Віддзеркалення емоційного стану»

Всі учасники розбиваються на пари. Один виконує роль «дзеркала», яке повинно віддзеркалити емоційний стан, показаний партнером. Цю вправу необхідно виконувати мовчки. Емоційний стан показується за допомогою міміки й пантоміми. Кожен виконує вправи по 3 рази (різні емоційні стани).

Скульптура»

Ця вправа виконується в парах. Нехай один учасник буде «скульптором, а другий — «глиною». «Глина» — піддатлива «скульптору» і зберігає форму, яку їй надають. «Скульптор» надає «глині» вираз емоції, яку пропонує ведучий. «Скульптор» повинен працювати мовчки і не давати жодних словесних вказівок «скульптурі».

Перетворення»

Група повільно рухається. Один учасник стоїть у центрі кола. Інші уяв­ляють, що він перетворився:

а) у чудовисько — група показує відразу;

б) у супермена — група показує захоплення;

в) у надзвичайно гарну людину, в яку всі закохуються;

г) у того, кого ніхто не хоче помічати;

д) у суворого директора школи;

е) у найбагатшу людину світу.

Своє ставлення учасники повинні виражати тільки за допомогою міміки і жестів. Після закінчення вправи учасники обмінюються враженнями. Цю вправу можна використати також на занятті з рольової поведінки.

Привіт»

Ведучий роздає учасникам картки з назвами емоційних станів. Кожен має сказати: «Привіт!» — з тим почуттям, яке позначено у картці. Вправа допомагає усвідомити, що емоційний стан людини передається, насамперед, за допомогою невербаліки, яка .може суперечити вербальному посланню.

8. «Я не я...»

Учасники сидять у колі. Кожен почергово промовляє фразу: «Я не я, коняка не моя, моя хата з краю, нічого не знаю» з різними інтонаціями (із задоволенням, з роздратуванням, радісно, з розчаруванням, як політичний діяч, як хвооа людина, як дошкільник, як закохана людина і т.ін.У

Посмішка по колу»

Цією вправою добре починати або закінчувати заняття.

Учасники сидять у колі, беруться за руки. Перший учасник повертається до свого сусіда справа або зліва і посміхається йому. При цьому можна «взяти» посмішку в долоні і обережно передати її іншому.

Заборона на вираження емоцій»

Учасник гри сідає у центрі кола. Тренер ілюструє заборону на вираження емоцій наступними діями: послідовно перекриває всі канали сприймання й відтворення (за допомогою шалика, хустинки, шнурка тощо):

а) рот — щоб не кричав і не сварився;

б) очі — щоб не бачили нічого поганого, не виражали ненависть незадоволення, злість, щоб не плакали;

в) вуха — щоб не чули нічого зайвого;

г) руки — щоб не билися;

д) ноги — щоб не копались, не ходили в погані компанії;

е) душа — щоб не страждала.

Після закінчення ведучий звертається до учасників з питаннями що може така людина:

а) виражати думку — рот стулений;

б) спостерігати прекрасне — знижена можливість реагування;

в) творити прекрасне, обнімати, виражати радість — руки зв 'язані;

г) йти по життю (ведучий легко підштовхує зв'язаного учасника намагається заставити його рухатись) — страх, скутість рухів;

д) співчувати, радіти, довіряти — душа мовчить, вона скута.

Після закінчення вправи зв'язаний учасник обмінюється враженнями.

РОБОТА ЗІ ЗЛІСТЮ

Висвари учасника»

а) Учасники сидять у колі. Одному з них (це може бути агресивна дитина але не обов'язково) зав'язують очі, а його сусід показує на когось рукою, що£ всі бачили, і говорить: «Вилий злість, що нагромадилася в тобі, на цю людину» Після чого розв'язують очі і показують, кого він висварив. Зніяковілий авто^ вибачається перед жертвою вербальної агресії.

б) Учаснику із зав'язаними очима його сусід пропонує висварити одногс учасника від імені другого. Той, хто сварить, не знає, від імені кого вії буде сваритися та імені того, кого він буде сварити. Після закінченш процедури учасник, від імені якого сварився його колега, звертається де того, кого висварили: «Вибачте, я був трохи нестриманим. Вирвалося!»

Гра проводиться доти, доки будуть бажаючі посваритися. Гру можш припинити, якщо хтось із сусідів покаже на гравця із зав'язаними очима яі на об'єкт агресії і автора виступу одночасно, тобто учасник буде сварите

сам себе. Після цієї вправи знімається нервове напруження окремих учасників групи, зменшується рівень тривожності, атмосфера в групі стає відкритішою і безпосереднішою.

Полювання Баби-Яги»

Один з учасників — Баба-Яга. Вона стоїть плечима до членів групи. За сигналом керівника: «День» — Баба-Яга виходить на полювання, а учасники від неї тікають. Коли Баба-Яга полює, вона мімікою і пантомімою виражає злість. Якщо їй вдається когось спіймати, тренер вигукує: «Ніч!» Ніхто більше не тікає, а Баба-Яга «розправляється з жертвою»: вона розказує, що з нею зробить, супроводжуючи розповідь залякуючими жестами. Після цього полонений стає Бабою-Ягою й виливає свою злість на іншого учасника.

Психолог повинен стежити за дотриманням правил безпеки.

Злючка»

Один з учасників гри сидить на стільці у центрі кола з хусткою в руках. Інші члени групи бігають навколо нього — намагаються будь-яким чином розізлити його. Він повинен сидіти на місці і терпіти стільки, скільки може витримати. Коли вже не взмозі витримати «знущання», він встає і починає бігати за образниками. Якщо йому вдається когось наздогнати, він повинен «вдарити» його хусткою. Той, кого спіймали, сідає на стілець і гра продовжується далі.

Фігура монстра»

Тренер пропонує зібрати фігуру, яка складається з усього поганого, злого, агресивного, що є в кожному учаснику гри. Учасники почергово віддають для спільної справи свої кігті, зуби, жала, шипи, перетинки тощо. Монстр сідає у центрі кола, всі одночасно натискають на «кнопки», і як втілення всього негативного, агресивного учасників гри, стартує у відкритий космос та зникає навіки.

Малюємо злість»

а) Учасникам пропонується намалювати на аркушах паперу свою злість так, як вони її уявляють, а потім знищити малюнок, або зробити вогнище і спалити власну злість.

б) Учасники повинні на спільному малюнку намалювати і «віддати» те, що є в кожному з них злого, агресивного (кігті, жала, колючки, перетинки, зуби). Після чого спільно вирішують, що зробити зі своєю злістю.

в) Тренер пропонує учасникам намалювати на аркушах паперу портрет людини, до якої вони відчувають злість і агресію, або написати її ім'я закарлючками, негарними літерами. Коли це зроблено, всі одночасно розривають малюнки і викидують їх у кошик для сміття.

6. «А ну голосніше!»

Ведучий пропонує учасникам сісти і закрити очі. За сигналом: «Починаємо», — всі висловлюють незадоволення ситуацією (вчителями,

батьками, приятелями, коханими та ін). Це треба робити одночасно і якомога голосніше. Як тільки крики почнуть стихати, ведучий наказує: «Відкрийте очі! А тепер повторіть свої слова, дивлячись в очі один одному».

Потім ведучий визначає спільні скарги, після чого відбувається групове обговорення.

Вправа допомагає виплеснути назовні злість і перетворює образи та гнів у крик та смішну словесну перепалку. Це дозволяє почути, чим незадоволені інші та дає можливість обговорити і вирішити проблеми.

Обережні рухи»

а) Учасники сідають у коло. Ведучий дає завдання закрити очі і злегка постукати по своїй голові з правого і лівого боку водночас. Це має нагадувати падіння крапель дощу. Потім треба вдарити сильніше, але так, щоб не завдати болю. І так само по голові, по обличчю, по шиї.

Після того, як кожен навчиться розраховувати силу своїх рухів, треба розбитися на пари і повторити вправу з партнером.

б) Один з партнерів стукає руками іншого по спині, плечах, але так, щоб не викликати неприємних відчуттів, не завдати болю. Потім партнери міняються місцями.

Мета цієї вправи — навчитися розраховувати силу своїх рухів і торкатися один одного, не завдаючи болю, її виконання особливо корисно для хлопців молодшого підліткового віку.

Навчитися долати свою злість можна за допомогою керованої фантазії. Ось одна з таких вправ.

« Фотовиставка»

Сядьте зручно, глибоко вдихніть 3-4 рази і закрийте очі.

а) Уявіть, що ви потрапили на невелику фотовиставку, де — фотографії людей, які вас колись розгнівали. Вони вас несправедливо образили, і ви до цього часу гніваєтесь на них.

— Уважно розгляньте фотографії на виставці.

— Виберіть одну з них і зупиніться біля неї.

— Згадайте конфліктну ситуацію, пов'язану з одною людиною. Уявіть себе в цій ситуації.

— Уявіть, що ви розмовлюєте з цією людиною.

— Уявіть, що ви виражаєте їй свої почуття. Не стримуйте емоцій, говоріть їй все, що вам заманеться.

— Уявіть, що ви робите з тією людиною все, що вам хочеться з нею зробити. Не стримуйте себе!

Якщо ви закінчили вправу, дайте знак — махніть головою, вдихніть 3-4 рази і відкрийте очі.

Поділіться з групою своїми враженнями. Що було легко, а що важко? Що сподобалось, а що ні? Хто опинився у вашій галереї? Біля кого ви зупинилися? Яку ситуацію уявили? Як змінювався ваш стан? Чим відрізняються ваші почуття на початку і в кінці вправи?

б) Ведучий читає ту саму інструкцію про фотовиставку, що в першій вправі.

— Уявіть, що ви розмовляєте з людиною, біля якої зупинилися.

— Уявіть, що поки ви говорите, вона зменшується у розмірах, її голос стає все слабшим, тихішим, невпевненішим.

— Зменшуйте її доти, доки вона не здасться вам маленькою, слабкою і смішною.

— Спостерігайте за вашою розмовою як сторонній спостерігач. Яким ви себе бачите? Як виглядає ситуація?

Якщо ви закінчили вправу, дайте знак головою. Вдихніть 3-4 рази і відкрийте очі. Поділіться з групою своїм досвідом.

в) Ведучий зачитує інструкцію про фотовиставку.

— Спробуйте переглянути цей сюжет від початку до кінця. А тепер поверніться до початку сюжету, тільки переверніть малюнок, щоб все було догори ногами, і знову перегляньте сюжет до кінця.

— Знову поверніться до початку, але уявіть, що всі герої вашого сюжету, і ви в тому числі, розмовляють голосами героїв мультфільму.

Якщо ви закінчили вправу, дайте знак головою, вдихніть 3-4 рази і відкрийте очі. Поділіться своїми враженнями з членами групи.

г) Ведучий зачитує інструкцію про фотовиставку.

— Подивіться цей сюжет від початку до кінця як чорно-білий фільм. Поміняйте чорний колір на білий і навпаки, як у негативі.

— Коли ви підійдете до найнапруженішого моменту — зупиніть кадр.

— Уявіть його як фотографію на скляній пластинці. Візьміть цей кадр, вийдіть на вулицю, підійдіть до багатоповерхового будинку, сядьте у ліфт і підніміться на останній поверх. Вийдіть з ліфта і підніміться на дах, підійдіть до самого краю, подивіться на фото, — і киньте його вниз. Простежте, як воно буде летіти і як розіб'ється на маленькі частинки.

— Сядьте у ліфт, спустіться вниз і поверніться в кімнату.

— Ще раз передивіться цей сюжет. Зверніть увагу на те, що змінилося в ситуації, як змінилася ваша поведінка та поведінка інших осіб.

Коли закінчите вправу, вдихніть 3-4 рази і відкрийте очі. Поділіться своїми враженнями.

РОБОТА З ОБРАЗАМИ

Немає людини, яка хоча б один раз не пережила цього почуття. Особливо гостро переживаються образи в дитячому віці. Найчастіше діти реагують на образу гнівом і агресією. Тому працювати з образами можна так само, як зі злістю.

1. «Я ображаюсь, коли...»

Кожен по колу закінчує це речення. Ведучий запитує: «У кого ще подібні ситуації викликають образу?» Після цього обговорюються ІІайтиповіші

ситуації, які викликають образи, причини їх виникнення та способи звільнення від них.