванням необхідної надійності об'єкта, характеру місцевості, її сейсмічної активності, кліматичних особливостей району будівництва;

2 створення необхідної кількості захисних споруд;

3 проведення режимних, санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів;

4 загальне обов'язкове навчання населення правилам поведінки і діям в аварійних ситуаціях;

5 забезпечення населення засобами індивідуального захисту;

6 планування і будівництво потенційно небезпечних об'єктів у малонаселених і економічно малозначимих районах;

7 організація служби радіаційного, хімічного чи бактеріологічного контролю, розвідки;

8 створення надійної системи оповіщення населення про небезпеки;

9 використання безпечних технологій і модернізація об'єктів підвищеної небезпеки;

10 теоретична розробка, матеріальне і фінансове забезпечення планів ліквідації наслідків аварійних ситуацій;

11 практичне відпрацьовування планів ліквідації на навчальних тренажерах.

Захисні заходи. Цей клас заходів ґрунтується на короткостроковому прогнозі, у тому випадку, коли передвіщений час реалізації аварійної ситуації. Такі заходи полягають у наступному:

· своєчасне розгортання систем спостереження і розвідки для уточнення прогнозу;

· приведення в готовність системи оповіщення населення про аварійну ситуацію;

· запровадження в дію спеціальних правил функціонування економіки і громадського життя, аж до надзвичайного стану;

· нейтралізація джерел підвищеної небезпеки при аварійних ситуаціях на АЕС, токсичних і вибухонебезпечних виробництвах, припинення на них технологічних процесів, додаткове їхнє зміцнення чи демонтаж;

· приведення в готовність аварійно-рятувальних служб;

· часткова чи повна евакуація населення.

Соціальні небезпеки

Соціальні небезпеки виникають при конфліктних ситуаціях між соціальними групами, партіями національними чи релігійними групами.

Відповідно до класичного визначення конфлікт чи конфліктна ситуація являють собою зіткнення двох чи більш різнонаправлених соціальних сил з метою реалізації їхніх інтересів за умови протидії.

Джерелами конфліктів, як похідних соціальних небезпек, є соціальна нерівноправність, яка існує в конкретному суспільстві, система розподілу таких соціально-політичних цінностей, як влада, соціальний престиж, національні, релігійні інтереси, матеріальні блага.

Таким чином, з позицій виникнення соціальних небезпек, конфлікт – це зіткнення соціальних груп із протилежним інтересами, поглядами, яке характеризується ускладненнями, що виражаються в боротьбі конфронтуючих сторін різного соціального, політичного, національного чи релігійного напрямку і складу учасників.

По своїй сутності об'єктивно конфлікт передбачає свідоме протиріччя, яке виражається у виді реакції різного виду: – політичного; – соціального; – релігійного; – із застосуванням сил; – військового.

Відповідно до цього формується наступна класифікація соціальних небезпек:

· соціальні. Небезпеки цього класу можуть бути внутрішньодержавного рівня і міжнародні. У першому випадку в конфлікті беруть участь соціальні шари однієї держави, а в другому – держави з різними соціальними системами;

· політичні. Цей вид небезпек виражається в конфлікті чи протистоянні політичних партій і систем. Він може виникати як усередині одного, так і охоплювати кілька держав;

· релігійні, котрі виражаються в конфлікті релігійних конфесій чи напрямків;

· національні;

· соціально-економічні. В ідеології цих конфліктів проголошуються соціальні проблеми, в основі яких завуальовані економічні задачі;

· економічні, що виражаються в конфлікті корпорацій чи об'єднань.

Конфлікти, які породжують соціальні небезпеки, протікають у наступних трьох формах:

1. Відкрита форма, яка виражається в безпосередньому, явному протистоянні конфліктуючих сторін, зіткненні, боротьбі, воєнних діях, страйках;

2. Закрита форма, яка виражається в неявному виді, протистоянні конфліктуючих сторін;

3. Комбінована, яка складається зі сполучення відкритої і закритої форм протікання конфліктів.

Етап після завершення конфлікту, так званий постконфліктний період, характеризується залишковою напругою у відносинах конфронтуючих сторін (т. зв. постконфліктний синдром). Причому, подальший розвиток відносин сторін, що знаходилися в стані конфлікту, може мати тенденцію як до загасання, так і до зростання цієї напруги. В останньому випадку постконфліктний синдром може покласти початок розвитку нового конфлікту, тобто нової соціальної небезпеки.

Контрольні запитання

1. Класифікація негативних факторів середовища існування людини по походженню.

2. Класифікація негативних факторів середовища існування людини по характері впливу на людину.

3. Співвідношення між природними й антропогенними негативними факторами.

4. Причини росту потенційної енергії антропогенних негативних факторів.

5. Шкідливі антропогенні негативні фактори в системі «людина – середовище існування».

6. Небезпечні антропогенні негативні фактори в системі «людина – середовище існування».

7. Вплив зміни характеристик середовища існування на ступінь активності впливу шкідливих антропогенних негативних факторів.

8. Біологічна реакція організму людини на вплив антропогенних негативних факторів різної інтенсивності.

9. Класифікація антропогенних негативних факторів по природі походження.

10. Фізичні негативні антропогенні фактори механічного походження.

11. Вплив шуму на організм людини.

12. Вплив ультразвукових коливань на організм людини.

13. Вплив інфразвукових коливань на організм людини.

14. Вплив ударної хвилі.

15. Фізичні негативні антропогенні фактори енергетичного походження.

16. Вплив електромагнітних полів на організм людини.

17. Вплив НВЧ випромінювань на організм людини.

18. Вплив статичної електрики на організм людини.

19. Вплив лазерного випромінювання на організм людини.

20. Вплив ультрафіолетового випромінювання на організм людини.

21. Вплив іонізуючих випромінювань на організм людини.

22. Вплив електричного струму на організм людини.

23. Класифікація хімічних шкідливих речовин у залежності від напрямку використання.

24. Класифікація хімічних шкідливих речовин по характері впливу на організм людини.

25. Вплив хімічних шкідливих речовин на організм людини.

26. Запиленість повітря, як негативний антропогенний фактор середовища існування людини.

27. Об'єктивні причини виникнення аварій і катастроф.

28. Причини виникнення катастроф природного характеру.

29. Причини виникнення аварій і катастроф антропогенного характеру.

30. Класифікація аварій по виду впливу на навколишнє середовище.

31. Класифікація аварій по масштабах заподіяного збитку.

32. Визначення «катастрофа».

33. Методи забезпечення безпеки життєдіяльності людини і його середовища існування при аваріях і катастрофах.

34. Алгоритм рішення задачі безпеки життєдіяльності людини і його середовищ існування при аваріях і катастрофах.

35. Методи прогнозування виникнення аварій і катастроф.

36. Методи прогнозування наслідків аварій і катастроф.

37. Заходи, що дозволяють запобігати і мінімізувати негативний вплив аварій і катастроф на людину і середовище існування.

38. Визначення конфлікту.

39. Джерела (причини) виникнення соціальних небезпек.

40. Класифікація соціальних небезпек.

41. Форми протікання соціальних небезпек.

42. Поняття «постконфліктний синдром.

Розділ 4