Переваги і недоліки програмованого навчання

(Б.Б. Айсмонтас)

Представлені завдання утворюють завершений цикл процесу засвоєння розділу навчального курсу з виходом на рівень когнітивної рефлексії і саморегуляції навчання. Програмоване навчання відображено в завданнях 1-3 типу, проблемне в завданнях 3-5 типу, інтерактивне 5.8-6.5.

Таксономія навчальних завдань

(за Д. Толінгеровою) [53]

1. Завдання, що передбачають відтворення знань:

завдання на впізнавання;

завдання на відтворення окремих фактів, даних, понять;

завдання на відтворення визначень (норм, правил);

завдання на відтворення тексту.

2. Завдання, що передбачають прості мислиневі операції.

завдання на визначення фактів (виміри, зважування, рішення простих математичних завдань);

завдання на перелік і опис фактів (список, перелік);

завдання на перелік і опис процесів і прийомів діяльності;

завдання на аналіз і синтез;

завдання на порівняння і розрізнення (компарація, дискримінація);

завдання на впорядкування (класифікація, систематизація, категоризація);

завдання на визначення відношень (причина, наслідок, мета, засіб, вплив, функція, користь, спосіб і т. п.).

завдання на абстракцію, конкретизацію, узагальнення;

завдання на маніпуляцію з невідомими величинами та їх пошук за правилом чи формулою;

3. Завдання, що передбачають складні мисленеві операції:

завдання на трансформацію (переклад, вираз знаків у словах);

завдання на інтерпретацію (пояснення сутності, значення);

завдання на індукцію;

завдання на дедукцію;

завдання на аргументацію (доказ правильності, ймовірності);

завдання на оцінку.

4. Завдання, що передбачають узагальнення знань і твори:

завдання на складання твору огляду (конспект, резюме, анотація, реферат);

твір-доповідь, твір-звіт;

самостійний письмовий проект, програмований план.

5. Завдання, що передбачають продуктивне мислення:

використання на практиці;

розв’язання проблемної ситуації;

цілетворення і постановка питань;

евристичний пошук на базі конкретних даних;

евристичний пошук на базі логічного мислення;

мовленеве оформлення в письмовому тексті розв’язання проблемних завдань;

завдання на аналіз і узагальнення емпіричних даних, феноменів;

завдання на формування «почуття ситуації», пошук інтуїтивних рішень в складних конфліктних ситуаціях;

групове рішення проблем з відкритою cтруктурою; теоретико-експериментальне рішення відкритої структури.

6. Рефлексивні завдання:

завдання, що дозволяють засвоїти рефлексивні процедури по відношенню до дій впізнавання, запам’ятовування, пригадування;

рефлексивні процедури по відношенню до різних видів евристик;

рефлексивні дії, пов’язані з побудовою письмового тексту (різних типів наукових текстів);

побудова стратегії колективного та індивідуального рішення проблеми;

вибір способів спілкування в процесі колективного рішення завдання.

Комп’ютерні навчальні програми

Це такий засіб навчання, який є носієм предметного змісту і спрямований на організацію як діяльності вчителя, так і учня або на представлення об’єктів вивчення.

Класифікація комп’ютерних навчальних програм:

1. Програми репетиторського типу;

2. Програми моделювання (можна розтягувати в часі швидкі процеси, «стискувати» повільні, збільшувати чи зменшувати будову…).

3. Довідково-інформаційні програми.

4. Демонстраційні програми (наочність).

5. Контрольні програми.

Негативні аспекти комп’ютерних навчальних програм

1. Відсутність спілкування.

2. Звужується поле творчої активності (дії за чітко визначеною послідовністю).

3. Занадто висока алгоритмізація мисленевої діяльності (пропагуючи ідею про розділ всіх мисленевих операцій на окремі кроки, слід пам’ятати про роль образної складової в мисленні людини).

4. Надмірне захоплення комп’ютерними іграми (рівень мотивації учнів різко зростає за допомогою програм ігрового типу, але тільки на перших етапах навчання. Далі мотивація знижується і стає нижча, ніж була при інших видах навчання. Проявляється інтерес до гри , до процесу, а пізнавальні мотиви залишаються без уваги.

5. Відмова від гігієнічного обґрунтованого часу роботи за комп’ютером (15-20 хвилин), погіршення функціонального стану вищої нервової діяльності, що впливає на зниження функції сприйняття і переробки інформації, концентрації уваги, призводить до порушення між центральних відношень між аналізаторами, зменшення об’єму акомодації і зростання втомлюваності зорового аналізатора.

Навчальна діяльність – вид діяльності, спеціально спрямований на оволодіння способами предметних і пізнавальних дій, узагальнених за формою теоретичних знань.

Три частини навчальної діяльності:

І. Орієнтувальна – програма, план діяльності.

ІІ. Виконавча – навчальні дії, за допомогою яких кровні задані знання перетворюються в засвоєні учнями знання:

1) Дії зрозумілості змісту навчального матеріалу;

2) Дії обробки навчального матеріалу.

ІІІ. Контрольна:

6. Дії контролю (поопераційний, епізодичний);

7. Дії оцінки (фіксація відповідності результату кінцевій меті).

Типологія помилок.

(орієнтує зовнішній і внутрішній контроль)

1. «Велика помилка» – допускається більшістю учнів; є результатом помилок в методичній діяльності вчителя і сигналом коректування дій учителя.

«Одинична помилка» – зустрічається у окремих учнів і є результатом неправильної діяльності учня і сигналом до виправлення дій учня.

2. «Допустима помилка» – не стосується предмета засвоєння, тільки супроводжує його перебіг.

Корегування допустимих помилок наносить навчальному процесу більше шкоди ніж користі. Причина в тому, що занадто виразне звертання уваги учня на неістотні помилки надає цій діяльності характер предметної діяльності, об’єкт якої є помилка – має сильну тенденцію фіксуватися в пам’яті. Якби не було такого перетворення неважливої помилки в предмет спеціальної діяльності, ця помилка зникла б через деякий час сама по собі шляхом згасання.

«Недопустима помилка» – симптом неправильного розуміння цілей і предмету дій при роботі з навчальним матеріалом; свідчення про неповноту засвоєння і може розглядатись як істота.

«Необхідна помилка» – випливає з логіки навчальних дій. Можна запобігти необхідних помилок передбачаючи їх появу.

«Випадкова помилка» – невисока ймовірність.

«Розумна помилка» – виникає не від незнання чи невміння, а визначається пошуковою інтелектуальною діяльністю учня, його творчим мисленням. «Розумна помилка» приносить справі навчання більше користі, ніж помилкові дії. Це є помилка, на якій можна багато-чому навчитися.

Навчальна діяльність

Навчальна діяльність – процес здобуття людиною нових знань, умінь, навичок чи зміна старих. Продуктом навчальної діяльності має стати учень, збагачений новими знаннями і способами дій.

Навчальна мотивація визначається як частковий вид мотивації, включений в діяльність учіння.

Мотиви навчальної діяльності – це всі фактори, що обумовлюють прояв навчальної активності.

Мотиви навчальної діяльності

Зовнішні – покарання, нагорода, загроза, вимога, матеріальна винагорода, очікування майбутніх благ. Знання, уміння слугують засобом для досягнення інших цілей.

Внутрішні – інтерес до власних знань, допитливість, прагнення підвищити культурний і професійний рівень, потреба в активній та новій інформації, тобто стимулює людину до навчання, як основної мети. Сильним є пізнавальний інтерес

Мотивами можуть бути:

• інтерес до процесу (формальний, змістовний) діяльності;

• інтерес результату (формальний, змістовний) діяльності.

Таблиця 3.3

Самостійна робота

Показниками здібностей до навчання є:

Темп рухливості в освоєнні знань і формуванні умінь

Легкість цього засвоєння (відсутність напруження, втоми, переживання задоволення).

Гнучкість у переключенні на нові способи і прийоми роботи.

Тривалість збереження засвоєного матеріалу.

Показники научуваності, запропоновані А.К. Марковою [25]

• Активність орієнтування в нових умовах.

• Ініціатива у виборі необов’язкових рішень, самостійне звернення до більш складних завдань можуть бути співвіднесені з поняттям інтелектуальної ініціативи як одиниці творчої активності.

• Наполегливість у досягненні мети.

• Сприйнятливість, готовність до допомоги іншої людини, відсутність супротиву.

Психологічними причинами неуспішності в навчанні можуть бути:

- особливості розвитку уваги, пам’яті, повільність розуміння матеріалу;

- недостатній рівень розвитку мовлення;

- не сформованість пізнавальних інтересів;

- обмеженість світогляду;

- неправильне ставлення до навчання;

- емоційні та особистісні проблеми, невротичні прояви.

Тема 8: «Психологія виховання»

Виховання це процес свідомого розвитку особистості, різнобічно освіченої та гармонійно розвиненої.

Виховувати – означає створювати систему взаємозалежностей між людьми, які породжують певне ставлення даної особистості до інших людей, діяльності, суспільства, самого себе.

Метою виховання є створення позитивних інтересів та гальмування небажаних, забезпечення індивіду його становлення як особистості.

Сутність виховання полягає у формуванні мотивів поведінки та доступних для дитини певного віку способів і форм поведінки.

Серед мотивів поведінки важливу роль відіграють ідеали, які спрямовують і регулюють процес розвитку та переконання, ознакою яких є наявність власної оцінки і її аргументація. Створюється певна ієрархічна структура мотиваційної сфери, яка обумовлює спрямованість особистості.