Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Склад, класифікація, оцінка та визнання нематеріальних активів.

Нематеріальні активи – це немонетарні активи, які не мають матеріальної форми та контролюються підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік У для виробництва, торгівлі, для адміністративних потреб чи надання в оренду іншим юридичним або фізичним особам. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи № 242 від 18.10.99 р. визначає методологію обліку нематеріальних активів, придбаних чи створених підприємством, яка включає:

– порядок їх визначення та оцінки;

– нарахування їх амортизації;

– списання з балансу;

– розкриття інформації.

Положення цього стандарту застосовуються підприємства­ми, організаціями, установами та іншими юридичними особами всіх форм власності.

Витрати, пов’язані із створенням чи придбанням нематеріаль­ного активу, які були відображені як витрати звітного періоду, не підлягають у наступні звітні періоди визнанню як актив.

Не визнаються як актив, а завжди відображаються у складі витрат звітного періоду:

– витрати на рекламу;

– витрати на підготовку і перепідготовку кадрів;

– витрати на створення підприємства та підготовку його основної діяльності (організаційні витрати);

– витрати на підвищення ділової репутації підприємства (гудвіл), вартість видань.

Нематеріальний актив визнається як актив, якщо:

– існує ймовірність отримання у майбутньому економічних вигод підприємством внаслідок його використання;

– його оцінка може бути достовірно визначена. Надходження і оприбуткування будь-якого об’єкта немате­ріальних активів на підприємстві мають підтверджуватися відповідними первинними документами, в яких наводяться детальна характеристика об’єкта, його первісна вартість. термін корисного використання, норми зносу (амортизації). місце, де буде використовуватися об’єкт. До нематеріальних активів належать:

Об’єкти права інтелектуальної власності:

1. Право власності на винахід. Документ, що підтверджує право власності. Патент.

2. Право власності на промисловий зразок. Патент.

3. Право власності на корисну модель. Патент.

4. Право власності на сорт рослин. Патент.

5. Право власності на товари і послуги. Свідоцтво.

6. Право власності на програми для ЕОМ. Це право на публікацію, відтворення, розповсюдження та інші дії по введенню до господарського обігу сукупності даних і команд, призначених для функціонування ЕОМ та інших комп’ютерних устаткувань, з метою одержання визначених результатів.

7. Право власності на науково-технічну інформацію, тобто результати науково-технічних, виробничих робіт та іншої науково-технічної діяльності, яка забезпечує їх відтворення, використання й розповсюдження.

8. Право власності на фірмову назву. Чинним законодавством визначаються права й обов’язки суб’єктів господарської діяль­ності, пов’язані з використанням фірмових назв, виробничих марок і товарних знаків, що належать до нематеріальних активів.

9. Право власності на базу даних. Право на публікацію, відтворення, розповсюдження та інші дії з введення до господарського обігу сукупності даних (статей, розрахунків тощо), систематизованих для пошуку та обробки за допомогою ЕОМ, тощо.

Об’єкти права користування природними ресурсами:

1. Право користування надрами землі, а також розробка корисних копалин.

2. Право користування земельною ділянкою, а також право оренди земельної ділянки.

3. Право на користування геологічною та іншою інформа­цією про природне середовище.

4. Право на користування водними, біологічними та іншими ресурсами, які впливають на рівень екологічної безпеки підприємств, населених пунктів, регіонів тощо.

Об’єкти права користування економічними, орга­нізаційними та іншими вигодами, такими, як право на використання економічних та інших привілеїв, монопольні позиції на ринку виробництва товарів і надання послуг, гудвіл тощо. Права підтверджуються відповідними документами.

Гудвіл (ділова репутація) – це комплекс заходів, спрямованих на збільшення прибутку підприємства без відпо­відного збільшення активних операцій, включаючи викорис­тання кращих управлінських здібностей, домінуючу позицію на ринку продукції (робіт, послуг), нові технології тощо.

Вартість гудвілу визначається різницею між ціною придбання і звичайною ціною відповідних активів.

Аналітичний облік ведеться за видами окремих об’єктів нематеріальних активів.

Нематеріальні ресурси - це складова частина потенціалу підприємства, що приносить економічну вигоду впродовж відносно тривалого періоду. Для нематеріальних ресурсів характерна відсутність матеріальної основи отримання прибутків та невизначеність розмірів прибутку, що буде отриманий.

^ Склад нематеріальних ресурсів та активів підприємства

 

Нематеріальні ресурси Охоронні документи
1. Об'єкти промислової власності
· Винаходи - пристрій, спосіб, речовина, а також застосування відомої раніше речовини, пристрою по новому призначенню. Патент на винаходи надає володарю патенту виключне право на використання винаходу. Ліцензія надає право на використання винаходу.
· Промисловий зразок - художньо-конструктивне рішення, що визначає його зовнішній вигляд. Патент на промисловий зразок, ліцензія.
· Товарний знак (знак обслуговування) - це позначення здатне відрізнити товари та послуги одних юридичних осіб від інших. Свідоцтво на товарний знак надає володарю виключне право на його використання.
· Ноу-хау - технологічна, комерційна інформація, що є секретом виробництва. Інформація підлягає захисту від незаконного використання іншими особами при умові, що: вона має дійсну чи потенційну цінність в силу невідомості її третім особам, до неї нема вільного доступу на законній підставі; володар її приймає необхідні заходи до охорони її конфіденційності . Сукупність документів, що визначають сутність та режим розробки ноу-хау на підприємстві.
2. Об'єкти інтелектуальної власності
· Літературні, наукові, учбові твори, переклади та інші об'єкти. Виключне право на авторське видання; авторський, видавничий договори, що дозволяють публічне відтворення чи інше використання творів.
· Програмне забезпечення електронно-обчислювальних машин (ЕОМ) Виключне право або видавничий договор.
· Банки та бази даних - об'єктивна форма представлення та організації сукупності даних (статей, розрахунків і т.п.) систематизованих таким чином, щоб ці дані могли бути знайдені і оброблені на ЕОМ Виключне право або авторський договор.
3. Інші нематеріальні ресурси
· Раціоналізаторські пропозиції · Гудвіл (імідж, репутація, постійна клієнтура та інше.


Види ліцензій

1. В залежності від об'єму прав на використання ліцензії розрізняють:

· Проста ліцензія надає ліцензіару право самостійно використовувати технічне рішення та можливість заключати аналогічні ліцензійні угоди з іншими ліцензіатами.

· Виключна ліцензія передає ліцензіату право виключного використання об'єкта ліцензії, але ліцензіар залишає за собою право використовувати технічне рішення.

· Повна ліцензія передбачає перехід до ліцензіата усіх прав передбачених патентом.

2. В залежності від умов, за якими надається дозвіл використовувати об'єкт ліцензії розрізняють:

· Добровільна ліцензія.

· Примусова ліцензія.

3. В залежності від характеру об'єкта, що передається за ліцензійною угодою розрізняють:

· Патентна ліцензія.

· Безпатентна ліцензія.

Розрізняють три способи обліку нематеріальних ресурсів підприємства:

1 Даний спосіб полягає у списані усієї суми витрат за рахунок прибутку у поточному році. Цей підхід консервативний але він не відповідає принципу нарахування: об'єм реалізованої продукції порівнюється з витратами.

2. Другий спосіб полягає у тому, щоб взагалі не враховувати витрати на наукові дослідження при розрахунку прибутку поточного року, а відкласти їх на майбутні періоди з метою включення в собівартість реалізованої продукції у наступні роки. У цьому випадку витрати, що відкладені, є нематеріальним активом і будуть включені у баланс, як частина вартості підприємства.

4. Третій спосіб полягає у тому щоб списати деяку частину витрат на наукові дослідження у поточному році, а залишок відкласти на майбутні періоди.

Розрізняють два підходи до оцінки нематеріальних активів підприємства:

Перший підхід до оцінки нематеріальних активів підприємства - витратний: передбачає облік усіх витрат на розробку, правову охорону, маркетинг та інші витрати.

Другий підхід до оцінки нематеріальних активів підприємства - ринковий : передбачає розрахунок прибутку, що можна отримати від реалізації продукції, отриманої від використання певної розробки. Для реалізації ринкового підходу необхідно враховувати конкурентоспроможність продукції, отриманої на основі використання розробки на конкретному ринку, а також можливість отримання прибутку. Перелік показників конкурентоспроможності продукції , отриманої в результаті проведених наукових досліджень:

^ Отже, нематеріальні активи — це активи, які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані (відокремлені від підприємства) та утримуються підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.

До нематеріальних засобів (активів) належать: придбане місце на товарній, фондовій біржах, авторські права, права на інтелектуальну власність і використання земельних ділянок, програмне забезпечення, майнові права, вартість одержаних патентів, ліцензій та інших активів, які не мають матеріальної форми, але дають можливість підприємству отримувати прибуток

Облік нематеріальних активів.

Якщо первинним є матеріальний компонент, то об’єкт слід обліковувати в складі матеріальних активів (основних чи інших).

 

Важливою ознакою нематеріального активу є те, що він використовується понад один рік.

 

Вартісна межа нематеріального активу не обмежується.

 

Особливості обліку окремих видів нематеріальних активів та операцій з ними регулюються іншими П(С)БО:

 

― П(С)БО 9 “Запаси” — нематеріальні активи, які утримуються підприємством для продажу в ході звичайної діяльності;

 

― П(С)БО 14 — нематеріальні активи, передані або отримані підприємством на умовах фінансової оренди (крім авторських і суміжних з ними прав);

 

― П(С)БО 17 — відстрочені податкові активи;

 

― П(С)БО 13 “Фінансові інструменти” — фінансові активи;

 

― П(С)БО 19 “Об’єднання підприємств” — гудвіл[1], що виникає в результаті об’єднання підприємств.

 

Бухгалтерський облік нематеріальних активів ведеться пооб’єктно з узагальненням інформації за однорідними групами, визначеними П(С)БО 8.

 

Групою нематеріальних активів є сукупність однотипних за призначенням і умовами використання нематеріальних активів.

 

Їх синтетичний облік ведеться на рахунку 12 “Нематеріальні активи за окремими субрахунками, які визначені для обліку окремих груп нематеріальних активів”. Такими групами є:

 

1. Субрахунок 121 “Права користування природними ресурсами” (права на користування кадрами, у тому числі на розробку родовищ, корисних копалин; права на користування геологічною та іншою інформацією про стан та можливості господарського використання природного середовища в цілому або його елементів, яка міститься у звітах, картах і інших матеріалах; права на використання водних, біологічних і інших ресурсів, яке впливає на життєдіяльність підприємства (населеного пункту, регіону).

 

2. Субрахунок 122 “Права користування майном” (право покупця на подальше господарське або інше використання земельної ділянки, будівель чи інших необоротних матеріальних активів; право на оренду землі, приміщень тощо).

 

При цьому не слід ототожнювати плату за право на оренду майна та орендні платежі. Платіж за право на оренду є платою за право на можливе використання об’єкта оренди.

 

3. Субрахунок 123 “Права на знаки для товарів і послуг” (засвідчені свідоцтвом права на позначення, за якими товари й послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг інших осіб: товарні знаки, торгові марки, фірмові назви тощо).

 

4. Субрахунок 124 “Права на об’єкти промислової власності” (винаходи, промислові зразки, корисні моделі, сорт рослин, породи тварин, ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо).

 

5. Субрахунок 125 “Авторські та суміжні з ними права” (облік прав на обнародувані та необнародувані твори в галузі науки,

літератури й мистецтва, виражені в усній, письмовій чи будь-якій іншій формі, а також права на програми для ЕОМ, бази даних тощо).

 

6. Субрахунок 126 “Гудвіл” (облік гудвілу — перевищення вартості придбання над часткою покупця в справедливій вартості здобутих ідентифікованих активів і зобов’язань на дату придбання).

 

7. Субрахунок 127 “Інші нематеріальні активи” (облік об’єктів права користування економічними, організаційними та іншими вигодами, зокрема: право на місце на товарній, фондовій біржі; право на здійснення певної діяльності (витрати на отримання ліцензій та інших спеціальних дозволів); право на економічні вигоди від користування монопольним становищем на ринку; право на користування податковими господарськими та іншими привілеями).

 

Аналітичний облік нематеріальних активів і їх зносу ведеться у Відомості обліку нематеріальних активів, нарахування амортизації (зносу) (форма № ВНА — 1).

 

П(С)БО 8 визначено, що придбаний або отриманий нематеріальний актив відображається в балансі, тобто визнається як актив, якщо:

 

1) існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з використанням такого активу;

 

2) можна достовірно визначити його вартість.

 

Створені самим підприємством гудвіл, газетні заголовки, назви видань, список клієнтури та інші об’єкти, що мають таку субстанцію, не визнаються як нематеріальні активи, а відображаються в складі витрат того звітного періоду, у якому вони здійснені.

 

Визнання окремих видів нематеріальних активів залежить від процесу їх створення. Такий процес поділяється на дві фази — дослідження та розроблення.

 

Згідно з П(С)БО 8 дослідження — заплановані підприємством дослідження, які проводяться ним уперше з метою отримання й володіннями новими науковими і технічними знаннями. Це можуть бути:

 

1) діяльність, що здійснюється з метою отримання нових знань;

 

2) пошук, оцінка і остаточний вибір, застосування винаходів та інших знань;

 

3) пошук альтернативних матеріалів, продуктів, процесів, систем і послуг;

 

4) формування, проектування, оцінка та остаточний вибір можливих альтернатив для нових або вдосконалених матеріалів, приладів, процесів, систем і послуг.

 

Нематеріальні активи, отримані в результаті дослідження, не визнаються активами підприємства. Витрати на проведення таких досліджень списуються й відображаються в складі інших витрат операційної діяльності в тому періоді, у якому вони виникли. Нематеріальні активи можуть бути отримані в результаті розроблення.

 

Розроблення — застосування підприємством результатів досліджень і інших знань для планування та проектування нових або значно вдосконалених матеріалів, приладів, продуктів, процесів, систем або послуг до початку їхнього серійного виробництва чи використання. Розроблення може бути пов’язане з такою діяльністю:

 

1) проектуванням, спорудженням і випробуванням прототипів і моделей об’єктів виробництва та використання;

 

2) проектуванням інструментів, форм штампів, із застосуванням нової технології;

 

3) проектуванням, будівництвом і експлуатацією пілотного підприємства, яке не має економічних масштабів для комерційного виробництва;

 

4) проектуванням, спорудженням і випробуванням обраних альтернатив для нових або вдосконалених матеріалів, приладів, продуктів, процесів, систем і послуг.

 

Для відображення результатів розроблення в складі нематеріальних активів повинні бути дотримані такі умови, за яких:

 

― підприємство має намір, технічну можливість та ресурси для доведення об’єкта розроблення до стану, у якому він придатний для реалізації або використання;

 

― підприємство може отримати в майбутньому економічну вигоду від реалізації або використання об’єкта розроблення;

 

― підприємство має достовірну інформацію для визначення витрат, пов’язаних з розробленням нематеріальних активів.

 

Якщо такі умови відсутні, витрати, понесені підприємством у процесі розроблення, відображаються в складі інших витрат операційної діяльності підприємства.

 

Відповідно до пункту 11 П(С)БО 8 придбані нематеріальні активи зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, яка складається з ціни (вартості) придбання (крім отриманих торговельних знижок), мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов’язаних із придбанням нематеріального активу й доведенням його до стану, в якому він придатний для використання за призначенням.

 

Витрати на сплату відсотків за кредит не включаються до первісної вартості нематеріальних активів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок кредиту банку.

 

Пунктом 18 П(С)БО 8 визначено, що первісна вартість нематеріальних активів збільшується на суму витрат, пов’язаних з удосконаленням цих нематеріальних активів і підвищенням їхніх можливостей і терміну використання, які сприятимуть збільшенню очікуваних майбутніх економічних вигод.

 

Наприклад, юридичні послуги на оформлення права власності на торговельну марку є необхідним етапом для подальшого використання цієї марки й отримання економічних вигод. Тому витрати на такі послуги враховуються (капіталізуються) у первісній вартості цієї торговельної марки.

 

Витрати, які дозволяють отримати тільки первісно визначені майбутні економічні вигоди (і не більше того) і підтримують об’єкт нематеріальних активів у придатному для використання стані, належать до складу витрат того звітного періоду, у якому вони виникли. Так, якщо підприємство придбало програмне забезпечення для автоматизації бухгалтерського обліку, але під час корисного використання цього забезпечення були внесені зміни до законодавчих і нормативних документів, які регулюють ведення бухгалтерського обліку, і з цієї причини здійснюється адаптація програмного забезпечення, то витрати, пов’язані з цими операціями, відносяться до витрат звітного періоду.

 

Методологія обліку операцій із придбання нематеріальних активів залежить від способу їх придбання або отримання.

 

Незалежно від способу придбання нематеріального активу він повинен бути оприбуткований на підставі первинного документа. В останньому має бути наведена детальна характеристика об’єкта, його первісна вартість, строк корисного використання, норма амортизації (зносу), підрозділ, у якому використовуватиметься об’єкт, підписи осіб, які прийняли об’єкт. До первинного документа додаються такі, що містять інформацію про самий об’єкт або порядок його використання, а також документи, що підтверджують ті чи інші майнові права підприємства (свідоцтва). Такими первинними документами можуть бути акти, аналогічні типовим актам приймання-передачі основних засобів (типова форма № 03-1).

 

Придбання (виготовлення) нематеріального активу обліковується як капітальні інвестиції з використанням субрахунка 154 “Придбання (створення) нематеріальних активів”.

 

Придбаваючи нематеріальний актив за грошові кошти, підприємство включає до його первісної вартості ціну придбання, сплачену постачальнику, за вирахуванням непрямих податків (ПДВ), що відшкодовуються підприємству, та інші витрати, безпосередньо пов’язані з його придбанням і доведенням до стану його можливого використання за призначенням.

 

Нематеріальні активи можуть бути виготовлені силами підприємства (господарським способом). У даному разі всі фактичні витрати на підставі первинних документів відображаються за дебетом субрахунка 154 “Придбання (створення) нематеріальних активів” і кредиту різних рахунків: 20, 66, 65 та інших, — а потім на фактичну собівартість таких об’єктів дебетується рахунок 12 і кредитується рахунок 154.

 

Придбання нематеріальних активів може здійснюватись у результаті обміну на подібні й неподібні об’єкти. Методика такого обліку нематеріальних активів викладена в розділі “Облік надходження основних засобів”.

 

Амортизація нематеріальних активів здійснюється за прямолінійним методом, виходячи зі строку корисного використання об’єк­та, який установлюється підприємством, але не більше 20 років.

 

У процесі нарахування амортизації амортизується первісна вартість, а ліквідаційна вартість прирівнюється до нуля.

 

Списання нематеріальних активів оформляється актом на списання довільної форми або використовується акт форми 03-3 на списання основних засобів.

 

Переоцінка нематеріальних активів здійснюється за методикою переоцінки основних засобів.

 

Здійснюючи її, потрібно мати на увазі, що під час переоцінки повинен бути присутній активний ринок. Активний ринок — ринок, якому притаманні такі умови:

 

· предмети, що продаються та купуються на цьому ринку, є однорідними;

 

· у будь-який час можна знайти зацікавлених продавців і покупців;

 

· інформація про ринкові ціни є загальнодоступною.

 

Через те, що вказані умови активного ринку майже відсутні, то переоцінка нематеріальних активів практично неможлива.

 

Бухгалтерські проведення з обміну нематеріальних активів аналогічні тим, що й з обміну основних засобів, тільки з використанням рахунків 12 і субрахунків 133 і 154.

 

 

[1] Гудвіл (ділова репутація) — комплекс заходів, спрямованих на збільшення прибутку підприємства без відповідного збільшення активних операцій, включаючи використання кращих управлінських здібностей (робіт, послуг), нових технологій.

 

Підприємство придбало право на використання торговельної марки, сплативши за нього 2400 грн (ПДВ — 400 грн). Крім того, підприємство сплатило юридичній фірмі за оформлення цього права 360 грн (ПДВ — 60 грн). Таким чином, первісна вартість торгівельної марки становитиме 2300 грн. Бухгалтерські записи з придбання об’єктів нематеріальних активів за грошові кошти наведені в табл. 5.31.

 

Таблиця 5.31

 

ОБЛІК НАДХОДЖЕНЬ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ

 

Зміст операції Кореспонденція рахунків Сума
Д-т К-т
Отримано рахунок за придбання права на використання торговельної марки
Відображено податковий кредит з ПДВ
Отримано рахунок юридичної фірми за оформлення права
Відображено податковий кредит з ПДВ
Введено в експлуатацію придбаний об’єкт нематеріального активу

 

Облік виробничих запасів.

Для здійснення процесу виробництва та іншої господарської діяльності необхідні предмети праці — сировина, матеріали, комплектуючі вироби, паливо тощо, з яких або за допомогою котрих виготовляється продукція, виконуються роботи, надаються послуги. Такі предмети праці називаються запасами.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси регулюються П(С)БО 9 “Запаси”. Запаси — це активи, які утримуються підприємством для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності, перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва, утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також управління підприємством.

Запаси визнаються активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’я­зані з їх використанням, та коли їхня вартість може бути достовір­но визначена.

Важливою умовою раціональної організації обліку виробничих запасів є обґрунтуванна їх класифікація.

Розрізняють такі групи виробничих запасів:

¨ сировина й матеріали;

¨ купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби;

¨ паливо;

¨ тара й тарні матеріали;

¨ будівельні матеріали;

¨ матеріали, що переробляються;

¨ інші матеріали.

Наведеним групам відповідають субрахунки активного інвентарного рахунка 20 “Виробничі запаси”.

Для ведення аналітичного обліку групи запасів підрозділяються на підгрупи, а потім — на види, сорти, марки, типорозміри. На підприємстві для відповідної класифікації розробляють номенклатуру — цінник, тобто систематизований перелік використовуваних запасів, у якому кожному найменуванню, розміру, сорту встановлено номенклатурний номер (шифр), одиниця виміру та облікова ціна.

Номенклатурний номер проставляється в усіх первинних документах і регістрах аналітичного обліку, що дає можливість вести облік їх наявності та руху.

Таким чином, одиницею обліку виробничих запасів є їхній номенклатурний номер.

Последнее изменение этой страницы: 2016-06-08

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...