Святість – це любити Господа нашого Ісуса Христа.

«Ми любимо Його, бо Він перший полюбив нас».

Отож полюбімо Бога тому, що Він перший нас полюбив.

1. Ще в Старому Заповіті сказав Господь Бог до людини: «Любитимеш Господа, Бога твого, всім серцем твоїм і всією душею твоєю, та всією силою твоєю».

Господь наш Ісус Христос продовжив цю заповідь однаковими словами: «Люби Господа, Бога твого, всім твоїм серцем, усією твоєю душею і всією думкою твоєю : це – найбільша й найперша заповідь».

Дедалі, апостоли стали про повідати цю істину усім народам. «Бог є Любов – каже святий Іван, – і хто перебуває в Любові, той перебуває в Бозі, і Бог перебуває в ньому».

«Понад усе – каже святий Павло, – будьте в Любові, що є зв'язок досконалости».

Любити Господа Бога з усієї своєї спроможності – це заповіт, це єдине завдання людського життя в цьому світі, ось – сама святість.

2. Бути святим – це не творити чуда. Це тільки любити Господа нашого Ісуса Христа з цілого свого серця, ввірятися Йому беззастережно, та непохитно вірити в Його любов.

Святість – це не безпровинність, це тільки не грішити з лукавства, не любити своїх похибок. Святість – це після кожного упадку з людської слабости, вибрати собі за притулок розпростерті рамена Господа нашого Ісуса Христа та прохати про видужання.

Святець – це не той, хто знемагає від самокатування, усувається з поля світового зору та ховається в дальній пустині. Святець – навіть не той, хто дивує світ блиском своїх добрих діл, або підневолює його могутньою силою слова.

3. Навпаки святець – це той, хто в спокої здійснює свої станові обов'язки і тим угоджає Господеві нашому Ісусові Христові, Йому в уподобання витримує життьові злигодні та лишає Йому повну свободу розпоряджати своєю душею й тілом, здоров'ям та всіми добрами.

Лиш одного серця прохає в нас Господь наш Ісус Христос. Любимо Його – то все гаразд. Геновефа та Паскаль Байлон були чередниками, при тому любили Господа Ісуса та й освятилися. Ісидор був хлібороб, Зита – домашня прислужниця, Крепен шевцював, а Венедикт Лябре – був злидарем. До речі, у них усіх було тільки одне заняття: вони любили Господь Ісуса так нестримно жагуче, аж забули про себе самих.

4. Не хочеш і ти цього? Чи не пристанеш до тих полків благородних душ усякого звання, віку та народности, що заповнюють терем слави небесного Царя Ісуса?

Кажу, що: таких тьма-тьмуща. Божественний учитель вибирає собі їх кожного дня, й у велетенських новочасних Содомах і в смирних християнських селищах, у палацах духів і в хижинах злидарів.

Він наче поспішає, наче боїться нестачі часу для Свого земського діла любови та рясно обдаровує ласкою душі покірні і повні довір'я.

Тебе також Він хоче зробити святцем. Він кличе тебе до себе на духовний пир любови. Не лякайся ж, що кволий ти та невитривалий. Господь наш Ісус Христос – добрий та могутній. Вмить ладний Він поправити твоє минуле. Дайся в полон Його Любови. Хочеш полонити собою Ісуса Чоловіколюбця, хочеш усе дістати від Нього, то ніколи не сумнівайся про Його добрість.

5. Подумай дальше таке. Вершинна святість, що до неї ти можеш піднятись, від волі твоєї залежна – це ідеал високий і чудовий. Твоя досконалість – це зустріч двох сердець: Господа Ісуса Чоловіколюбця та твого з'єднання у Любові, що триватиме ціле життя. Вона – невисловне спілкування Господа Бога з душею та душі з Господом Богом. Вона – несказанний цілунок двох духів, Господа Бога та душі. Досконале буття – це любити Господа нашого Ісуса Христа, і так переобразитися у Нього, Його ж таки силою. Це жити отут, у світі, тою самою любов'ю, якою Господь Бог живе в небесах, це відтворити плотською душею життя трьох Божих Осіб у лоні хвалигідної Тройці.

І чи заявляєш любов Богові, чи то для вгоди Йому сповняєш повинність – кожен раз відтворюєш це Боже життя.

Чим більше в тебе є полум'яної, глибокої та чистої любови, тим глибше поринаєш у нутро Пресвятої Тройці, та більше Господь наш Ісус Христос відтворює в тобі Своє життя. Яка ж чарівна думка : тут, на землі, зажити життям, що триватиме по вічні віки!

6. Зрештою, у тебе вже і немає повної змоги, хоч і як кортіло б, робити у цьому світі що іншого як любити. Адже святість – це ідеал обов'язковий.

Чув єси голос Божественного Вчителя: «Тож будьте досконалі, як Отець ваш небесний досконалий».⁹ «Люби Господа, Бога твого, усім серцем твоїм».¹⁰ «Хто не зо мною, той – проти мене».

Чув ти також, як апостол пригадує тобі веління Вчителя: ще до сотворения всесвіту Він вибрав тебе, душо, для святости та непорочности в Його прияві, у любові.

7. Навіть, як затулиш свої тілесні вуха на мову Господа нашого Ісуса Христа, то не заглушиш гомону твого серця. Спас умер для оволодіння твоєю любов'ю. Ох, леле! Як мучить Боже серце спрага за ніжністю, коли стільки значення надає воно любов'ю сповненому поривові, навіть одного останнього та зовсім невідомого свого земського сотворіння.

Яка важлива ця, доступна людині, любов, коли безмежно велика Істота принижується і її бажає, ладна радніше залишити на погибель тисячі світів (речовинних, – замітка перекладача), ніж залишити напризволяще вбогого смертника, що простягає до Нього благальні руки?

Яка глибочінь у Божих світах!

Небеса і пекло глядять на мене. Вони підстерігають усі мої сердечні зрушення на те, щоб знати, чи ударятимуть вони для Господа нашого Ісуса Христа, чи для Його ворога – сатани.

Якщо не труджуся для Господа Бога, то діло пропаще для Нього повік! Вдаються в тугу янголи та святці бачивши, що Вчитель ограблений з частини вічної слави та що іще одне сотворіння Його залишило.

А навпаки, якщо працею для Нього спричинюю Господеві сердечну радість, збуджую почування Божого одушевления, то я бачу, як Він схиляється до мене, крихітного сотворіннячка, з хвилюючою вдячністю.

8. Хочеш, християнська душо, зажити отак цією Любов'ю? Зустрінься з Господом Ісусом у скиті свого серця й смирно довір Йому свою руку, щоб повів тебе на верхів'я життя.

Дороги до цього вершинного життя ведуть звідусюди. Пророкові вбачались тьми-тьмущі в поході до небесного Єрусалиму, зі Сходу та Заходу; був там усякий стан і всякий вік, усяка народність та всяка мова. В поході до досконалости вистачає любити Господа нашого Ісуса Христа, і як тільки хочеш любити Його, полюбиш. Хочеш любити Його кріпко, то полюбиш Його так. Хочеш же любити Його як святці любили, аж до забуття про себе, то дорівняєш їм святістю.

Стреми отже до святости. її можна здійснити ; це ідеал дуже високий, ідеал обов'язковий.

Преблагословенна Діво Маріє, благослови мою першу та основну постанову, що буде підсумком моїх духовних вправ : хочу полюбити Господа нашого Ісуса Христа так, як полюбили Його святці.

ПЕРШИЙ ДЕНЬ – РОЗВАЖАННЯ II