Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Охарактеризуйте вчення Платона про ідеальну державу.

Держава — основний і найважливіший інститут політичної системи суспільства. Держава здійснює управління системою державних організацій, громадських об'єднань і трудових колективів, що становлять політичну систему соціально різного (класового) суспільства.

Проблема державного ладу була і буде однією із самих складних і суперечливих проблем, що стоять перед людством.

Безліч людей уже тисячі років намагаються зрозуміти, якою держава повинна бути "в ідеалі".

Так проблема суспільного, державного устрою переростає в проблему розуміння блага, людських цінностей і свободи особи. Ці питання і розглядав Платон в своїх працях.

Платон піддав різкій критиці суспільний та державний устрій свого часу. Він пропонував збудувати таку державу, в якій пануватимуть мудрість та справедливість. Головними політологічними творами Платона є трактати «Держава», «Закони», «Політик» та «Крітій».

Він був ідеологом афінської рабовласницької аристократії. Вільні громадяни повинні бути розподілені на правителів-філософів, стражів-воїнів та ремісників-виробників.

Слід зазначити, що Платон одним з перших звертається до характеристики політичних форм правління державою. Він вважав недосконалими формами тімократію (владу честолюбців), олігархію (владу небагатьох), демократію (владу народу), називаючи останню головним лихом політики. Для Платона демократія – це влада посередності, яка неминуче призведе до тиранії більшості. Крім того, Платон попереджав, що демократії, звичайно, короткочасні і натовп дуже швидко поступається владою на користь тирану.

Якнайкраща держава, по Платону, повинна: по-перше, володіти силою власній реорганізації і засобами її захисту, достатніми для заборони і віддзеркалення ворогів; по-друге, здійснити систематичне і достатнє постачання всіх членів суспільства необхідними для них матеріальними благами; по-третє, контролювати і направляти розвиток духовної діяльності і творчості.

Між складом характеру і формою державного пристрою він убачає пряму відповідність. Ідеальному типу Платон протиставляв негативний тип суспільного пристрою, в якому головним двигуном поведінки людей виявляються матеріальні турботи і стимули. Платон вважає, що всі існуючі держави належать до негативного типа. Негативний тип держави виступає, на думку Платона, в чотирьох можливих формах: як тимократія, олігархія, демократія і тиранія. «В негативних формах держави замість однодумності в наявності розбрат, замість справедливого розподілу обов'язків — насильство і насильне примушення, замість прагнення правителів і воїнів-вартових до вищої мети гуртожитку — прагнення до влади ради низької мети, замість зречення від матеріальних інтересів — пожадливість, гонитва за грошима.

Аристократичному державному пристрою (тобто ідеальній державі) як правильному і доброму вигляду Платон протиставляє чотири помилкових. Тимократія – влада, заснована на пануванні честолюбців. В тимократії спочатку зберігалися риси досконалого ладу: тут правителі користуються шаною, воїни вільні від землеробського і ремісничих робіт і від всіх турбот матеріальних, трапези — загальні, процвітають вправи у військовому мистецтві і в гімнастиці. Олігархія —державний пристрій правління, якого ґрунтується на переписі і на оцінці майна, так що в ньому володарюють багаті, а бідні не мають участі в правлінні. В олігархічній державі не виконується основний закон життя суспільства, який, по Платону, полягає в тому, щоб кожний член суспільства «робив своє». Демократія — це влада і правління більшості, але правління в суспільстві, в якому протилежність між багатими і бідними загострюється сильніше, ніж при передуючому їй ладі. В демократії, як і в ідеальній державі, всі громадяни діляться на три класи, які знаходяться між собою у ворожнечі. Перший клас складають оратори і демагоги, псевдоучителі мудрості, яких Платон називає трутнями з жалом. Другий клас — багачі, представники помилкової помірності; це трутні без жала. Третій клас — бідняки робочі, постійно ворогуючі під впливом першого класу з другим, яких Платон уподібнює робочим бджолам. Демократія оп'яняється свободою в нерозбавленому вигляді і з неї зростає її продовження і протилежність — тиранія. Надмірна свобода звертається в надмірне рабство; це влада одного над всіма в суспільстві. Тиранія —найгірший вид державного пристрою, де панують беззаконня, знищення більш менш видатних людей, постійні підозри у вольних думках і численні страти під надуманим приводом зрад, «очищення» держави від всіх тих, хто великодушний, розумний або багатий.

Вихід з порочних станів суспільства Платон бачить в поверненні до початкового лади — правлінню мудрих. Суб'єктом свободи і вищої досконалості опиняється біля Платона не окрема особа і навіть не клас, а все суспільство, вся держава в цілому. Платон приносить в жертву своїй державі людину, його щастя, його свободу і моральну досконалість. Накреслений проект якнайкращої організації держави і суспільства філософ вважає здійсненним тільки для греків: для інших народів він незастосовний через них ніби повної нездатності до пристрою розумного громадського порядку.

У своїх творах Платон говорить про модель "ідеального", кращої держави. Ця модель не є опис якого-небудь існуючого ладу, системи, а, навпаки, модель такої держави, якої ніде і ніколи не було.

Беручи за основу ступінь користі в державних правліннях, Платон виводить два різновиди держав: правильні (аристократія та монархія) і неправильні (тимократія, олігархія, демократія й тиранія).

Він був ідеологом афінської рабовласницької аристократії, де влада буде належати кращим – філософам, чия душа схильна до мудрості. Воїни будуть охороняти державу, а ремісники створювати предмети праці. Такий поділ обов'язків враховує уявлення Платона про троїстість душі та справедливість, як про благо, утворюване сполученням всіх цих трьох якостей. Ці його погляди представлені головним чином у діалозі "Держава".

Надалі політичні погляди Платона змінилися й еволюціонували. В останньому діалозі "Закон" він більше приділяє увагу праву й відкидає ідею аристократичного правління еліти. Тепер він бачив можливої для практичного застосування концепцію "другого за гідністю" державного ладу, що являв собою сполучення монархії та демократії. Родина та приватна власність є нормою, на відміну від "ідеальної держави" попередньої теорії, хоча державний комунізм залишається ідеалом. Ціль держави в "Законах" – установлення порядку, верховенства чеснот. Але в трактаті "Закони" Платон ближче підходить до інтерпретації політичного життя, малює реалістичну картину соціальної й політичної еволюції людства.


Платон сформував основи політичної філософії, політології й етики сучасності. Його трактування влади, поділ і структуризація інститутів влади дотепер використовуються в політології у вигляді трьох галузей влади. Утопічні погляди, вплинули на формування соціалізму, марксизму й комунізму. А теорія вертикальної структури влади знайшла своє відбиття в сучасній ієрархії влади багатьох держав.

І, на мою думку, Платон заклав основу для філософських пошуків кращого способу організації людського суспільства, функціонування держави, права й влади.

Його вчення про державу було суперечливе й містило досить спірні тези, зовсім незастосовні для сучасного людства. Але Платоном були оформлені основи європейської філософської й політичної науки, політичної культури й свідомості.

Последнее изменение этой страницы: 2016-06-08

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...