Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Любов відриває серце від світу.

«Так само й ви вважайте себе за мертвих для гріха, а за живих для Бога, в Христі Ісусі».

1. Любов до Господа Бога і неупорядкована любов до себе, – ось два супротивники, що змагаються за твоє серце. Будеш тоді досконалий, як усунеш усе, що немиле Господеві нашому Ісусові Христові і догоджуватимеш Йому. Чи воно важко прийдеться? Ні. Берись спокійно до цієї хосенної роботи.

2. Ти, мабуть, надмірно дорожиш якимсь предметом щоденного вжитку, заняттям чи посадою, милуєшся якою почестю, ціниш якусь приязнь, пристаєш із якоюсь особою, надаєш пересадного значення деяким громадським відносинам, чи пошанівкові та ввічливості супроти себе. Чи може, пересадно залежить тобі на деяких плянах, або чи успішні будуть твої починання, чи зазнаєш вдячности й доброї слави, чи числяться люди з твоїми поглядами й поведінкою, з твоїми переконаннями, а може надто звертаєш увагу на свою вигоду та здоров'я?

Ніхто не вільний віддих прив'язань. Вистачить зануритись поглядом у власну сердечну безодню: там аж кишить від бажань та настроїв, тривог та радошів, смутків та надій!

3. Хай не жахає тебе сила-силенна недосконалостей. Також не трать часу на тривожний розшук за похибками.

Коли ти ще й дальше поступиш наперед покорою, тоді Господь Бог засяє світлом у твоїй ночі й ти доглянеш свої похибки.

4. І треба теж тобі підхожої системи, щоб виполоти весь вище названий непотрібний бур'ян, та щоб плекати любов свою серед корисних почувань. Не вільно тобі кидатися в лобовий наступ на незліченні ворожі полки та вибивати їх із дуже численних захисних засіків. Це буде зайва витрата дорогого часу та сила-силенна клопотів. Утратиш спокій серця та, врешті решт, не доб'єшся помітного успіху.

А ти, попросту, скажи собі твердо-непохитно, що хочеш держатися Найвищого Добра.

5. Отож не турбуйся жодною прив'яззю окремо, лише насторож від ранньої зорі свою душу уважно. Часто говори, душо, Богові, що любиш Його, що милуєшся Його красою та дорожиш Ним більше всього. Таке кажи перше всього тоді, коли душі кортить якась річ, чи приманює якась особа, чи хочеться скуштувати собі якої розкоші, захищати свій гонор та залишити обов'язок.

Кожний раз тоді, хай твоє серце каже полум'яно: «Люблю Тебе, мій Господи Ісусе, й за Тобою шукаю. Все опріч Тебе – пустка, неправда та обман». Так душа не розсипає уваги зразу у двадцять напрямків. Вона упрошує духове життя, плекає спокій серця та в кожній хвилині зосереджує всю свою силу ^любити Господа Бога.

Зокрема, спочатку душа незручна, бо гайнує чимало нагод до праці. Частенько у добрій вірі вибирає те, що лестить її, виносить її в очах та захоплює її.

Та не вдавайся в тугу, душо, з цього приводу. Поживеш, поступиш вперед, то й вигостриш увагу, та й Сам Господь наш Ісус Христос відповість тобі, що ще треба зробити.

На щастя, зразу душа не усвідомлює собі, яка велика праця на неї чекає. Якби вона усвідомила раптом те, то зразу разило б її страхом безсилля та боязкість прикула б її до місця.

Такий то цей мирний поступ душі щоденно й щохвилини. Вона намагається жити Богові в Ісусі Христі. Вона вважає себе за вмерлу гріхові. Кожна перемога Божої любови разить самолюбство програною.

6. Одна прив'язь дуже зневолює людську волю та за всі інші спричинює шкоду досконалій любові. Та прив'язь – це неупорядкована чутлива дружба. А дружба тоді є неупорядкована, коли противиться Божій любові, або розташовується рівнобіжно з нею та й не хоче їй підкоритись.

Доказом, що якась дружба є заражена такою недугою є те, що та дружба хоч деколи зроджує в душі тривогу та заметушення.

Цю засаду несхибно застосовуємо до всесвіту. І найменший заколот у природі чи в етичному світі, спричинює схитнення рівноваги й цим розладжує співзвучність, спокій та дозвілля.

Чим душа ніжніша та підлегліша Божій Любові, тим тонше відчуває вона те схвилювання. Це сам Господь наш Ісус Христос перестерігає її. Адже Він – Господь Бог, заздрісний. Він не дозволяє ревній душі отуманитись будь-яким, навіть чистим та освяченим сотворінням.

7. Як почуєш, душо, це тихе попередження, послухайся вмить, прорви цей ланцюг, хоч гірко й боляче це прийдеться тобі. І надальше не корми цієї дружби гадками, чи гутіркою, чи будь-яким іншим зайвим зв'язком. Та заявляй часто Господеві Ісусові, що Він – любіший тобі за всіх і терпеливо жди, доки згоїться рана та доки спочине твоє сколихане стрясенням серце. Палке почуття висуватиме усякі приводи для виправдання цього зв'язку: дружба ця, буцім, криштальна, сприяє побожності, вона – підпора моя! Перечуленій моїй природі треба задушевности і сама вдячність змушує мене не вривати зв'язків! Адже і святцям траплялося – дружити по-справжньому.

Та всі ці міркування безпідставні. Побачиш це тоді, як вільне буде твоє серце. Тимчасом скажи: «Цить, моє серце!» та зречись цього знайомства. Колись, очищене, воно повернеться тобі. Заходься енергійно з цим ділом, а то жалюгідно шкутильгатимеш на шляху духовости та ніколи повністю не прихилиш до себе Чоловіколюбця Христа Ісуса.

8. Але, досконала вільність серця – це такий рідкий архитвір, що тільки співпраця Божої руки може її спорудити. Тому й молитись треба невпинно, щоб Господь допоміг нам відмовитися від всього та посипав полином гіркощів усе, що попаде нам під руку!

Хоче Господь Ісус володіти повністю яким серцем, та хоче викликати огиду до сотвореного, – то Він те серце так розширює та поглиблює, що вже ніщо не заповнить його. І ще створює в тому серці бажання, що їх Він один у змозі задовольнити. Виявляє душі нестачі та уломності найбільше улюблених осіб. Нищить принади чарівно-гарних істот та допускає гіркі розчарування й важкі самообмани. Тоді раптом приходить особисто, зненацьна просвітлює душу наскрізь та приносить ніжну Свою приязнь, довготерпеливу доброту та безконечну ласкавість.

9. Чим міцніше серце по-природному любить та ніжно й шляхетно поривається вгору, тим більше Ісус Христос знайде в ньому самий пригожий чорнозем та вкине в скибу зернину чистої любови. На часок така душа може й збочити на манівці, у розшуках за своїм скарбом. Деколи її любов може попастися й недостойним її особам, однак скорше чи пізніше, вже сам дошкульний її голод поверне душу до Спасителя.

Вже сьогодні виріши зберігати твоє серце незайманим, або за всяку ціну відвоювати свою свободу.

Для святости ти сотворена, людино, твоє ж серце – виключна посілість Господа Сотворителя, за нього померлого.

 

 

ДРУГИЙ ДЕНЬ – РОЗВАЖАННЯ III

 

Последнее изменение этой страницы: 2016-06-09

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...