Тема 4: «Психічний розвиток дитини до школи»

Новонародженість (від народження до 1-1,5 міс.). Криза новонародженості пов’язана з фізіологічним пристосуванням до змінних умов середовища. Життя дитини в цей період забезпечується системою безумовних рефлексів (харчові, орієнтовні, захисні), що забезпечують виживання, але не людську поведінку (безумовні рефлекси тварин забезпечують поведінку). У дитини, на відміну від тварин розвиток зору і слуху іде швидше, ніж розвиток рухів. Наприкінці кризи новонародженості проявляється зорове та слухове зосередження, внаслідок отриманих вражень від навколишнього середовища.

Поступово, на другому місяці життя, на появу дорослого у дитини виробляється специфічна емоційно-рухова реакція – «комплекс пожвавлення» (Н. Фігурін, М. Денисова), яку прийнято вважати початком періоду немовляти. «Комплекс пожвавлення» є специфічним психічним новоутворенням новонародженості, містить такі реакції: посмішка, гуління, рухова активність. Дитина таким чином прагне привернути до себе увагу, проявляє ініціативі спілкування.

Період немовляти

Даний період починається, як стабільний, оскільки у дитини з’являється здатність задовольнити свою потребу у контакті з матір’ю психологічними засобами, а саме посмішкою.

Соціальна ситуація розвитку. Для дитини даного віку ключовою фігурою в оточенні, яка забезпечує становлення основних психологічних новоутворень є мати. Досвід пренатального періоду дає можливість за неповторним ритмом биття серця відрізняти від інших. Розлука з матір’ю на кілька діб в перші місяці життя сприймається дитиною як її втрата. Не контрольоване розширення кола оточення для дитини в цьому віці може негативно вплинути на її емоційну стабільність, а відтак і на стан здоров’я.

Провідна діяльність. У період немовляти провідною діяльністю є безпосередньо емоційне спілкування. Звичайно, спілкування завжди супроводжується емоціями, але в даному віці, оскільки дитина не оволоділа мовним апаратом, воно задовольняється шляхом безпосереднього обміну емоціями. Дитина посміхається чи плаче, а матір розуміє за емоційною інтонацією її мови.

Основні психологічні новоутворення.

Психомоторика. Розвиток рухів у даному віці є показником психічного розвитку, оскільки рушійною силою його є прагнення дитини до пізнання навколишньої дійсності.

Напрямок розвитку рухової активності: хватання, утримання голови, сидіння, стояння, повзання, маніпулювання ходьба.

Розвиток пізнавальних процесів

Найбільш активно розвивається сприйняття, до 5-6 місяців кількість випадків фіксації погляду дитини на предметі збільшується. Розвиток хватальних рухів (починаючи з 3 місяця), суттєво впливають на сприйняття форми і розміру предметів. Прогрес у розвитку сприйняття глибини, пов’язаний з практикою пересування у просторі. Немовлята проявляють пізнавальний інтерес до предметів, визначаючи їх контури, контрасти, прості форми, кольори, проявляти зацікавленість до нового, незвичних явищ, відрізняючи від тих, що були раніше.

Здібність запам’ятовувати і зберігати образи формується також протягом першого року. До 3-4 місяців дитина може зберігати образ сприйнятого об’єкту не більше 1 секунди, далі тривалість збільшується (дитина може впізнавати обличчя і голос матері). У 8-12 місяців дитина виокремлює предмети в зоровому полі, може впізнавати їх в цілому і частинами, проводити пошук предметів, що зникли з поля зору. Це є ознакою, що дитина зберігає образ предмету в довготривалій пам’яті. Поступово коло предметів, які дитина впізнає збільшується, латентний період стає тривалішим. У немовлят добре розвинена асоціативна пам’ять, що проявляється у здібності до створення і збереження тривалих часових зв’язків між поєднаними подразниками.

Розвитку наочно-дієвого мислення, що реалізується за допомогою зовнішніх дій, передує становлення маніпулятивних рухів рук, удосконалення роботи органів чуття, формування всіх оперативних структур і їх координація.

Період раннього дитинства

Соціальна ситуація розвиткуна даному віковому етапі розширюється за рахунок появи стосунків із представниками соціального дорослого (медичні працівники, педагоги) та появи контактів з однолітками, але останні не відрізняються глибиною взаємодії і за влучним висловом Л.С. Виготського «…є грою поруч, а не разом».

Провідна діяльність – предметно-маніпулятивна діяльність, в якій дитині вперше відкриваються функції предметів за допомогою дорослих. Мотив її полягає у способі застосування предмету, в самому предметі, а спілкування виступає формою організації, способом здійснення цієї діяльності. Мотив зміщується з дорослого на суспільний предмет. Саме предметна діяльність впливає на психічний розвиток дитини в цьому віці.

Образотворча діяльність: спочатку виникає впізнавання предмета у випадковому співвіднесенні ліній, далі – цілеспрямоване зображення.

Основні психологічні новоутворення, пов’язані з розвитком самосвідомості та пізнавальної сфери.

Розвиток пізнавальних процесів

Розвиток мовлення: активний словник збільшується, автономне мовлення, як перші спроби словотвору. До півторарічного віку словниковий запас налічує від 10 - 30 слів, до кінця двох років близько 300 слів, в три роки 1200-1500 слів. Дитина використовує поширені речення (5-6 слів), виявляє активність у мовному спілкуванні, оволодіває експресивно-мімічними діями. Здійснюється засвоєння граматичної будови мови (відмінкові закінчення). Мовлення стає засобом передачі суспільного досвіду, керування діяльністю з боку дорослих.

Сприйняття розвивається від співвіднесення предметів за допомогою зовнішніх дій до зорового співвіднесення, формується зоровий вибір за зразком. Сприйняття предметів набуває цілісного характеру. Розвивається фонематичний слух – сприйняття звукового складу (до кінця 2 року дитина сприймає всі звуки).

Розвинена оперативна пам’ять (дитина не забуває мету, поставлену кілька хвилин тому), розширюється коло об’єктів, які впізнає дитина. Розвиток мовлення створює умови групувати елементи досвіду, визначати їх словами, надійно закріплювати і оперативно відтворювати. Збільшується тривалість збереження вражень в пам’яті дитини. Процеси пам’яті мають мимовільний характер, але з’являються перші форми довільності.

У процесах мислення здійснюється перехід від використання готових зв’язків (показаних дорослим) до їх винайдення. Наочно-дієве мислення реалізується за допомогою дій з предметами. Наочно-образне реалізується в результаті внутрішніх дій з образами. Розвивається символічна функція – можливість використовувати один об’єкт в якості заміни іншого.

Активується репродуктивна уява, проявляється як перенесення відповідних дій в нову ситуацію.

Криза 3 роківзумовлена становленням самосвідомості. Дитина починає усвідомлювати себе, як окрему людину, таку, яка не змінюється при зміні ситуації, має свої бажання (тобто такі, що можуть не співпадати з бажаннями дорослих). Дитина починає говорити про себе в першій особі – «Я». Криза виражається в прагненні до самостійності, впертості, негативізмі. Слід дитині надавати можливості для самостійності. Для задоволення вимог дитини є одна форма – гра.

Дошкільне дитинство

Соціальна ситуація розвитку.У відносинах з батьками проявляються нові форми поведінки: з’являється коло елементарних обов’язків, спільна діяльність змінюється самостійним виконанням вказівок дорослого. Прагнення до спільного життя з дорослими діти починають задовольняти у грі. Розширюється коло спілкування з представниками «соціального дорослого» (вихователі, лікарі, представники інших професій). Поглиблення контактів з однолітками у зв’язку з включенням в групу.

Провідна діяльність – рольова гра. Граючи діти вчаться людській здатності до співпраці. В умовах гри діти зосереджуються і запам’ятовують краще та більше. Ситуація гри вимагає певної здатності до комунікації. Негативні емоції в цьому випадку стимулюють розвиток мовлення. У грі дитина навчається узагальнювати предмети і дії, використовувати узагальнене значення слова, встановлювати просторово-часові і причинно-наслідкові зв’язки між предметами і явищами. Уява починає розвиватися в умовах гри і під її впливом. Гра за правилом розвиває волю. Формуються естетичні переживання і творчі здібності. Діти навчаються виконувати окремі трудові завдання: формуються уміння підкорювати свою діяльність суспільним мотивам, керуючись тим, яку користь приносить дана діяльність людям.

Основні психологічні новоутворенняформуються в умовах зазначеної провідної діяльності.

Розвиток сприйняття: зростає гострота зору, розрізнення кольорів, фонематичний і звуковисотний слух, рука – орган активного дотику. Проявляється здатність розрізняти відношення між предметами (праворуч, ліворуч), засвоюють основні часові параметри, але орієнтація в часі низька.

Спостерігається динаміка розвитку пам’ятівід мимовільного її характеру до довільного і формується завдяки мотивації та бажанню запам’ятати і виконати мнемічні дій. Добре розвинена механічна пам’ять. Легко відтворюють побачене, почуте, якщо викликає інтерес, цікаві події, якщо вони викликають емоційний відгук.

Мислення. Дошкільник мислить, тому що пам’ятає. Найбільш характерне наочно-образне мислення. У дошкільному віці починають формуватися поняття, мислення стає образно-словесним (посилається на образи уяви і здійснюється за допомогою слів). Особливістю мислення є наочність, що проявляється у конкретності мислення. Дитина мислить, опираючись на поодинокі факти, що відомі з особистого досвіду чи спостерігаючи за іншими. У мислительній діяльності відбувається об’єднання в єдиний процес наочно-дієвого, наочно-образного і словесно-логічного способів рішення практичних задач.

Спостерігається прогрес від молодшого до старшого дошкільного віку у розвитку довільності уваги.

Уявадошкільника розвивається в ігровій діяльності. У першій половині переважає репродуктивний вид уяви та бере початок творчий процес, що виражається у здатності перетворювати навколишню дійсність, створювати щось нове. Виявляється в конструктивних іграх, технічній і художній творчості.

Розвиток мовлення. Дошкільники опановують фонетичною будовою, артикуляцією, граматикою, структурою простих і складних речень. Формується внутрішня мова, яка у зовнішній, словесній формі фіксує результати діяльності, сприяючи збереженню уваги на окремих моментах діяльності, є ознакою розвитку словесно-логічного мислення. Егоцентричні мовні висловлювання поступово переносяться на діяльність і починають виконувати функцію планування. Словниковий запас до 6 років нараховує 3500-4000 слів. Розвиваються комунікативні здатності.

Особистісна сфера. Найважливішим особистісним механізмом, що формується в цьому періоді, вважається супідрядність мотивів. Вже в молодшому дошкільному віці дитина порівняно легко може ухвалити рішення в ситуації вибору. Найбільш сильний мотив для дошкільника – заохочення, отримання нагороди, слабкіший – покарання, ще слабший – власна обіцянка дитини. Для цього періоду характерна статева ідентифікація (дитина усвідомлює себе як хлопчика або дівчинку). Діти набувають уявлень про відповідні стилі поведінки. Найбільшу тривожність діти можуть відчувати у відносинах з вихователем, найменшу з батьками.

Анатомо-фізіологічні особливості дитини шестирічного віку створюють передумови до системного, регламентованого навчання в школі. Закінчується перший період в розвитку черепа з формуванням кісток і швів (далі ріст черепа іде за рахунок збільшення з’єднувальної тканини в області швів), вага мозку наближається до 90% маси мозку дорослої людини. Відбувається морфологічне дозрівання лобного відділу великих півкуль головного мозку, що створює можливості для довільності пізнавальних процесів і цілеспрямованої поведінки, планування дій. На основі електроенцефалографічних (ЕЕГ) даних у дітей асиметрія мозку стає чіткішою, фаза парадоксального сну займає 25% загального, що наближується до показників дорослої людини (20%), порівняно у немовлят – 50% тривалості сну. Підвищується рухливість нервових процесів. Зростає роль мови в аналізі та синтезі вражень, утворенні тимчасових нервових зв’язків.

Криза семи років – здобуття соціального «Я», дитина прагне пристосуватися до нових вимог і обов’язків. Основними ознаками якої є втрата безпосередності, між бажанням і вчинком вклинюється інтелектуальний момент, манірність, капризність поведінки. Розвивається здатність орієнтуватися свідомо у власних переживаннях, виникає афективне узагальнення та логіка почуттів. На цій стадії відбувається засвоєння ролей формуються ефективні моделі взаємовідносин з представниками протилежної статі. Невдале проходження кризи призводить до підвищеної тривожності, дифузності образу «Я» та нестійкої самооцінки.

Готовність до навчання в школі – комплекс психічних якостей, необхідних дитині для успішного початку навчання в школі. Включає:

- позитивне ставлення до школи (мотиваційна готовність);

- досить високий рівень розвитку довільності поведінки (вольова готовність);

- наявність певного запасу знань, умінь, навичок, рівень розвитку пізнавальних процесів (інтелектуальна готовність);

- сформованість якостей, які забезпечують встановлення взаємовідносин з дорослими і однолітками, входження в життя класного колективу, виконання спільної діяльності (соціальна готовність).

Тема 5: «Психологія школяра»

Молодший шкільний вік

Соціальна ситуація розвитку визначається зміною соціальної ролі дитини, появою нових обов’язків, стандартизацією умов життя, що впливає на стосунки з однолітками, батьками і вчителями. Шкільна дисципліна вимагає дотримання певних правил поведінки, що вимагає вміння регулювати поведінку, підпорядковувати діяльність свідомо поставленим цілям. Відносини з однолітками визначаються переважно такими нормами, як успішність в навчанні, виконання вимог дорослих. Стосунки школярів з учителем складаються в процесі навчальної діяльності, є діловими та стриманими. Вчитель виступає для молодшого школяра зразком дій, суджень і оцінок. У домашніх справах у дитини також з’являється певне коло прав і обов’язків, що перебудовує відносини з батьками на новий рівень.

Провідна діяльність – навчальна, цілеспрямована діяльність учнів, результатом якої є розвиток особистості, інтелекту, здібностей, засвоєння знань, оволодіння уміннями та навичками. Важливою умовою організації навчальної діяльності є підтримання пізнавального інтересу. Безпосередній інтерес до знань потрібно постійно підтримувати:

- необхідно створити позитивну пізнавальну атмосферу;

- забезпечити успіх в навчанні (контроль);

- стимулювати творчі сили дитини, забезпечуючи свідоме оволодіння знаннями;

- формування впевненості у власних силах і здібностях.

На розвиток молодшого школяра впливають заняття художньою творчістю, музикою, спортом.