Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Перша допомога при переломах і вивихах

У багатьох випадках під час катастроф виникають травми опорно-рухового апарата. Під порушенням опорно-рухового апарата розуміють комплекс складних, взаємозалежних загальних змін, які виникають у результаті порушення анатомо-фізіологічної цілісності сегмента чи частини тіла людини в цілому, суглобів, хребта, таза при їхній взаємодії з вражаючими факторами зовнішнього середовища.

У цьому плані розрізняють загальні та місцеві травми. Як правило, травми супроводжуються та, травматичним шоком.

Загальні травми характеризуються такими ушкодженнями, які ведуть до порушення діяльності окремих органів або усього організму людини. Крім того, загальні травми, наприклад опорно-рухової системи, можуть ускладнюватися кровотечею, синдромом тривалого здавлювання, розвитком хірургічних інфекційних ускладнень.

Місцеві травми характеризуються виникненням переломів, вивихів, а також ушкодженням м'яких і м'язових тканин (садна, розриви зв'язок і сухожиль).

Переломи поділяються на закриті і відкриті.

Закритими називаються переломи, якщо не відбувається порушення цілісності поверхневих тканин. На вид закриті переломи бувають поперечними, косими, гвинтоподібними, осколковими, увігнутими і внутрішньо суглобними.

Закриті переломи здебільшого супроводжуються внутрішніми кровотечами. Величина втрати крові залежить від складності перелому, його локалізації і зсуву кісткових уламків. Утрата крові і болючі відчуття з зони травм майже завжди супроводжуються розвитком травматичного шоку.

Відкриті переломи бувають вогнепальними і невогнепальними і характеризуються супутнім ушкодженням (пораненням) м'яких тканин. Серед невогнепальних відкритих переломів виділяють наступні:

· первинно-відкриті, якщо ушкодження м'яких тканин і переломів виникають одночасно під дією однієї і тієї ж зовнішньої сили;

· вторинно-відкриті, котрі утворюються внаслідок перфорації м'яких тканин і шкіри уламками кісток в зоні закритого перелому.

Серед ушкоджень хребта прийнято виділяти комплексні переломи хребта, переломи дужок і відростків. У залежності від характеру і ступеня деформації твердої мозкової оболонки, травми хребта можуть бути проникаючими чи непроникаючими, з ушкодженням чи без ушкодження спинного мозку.

До ушкоджень суглобів відносяться наступні травми:

· внутрішньосуглобні переломи, які бувають закриті і відкриті;

· ушкодження зв'язкового апарату;

· травми внутрішньосуглобних утворень.

Відкриті ушкодження суглобів поділяються на проникаючі, які супроводжуються порушенням цілісності шкіри, а також непроникаючі. Небезпека відкритих проникаючих ушкоджень заключається в можливості розвитку важких інфекційних ускладнень.

Усі переломи кісток і ушкодження суглобів бувають у свою чергу ізольованими, множинними, об'єднаними і комбінованими.

Ізольованими є переломи кісток одного сегмента чи ушкодження одного суглоба.

Під множинними розуміють кілька переломів одного чи декількох сегментів або суглобів.

Об'єднаними називають загальні ушкодження опорно-рухового апарата й органів тіла людини, а також структур інших анатомічних областей.

Діагностика переломів кісток і ушкоджень суглобів. Діагностика переломів ґрунтується на даних клінічного і рентгенівського досліджень і дозволяє визначити раціональну тактику лікування. Правильно проведені дослідження дають можливість установити механізм і характер перелому.

Клінічні ознаки перелому поділяються на абсолютні і відносні.

До абсолютних відносяться наступні симптоми:

· наявність кісткових уламків у рані;

· патологічна (не природна) рухомість кінцівки;

· скорочення чи деформація кінцівки;

· порушення цілісності кісти, що визначається на основі рентгенологічних досліджень.

Відносними ознаками є:

· припухлість і крововилив у зоні травми;

· відчуття болю в зоні перелому при навантаженні по осі кінцівки, порушення її функції;

· для вогнепальних поранення характерною ознакою є локалізація вхідного і вихідного отворів при наскрізних пораненнях.

Симптомами закритих ушкоджень суглобів є наступні:

· порушення форми суглоба внаслідок нагромадження крові в порожнечі чи посиніння і зсув уламків;

· біль у суглобі під час руху;

· обмеження властивих даному суглобу активних і пасивних рухів;

· патологічна нерухомість, не властива даному суглобу.

При відкритих ушкодженнях може мати значення розміщення рани. Наявність у рані кісткових уламків із суглобними поверхнями, при витіканні синюватої рідини та деформація контурів суглобів, вважаються абсолютними ознаками їх вогнепального поранення.

Травматичним вивихом називається повне роз'єднання суглобних кінців двох об'єднаних кісток із розривом капсули і зв'язку. Частковий зсув суглобних поверхонь називається підвивихом. У випадку поранення шкіри і капсули суглоба вивихи називають відкритими. Травматичні вивихи конкретних суглобів вимагають у діагностиці даного виду ушкоджень ретельного індивідуального підходу при обстеженні пацієнта з обов'язковим рентгенологічним дослідженням.

Важливим лікувальним заходом при травмах опорно-рухового апарату є іммобілізація.

Під іммобілізацією розуміють використання різного виду пов'язок і фіксуючих пристроїв, покликаних забезпечити стабільну нерухомість уламків кісток і суміжних суглобів. У випадку ушкоджень опорно-рухової системи іммобілізація, поділяється на транспортну і лікувальну.

Транспортна іммобілізація є засобом профілактики травматичного шоку, ранніх вторинних кровотеч і інфекційних ускладнень. Вона забезпечує нерухомість ушкодження, зменшує болючий синдром, попереджає додаткові ушкодження тканин уламками кісток, охороняє від поновлення самостійно зупиненої кровотечі чи кровотечі внаслідок ушкодження судин фрагментами кістки.

Метою транспортної іммобілізації є забезпечення неможливості руху ушкодженим сегментом кінцівки і суміжних суглобів на період евакуації в установу, де буде надана кваліфікована чи спеціалізована хірургічна допомога.

Засоби транспортної іммобілізації розділяють на стандартні (табельні), нестандартні (табельні, використовувані в окремих випадках) і імпровізовані (не табельні). У практиці надання долікарської і першої лікарської допомоги часто використовують табельні і не табельні засоби, які являють собою підручні матеріали.

Лікувальна іммобілізація включає в себе усі види гіпсових пов'язок, що застосовують у спеціалізованих травматологічних відділеннях чи лікувальних установах. Цей вид іммобілізації може бути виконаний на етапі надання долікарської допомоги при закритих неускладнених переломах довгих трубчастих кісток без чи з незначними зсувами. Іммобілізація в таких випадках виконується накладенням гіпсових ліктьових пов'язок, які у міру зменшення пухлини надалі можуть бути переведені в лангетні (звичайні трубчасті або пластинчасті).

Іммобілізація повинна виконуватися безпосередньо на місці одержання травми. Накладенню транспортних шин передує адекватне знеболювання. Рани необхідно закрити асептичними пов'язками і зафіксувати транспортною шиною, яка накладається над взуттям або одягом. Фіксація шин виконується так, щоб залишити джгут помітним на потерпілому і забезпечити можливість його контролю, не порушуючи іммобілізацію.

Шина повинна фіксувати кінцівку в її середньому фізіологічному положенні. Шина перед накладенням моделюється і з середини обкладається ватно-марлевими прокладками. Під час проведення транспортної іммобілізації необхідно виключити можливість руху двох суміжних суглобів, а при переломах – стегнової і плечової кісти.

Потерпілих із травмами хребта транспортують на носилках зі щитом. Під час першої медичної допомоги іммобілізація повинна бути виконана в зазначеному обсязі для кожного типу ушкоджень гіпсовими лангетами. Потерпілих з переломами кісток таза і хребта доцільно евакуювати на носилках іммобілізованих вакуумних (НІВ). Носилки являють собою чохол, що не пропускає повітря, наповнений дрібними пластмасовими кульками. Потерпілого укладають у необхідному положенні на чохол, який потім зашнуровується. Після цього з чохла видаляють повітря і носилки здобувають необхідну щільність.

Вправляння вивихів може бути виконано тільки фахівцем, який має практичний досвід виконання подібних маніпуляцій. У разі відсутності такого фахівця застосовується знеболювання і накладення транспортної іммобілізації.

При масовому травмуванні людей насамперед евакуюються потерпілі з важкими травмами опорно-рухового апарата, які, як правило, супроводжуються травматичним шоком, інтенсивною кровотечею й іншими небезпечними для життя наслідками травм, а також потерпілих з накладеними джгутами.

 

 

Последнее изменение этой страницы: 2016-07-23

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...