Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Любов упорядковує свободу. Послух.

«Отак, брати, ми сини не рабині, а вільної».

Цією ж волею нас визволив Христос. 1. Що більш вільна по-своєму людина, тим більш вона є несвідомо підлегла. Вона прислухується до того, що люди скажуть, слухається звичаїв та панівних думок, моди й своїх забаганок, своїх справжніх чи уявних потреб, своєї фантазії та своїх химер. Вона слухається своїх зверхників, а ще більше своїх підлеглих. Наслідує ближніх та їхні звичаї, їх приклади та їх посмішки.

Кожна людина, волею чи неволею, підпадає впливові прочитаних книг, заслуханих оцінок, дізнаних критик та засмакованих похвал.

Отак переважна частина людей переконана про свою вільність, а живе в рабстві.

2. А он сам Бог впливає на думки, бажання та дії якоїсь людини. Відразу така людина знову здобуває собі справжню вільність.

Отож, хочеш цілком освободитися та бути вільним, як тільки сам Бог є вільний, – то позволь Ісусові Христові у тобі повністю прибрати до рук твою волю. Цю працю назвемо визвольною акцією. Сам Божественний Учитель приспішено хоче освободити тебе. Він помагає тобі й Він загріває тебе Своєю любов'ю. Тоді душа твоя ломить та скидає усі міцно сковані ланцюги гріха, світу та твоїх пожад.

Кайданів цих сила-силенна. Інколи вони такі лагідні й такі непомітні. Ти віриш, що ти вільний пан над панами, а тимчасом – ти в'язень у полоні. Істинно воно сказано, що поза Ісусом Христом, усе – тьма претемна та обман.

3. Той справді вільний, хто слухається Бога, досконало ж вільний той, хто слухається Його в усьому. А коли хтось слухає Господа Бога в усьому, за винятком однієї дрібнички? В такому разі, ця людина була б підлегла сотворінню в цій дрібниці, бо ж людина суттю є наскрізь залежна. Дозволь отже Господеві Ісусові заснувати в тобі Своє досконале й незаперечне царство.

Виконуй прикази і Його самого і Його представників – коротко кажучи: будь послушний.

4. Ісус Христос втішався найвищою свободою, при чому був найслухняніший із людей. Як лиш Боже Провидіння вирішило Воплочення Божого Сина, Ісус Христос зачав слухати: « В главизні книжній написася о мні: се іду, єже сотворити волю твою, Боже».

Він слухняний аж до останньої хвилини земського життя: «Совершишася». «Здійснилося все, що було написане про Мене». Він слухається й залишиться слухняний до останнього дня Свого євхаристійного життя.

5. Христовий послух не є припадковий. Він – побажаний Його волею, передуманий, вирішений Божими плянами. Він – не зовнішній, додатковий, але він – справжній корм Ісуса Христа. Цей послух пронизує наскрізь Господа та перетворюється в Його істоту: «їжа моя – чинити волю того, хто послав мене».

Христовий послух – не швидкопрохідний. Він у всіх Його діях та починаннях. Послух Отцеві, що послав Його, це – Його надхнення.»

6. Господь наш Icyc Христос слухається Свого Божественного Отця. Йому угоджаючи, Icyc Христос слухається Своєї Матері та прибраного батька, ворогів, суддів та катів. Спаситель підкреслює, що в них бачить та шанує повагу Отця.

Христос підкоряється в усьому, і в способі щоденного життя і в підборі моменту для проповіді та чудодіяння, в розгорненні Свого послаництва та, водночас, триванні Свого священного уряду.

Господь підкоряється серед милих обставин та серед труднощів, серед уклонів та почестей і серед виявів любови до Нього, серед болючого глуму та тортур і в пору насильницької смерти.

7. Господь і в тобі прагне продовжувати Своє слухняне життя. Ти ж – Його продовження. Дозволь же Йому продовжувати в тобі Його перебування на землі, уможлив вирвати твою душу з пекельного рабства міццю досконалого послуху.

8. Удоскональ твій послух і підбором предмету. Виконай усі прикази, поради, всі уподобання усіх твоїх законних зверхників будь-якого віку, характеру, знання, розсудливости чи стану.

Прийми з любов'ю Божу волю, виявлену або вказану подіями, чи речами, незалежними від твоєї волі або від волі других; от як наприклад виявлену в формі характерів, вдач, хиб чи добрих прикмет людей, що живуть довкруги тебе, або з тобою стрічаються.

9. Слухай теж понуки, для якої маєш довершити дію. Не гляди ані на якісність, ані на намірення приказуючої особи, ані на відповідність веління до твоїх уподобань, ані на користь, чи некористь послуху для твого самолюбства. У всьому гляди тільки на Бога, Першопричину. Його бажання – завжди гарні у собі, завжди сприятливі Його славі та твоєму довершенню, крізь другорядні, дружні чи неприятельські, причини, свідомі чи й несвідомі.

10. Удосконалюй свій послух і при виконанні Дії. Зразу старайся зрозуміти, чого хоче приказувач, збагни його ум, який вважає завдання добрим і своєчасним, та відчуй його волю, яка велить або дораджує. Слухай із серцем та радо виконуй приказ. Обличчям вияви, що радісно слухаєш, та що м'язи твої яко тій підіймаються дорученої праці.

11. З'єднайся зо слухяним Господом Ісусом. Хай тобою слухає Він у Своєму таїнственному тілі, як слухає в євхаристійному житті та як слухав за земного Свого побуту.

Приєднай до твого послуху не тільки свою дію, але й усю свою нутрішню настанову. Так, душо, будеш готова сприймати та здійсняти всі можливі Вчителеві прикази та поради.

12. Бачиш : слухатись Господа Ісуса з любови до Нього – те саме, що повне себевіддання Йому та оволодіння Ним. Це є і завершення. А цю вимріяну святість зустрінеш усюди. Вистачить досконало заправлятися в одній чесноті, то зразу осягнеш всі інші чесноти. Ісусе Христе, дозволяю Тобі в мені проживати Твоїм послухом. Волю Твоє ярмо, ніж ярмо сатани. Адже ярмо Твоє – негнітюче й тягар Твій – легкий.

Осолодь та упокори мій характер, пом'якши його та надай гнучкості, щоб він був завжди готовий послугувати іншим та угоджати їм.

 

 

ДРУГИЙ ДЕНЬ – РОЗВАЖАННЯ IV

Любов очищує духа.

«І полонимо усякий розум на послух Христові».

1. Ти дозволив Господеві нашому Ісусові Христові у тобі жити. Тому й позволь Йому оволодіти всіма твоїми снагами. Все хай служить Йому для здійснення великих завдань у тобі. Довірся теж Йому з твоїм розумом та й з найменшою твоєю думкою.

2. Розум – це дар від Бога, щоб пізнати Найвище Добро та простежити, як до цього Добра дібратися.

Отже розум має служити волі і її полетові до Господа Бога. Має показувати волі, який Господь – без кінця досконалий та любимий і чому нам потрібно горнутися до Нього.

Розум, звичайно, грає видатну ролю в праці над освяченням. Твоя воля не може вчинити одного кроку без допомоги розуму і світло ума впливає на вибір волею.

Тому в твоїм інтересі доглядати за умом та заправляти його у служінні царству Господа нашого Ісуса Христа.

3. Розглянь могутність ідей і краще затямиш ролю ума. Вся праця ума: думка, осуд, міркування, а ще більше, висновок та ланка гадок – це потуга, це – вибухова стихія. Думка тягне до дії. Он чому гарна або й погана думка оволодіває умом, а тоді підневолює волю та заставляє її слухатися.

Візьмім, що думка дозріла в час довгих розважань та спалахнула у пристрасть. Тоді силоміць вривається вона у волю та інші снаги і виявляється ділами, чинністю, чи поведінкою.

А схожа вона на відламок скелі, що котиться з вершка гори. На шляху вниз розчавлює він і крушить усе. Думка – це наче запас парової енергії в казані. Розумно керована пара здатна переставляти величезні тягарі. Так і думка.

4. Дуже важливо – вміти належно керувати розумом. Вільна воля спроможна призбирувати цю стихію, подвоювати її силою міркування, користуватись нею для добра. На жаль, воля може і недоцільно витрачати розумову наснагу.

До речі, кожна думка, що не веде до мети, цебто до Господа Бога, що не заставляє любити Його та виконувати обов'язки, – кожна думка така – це змарнована витрата сили. Таку думку прогони від себе.

5. Отож війна всім добровільним зайвим думкам. Туди належать теж пусті мріяння, уявні пляни на будуче, спогади минулого, химери, марна тривога й сумніви.

Зловісні та шкідливі й некорисні думки це ті, що заманюють до гріха, розніжнюють серце та сіють зневіру.

Тому гутірки, уявлення та читання, просякнуті, підсилені та зодягнені вище згаданими думками, є уперто ворожі досконалості.

Моя душо, хочеш зазнати святости, то жий для самого Бога. Облиш усі думки та гутірки, що відтягають тебе від Нього, а також гадки зайві, непригожі, які нічим не злучені з любов'ю ближнього. В кімнаті твого серця дбай тільки про одного Бога.

В голові стільки зайвих думок та пустих мрій, скільки є бджіл у рої та у вулику. Он чому там невгомонне дзижчання та шум. Годі тобі буде спокійно займатись Господом Богом. Замкни ворота твого духа й розглядай тільки думки, які помагають тобі любити Бога.

6. Нісенітні гадки частинно пожирають душевну силу.

Що більше, вони вносять у душу теж заколот, негармонійність та розбіжність.

Твоя душа – це суцільна машина зо системою коліщат – здатностей, кожне з окремим рухом, спрямованим до кінцевого висліду.

Як же ти приходиш із новою думкою, то вводиш рух у зворотному напрямі. Повториш це кілька разів, то можеш спинити машину. Тоді зриваєш всю роботу над освяченням.

7. Чи тепер зачинаєш розуміти твою нерішеність на шляху досконалости, невитривалість, чудацтва та стрибки? Все це тому, що ти не допильнував свого ума. Самовільно ти розкрив ворота некорисним, гнітючим та похмурним думкам, зайнявся самим собою, своєю непорадністю, падіннями, а не прогнав їх зразу.

Отож рішуче поборюй зайві думки.

8. Воля має великий вплив на розум. Вона може довільно зміняти думки, втинати їх ланцюг та заступити іншими.

Як тільки побачиш, що твої думки блукають манівцями, спокійно наверни їх до Бога та скажи Йому: Господи Ісусе, люблю Тебе, пробач мені та поможи! Тоді молись, учись, читай що доброго або берись до праці свого звання. Працюй спокійно і терпеливо, адже берешся до неї день-у-день.

Не борись із нісенітними думками прямо, тільки злегковаж їх та займи увагу чим іншим. Так-то в короткий час візьмеш до рук усю потужність свого розуму й довіриш її Вчителеві, а Він успішно завершить у тобі працю над освяченням.

 

ТРЕТІЙ ДЕНЬ – РОЗВАЖАННЯ І

Любов улегшує розуміння.

«Таж Отець ваш небесний знає, що того всього треба вам».

1. Зайві думки – це кукіль, що ссе життєві соки з душі, це – паразит, що живе коштом нашого розуму. На жаль, в умі бувають ще інші захворіння. Наприклад – непотрібна заклопотаність, чудацтво видавати осуд про все, або й ще гірше – мішатися до чужих справ.

Не впадай у зневіру, як бачиш стільки тернів та будяків на полі твоєї душі, та що кукіль уперто відростає. Завзято викопуй їх корені і так виполеш бур'ян з душі.

2. Пуста заклопотаність розвивається на себелюбстві, її сплоджує пересадна погоня за успіхом, страх перед упокоренням, прив'язання до улюбленої праці, затривоження прийдешнім та минулим.

Не звемо заклопотаністю мудру турботу людини, щоб забезпечити собі земську будучину, але в ній не сміє бути хвилювання. На таку працю є відповідний час. Вона зветься передбачливістю, та є одним із станових обов'язків.

3. Якщо хвилюють тебе клопоти, то не годися на них. Поміркуй на хвилину: заклопотаність – це постійна образа сили, премудрости та доброти Ісуса Христа, що хоче в тобі жити й царствувати. Заклопотаність – це жалюгідне довір'я до твоєї власної передбачливости, твого власного сприту. Ти уявляєш, що все полагодиш краще від Бога. Наче б Господь Ісус, померлий за тебе та твій кормитель у св. Причасті, невистачально дбав за тебе та за щоденний твій хліб.

Як тільки що-небудь тривожить тебе, то вмить забуваєш минулі Божі щедроти для тебе. Ти поводишся гірше, ніж жиди в пустині, ремствуєш та жалієшся! Довірся опіці Ісуса Христа та люби Його. Так угодиш Йому і Він займеться тобою.

4. Коли ж поневолі обсядуть тебе клопоти, спокійно повторяй Господеві, що любиш Його та довіряєш Йому, цураєшся своїх думок та тривоги. Хоча б і ціле розважання кажи Йому водно: « Господи Ісусе, хочу бути спокійний, бо належу до Тебе !» Не зважаючи на цілі рої подібних уяв, твоє розважання буде повноцінне у Господа.

В пору таких важких хвилювань, пригадуй теж Господні слова: « Отож не турбуйтеся, кажучи: Що будемо їсти, або що будемо пити, або в що зодягнемося? Про те все побиваються погани.

Таж Отець ваш небесний знає, що це все вам потрібне. Шукайте перше Царства Божого та його справедливости – а все інше додасться вам. Тому не журіться завтрішнім днем, бо завтра саме за себе турбуватиметься».43

Ісус Христос не без особливого наміру сказав ці слова. Вони відносяться прямо до тебе, неправда? Прийми їх отже дослівно, облиши усяку турботу та спокійно виконуй належне. Як буде треба, Ісус Христос готовий чудами визволити тебе від клопотів.

Повторяй собі слова блаженного Йосифа-Венедикта Коттоленго, які він говорив кожного разу, як забракло хліба в його сирітськім захисті: «Побачимо, хто програє: Провидіння чи Коттоленго. Досі завжди перемагало Провидіння». Належно спочине душа та вільно дихне твій дух, коли проженеш всяку турботу та без вагань і без обчислень довіришся Богові!

Виконай свій обов'язок, а Господь Ісус сповнить те, що має сповнити.

5. Дальше, ще ті непотрібні судження на чиюсь некористь. Вони не тільки непотрібна витрата розумових сил, вони часто провина проти любови, а деколи й проти справедливости.

Нам невідомо, чому ближній внутрішньо так діє. Міркуємо за своїми враженнями, симпатіями, згідно з вузькими та нетерпимими нашими поняттями. Ми вишукуємо помилки у поведінці інших, зокрема немилих нам осіб, і підсуваємо їм сумнівні та приховані гадки. Скільки тут провин! Часто привичка осуджувати, та ще й неправильно осуджувати, вироджується в хворобу. Це дух протиставлення та осуду заставляє все бачити під кривим кутом та все засуджувати.

6. Не суди другого. Так приєднаєш собі Ісуса Чоловіколюбця, що любить покірливі і лагідні душі та й каже: «Не судіть, щоб вас не судили».

Навіть з'єднаєш собі людські серця, бо довідаються люди, що вмієш зберігати їх добре ім'я.

Ще й докажеш покору. Хто поблажливий для похибок ближнього, такий розуміє людську слабкість у себе та в других.

Хто ближче до Господа Бога, той більше терпимий для недостатків другого, бо Божий дух є широкий, терпимий та безмежно вищий за наші жалюгідні поняття.

7. Хто звик судити про других, скоро зачне мішатися до їхніх справ. А ніщо не є більш супротивне досконалому внутрішньому спокоєві, як божевільна охота мішатися до всього.

Раніш ніж станеш тягнути стеблину з ока ближнього, найперше витягни поліно з твого власного ока. Отак Ісус Христос висміює незручності мішатися до ближнього.

Хто не має відповідальности за другого, не має теж ласки виправляти чужі похибки. Навертати та виправляти, це діло надприродне і самий зверхник часто зазнає невдачі в цій праці. Молитва та беззамітне життя, спокійний та зрівноважений характер, багато більше тут помагають, ніж усякі догани. Часто не вміємо завести ладу і в своїх власних справах. В нас самих довелося б сотню літ викорінювати одну власну похибку. Без помочі Ісуса Христа не підемо вперед ні на крок... тож смішно є осуджувати похибки других.

8. Для духовного поступу треба міцно полюбити самоту серця, треба уникати непотрібного людського товариства, треба заплющити очі та заткати вуха, а ближнім цікавитися лише тільки, наскільки цього вимагає потреба, добре виховання або християнська ввічливість.

Моя душо, відважно віддаляй від твого життя всяку некорисну думку та всяке встрявання в справи інших людей.

Думай про Господа Бога та про твою повинність. До цього ти створений. Читай тільки потрібні й корисні книжки. Серед запасу добрих книг підбери собі найкращі, бо всі гадки здобуті читанням, добре або погано впливають на життя. Треба розумно плекати здоров'я. Тому віддихання по праці й дозвілля є по лінії досконалосте. Вони дають духові відпочинок та зміцнюють його, тому вони згідні з Божим пляном.

9. Свій ум маєш очищувати та упрощувати зовсім спокійно, однак витривало і завзято.

Хай твій ум знехтує та мимо пропустить кожну некорисну думку так, як на вулиці не приділяємо уваги пішоходам.

Таким чином воля швидко оволодіє розумом та досхочу зможе скеровувати його до Божих тем. Тоді й закипить корисна праця.

Чим більше душа погамує та унормує за правилами розумову снагу, тим краще потрапить уживати її до самовдосконалення та для користі ближнього. «Господи Ісусе, я хочу любити Тебе. Прагну зібрати в одну в'язку всі сили мого ума та взятись до моїх обов'язків і як слід полюбити Тебе. Хоч би я і полюбив був Тебе вже довгі сторіччя, то й це було б тільки слабкою іскрою супроти пожежі, яка мала б спалювати моє серце».

 

 

ТРЕТІЙ ДЕНЬ – РОЗВАЖАННЯ II

 

Последнее изменение этой страницы: 2016-06-09

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...