Діагностика правової соціалізації дітей-сиріт підліткового віку

Вивчення стану правової соціалізації дітей-сиріт підліткового віку на основі визначених критеріїв, показників та рівнів її сформованості стало основною метою констатувального етапу експерименту.

У педагогічному експерименті були задіяні підлітки віком від 11 до 14 років, які виховуються у Бердянській загальноосвітній школі-інтернаті І–ІІІ ступеня Запорізької області, Ставропольській загальноосвітній школі-інтернаті І-ІІ ступеня № 2 Автономної Республіки Крим, Павлоградському районному дитячому будинку для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки «Моя родина» Дніпропетровської області, Хмельницькій загальноосвітній школі-інтернаті І-ІІІ ступенів № 2.

Виходячи із мети дослідження було обрано методи діагностування рівнів правової соціалізації дітей-сиріт підліткового віку в школі-інтернаті. При їхньому виборі враховувалася відповідність віку досліджуваних і можливість забезпечити одержання кількісних показників та якісних характеристик. До таких методів ми віднесли педагогічне спостереження, бесіду, анкетування, опитування, складання розповіді за картиною, вивчення та узагальнення педагогічного досвіду, вивчення документації, якісно-кількісний порівняльний аналіз отриманих результатів.

Вивчення мотиваційно-правової, когнітивно-правової та регулятивно-правової сфер відбувалось за допомогою адаптованого та розробленого нами діагностичного інструментарію [56].

Так, діагностування правової соціалізації за показниками мотиваційно-правового критерію відбувалось на основі методики складання розповіді за картинкою. Підліткам надавалося декілька сюжетних зображень з правової тематики і пропонувалось придумати невелику історію до кожної картинки. На основі розповіді вивчалися моральні та інформаційно-пізнавальні мотиви дітей-сиріт, їхнє емоційно-особистісне ставлення до правових ситуацій, що зображені на картинках, ставлення до норм права, що захищають права та інтереси дітей, потреби в оволодінні правовими знаннями та бажання вивчати право тощо.

Методом вільного пошуку (бесіди, інтерв'ю) виявлялися поведінкові мотиви, які спонукають учнів до дотримання правомірної поведінки, несення особистісної відповідальності за скоєні вчинки тощо. Результати обговорення різних правових питань продемонстрували певні поведінкові проблеми підлітків, зокрема, відсутність усвідомлення важливості правомірної поведінки в суспільному житті та будь-якого почуття поваги до інших людей, які виступають рівними учасниками у правовій взаємодії, відсутність переконаності у важливості виконання дітьми власних обов’язків та дотримання прав інших.

Для визначення готовності підлітків до правової соціалізації, ставлення до життя та самого себе, відкритості новому досвіду була адаптована спеціалізована анкета визначення типу особистісної ідентичності підлітка, що запропонована С. Носовим [140]. Результати відповідей дітей на питання оцінювалися за якісними показниками, аналізувалася кожна відповідь. Вивчалося ставлення дітей-сиріт до майбутнього, його планування, оптимізм, ставлення до минулого, позитивні та негативні ідентифікації, здібності до продуктивної роботи, відкритість, закритість новому досвіду, відношення до сьогодення, до права та правової системи.

Також з метою вивчення мотиваційно-правового критерію правової соціалізації була використана анкета з діагностики ціннісно-правових орієнтацій дітей-сиріт підліткового віку. Дітям пропонувалося із списку тверджень, що представляють певні соціально-правові цінності, вибрати та ранжувати ті, які є найбільш важливими у їхньому житті. Необхідно зазначити, результати дослідження показали, що значна частина дітей-сиріт (біля 30 %) на перші місця поставили твердження про особистісну відповідальність за власні вчинки та визнання законності як суспільної і особистісної цінності. Понад 25 % підлітків вказали на рівні права та можливості всіх дітей, але поряд поставили необов’язковість виконання обов’язків. Більша кількість (40 %) найменше значення надали або зовсім проігнорували твердження про активну правову позицію та участь у соціально-правовій взаємодії, при цьому вказавши на пасивність у вирішенні власних правових проблем.

З метою вивчення соціально-правових установок підлітків нами розроблена анкета, що включає в себе ряд запитань та закриті установки-судження, з яких дитина-сирота могла обрати ту відповідь, з якою вона погоджується. За сукупністю відповідей нами було визначено сформованість соціально-правових установок дітей. Так, 30 % підлітків на питання «Чи потрібно, на твою думку, знати закони? Для чого вони необхідні у житті людей?» відповіли що, потрібно знати закони, це необхідно для досягнення успіхів у житті 43 % на це ж саме питання дали відповідь, що потрібно знати лише деякі закони, вони необхідні для захисту власних прав. Діти, які погодилися з тим, що знання законів нічого не вирішує у житті і їх знати взагалі не потрібно склали 55 %. «Для чого дітям необхідні правові знання?» – на це питання 35 % дітей відповіли для того, щоб стати гарною людиною, 30 % - вміти вирішувати власні життєві проблеми та 35 % впевнені, що правові знання будуть впливати на здобуття престижної професії.

Досить велика частка дітей (70 %) вважають, що до розумних людей, які знають закони та свої права, у суспільстві відносяться з повагою, але й були такі діти (30%), які вважають, що до таких людей відносяться з байдужістю та зі зневагою. При цьому на питання «Яке твоє ставлення до порушників закону, крадіїв, злочинців?» у більшості (53 %) була позитивна реакція, для цих дітей знайомі правопорушники є взірцями для наслідування. Але якщо злочин буде скоєно по відношенню до їхніх рідних чи близьких людей, то така дія категорично засуджується дітьми (56 %).

80 % опитаних погоджуються з тим, що усі діти мають рівні права та обов’язки, однак, невелика кількість дітей (20 %) з цим твердженням не погодилася. На запитання анкети «Чи відносяться дорослі до тебе як до особистості, яка володіє правами?» негативна відповідь була надана незначним відсотком дітей-сиріт - 15 %.

Одержані дані проведеної діагностичної роботи дали змогу узагальнити результати щодо правової соціалізації за показниками мотиваційно-правового критерію. Так, за результатами проведеного дослідження, 47 % осіб мають низький рівень, 38 % - середній та усього 15 % дітей-сиріт підліткового віку мають високий рівень правової мотивації та сформованих ціннісно-правових установок

Подальша робота була націлена на вивчення когнітивно-правовоїсфери підлітків-сиріт. З метою констатування реального стану сформованості у дітей-сиріт соціально-правових знань були проведені індивідуальні бесіди, використовувалася анкета «Правова соціалізація підлітків», тест «Мої права у різних сферах життя. Було проведено опитування на тему «Чи знаєш ти міжнародні та українські закони?». Дітям пропонувалося відповісти на такі питання «Як ти розумієш, що таке закон?», «Які закони ти знаєш?», «Які ти знаєш міжнародні документи, що захищають твої права?», «Що таке Конвенція про права дитини?», «Як називається головний (основний) Закон, який надає громадянам нашої країни права і свободи?», «Для чого, на твою думку, необхідний Закон України «Про охорону дитинства»?» тощо.

Надані дітьми-сиротами відповіді дозволили нам з’ясувати, чи обізнані підлітки у власних правах, що стосуються різних сфер їхньої життєдіяльності, чи знають вони правові документи, які спрямовані на їхній захист. Аналіз результату опитування дозволив дійти висновку, що лише 35 % (113 осіб) з 323 респондентів знають власні права (право на освіту, на медичну допомогу, на пільги). Однак, нормативні акти чинного міжнародного та українського законодавства щодо соціально-правової підтримки дітей-сиріт знає лише невелика частка підлітків 15 % (48 особи).

Результати вивчення рівнів сформованості когнітивно-правового компоненту дає змогу стверджувати, що високий рівень знань про правові документи, власні права та обов’язки мають 9 % підлітків, середній – 34 %, низький мають 57 % дітей-сиріт зовсім не орієнтуються у правовій інформації.

Характеристика змістовної наповненості регулятивно-правового критерію дозволила у ході експериментальної роботи визначати стан сформованості у підлітків-сиріт правомірної поведінки та правової активності. З метою діагностики регулятивно-правової сфери були використані анкети «Правовий обов’язок та відповідальність підлітка», «Моя активність та правова соціалізація». Дітям пропонувалося дати відповіді на такі питання як «Чи знаєш ти свої обов’язки і чи дотримуєшся їх у повсякденному житті?», «Чи повинні, на твою думку, діти нести відповідальність за свою поведінку, яка завдає шкоду оточуючим?», «Чи говорять дітям у школі-інтернаті про їхні права та обов’язки?» тощо. Проведений аналіз відповідей дає змогу стверджувати, що 37 % дітей-сиріт знають власні обов’язки і намагаються дотримуватися їх у повсякденному житті, однак, 31 % підлітків взагалі нічого не знає з цього приводу і вважають, що обов’язки їм не потрібні. 32 % дітям взагалі було складно відповісти на поставлене питання.

Також нами проводились індивідуальні бесіди з дітьми-сиротами. Під час бесід та їх аналізу нами виявлялось, чи вміють підлітки шкіл-інтернатів застосовувати нормативні акти у розв’язанні проблемних правових питань, а також чи усвідомлюють вони необхідність використовувати їх під час правової соціалізації.

З цією ж метою був застосований метод ситуаційних вправ, який був спрямований на виявлення вмінь дітей-сиріт підліткового віку загальноосвітньої школи-інтернату використовувати правові документи чинного законодавства під час правової соціалізації.

Оцінка рівнів сформованості регулятивно-правового критерію дала такі результати: високий рівень - 10 %, середній - 30 % та низький 60 %.

На основі аналізу та відповідних розрахунків отриманих даних, було визначено кількісну характеристику рівні правової соціалізації дітей-сиріт підліткового віку за трьома визначеними критеріями: мотиваційно-правовий, когнітивно-правовий та регулятивно-правовий.

Аналіз, розрахунки та узагальнення результатів проведеної діагностичної роботи дало змогу визначити загальний рівень правової соціалізації дітей-сиріт підліткового віку на констатувальному етапі дослідження. Із загальної кількості респондентів – 232 особи до високого рівня правової соціалізації ми віднесли 11 %, тобто 36 дітей-сиріт, середній рівень правової соціалізації мають 34 % осіб – 110 дітей, а також до низького було віднесено 55 % осіб, 177 підлітків.

На етапі констатувального експерименту було проведено опитування серед соціальних педагогів та вихователів шкіл-інтернатів з метою виявлення проблем, що виникають у процесі правової соціалізації вихованців. Діагностична робота передбачала виявлення стану обізнаності респондентів у проблемі правової соціалізації, її сутності, завдань та значенні на етапі підліткового віку. Нами була розроблена анкета «Правова соціалізація дітей-сиріт підліткового віку» для соціальних педагогів, вихователів шкіл-інтернатів. Педагогам було запропоновано письмово дати відповідь на наступні запитання: «Що означає термін «правова соціалізація»?», «У чому полягають особливості правової соціалізації дітей-сиріт підліткового віку?», «Визначте основні завдання та складові механізму правової соціалізації», «Які міжнародні та національні документи із забезпечення правової соціалізації підлітків ви використовуєте у своїй практичній діяльності?», «Як часто, в якому об’ємі і формі проводиться робота з правової соціалізації підлітків?», «Які методи з формування правової соціалізації дітей Ви використовуєте у роботі?», «Чи є у школі-інтернаті вільний доступ дітей, їхніх батьків, педагогів до правових документів?». Аналіз відповідей дав змогу стверджувати, що більшість опитаних педагогів на низькому рівні обізнані з проблеми правової соціалізації, не розуміють значення даного процесу у період становлення особистості підлітка та важливість соціалізації у сфері права для майбутнього їхніх вихованців.

Таким же чином відбувалося дослідження обізнаності батьків з питання правової соціалізації їхніх дітей, які виховуються у школах-інтернатах. Опитувальник для батьків «Правова соціалізація ваших дітей» містить ряд питань, на які пропонувалося відповісти батькам підлітків. На питання «Що таке правова соціалізація і чому вона необхідна Вашій дитині?», «Як часто, спілкуючись з дитиною, Ви розповідаєте про її права та обов’язки?», «Чи знає Ваша дитина межі дозволеної правової поведінки?», «Чи відомо їй, яку відповідальність вона буде нести у разі її порушення?», «Чи має дитина право на повагу її гідності, свободу думки, збереження індивідуальності? Які дії з Вашого боку забезпечують їй це право?», «Чи заохочуєте Ви правову активність дитини? У чому це проявляється?», «Які методи правової соціалізації Ви використовуєте в процесі виховання дитини?» батьки, на жаль, не змогли знайти відповідь. Однак на питання «Чи необхідна Вам допомога, консультація стосовно питань правової соціалізації дітей?» деякі батьки все ж таки дали стверджуючу відповідь.

На етапі констатації був застосований метод експертного оцінювання, який передбачав встановлення думки спеціалістів з приводу сучасного стану правової соціалізації дітей-сиріт підліткового віку в загальноосвітніх школах-інтернатах, щодо якості правовиховної роботи та потреби в правовій соціалізації, а також можливих напрямів вдосконалення даного процесу в інтернатних закладах освіти. Бланк експертного оцінювання складався із 20 тверджень: 5 тверджень були спрямовані на визначення оцінки спеціалістами сучасного стану правової соціалізації дітей-сиріт підліткового віку в загальноосвітніх школах-інтернатах; 10 були зорієнтовані на визначення оцінки спеціалістів якості сучасної правовиховної та соціалізаційної роботи в інтернатних закладах; 5 – на визначення думки спеціалістів щодо перспектив удосконалення процесу правової соціалізації дітей-сиріт підліткового віку.

Результати проведеного дослідження демонструють, що правова соціалізація дітей-сиріт підліткового віку в школах-інтернатах виявляється переважно на низькому рівні. Це в свою чергу потребує, подальшої організації науково-дослідницької роботи та здійснення аналізу й перевірки соціально-педагогічних умов правової соціалізації дітей-сиріт підліткового віку в загальноосвітній школи-інтернаті.