Попит та виручка конкурентної фірми

Виходячи з ознак ринку (першої та другої) можна сказати, що на ринку досконалої конкуренції фірми є одержувачами цін. Це означає, що єдину ціну для всіх учасників встановлює ринок. Таким чином основною особливістю конкурентного ринку є те, що жоден з його учасників не може вплинути на ціну. Підвищення ціни окремою фірмою призведе до скорочення попиту, оскільки на ринку існує велика кількість аналогічної продукції. Зниження ціни приведе до того, що виробництво для цієї фірми буде збитковим. Також окремий виробник не може впливати на ціну, змінюючи обсяги свого виробництва. Це пов’язано з тим, що його частка на ринку є досить незначною. І навіть зміна обсягів виробництва в два-три рази буде не помітною для ринку в цілому.

В результаті крива попиту для окремої фірми стає абсолютно еластичною, а підприємство може продати будь-яку кількість продукції за існуючою ціною.

Графічно крива попиту конкурентної фірми має вигляд горизонтальної лінії на рівні ринкової ціни (рис. 11.1 б)). Що стосується ринку в цілому, то крива попиту має звичайний від’ємний нахил (рис.11.1 а)).

Отже, конкурентна фірма може продати будь-який обсяг продукції за ринковою ціною Р_Е.

В результаті продажу своєї продукції фірма отримує певну виручку. Виділяють загальну, середню та граничну виручку.

Загальна виручка(TR)– це загальна сума грошей, яку отримує фірма від реалізації певної кількості продукції за певною ціною:

TR=P*Q (11.1)

Середня виручка (AR) – це сума коштів, яку отримує виробник в середньому від реалізації одиниці продукції:

(11.2)

Гранична виручка (MR) –це сума коштів, яку отримує виробник від реалізації останньої додатково випущеної одиниці продукції.Вона показує, на скільки зміниться загальна виручка при збільшенні продажу продукції на одиницю та розраховується наступним чином:

(11.3)

ЕР = TR – TC ® max (11.4)

Максимальний прибуток можна визначити графічно, таблично та аналітично. На рис. 11.3 показано, як визначається оптимальний обсяг виробництва, який максимізує економічний прибуток фірми.

Аналізуючи графік, бачимо, що для кожного обсягу випуску прибуток визначається як різниця вертикальних координат TR та TC. Якщо обсяги випуску занадто малі або занадто великі, то лінія витрат вища від лінії виручки і в результаті фірма має збитки. Посередині, де лінія виручки перевищує лінію витрат, знаходиться зона прибутковості. В цій зоні максимальний економічний прибуток фірма отримає при тому обсязі виробництва, де відстань між лініями TR і ТС буде найбільшою.

TC

TR,

TC TR

ЕР_тах= TR_Е – TC_Е

 

 

Економічний

TR_E прибуток максимальний

TC_E

- збитки

 

Q_E Q

Рис. 11.3. Максимізація прибутку конкурентної фірми з використанням загальних показників.

2) Заснований на порівнянні граничної виручки та граничних витрат. За цього підходу в точці оптимального вибору має виконуватись наступна умова:

MR = MC (11.5)

Це означає, що фірма може збільшувати випуск до тих пір, доки гранична виручка МR від останньої випущеної одиниці буде перевищувати граничні витрати МС на неї. Як тільки гранична виручка досягне рівня граничних витрат, фірмі необхідно припинити нарощувати обсяги свого виробництва, бо подальше розширення приведе до того, що граничні витрати на наступну одиницю випуску будуть більшими за граничну виручку від неї.

Ця умова є справедливою для будь-якої фірми, незалежно від того, в якій ринковій структурі вона діє. Але для ринку досконалої конкуренції справедливою також буде ще одна умова, яка випливає з наступного рівняння Р=AR=MR. Таким чином, у точці оптимального вибору на ринку досконалої конкуренції виконується таке правило:

Р = МС(11.6)

Графічно модель максимізації прибутку на ринку досконалої конкуренції з використанням граничних показників показано на рис. 11.4.

P,R,C МС

ЕР_тах АТС

Е АVC

Р MR

АТС

 

 

Q_Е Q

Рис.11.4. Максимізація прибутку досконалого конкурента з використанням граничних показників.

 

Перетин графіків MR та МС визначає оптимальний обсяг випуску Q_Е, який максимізує прибуток фірми. Різниця між ціною та середніми загальними витратами (Р – АТС) визначає прибуток на одиницю продукції. Максимальний економічний прибуток фірми на весь випуск складе:

ЕР_тах = (Р – АТС) *Q (11.7)

Використовуючи цю модель, можна визначити рівні цін, при яких фірмі вигідно продовжувати працювати, а при яких – припинити свою діяльність:

1) Р > АТС – умова прибутковості. Фірма має економічний прибуток і їй вигідно продовжувати свою діяльність;

2) Р = АТСmіn – умова беззбитковості. Це означає, що фірма має лише нормальний прибуток (економічний прибуток дорівнює нулю). В цьому випадку підприємство працює з найбільшою ефективністю, оскільки середні витрати на одиницю продукції тут встановлюються на рівні мінімальних.

3) АТС > P > AVC – умова мінімізації збитків шляхом випуску продукції. Фірма починає нести збитки, але вона покриває свої змінні витрати та частину постійних. Це означає, що їй вигідніше продовжувати свою діяльність, бо в іншому випадку у неї не буде можливості покрити свої постійні витрати, навіть частково. Звичайно, така ситуація тривати довго не може;

4) Р = AVCmіn – умова закриття фірми (точка закриття);

5) Р < AVCmіn – умова мінімізації збитків шляхом припинення виробництва. За такої умови фірмі краще тимчасово припинити свою діяльність, але вона може залишатися у галузі та очікувати більш сприятливих умов. Так вчиняють ті, хто працює у сфері сезонного виробництва. В цьому випадку зберігаються лише постійні витрати. Якщо ж ситуація складається на ринку таким чином, що не передбачається покращення умов, то фірмі краще повністю припинити свою діяльність у цій сфері.