Соціально-педагогічні умови правової соціалізації підлітків у загальноосвітній школі-інтернаті

Проблема правової соціалізації дітей-сиріт є актуальною, адже, соціально-педагогічні умови, що створені в загальноосвітніх школах-інтернатах не забезпечують у повному обсязі повноцінного правового розвитку дітей-сиріт підліткового віку та їх інтеграцію у суспільно-правові відносини. Діти-сироти закінчуючи школу-інтернат, вступаючи у доросле життя, у своїй більшості не можуть в повній мірі скористатися своїми правами і обов’язками тому, що не були ознайомлені з ними під час навчально-виховного та позакласному процесах. У новому соціальному середовищі, підлітки стикаються з новим, не завжди вірним баченням своїх прав. Дані фактори, а також, виявлений стан правової соціалізації дітей-сиріт потребує визначення та аналізу соціально-педагогічних умов оптимізації процесу правової соціалізації дітей-сиріт підліткового віку в загальноосвітній школі-інтернаті.

В основу нашого дослідження покладено припущення, що процес формування правової соціалізації дітей-сиріт підліткового віку в загальноосвітній школі-інтернаті буде ефективним за реалізації наступних соціально-педагогічних умов:

1. Створення в загальноосвітній школі-інтернаті соціально-виховного середовища як дієвого простору для організації процесу правової соціалізації дітей-сиріт підліткового віку.

2. Формування у підлітків-сиріт мотивації до правової соціалізації, правових знань, правосвідомості та соціально-правової активності у поведінці, шляхом створення та впровадження соціально-педагогічної програми «Школа правової соціалізації».

3. Впровадження в загальноосвітній школі-інтернаті форм і методів правової соціалізації як основи ставлення дітей-сиріт підліткового віку до правової системи та орієнтиру для подальшого життя в соціумі.

Орієнтація сучасної соціально-педагогічної теорії і практики на створення соціально-педагогічних умов в загальноосвітніх школах-інтернатах, в яких важливим є входження дитини-сироти підліткового віку до правової системи суспільства, що спонукає обирати правильну форму поведінки і блокує негативну, стимулює соціально-правовий розвиток та спрямованість діяльності, виправдані тією обставиною, що саме у впроваджені соціально-педагогічних умов виникає реальна можливість вирішення провідних завдань правової соціалізації дітей-сиріт.

Теоретико-експериментальні дослідження особистісного аспекту розвитку дитини (І. Бех, С. Карпенчук, І. Козубовська, Л. Степаненко, М. Фіцула) свідчать про те, що лише в доцільно організованому соціально-виховному середовищі відбувається найбільш адекватне забезпечення соціально-правового розвитку особистості, її правової соціалізації.

У сучасній соціально-педагогічній науці [16], [134], [185], [187] соціальне середовище розглядається у двох аспектах. З одного боку воно трактується як складне багаторівневе утворення, конкретний прояв суспільних стосунків, що мають місце в суспільстві, у якому живе та розвивається особистість. Тобто соціальне середовище у даному аспекті являє собою всю соціальну дійсність. У більш вузькому значенні соціальне середовище – це сукупність соціальних умов життєдіяльності дитини, що впливають на її свідомість та поведінку, з метою формування певних якостей, переконань, ціннісних орієнтації та потреб.

Наявність соціально-виховного середовища у загальноосвітній школі-інтернаті необхідна та обов'язкова умова правової соціалізації дитини-сироти підліткового віку. Соціальне середовище формує певні очікування щодо поведінки особистості підлітка, що перетворюються на цілі, завдання, зміст правової соціалізації у школі-інтернаті [16].

Створення в загальноосвітній школі-інтернаті соціально-виховного середовища, як дієвого простору для організації процесу правової соціалізації дітей-сиріт підліткового віку, має впливати на інтеграцію зусиль суб’єктів соціально-виховної діяльності та на закріплення взаємозв’язку компонентів процесу правової соціалізації (усвідомлювально-правового, гносеологічно-правового та процесуально-соціалізуючого).

Соціально-виховне середовище має відповідати певним вимогам [186]:

– бути орієнтованим на розвиток правової особистості дитини сироти підліткового віку;

– відповідати запитам найближчого соціального оточення;

– бути спрямованим на інтеграцію дитини-сироти у суспільні відносини;

– враховувати підсистеми соціально-педагогічного поля правової соціалізації.

Соціально-виховне середовище, що безпосередньо оточує дитину-сироту в школі-інтернаті, створює вплив на її правовий розвиток, формування правових інтересів, мотивації, ціннісно-правових орієнтацій, соціальної активності. У той самий час, соціальне середовище для дитини – це не тільки її довкілля, інтереси, установки оточуючих людей, але й характер правового виховання [186].

Теоретико-критичний аналіз поглядів на процес соціалізації, висвітлених у сучасній літературі (М. Лукашевич, А. Капська, Л. Міщик, І. Мигович, Ю. Поліщук, С. Харченко), свідчить про те, що соціалізацію слід розглядати у взаємозв'язку з вихованням. Виховання у традиційному розумінні – це процес і результат систематичного та цілеспрямованого впливу на особистість, з метою формування в неї суспільно необхідних соціальних орієнтацій, свідомості й поведінки.

Безпосередньо правове виховання здійснюється шляхом не лише цілеспрямованої передачі правової інформації дитині-сироті, але й шляхом формування правових поглядів, орієнтацій, правосвідомості та правової поведінки. Так, за дослідженнями І. Ковчиної [95], правове виховання представляє собою цілеспрямований та керований процес та передбачає озброєння вихованця правовими знаннями, перетворення їх в особисті переконання та формування на цій основі відповідального ставлення до власних вчинків, до поведінки в цілому.

За визначенням В. Головченка [53] правове виховання – це соціально-правова та педагогічна допомога особистості, передусім молодій, у формуванні правової культури, вихованні почуття людської гідності, розумінні соціальної цінності права. Правове виховання являє собою процес правової соціалізації особистості, сприйняття нею вимог права, його результативного значення.

Відмова суспільства від безпосереднього здійснення правового виховання може призвести до деформації правових поглядів, домінування у підлітків-сиріт пристосувальних рис характеру. Ця тенденція особливо небезпечна для правової соціалізації дітей-сиріт підліткового віку в загальноосвітній школі-інтернаті, у якій соціальні педагоги, вихователі не можуть у повній мірі привити сімейні цінності, навчити правильному, свідомому правовому спілкуванню, сприяти розвитку правової особистості підлітків. Разом з тим, як свідчать соціально-педагогічні дослідження (В. Загрєва, І. Ковчина, І. Пєша, О. Поляновська), важливим недоліком, що характеризує сучасну систему правової освіти, є ігнорування виховного впливу в процесі навчання вихованців основам права.

Правове виховання як одна з головних умов правової соціалізації дітей-сиріт підліткового віку в загальноосвітній школі-інтернаті полягає в цілеспрямованому і планомірному залученні їх до загальнолюдських правових і моральних цінностей з метою формування правової свідомості, правових знань і поведінки, що у своїй сукупності визначають основу інтеграції дитини-сироти до суспільного життя в сучасній соціокультурній реальності.

В умовах соціально-виховного середовища загальноосвітньої школи-інтернату створюється можливість досягнення найвищого ступеня впливу соціального оточення на процес правової соціалізації дитини-сироти підліткового віку – здатності до самовиховання як усвідомлюваної правової активності, спрямованої на самоудосконалення, готовності до аналізу власних вчинків і поведінки, постановки перед собою значущих цілей, що відповідають її правовим потребам й інтересам, а також юридичним вимогам суспільства.

Наступною умовою є формування у підлітків-сиріт мотивації до правової соціалізації, правових знань, правосвідомості та соціально-правової активності у поведінці, шляхом створення та впровадження в загальноосвітній школі-інтернаті соціально-педагогічної програми «Школа правової соціалізації» (див. додаток С).

За для оптимізації процесу правової соціалізації дітей-сиріт підліткового віку нами була розроблена та структурована відповідно до соціально-педагогічного, виховного процесу школи-інтернату, програма з правової соціалізації.

Програмою передбачена загальна мета – формування у дітей-сиріт підліткового віку базових соціально-правових знань, загальної обізнаності про права та обов'язки, розвиток стійкого позитивного ставлення до закону і права, переконання у важливості виконання дітьми власних обов'язків і додержання змісту законів, усвідомлення важливості правомірної поведінки в суспільному житті, життєву соціально-правову активність.

Програма «Школа правової соціалізації» складена на основі Державного стандарту базової і повної середньої освіти [63]. Завданнями якого передбачена підготовка учнів до взаємодії з соціальним середовищем, до самореалізації їх як особистостей в умовах багатоманітного світу через формування правової свідомості, соціалізуючих навичок, відповідальності, здатності визначати власну активну життєву позицію, свідомо дотримуватися правомірної поведінки, реалізовувати і захищати свої права, виконувати громадянські обов'язки.

Теоретичною основою конструювання, систематизації та реалізації програми слугували:

1. Концептуально-методологічні засади правової соціалізації як комплексного, багатостороннього процесу, що охоплює процес правового розвитку особистості, формування правової свідомості, правових установок і ціннісно-правових орієнтації, включення особистості у систему правовідносин, у правовий простір суспільства.

2. Законодавче забезпечення правової соціалізації, що включає такі правові документи, як: Декларація ООН прав дитини, Конвенція про права дитини, Європейська конвенція про здійснення прав дітей, Конвенція про контакт з дітьми, Декларація про право на розвиток, Конституція України, Закони України «Про охорону дитинства», «Про освіту» та «Про загальну середню освіту», «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», Основи законодавства України про охорону здоров'я, Сімейний, Цивільний кодекси, Кодекс Законів про працю тощо.

Методична основа програми – це гуманістична, особистісно-зорієнтована спрямованість навчально-виховного процесу, що передбачає:

− становлення та вдосконалення правової особистості дитини-сироти, яка відкрита для правової соціалізації, сприймання правової інформації та досвіду, прагне до максимальної реалізації своїх можливостей і здатна до усвідомленого та самостійного соціально-правового вибору в різних життєвих ситуаціях;

− надання підліткам ініціативи у пізнавальній правовій діяльності, створення емоційно-стимулюючого, соціально-педагогічного середовища в загальноосвітній школі-інтернаті, що сприяє розвитку правосвідомості і правових почуттів дітей, усвідомленню особистої соціально-правової відповідальності;

− здійснення навчально-виховного процесу в атмосфері взаємодії, доброзичливості, емоційної співдружності;

− виконання соціальним педагогом ролі порадника, консультанта, джерела соціально-правових знань.

Правова соціалізація на стадії підліткового віку є багатогранним і тривалим процесом, у ході якого необхідно враховувати загальні принципи правового виховання. Фундаментальними принципами побудови програми виступили [77]:

− принцип гуманізму, що передбачає домінування прав і свобод дитини-сироти, її благ, розвиток вмінь та можливостей, формування внутрішньої свободи і відповідальності;

− принцип законності, який потребує суворого дотримання приписів законів і інших нормативних актів, сумлінне виконання юридичних обов'язків, безперешкодне і повномірне користування підлітками-сиротами соціальними правами;

− принцип демократизму означає органічне поєднання прав і свобод, обов'язків та відповідальності особистості дитини-сироти підліткового віку в процесі правової соціалізації;

− принцип науковості, об'єктивний аналіз і оцінка реальної дійсності з позиції пізнання об'єктивних законів суспільного розвитку і застосування їх у процесі правової соціалізації дітей-сиріт;

− принцип доступності і популярності вимагає виклад складних науково-правових питань у максимально доступній дітям формі, при цьому популярність повинна обов'язково поєднуватись з науковістю;

− принцип систематичності передбачає те, що соціально-педагогічна робота з правової соціалізації дітей-сиріт підліткового віку в загальноосвітній школі-інтернаті повинна проводитись відповідно до розробленої програми у встановлені терміни;

− принцип системності тлумачиться як використання у певній системі форм і методів правової соціалізації, що надає можливість досягти наміченого результату.

Дослідники О. Зайчук, Н. Оніщенко [77] розглядають принципи правової соціалізації як, обумовлені найбільш важливими закономірностями суспільного розвитку й механізмами правового регулювання, нормативно-правові основи, що є орієнтирами її здійснення та визначають процеси формування правової свідомості, законослухняності, правомірної поведінки та соціально-правової активності особистості.

Основними завданнями, на вирішення яких спрямована програма, виступили:

1. Вироблення у дітей-сиріт інформаційно-пізнавальних мотивів, бажання вивчати право, усвідомлене відношення до правових норм, що захищають їхні права та інтереси, впевненість у справедливості права, рівного для усіх дітей та законності як суспільної особистісної цінності.

2. Формування у підлітків систематичних знань про правову систему держави, про діючі міжнародні та національні правові документи, що забезпечують дітей правами, розуміння сутності вимог законів.

3. Надання дітям інформації про їхні права й обов'язки та можливості їх реалізації, про норми взаємостосунків з іншими людьми, які виступають рівними учасниками у правовій взаємодії.

4. Збільшення об'єму словникового запасу дітей-сиріт правовою термінологією, сприяння оволодінню ними основними поняттями з різних галузей права.

5. Розвинення особистісної відповідальності підлітків за власні вчинки, правомірної поведінки, стійкої правової позиції, життєвої соціально-правової активності.

Окреслені завдання програми дозволили визначити інтегровані вимоги до знань і вмінь дітей-сиріт, необхідних для їх успішної правової соціалізації в загальноосвітній школі-інтернаті. Діти-сироти підліткового віку повинні знати:

− сучасні правові цінності сучасного суспільства;

− актуальні міжнародні та українські правові документи;

− базові поняття про освітнє, медичне, сімейне, цивільне, трудове, адміністративне та інші галузі права;

− основні права та обов'язки громадян України;

− права, обов'язки та особливості відповідальності дітей;

− основні правові терміни.

Діти-сироти у процесі правової соціалізації повинні вміти:

− працювати з Законами та іншими правовими документами;

− додержуватися змісту законів, реалізовувати власні права та виконувати обов'язки;

− нести особистісну відповідальність за власні вчинки;

− дотримуватися правомірної поведінки відносно однолітків, друзів, дорослих;

− відстоювати свої права та правильно доказувати свою позицію у процесі спілкування;

− знаходити вірні правові рішення у складних життєвих обставинах.

До структури програми входить тематичний план, що побудований з врахуванням мети, завдань, визначених напрямів (соціально-особистісний, інформаційно-пізнавальний, діяльнісно-поведінковий), а також компонентів та критеріїв та показників сформованості правової соціалізації підлітків. Тематичний план охоплює розділи, підрозділи, теми та заходи з правової соціалізації дітей-сиріт підліткового віку в загальноосвітній школі-інтернаті

Програма з правової соціалізації дітей-сиріт підліткового віку складається з трьох основних розділів:

Розділ І. – Підліток і правовий світ.

Розділ ІІ. – Правові документи про права дітей-сиріт.

Розділ ІІІ. – Правова соціалізація підлітків.

Кожний розділ складений з врахуванням вікових особливостей підлітків-сиріт і доступності матеріалу, що забезпечує створення особистісно-розвивального середовища та реалізації потенціалу й творчих резервів кожної дитини. У кожному розділі є підрозділи, що охоплюють тематику соціально-педагогічних та виховних заходів.

Перший розділ «Підліток і правовий світ» націлений на вироблення у дітей-сиріт морально-пізнавальних, інформаційно-пізнавальних та поведінкових мотивів, бажання вивчати право, усвідомленого відношення до правових норм, почуття впевненості у справедливості права, рівного для усіх дітей та законності як суспільної особистісної цінності, формуванні мотивації до оволодіння новою інформацією. Перший розділ представлений такими підрозділами та темами: Перші кроки до правової соціалізації (пропоновані теми – Дитина і правовий соціум, Перший крок до права, Хто ти? Який ти? Який світ? Хто ти у світі?, Роль правил в житті людей, Правове суспільство. Яке воно?); Правова соціалізація як регулятор суспільного життя (Правова соціалізація як необхідна умова досягнення успіху в житті, Життя з правами і без прав, Правові сторінки мого життя, Підліток та вулиця: правові питання).

Другий розділ «Правові документи про права дітей-сиріт» передбачає формування у підлітків базових соціально-правових знань про правову систему держави, про діючі міжнародні та національні правові документи, збільшення об’єму правового словникового запасу, вивчення правової термінології, сприяння оволодінню основними поняттями з різних галузей права, розвиток особистісних соціально-значущих якостей правової особистості, правосвідомості, спонукання до саморозвитку, надання соціально-педагогічної підтримки у процесі правової соціалізації. У другому розділі є такі підрозділи: Правовий статус підлітка як громадянина України (Україна та її громадяни, Правові документи про права дитини, Вчимо закони!, Мої права – наші права); Вивчаємо мову права (Шкільна Конституція, Наші права – щасливе дитинство, Популяризація правових знань, Солдати правопорядку); Закон мені – мені про закон (Увага! Закон для підлітків, Права в школі і права поза нею, Закон і здоров’я, Моя Декларація права – надійний захист).

Останній розділ «Правова соціалізація підлітків» спрямований на розвиток та становлення правової просоціальної особистості, формування соціально-правової поведінки, правової активності, правомірної поведінки у процесі спілкування, розвинення особистісної відповідальності підлітків за власні вчинки. Останній третій розділ охоплює такі підрозділи та теми: Обов’язки та відповідальність для всіх дітей (Права усім – обов’язки кожному, Честь, гідність, повага, Особиста та правова відповідальність підлітків, Правові насідки моїх дій); Самостійно жити – закон шанувати (Правові обрії, Кінотеатр права, Юридична пошта, Правила безпечної поведінки); Правова соціалізація – щасливе майбутнє (Відстоювання та захист власних прав: допомога собі; Закони мого життя, Орієнтири майбутнього, Я серед людей – ступінь свободи).

Запропоновані нами заходи з правової соціалізації дітей-сиріт підліткового віку в загальноосвітній школі-інтернаті представлені різноманітними методами та формами соціально-педагогічної та виховної роботи.

На сучасному етапі в соціально-педагогічній науці ведеться пошук методів і форм з підвищення ефективності процесу правової соціалізації підлітків. Впровадження в загальноосвітній школі-інтернаті методів і форм правової соціалізації як основи ставлення дітей-сиріт підліткового віку до правової системи та орієнтиру для подальшого життя в соціумі є наступною соціально-педагогічною умовою оптимізації процесу правової соціалізації.

Ефективність процесу правової соціалізації у багато в чому залежить від багатогранності використання методів. Так, Г. Сорока [184] виокремлює чотири групи методів з правової соціалізації підлітків:

Перша група. Методи формування правосвідомості особистості дитини-сироти (переконування, розповідь, пояснення, приклад). Особливістю цієї групи методів виховання є те, що вони мають два аспекти: психологічний (розуміння понять, суджень, оцінка явища підлітками, власні переконання) та соціально-педагогічний, який різниться за змістом інформаційного характеру та за формою організації (індивідуальна, групова, фронтальна).

Друга група. Методи організації діяльності дітей-сиріт і формування досвіду правової поведінки, які включають:

1. Педагогічну вимогу – це конкретне завдання для підлітка, щоб виявити його ставлення до соціально-правової дійсності, вміння знайти нестандартне рішення у процесі виконання правових завдань;

2. Громадську думку – це думка колективу групи, що впливає на формування правових або неправових поглядів дитини-сироти підліткового віку;

3. Привчання – це метод, який дозволяє соціальному педагогу через систему відповідних вправ виробити звички позитивної правової поведінки підлітка;

4. Створення соціально-педагогічних ситуацій – передбачає наявність таких ситуацій, в яких проявляються позитивні або негативні погляди та поведінка дітей-сиріт підліткового віку.

Третя група. Методи стимулювання поведінки учня. До цієї групи належать: методи заохочення дітей-сиріт до правової діяльності (похвала, схвалення, підбадьорювання, змагання).

Четверта група. Методи самовиховання (самоаналіз, самоконтроль, само наказ, самонавіювання) – включають вміння дитини-сироти ставити перед собою певне правове завдання у процесі правової соціалізації, мати внутрішнє бажання його виконувати та усвідомлення необхідності його виконання; аналізувати та контролювати себе й оцінювати результати виконання поставленого завдання.

При організації процесу правової соціалізації у школі-інтернаті можна також використовувати методи, запропоновані В. Химинцем [208]: інформаційні (розповідь, демонстрація, консультація), операційні (алгоритм, відеоконфронтація, «роби як я», самокритика), пошукові (аналіз конкретних ситуацій, група шуму, ділова корзина), методи самостійної роботи (слухання, читання, аналіз науково-методичної роботи).

Основними формами роботи з правової соціалізації дітей-сиріт підліткового віку в загальноосвітній школі-інтернаті ми обрали наступні: рольові, ділові, ситуативні ігри; турніри правознавців, брейн-ринг; ток-шоу, ерудит-шоу, аукціони, конкурси, вікторини; правові дискусії, диспути, круглі столи, вечори питань та відповідей; тематичні виставки літератури, виставки творчих робіт; кінолекторії; тренінги, творчі акції; тижні популяризації правової соціалізації.

Отже, з метою підвищення ефективності діяльності загальноосвітніх шкіл-інтернатів з питань правової соціалізації дітей-сиріт підліткового віку були визначені та проаналізовані соціально-педагогічні умови, впровадження яких спрямоване на оптимізацію інтеграції дітей-сиріт у соціально-правовий простір сучасного соціуму.

РОЗДІЛ 7.