Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Предмет адміністративного права в англо-американській правовій системі.

 

Історія розвитку адміністративного права в англо-амереканській правовій системі істотно відрізняється від континентальної. Тому предмет адміністративно-правового регулювання у країнах, що належать до цієї системи сформувався з певними відмінностями.

Якщо звернутись до найавторитетнішого у Сполучених Штатах Америки юридичного словника «Black’s law dictionary», то дефініція адміністративного права в ньому є доволі незвичною для нас: «Адміністративне право — це частина права, створена адміністративними агенціями у формі правил, інструкцій, постанов та рішень цих агенцій». Це визначення, очевидно, не є повноцінним, оскільки не враховує законодавчої складової адміністративно-правового масиву, а лише підзаконну, проте акцентує на ключовому для американського адміністративного права понятті «адміністративна агенція».

 

Саме з цим поняттям пов’язане формування аналізованої галузі в США.

Як відомо, американська конституція 1787 року передбачала чіткий розподіл державної влади на законодавчу (Конгрес), виконавчу (Президент) та судову і певний період конституційні норми дотримувались дуже чітко.

Проте, потреба в економічному розвитку зумовила необхідність державного втручання в економічні процеси та доцільність створення окремих адміністративних органів, які б не лише виконували рішення Конгресу та Президента, але й самостійно регулювали діяльність підприємницьких структур. Формально це суперечило принципу розподілу влади, адже адміністративні органи почали виконувати законодавчу функцію, але практика довела ефективність цієї моделі. Першу адміністративну агенцію — Міжштатну комісію торгівлі було створено через сто років після схвалення Конституції у 1887 році, і саме цей рік вважають часом зародження американського адміністративного права.

Оскільки створення адміністративних агенцій не відповідало конституційно-правовому принципу розподілу влад, а свого часу їх навіть називали четвертою владою, яка безпосередньо втручається в права і свободи громадян та корпорацій, адміністративне право Сполучених Штатів виникло як засіб охорони прав приватних осіб від нових органів публічної влади.

Найважливішими, з погляду американських юристів вважаються процесуальні норми, які детально регулюють відносини адміністративних агенцій та приватних осіб. При тому, адміністративне право регулює як форми впливу адміністративних агенцій на громадян та корпорації, так і зворотні зв’язки — встановлені законодавством способи впливу останніх на рішення, що приймають агенції.

Окреслюючи предмет адміністративного права США, виділяють три основні групи юридичних норм:

 

1) норми, що визначають порядок прийняття адміністративними агенціями нормативно-правових актів (rulemaking),

2) норми, що встановлюють процедуру розгляду агенціями індивідуальних адміністративних справ (adjudication);

3) норми, що забезпечують судовий перегляд рішень адміністративних агенцій (judicial review).

Перелічені групи юридичних норм є безсумнівно адміністративно-процесуальними і характеризуються зовнішнім спрямуванням. Це дозволило окремим американським авторам стверджувати, що організація адміністративної системи та структури окремих установ не є об’єктом регулювання цієї галузі права. Така позиція не повністю відображає реальний стан речей.

Як зауважує американський професор Петер Шук, курс адміністративного права звичайно починається з розгляду питань:

— як і чому було створено адміністративні агенції;

— яким чином вони відрізняються від органів законодавчої та судової влади;

— як, у світлі цих відмінностей та відсутності конституційного визначення юридичного статусу агенцій, може бути обґрунтоване делегування законодавчої, судової та виконавчої влади агенціям;

— формальні та неформальні механізми, завдяки яким законодавча та виконавча влада контролюють агенції.

Тобто, попри те, що внутрішню організацію адміністративних агенцій не вважають об’єктом впливу адміністративного права, окремі аспекти організації публічної адміністрації не можна виключати зі сфери регулювання адміністративно-правових норм, і, тим більше, досліджень американської науки адміністративного права.

 

Це підтверджує, зокрема, зміст підручників з адміністративного права, в яких окремі моменти організації адміністративних агенцій (створення та ліквідація, призначення та звільнення керівників) висвітлюються в розділах про контроль законодавчої та виконавчої влади за адміністративним розсудом.

Незважаючи на наведене, превалюючими в адміністративному праві США без сумніву є адміністративно-процесуальні норми, які забезпечують механізм реалізації та захисту прав приватних осіб у їх взаєминах з органами публічної адміністрації. Адже адміністративні агенції протягом 20 століття набули значних повноважень, при реалізації яких часто порушуються права особи. І саме адміністративне право як сукупність юридичних норм виступає засобом обмеження зловживань адміністрації та захисту громадян і корпорацій.

 

 

У Великій Британії доцільність існування адміністративного права не визнавалось найдовше — до середини 20 століття, коли кількість адміністративних органів почала невпинно зростати і, відповідно почали з’являтись перші комплексні дослідження у цій сфері. З огляду на особливості історичного розвитку цієї держави, організація британських адміністративних структур, їх форми діяльності і порядок здійснення судового та інших видів контролю мають істотні відмінності. Адміністративне ж право, що регулює ці питання, лише набуває ознак системності.

Як відзначає сучасний британський професор Деніс Галліган, адміністративне право, будучи сукупністю правил про способи здійснення урядової влади, відповідає на такі запитання:

— які органи та інституції утворюють адміністрацію та якими повноваженнями вони наділені;

 

— яке походження (обґрунтування наявності) правил, що застосовують ці органи та інституції;

—якою мірою ці правила реалізуються у щоденній практиці;

—до якої межі адміністративно-правові правила і процедури забезпечують справедливе ставлення адміністрації до приватних осіб.

Розглядаючи адміністративно-правову доктрину цієї країни, варто погодитись із тезою, що британські адміністративісти вважають основним завданням адміністративного права підтримання рівноваги між необхідністю мати ефективну адміністративну владу і необхідністю захисту окремих осіб та суспільства загалом від зловживання цієї влади. Згідно з цими юридичними нормами повинні і бути встановлені межі адміністративної влади, її суб’єкти та процедури їх діяльності.

Підсумовуючи короткий огляд предмета адміністративного права в англо-американській правовій системі, відзначимо такі його особливості, що є спільними як для Сполучених Штатів Америки та Великої Британії, так і для інших держав, які використовують їх доктрину (в першу чергу, Британської Співдружності):

— практична спрямованість адміністративно-правового регулювання;

— забезпечення адміністративно-правовими нормами у переважній більшості зовнішніх відносин між публічною адміністрацією та приватними особами;

— особливі акценти на адміністративно-процесуальних нормах, які й асоціюються з адміністративним правом;

— захист інтересів громадян та корпорацій від зловживання владою з боку органів публічної адміністрації та їх службовців розглядається як основне призначення адміністративного права.

 

 

Последнее изменение этой страницы: 2016-06-09

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...