Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Лекція 1. Технології зберігання зерна

Лекція 1. Технології зберігання зерна

 

Головні задачі технології зберігання зерна

Сезонність виробництва зерна, а також потреба в ньому протягом року для харчових продуктів, корму для тварин і насіння обумовлює необхідність зберігання зерна та продуктів його переробки в кожній країні.

В колишньому Радянському Союзі заготівля і продаж зерна проводились Державою, зерно зберігалось:

- на виробництві (в колгоспах та радгоспах),

- на елеваторах хлібозаготівельної мережі,

- на зерносховищах борошномельних, круп'яних, пивоварних заводів та хлібозаводів,

- в системі харчової промисловості (реалізаційних базах),

- у індивідуального споживача.

Зараз додалося ще зерно, що зберігається в фермерських господарствах.

Близько 90 мільйонів тон зерна закупала і зберігала держава, це приблизно 40-45 % від валового збору зерна. Друга половина зберігалась у вищезазначених підприємствах і індивідуальному секторі. На Україні за останні 20 років державні закупки складали від 11 до 18 мільйонів тон зерна за рік.

Головною в зберіганні закупленого зерна була система хлібопродуктів. Тут приймали, очищували, зберігали зерно, а також регулювали відправку на підприємства харчової промисловості, в тому числі і за кордон. Таким чином, раніше всі питання, пов'язані з зерном, вирішувались державою. Зараз на елеватори та борошномельні заводи поступає зерно:

- державне;

- комерційне, це зерно, що здається на зберігання та переробку виробником або комерційною фірмою за договірними цінами,

- давальницьке – зерно, яке здається на зберігання та переробку під певний процент від виробленої продукції, (здають зерно - забирають продукцію).

Незалежно від таких змін у відносинах виробників та промисловців в галузі зберігання зернових необхідно незмінними є задачі, які слід вирішувати і контролювати:

Зберегти зерно та продукти його переробки без втрат маси або з якомога меншими втратами.

Природа втрат добре вивчена, їх поділяють на дві групи:

Біологічні: дихання проростання зерна, розвиток мікроорганізмів, розвиток шкідників, пошкодження гризунами, втрати від птахів, самозігрівання.

Механічні: травмування, розпил,просипи

Неминучі серед всіх цих втрат тільки розпил та витрати на дихання. Всі інші - наслідки безгосподарності.

До втрат маси призводять всі біологічні та механічні втрати.

Зберігати зернові продукти без погіршення якості.

Погіршення якості може стати з двох причин:

- порушення технології зберігання,

- дуже довгий термін зберігання, що призводить до "старіння" зерна.

До втрат якості призводять також - проростання зерна, розвиток мікроорганізмів, розвиток шкідників, пошкодження гризунами, втрати від птахів, самозігрівання, травмування. Необхідно зробити все, щоб не допустити погіршення технологічних, споживчих та насіннєвих якостей зерна.

3. Підвищення якості зерна і зернових продуктів під час зберігання. Для цього розроблено багато технологічних засобів - своєчасно і якісно очистити зерно, довести його до оптимальної вологи, якщо треба підсушити та інші. В останні роки використовують так звану, гідротермічну обробку, миття та інші засоби.

4.Скорочення витрат праці та засобів на одиницю маси зерна, що зберігається, без втрат його кількості та якості. Всі ці задачі можна вирішити тільки за рахунок удосконалення технологій та підвищення кваліфікації працівників.

Загальна характеристика зернової маси та фактори, що впливають на її склад та властивості

Фізичні та теплофізичні властивості зернової маси

Зернова маса складається з двох фаз:

- твердої (зерно, насіння сміттєвих та інших культурних рослин, мінеральні домішки тощо),

- повітря міжзернових просторів.

Зерно, як двохфазна система має ряд фізичних, теплофізичних та гігроскопічних властивостей, які необхідно знати і враховувати під час зберігання.

Фізичні: сипкість, самосортування, шпаруватість.

Гігроскопічні: здатність до сорбції і десорбції різних парів та газів.

Теплофізичні: теплоємкість, теплопровідність, температуропроводність, термовологопровідність.

Вміле використання вищевказаних властивостей під час транспортування, очистки зерна від домішок та зберігання зернових мас дозволяє зменшити втрати, покращити якість будь-якої партії зерна чи насіння, тобто зменшити витрати у всіх галузях народного господарства, пов’язаних з виробництвом, зберіганням, переробкою та використанням зерна за призначенням.

Врахування фізичних властивостей зернової маси особливого значення набуває в зв'язку з:

- механізацією та автоматизацією процесів обробки зерна в потоці;

- під час проведення сушіння зерна;

- при використанні пневматичного транспорту;

- під час зберігання великих партій зерна в зерносховищах.

Це пов'язане з необхідністю зменшення втрат під час зберігання на всіх рівнях.

Фізичні властивості зернової маси

Сипкість

Зернова маса відноситься до сипких матеріалів. Це дозволяє її легко переміщати за допомогою норій, транспортерів та пневпотранспортних установок. При цьому використовується принцип самопливу. На основі цього принципу всі схеми технологічного процесу на елеваторах та зернопереробних підприємствах побудовані по вертикалі. Зернова маса, яку піднімають на верхній поверх норією або пневмотранспортом, самопливом спускається вниз і на шляху переміщення проходить ті чи інші технологічні машини.

Сипкість зернової маси характеризується коефіцієнтом зовнішнього та внутрішнього тертя і визначається кутом природного нахилу.

Кут природного нахилу у зернових злаків залежить від стану зерна, і характеризується такими показниками:

- форма зерна,

- розміри зерна,

- характер поверхні,

- вологість,

- кількості домішок та їх складу.

Кут природного нахилу коливається від 20 до 50° і добре характеризує стан сипкості зерна. Зрозуміло, що найбільшу сипкість мають зернові маси, які складаються з насіння кулястої форми з гладенькою поверхнею /горох, просо, люпин/. На сипкість такої зернової маси всі інші фактори впливають в значно меншій степені.

Домішки, як правило, знижують сипкість зернової маси. Вологе зерно також має меншу сипкість.

В процесі зберігання сипкість зернових мас може змінюватись, а при несприятливих умовах зберігання зернова маса може зовсім втратити сипкість (в результаті самозігрівання, злежування та інших причин).

Кут природного нахилу, може бути наступним:

Просо 20-27 º
Жито, пшениця 23-38 º
Кукурудза 30-40 º
Соняшник 31-45 º
Рис - зерно 27-48 º

Самосортування

Самосортування має місце при будь-якому переміщенні зернової маси. При цьому компоненти зернової маси нерівномірно розподіляються. Неоднорідність зерна за формою, питомою вагою, масою 1000 зерен сприяє різній парусності, тобто переміщенню кожної частинки в повітряному потоці.

Велике за розмірами, але з малою питомою вагою, зерно завжди має більшу парусність. Саме на різній парусності окремих частинок зернової маси базується принцип роботи багатьох зерноочисних машин, де проходить відділення легких домішок в повітряному потоці.

Найбільш виражене самосортування зернової маси проходить під час завантажування і розвантажування зерносховищ. При цьому велике, виповнене з великою питомою вагою і малою парусністю зерно швидко досягає дна, або поверхні насипу. Мале, щупле зерно, домішки з великою парусністю опускаються повільно і відкидаються вихровими потоками повітря до стін або скочуються по поверхні конуса, що утворюється зерновою масою. В зв'язку з цим утворюється неоднорідна зернова маса в силосах і складах.

Вивантаження зернової маси також супроводжується її значним самосортуванням. В результаті окремі частини партії, вивантажені із силосу в різний час, можуть значно відрізнятись по якості.

Характер самосортування при висипанні із силосу залежить від характеру висипання, який в свою чергу обумовлений формою силосу, відношенням його висоти до поперечного розрізу, розміщенням випускного отвору. Існує три випадки висипання: нормальне, асиметричне та симетричне.

При нормальному висипанні в першу чергу, рухається вертикальний шар зерна над випускним отвором. Поступово в цей шар втягуються верхні бокові шари ( в силосах з симетрично розміщеними завантажувальними і випускними отворами з відносно великим діаметром).

Асиметричний характер висипання спостерігається в силосах з великим діаметром, але при несиметричному розміщенні завантажувальних і випускних отворів.

Симетричне висипання спостерігається у вузьких силосах. Воно характеризується одночасним рухом всієї зернової маси з дещо швидшим рухом центрального стовпа. Коли в силосі залишається приблизно половина зерна, характер висипання стає нормальним.

В цілому самосортування - негативне явище, бо при цьому в зерновій масі утворюються ділянки, неоднорідні за якісними показниками та фізіологічною активністю. Нагромадження легких домішок і пилу біля пристінних ділянок створює умови для самозігрівання зерна, а це в свою чергу призводить до розвитку мікроорганізмів та кліщів.

Враховуючи здатність зернової маси до самосортування, необхідно в усіх випадках суворо дотримуватись встановлених правил відбору проб, щоб знати реальну картину якості зернової маси та в разі потреби швидко вжити заходів по поліпшенню якості.

Шпаруватість

Простори, які утворюються між твердими частками зернової маси і заповнені повітрям, називаються шпарами. Звідси термін "шпаруватість".

Повітря, що знаходиться в шпарах бере участь в багатьох фізичних та фізіологічних процесах. В першу чергу, в обміні тепла шляхом конвекції та переміщенню вологи крізь зернову масу у вигляді пари.

Запас повітря в міжзернових просторах потрібен для збереження життєдіяльності зерна. Наявність шпар дозволяє проводить активне вентилювання, тобто штучний повітрообмін. Саме шпаруватість зернової маси дозволяє її знезаражувати за допомогою парів отруйних газів, тобто проводити дезинсекції.

Шпаруватість зернових мас має технічне та фізіологічне значення. В практичній роботі важливий не тільки розмір шпар, але й їх структура. Наприклад: чим більше шпаруватість зерна, тим менше його щільність, а тому для розміщення такої маси потрібна більша площа і об'єм сховища.

Характер шпаруватості залежить від:

1. Форми, розмірів, стану поверхні зерна, а також його щільності.

2. Кількості та складу домішок.

3. Вологості зерна.

4. Особливостей тої чи іншої культури /овес, пшениця/,

Так, більш щільно укладається зернова маса, до складу якої входить велике та мале зерно. Добре вирівняні зерна, а також шорсткуваті або зі зморщеною поверхнею укладаються менш щільно.

Крупні домішки, як правило, збільшують шпаруватість, дрібні - легко розміщуються в міжзернових просторах і зменшують її.

Шпаруватість зростає з підвищенням вологості зернової маси.

Зерно пшениці має шпаруватість в межах 35-45 %, а насіння соняшника 60-80 %. Тобто шпаруватість надто залежить від особливостей морфологічної будови тої чи іншої культури.

Відмічено, що із збільшенням площі поперечного перерізу силосу зернова маса ущільнюється, і нижні шари мають меншу шпаруватість, ніж верхні.

В цілому шпаруватість ( ) - це відношення об'єму, зайнятого шпарами, до загального об'єму зернової маси у відсотках:

 

 

, (1.1)

де - загальний об'єм зернової маси,

- дійсний об'єм твердих частинок зернової маси.

Шпаруватість може бути виражена також формулою:

, (1.2)

де - щільність зернової маси.

Шпаруватість деяких зернових мас:

Соняшник - 60-80 % при натурі 325-440 г/л
Рис - зерно - 55-65 % при натурі 440-550 г/л
Кукурудза - 35- 55 % при натурі 680-820 г/л
Пшениця 35-45 % при натурі 730-840 г/л
Горох (люпин) 40-45 % при натурі 750-800 г/л

 

Знаючи об'єм зернової маси та її шпаруватість можна обчислити об'єм повітря, яке знаходиться в цій зерновій масі. Під час активного вентилювання ця кількість повітря приймається за один обмін.

Довговічність зерна та насіння

Відомо, що зерно та насіння будь-якої культури - це живий організм і йому притаманні процеси життєдіяльності.

Після закінчення періоду післязбирального дозрівання зерна, коли фізіологічні та біохімічні процеси в ньому майже припинилися, життєдіяльні процеси в ньому проявляються, головним чином, в диханні. Такий стан зерна за сприятливих умов зберігається до використання зерна за призначенням, або поки не настане його старіння.

Період, під час якого зерно або насіння зберігає свої споживчі якості /насіннєві, технологічні, харчові/, називається довговічністю.

Відрізняють дві форми довговічності:

1. Технологічна - це час збереження властивостей зерна або насіння поки їх можливо використати на виготовлення харчових продуктів для людини, кормів для тварин та на технічні потреби.

2. Біологічна - це період, на протязі якого зерно або насіння здібне проростати, тобто бути використане як насіння для посіву.

Зрозуміло, що довговічність зерна, призначеного для посіву, коли необхідне повне збереження життєдіяльності насіння, буде набагато менше, ніж довговічність технологічна.

Насіння всіх рослин в залежності від їх біологічної довговічності прийнято поділять на 3 групи:

- мікробіотики /зберігають схожість від декількох діб до 3 років/,

- мезобіотики / від 3 до 15 років/,

- макробіотики (від 15 до 100 років).

Більшість насіння сільськогосподарських культур - мезобіотики, вони зберігають схожість за сприятливих умов протягом 5-10 років. Серед насіння польових культур найбільш довговічні бобові /квасоля, кормові трави/, овес, сорго та пшениця. Менш довговічне насіння ячменю та кукурудзи і зовсім низька довговічність у насіння жита, проса, голозерного вівса.

Як вже відмічалось, технологічна довговічність значно більше біологічної. Так, оцінка партій пшениці та жита, які зберігались в сховищах від 7 до 10 років, за борошномельними та хлібопекарними якостями, показала, що вихід борошна, енерговитрати під час помелу та якість випеченого хліба, одержаного з зерна такого "віку", не відрізнялись від показників, отриманих при переробці зерна з малими термінами зберігання.

 

Види та стадії самозігрівання

Розрізняють такі види самозігрівання зернової маси:

Гніздове - може утворитись в будь-якій частині зернової маси, причинами її утворення може бути:

- зволоження окремих ділянок (дірявий дах, погана гідроізоляція підлоги),

- засипка зерна з явно різною вологою,

- накопичування комах та кліщів в тому чи іншому місці.

Такий вид самозігрівання виникає в зерносховищах досить рідко, тільки, якщо при порушенні основні правила розміщення та догляду за зерном.

Пластове виникає в зерносховищах, елеваторах та бунтах у вигляді пластів. В залежності від розміщення цих пластів розрізняють :

Верхове - виникає на глибині 0,7-1,5 м від поверхні зернової маси. Основна причина - рідкий перепад температури. Найчастіше має місце навесні та пізньою осінню, коли утворюється конденсаційна волога. Може виникнути навіть в вагонах під час транспортування зерна.

Низове - виникає в шарі на відстані 20-50 см від підлоги. Це найбільш небезпечний вид самозігрівання, тому що дуже швидко може розповсюджуватись вгору та сторони зернової маси. Головна причина виникнення - завантаження теплого зерна на холодну підлогу або недостатня її гідроізоляція.

Вертикально - пластове характерне для силосного зберігання зерна. Причина - нерівномірний обігрів (охолодження) стін сховища та накопичення біля стін легкого сміття , пилу, насіння сміттєвих домішок, які є сприятливим середовищем для розвитку мікроорганізмів та шкідників, розвиток яких призводить до підвищення температури саме в цих шарах.

Суцільне - проявляється зразу в усій масі зерна з високою вологістю та великою кількістю домішок. Це дуже небезпечний вид самозігрівання ,тому ще розвивається дуже швидко. Тут потрібно вживати термінових заходів.

Взагалі будь-яке самозігрівання потребує негайного вживання заходів по його усуненню, що вимагає великих енерго - та працевтрат, тому краще не допускати виникнення процесу самозігрівання, ретельно стежити за найменшими змінами температури у всіх шарах зернової маси.

Розрізняють чотири стадії самозігрівання зернової маси:

Температура насипу підвищується до 24-30 °С. Колір зерна не змінюється , якість зберігається. Може виникнути солодовий запах. Зерно можна використовувати за призначенням.

Температура за 3-7 діб підвищується до 34-40°С. Зерно “запотіває”, зменшується його сипкість, виникає солодовий запах, зерно темніє, виникають колонії плісені. Знижується схожість, зменшується кількість клейковини, підвищується кислотність. Таке зерно можна використовувати на кормові цілі.

Температура зернової маси досягає 50°С і перевищує її. Зерно набуває різкого гнилісного запаху, вкривається плісенню, набуває коричневого або темно-зеленого кольору. В такому зерні втрачається сипкість, схожість. Починаються гнильні процеси. Зерно можна використовувати тільки на технічні цілі.

Температура досягає 65-70°С, проходить подальше розкладання зерна. Воно повністю втрачає сипкість. Утворюються грудки. Зерно непридатне для використання.

Злежування зерна

Злежування зернових мас та продуктів їх переробки обумовлено здібністю їх в процесі самозігрівання ущільнюватись або зовсім втрачати сипкість.

Злежування виникає в результаті однієї з наступних причин:

Тиск маси зерна верхніх шарів на нижчі шари насипу. Це фізична причина. Таке злежування має місце в силосах елеваторів. Злежування у цьому випадку спостерігається частіше при зберігання вологого зерна. При цьому в нижніх шарах може бути навіть запресовування , а в зерні змінюється форма. Але бувають випадки, коли злежуються зернові маси з вологістю 12-14%, якщо їх зберігати без переміщення (понад року) у високих залізобетонних силосах.

Змерзання зернової маси під впливом низьких температур, також носить суто фізичний характер. При охолодженні сирої зернової маси в нерухомому стані вона перетворюється у тверді брили.

Самозігрівання. Особливо сильно злежується зернова маса при запущених формах самозігрівання. Ми вже знаємо, що при цьому втрачається сипкість, окремі зерна склеюються між собою і під вагою верхніх шарів сильно запресовуються . Бувають випадки , коли таку злежану зернову масу видобували з силосів за допомогою лому. Але тут потрібно знати. Що не завжди злежування це наслідок самозігрівання зернової маси. Іноді процес злежування зерна передує процесу самозігрівання зерна.

Фізіологічні процеси в зерновій масі:

- головним чином, в результаті дії мікроорганізмів,

- накопичення шкідників,

- інколи проростання зерна в окремих шарах зернової маси,

За яких би причин не виникло злежування зернової маси, його необхідно обов’язково своєчасно усунути. Треба знати ,що в початковий період злежування його можливо легко усунути шляхом простого переміщення. Але після цього необхідно усунути і причину виникнення , щоб процес злежування не виник знову.

Мікроорганізми зернової маси.

Ріст, розвиток, а також формування плодів і насіння відбувається в умовах середовища, де дуже багато мікроорганізмів. Вони присутні всюди: в ґрунті, повітрі, на коренях, стеблах, суцвіттях, насінні. Під час збирання врожаю комбайном більшість мікроорганізмів з усіх частин рослини попадають на зерно. При дослідженні будь-якої зернової маси у 1 грамі її визначається від декілька десятків тисяч до сотень тисяч, а іноді і до мільйонів різних мікроорганізмів.

Деякі мікроорганізми живляться продуктами життєдіяльності рослин, які виділяються ними на поверхні своїх тканин, інші - потрапляють у внутрішні частини рослини. Перші з них, які не завдають шкоди рослині і існують на поверхні їх органів називаються епіфітами. Другі, що викликають захворювання рослин - паразитами.

Мікроорганізми, які розвиваються на зерні поділяють на три групи:

1. Сапрофіти - бактерії, дріжджі, плеснові гриби.

2. Фітопатологічні - викликають захворювання: бактеріози, мікози.

3. Патогенні - шкідливі для тварин та людей.

Кількісний та видовий склад мікрофлори зернової маси значно підвищується, якщо не виконуються необхідні вимоги під час збирання врожаю, перевезення та зберігання зерна.

Слід зазначити, що в свіжо зібраному зерні 90-99 % мікробів становлять бактерії. У нормальних здорових зернах і насінні більша частина мікрофлори розміщена на поверхні. Іноді досить сильно бувають заселені /крізь макро- та мікро шпари/ покривні тканини зерна, алейроновий шар, зародок і навіть ендосперм.

Треба сказати, що на зерно можуть попадати і спороутворюючі бактерії, такі як: картопляна паличка, сінна паличка, гнильна паличка. Вони дуже термостійкі /105-ІІЗ0С/. Це треба враховувати при хлібопеченні.

Шкідники хлібних запасів.

Режими зберігання зерна

Зерно добре зберігається тільки в тому випадку, якщо всі процеси, що в ньому протікають уповільнені. Найбільший вплив на інтенсифікацію процесів в зерновій масі мають вологість, температура і запебезпеченість киснем.

Вимоги до зерносховищ

Вимоги до зерносховищ залежать від особливостей зерна, як об'єкта зберігання. Ці особливості можна звести до наступних семи ознак:

1.Зерно - основна сільськогосподарська культура й самий масовий продукт харчування населення. Вирощування зерна носить сезонний характер, тому на хлібоприймальні підприємства воно надходить протягом трьох місяців, а використовується протягом усього року.

Як видно з рис. 8.1, необхідна місткість зерносховищ у системі елеваторної промисловості складається:

- з місткостей для розміщення максимальної кількості перехідних залишків зерна за мінусом тієї кількості, що перебуває в дорозі між трьома окремими його ланками;

- з додаткової місткості, що дозволяє нормально виконувати оперативну роботу;

- місткості для перехідних запасів від минулих років;

- з резервної місткості, що використовується в тих або інших районах при щорічних змінах географії врожаю.

Крім того, треба враховувати необхідність зберігання культур малої об'ємної маси (гречка, овес), а також наявність складів, обладнаних стаціонарними установками для активного вентилювання, в яких висота насипу зерна часто буває нижче проектного максимуму, тощо.

2. У зерна невелика об'ємна маса (від 0,55 до 0,8 т/м3), що дозволяє з врахуванням розміщення обладнання вести спостереження за його зберіганням та обумовлює необхідність будувати зерносховища значного обсягу для відносно невеликих кількостей запасів зерна.

З. Зерно - живий організм, і на його зберігання особливо несприятливо впливають: ґрунтова й атмосферна волога, підвищені температура й відносна вологість повітря. Тому потрібні такі сховища, які б надійно захищали зерно від несприятливих зовнішніх факторів і в той же час створювали максимально сприятливі умови для зберігання й поліпшення його природних властивостей.

4. Під час зберігання зерно потрібно приводити в стан, що відповідає вимогам споживачів. Ці вимоги досить різноманітні, а іноді дуже суворі. Наприклад, в 1 кг насінного зерна 1 класу може вміщуватися не більше п'яти зернин бур'янистих рослин.

У сховищах повинна бути виключена можливість змішування зерна різних партій.

5. Зернова маса це суміш, яка має певні фізичні властивості - сипкість, що викликає тиск не тільки на дно, але й на стіни сховищ. Тому конструкції стін зерносховищ повинні бути розраховані на цей тиск.

6. Зерно – цінний продукт, тому потрібен точний якісний і кількісний облік при його зберіганні й виконанні з ним різних операцій.

7. У зерновому насипі й на поверхні всіх зерен завжди багато пилу, який легко відділяється при переміщенні зерна в навколишнє середовище, осідає на стінах, машинах і зернових насипах, що створює несприятливі санітарні умови, збільшує пожежонебезпеку й особливо вибухонебезпечність приміщення. Тому зерносховища необхідно обладнати відповідними пристроями для знепилення.

Всі ці особливості зерна і зернових мас обумовлюють наступні вимоги до зерносховищ:

достатні місткості, щоб в нормальних умовах в них можна було розмістити все заготовлене зерно, а також перехідні залишки від урожаїв попередніх років і державні резерви;

ізолювати зерно від ґрунтової вологи, атмосферних опадів і вологого й теплого повітря, не допускати проникнення гризунів, висипання і змішування зерна, не створювати сприятливих умов для розвитку шкідників хлібних запасів. У ряді випадків, крім того, необхідна повна герметичність зерносховищ, що дозволяє здійснювати газову обробку зерна або його зберігання в спеціально створеному газовому середовищі;

бути надійними (витримувати без небезпечних деформацій тиск зернової маси), довговічними й пожежо- і вибухобезпечними;

бути зручними для повсякденного спостереження за зерном і приведення його в стійкий для зберігання стан;

мати достатню кількість устаткування для механізованого прийому й відпуску зерна, його переміщення, зважування, очищення, сушіння, активного вентилювання та інших операцій, при мінімальній витраті праці;

бути безпечними для обслуговуючого персоналу й мати у своєму розпорядженні пристрої, що забезпечують нормальні санітарно-гігієнічні умови для праці й зберігання зернопродуктів.

Крім усього цього, необхідно, щоб будівництво одиниці місткості зерносховища обходилося якомога дешевше, а експлуатаційні витрати були мінімальними.

Місце для спорудження зерносховищ варто вибирати виходячи з економічної доцільності й технічної можливості.

Лекція 1. Технології зберігання зерна

 

Последнее изменение этой страницы: 2016-06-08

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...