Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Перечислити основні правила ділового спілкування

Без спілкування люди не могли б жити в суспільстві, працювати й передавати свій досвід і знання іншим. Усе, що ми робимо, вимагає обміну інформацією. Отже, основою людських взаємин є спілкування.

Спілкування - це один із виявів соціальної взаємодії в основі якого лежить обмін думками, почуттями, волевиявленнями з метою інформування.

Спілкування відбувається за певними визначеними правилами і вимагає серйозної, ґрунтової підготовки. Щоб досягти успіху в спілкуванні, потрібно оволодіти його «технікою» та застосувати її у щоденній практиці.

Під технікою спілкування розуміємо сукупність стандартів культурної поведінки, етичних і естетичних норм у послуговуванні вербальними (словесними) і невербальними (погляд, жести, міміка) засобами комунікативної взаємодії. Поєднання цих елементів під час комунікації і становить мистецтво спілкування.

Через спілкування виявляється стан мовної культури суспільства, рівень володіння усним мовленням та характер взаємин між людьми. Щоб оволодіти мистецтвом спілкування, потрібно дотримуватися основних його правил:

- Бути у спілкуванні ввічливим, привітним і доброзичливим, з повагою ставитись до співрозмовника.

- Уміти відчувати співрозмовника, враховувати його настрій.

- Стежити за реакцією співрозмовника на мовлення, апелювати до нього:

Зверніть увагу, будь ласка, на... Як ви переконалися, що... Вам уже відомо, що...

- Змінити тему розмови, якщо вона не подобається співрозмовникові.

- Брати до уваги статусні ознаки співрозмовника (вік, стать, професію, посаду, рівень освіченості).

- Уміти слухати й не перебивати співрозмовника. Увага до мовлення засвідчується фразами, що спонукають до спілкування:

Говоріть, будь ласка, я Вас слухаю! Я Вас уважно слухаю! Продовжуйте, будь ласка! Мені приємно це чути. Це дуже цікаво, розповідайте далі.

- Бути максимально делікатним, не ставити запитань, які виявились б недоречними.

- Своєчасно реагувати на запитання співрозмовника. Якщо відразу не можете відповісти, то скористайтеся такими фразами:

Я не готовий зараз дати відповідь. Дозвольте подумати. Дозвольте поміркувати.

На жаль (на превеликий жаль), не володію достатньою інформацією, щоб відповісти одразу.

- Вдало обирати тему, логічно будувати текст, дотримуючись норм у використанні мовного матеріалу.

- Уникати багатослівності, надуживання термінами, професіоналізмами, цитуванням.

- Належно обґрунтовувати свої думки.

- Добирати мовні зособи, не виходячи за межі стилю, який відповідає типові комунікативної ситуації.

- Брати до уваги присутність третьої особи. Якщо під час спілкування присутня третя особа, то слід приділяти увагу і їй, тобто адресувати певні звернення:

А Ви що з цього приводу скажете?

А Ви, добродію Кравченко (пане Петре), не хотіли б висловитися (щось додати до наших міркувань)?

Гадаю, що й пан Петро такої ж думки. Цікаво було би почути думку пана Петра.

- Послуговуватись у спілкуванні формами ввічливості,- словами, що підкреслюють шанобливе ставлення до людей:

Даруйте! Вибачте!

Будь ласка, не ображайтеся! Перепрошую, чи немогли б Ви... На жаль, так вийшло... Щиро дякую за... Дозвольте подякувати Вам за...

Щоб стати цікавим співрозмовником, необхідно:

• мати всебічні знання та інтереси, які постійно слід розвивати і поглиблювати;

• говорити про те, що цікавить слухачів;

• запамятовувати й записувати все цікаве, що чуєте або читаєте;

• обдумувати початок розмови, щоби він привернув увагу слухачів;

• розмову будувати за принципом логічної послідовності; коли наступне випливає з попереднього, коли тези підкріплюються аргументами, а висновки закономірні й умотивовані;

• наводити цікаві факти;

• залучити слухачів до дискусії.

Говорити багато й добре є дар гострого розуму, говорити мало й добре є властивість мудрого, говорити багато й погано означає дурня, говорити погано є ознакою безумця (Ф. Ларошфуко).

Найбільша цінність оратора - не тільки сказати те, що потрібно, але й не казати того, чого нетреба (Цицерон).

Усе, про що маєш намір сказати, розглянь перше в умі своєму, бо у багатьох язик випереджує саму думку (Сократ).

Невзяття до уваги характеру слухачів зробить безплідними зусилля навіть великого таланту (А. Бен).

Отже, до усного ділового мовлення ставляться такі вимоги: точність у формуванні думки, недвозначнісь;

- логічність, послідовність; стислість;

відповідність між змістом і мовними засобами;

- відповідність між мовними засобами та ситуацією спілкування; відповідність між мовними засобами і стилем викладу; різноманітність мовних засобів;

- нешаблонність у побудові висловлювання; доречність;

- виразність дикції;

відповідність інтонації мовленнєвій ситуації. Усі вимоги мають грунтуватися на знанні літеретурних норм і чутті

мови.

Без спілкування люди не могли б жити в суспільстві, працювати й передавати свій досвід і знання іншим. Усе, що ми робимо, вимагає обміну інформацією. Отже, основою людських взаємин є спілкування.

Спілкування - це один із виявів соціальної взаємодії в основі якого лежить обмін думками, почуттями, волевиявленнями з метою інформування.

Спілкування відбувається за певними визначеними правилами і вимагає серйозної, ґрунтової підготовки. Щоб досягти успіху в спілкуванні, потрібно оволодіти його «технікою» та застосувати її у щоденній практиці.

Під технікою спілкування розуміємо сукупність стандартів культурної поведінки, етичних і естетичних норм у послуговуванні вербальними (словесними) і невербальними (погляд, жести, міміка) засобами комунікативної взаємодії. Поєднання цих елементів під час комунікації і становить мистецтво спілкування.

Через спілкування виявляється стан мовної культури суспільства, рівень володіння усним мовленням та характер взаємин між людьми. Щоб оволодіти мистецтвом спілкування, потрібно дотримуватися основних його правил:

- Бути у спілкуванні ввічливим, привітним і доброзичливим, з повагою ставитись до співрозмовника.

- Уміти відчувати співрозмовника, враховувати його настрій.

- Стежити за реакцією співрозмовника на мовлення, апелювати до нього:

Зверніть увагу, будь ласка, на... Як ви переконалися, що... Вам уже відомо, що...

- Змінити тему розмови, якщо вона не подобається співрозмовникові.

- Брати до уваги статусні ознаки співрозмовника (вік, стать, професію, посаду, рівень освіченості).

- Уміти слухати й не перебивати співрозмовника. Увага до мовлення засвідчується фразами, що спонукають до спілкування:

Говоріть, будь ласка, я Вас слухаю! Я Вас уважно слухаю! Продовжуйте, будь ласка! Мені приємно це чути. Це дуже цікаво, розповідайте далі.

- Бути максимально делікатним, не ставити запитань, які виявились б недоречними.

- Своєчасно реагувати на запитання співрозмовника. Якщо відразу не можете відповісти, то скористайтеся такими фразами:

Я не готовий зараз дати відповідь. Дозвольте подумати. Дозвольте поміркувати.

На жаль (на превеликий жаль), не володію достатньою інформацією, щоб відповісти одразу.

- Вдало обирати тему, логічно будувати текст, дотримуючись норм у використанні мовного матеріалу.

- Уникати багатослівності, надуживання термінами, професіоналізмами, цитуванням.

- Належно обґрунтовувати свої думки.

- Добирати мовні зособи, не виходячи за межі стилю, який відповідає типові комунікативної ситуації.

- Брати до уваги присутність третьої особи. Якщо під час спілкування присутня третя особа, то слід приділяти увагу і їй, тобто адресувати певні звернення:

А Ви що з цього приводу скажете?

А Ви, добродію Кравченко (пане Петре), не хотіли б висловитися (щось додати до наших міркувань)?

Гадаю, що й пан Петро такої ж думки.

Цікаво було би почути думку пана Петра.

- Послуговуватись у спілкуванні формами ввічливості,- словами, що підкреслюють шанобливе ставлення до людей:

Даруйте! Вибачте!

Будь ласка, не ображайтеся! Перепрошую, чи немогли б Ви... На жаль, так вийшло... Щиро дякую за... Дозвольте подякувати Вам за...

Щоб стати цікавим співрозмовником, необхідно:

• мати всебічні знання та інтереси, які постійно слід розвивати і поглиблювати;

• говорити про те, що цікавить слухачів;

• запамятовувати й записувати все цікаве, що чуєте або читаєте;

• обдумувати початок розмови, щоби він привернув увагу слухачів;

• розмову будувати за принципом логічної послідовності; коли наступне випливає з попереднього, коли тези підкріплюються аргументами, а висновки закономірні й умотивовані;

• наводити цікаві факти;

• залучити слухачів до дискусії.

Говорити багато й добре є дар гострого розуму, говорити мало й добре є властивість мудрого, говорити багато й погано означає дурня, говорити погано є ознакою безумця (Ф. Ларошфуко).

Найбільша цінність оратора - не тільки сказати те, що потрібно, але й не казати того, чого не треба (Цицерон).

Усе, про що маєш намір сказати, розглянь перше в умі своєму, бо у багатьох язик випереджує саму думку (Сократ).

Невзяття до уваги характеру слухачів зробить безплідними зусилля навіть великого таланту (А. Бен).

Отже, до усного ділового мовлення ставляться такі вимоги: точність у формуванні думки, недвозначнісь;

- логічність, послідовність; стислість;

відповідність між змістом і мовними засобами;

- відповідність між мовними засобами та ситуацією спілкування; відповідність між мовними засобами і стилем викладу; різноманітність мовних засобів;

- нешаблонність у побудові висловлювання; доречність;

- виразність дикції;

- відповідність інтонації мовленнєвій ситуації.

Усі вимоги мають грунтуватися на знанні літеретурних норм і чутті мови.

 

 

Скласти порційну вимогу

Взірець:

Порційна вимога на харчування

Последнее изменение этой страницы: 2016-06-08

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...