Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Методика інтегральної реографії

Показники реограми і методика розрахунку.

Форми реограми будь-якої ділянки тіла схожі на сфігмограму і складаються з діастоли і частин систоли. Хвиля систоли, що ритмічно виникає за кожною систолою серця, відображає приплив артеріальної крові до досліджуваної ділянки (інтенсивність кровонаповнення). Частина діастоли значною мірою пов'язана з венозним відтоком крові.

Хвиля систоли складається з вихідної частини (анакроти), вершини і витікаючою (катакроти). У ряді випадків хвилі систоли передує хвиля присистолічна, походження якої пов'язують зі скороченням передсердя. Починається головна хвиля з точки А, яка відповідає початку швидкого притоку крові в досліджувану ділянку. Точка Б, що відповідає максимальному піку диференційної кривої, характеризує максимальну швидкість швидкого наповнення. Надалі підйом кривої сповільнюється (фаза повільного відтоку), переходячи в закруглену вершину В, яка відповідає моменту, коли приток крові рівний її відтоку, причому швидкість кровонаповнення рівна нулю. За верхівкою слідує пологий спуск, вказуючи на превалювання відтоку крові над притокою. Спуск закінчується інцизурою Г, за якою починається частина кривої діастоли: інцизура відповідає закриттю півмісяцевих клапанів. Диференційна реограма характеризує швидкість притоки і відтоку крові в досліджуваній ділянці. Для клінічного оцінювання записують і аналізують 3–4 реографічні цикли. Реограма оцінюється за якісними і кількісними показниками.

При якісному оцінюванні звертають увагу на регулярність пульсових хвиль, крутизну підйому і спуску, характер вершини, вираженість інцизури і діагностичної хвилі. Реограма здорових характеризується хвилею систоли з крутим підйомом і пологим спуском, загостреною вершиною, добре вираженою інцизурою. При зниженні еластичності артерій, викликаному підвищенням тонусу, амплітуда зменшується, вершина закруглюється, крива унаслідок зникнення хвиль діастол стає згладженою. Нерегулярність кривих реєструється при аритміях, повільний підйом – при перевантаження, систоли лівого шлуночка.

Показники при кількісному оцінюванні реограми:

1. Реографічний індекс (РІ) – відносини амплітуди хвилі, систоли h1 (у мм) до величини калібрувального імпульсу K (мм) характеризує величину пульсового кровонаповнення в досліджуваній ділянці.

2. Амплітуда реограми h1 (Ом) характеризує величину пульсового кровонаповнення і розраховується шляхом ділення амплітуди, зміряної від її основи до найвищої точки (мм) і множення одержаної величини на калібрувальний сигнал (Ом).

3. Амплітудний – частотний показник відношення РN до тривалості серцевого циклу R-R (с) – характеризує величину об'ємного кровотоку досліджуваної області в 1 с.

. (4.7)

 

5. Реографічний індекс діастоли, або систолодіастолічний показник, відображає співвідношення артеріального і венозного кровотоку. Використовується для непрямого оцінювання стану венозного відтоку.

. (4.8)

6. Дикротичний індекс, або індекс тонусу, характеризує тонус артеріол (величину периферичного опору):

, (4.9)

6. Час поширення реографічної хвилі на ділянці серця – досліджувана область (Q-А) визначається від зубця Q ЕКГ до почала хвилі реограми; при підвищенні тонусу або склерозі магістральних судин воно зменшується.

7. Час наповнення систоли судин (а) – інтервал від початку підйому хвилі систоли до перпендикуляра, опущеного з його вершини (с) - відображає тонус і еластичність артерій, головним чином великих і середніх.

8. Час швидкого кровонаповнення (аL) – інтервал від початку підйому хвилі систоли до найбільш крутого її підйому в точці Б, проектованої з піку диференційної кривої (с). Вона характеризує пружність стінок великих судин і скоротливу функцію міокарда.

9. Час повільного кровонаповнення (а2 = а – а1) визначається різницею між а і а1 (с) і залежить від пружнов’язких властивостей стінки.

10. Реографический коефіцієнт відображає стан тонусу артерій і виключає вплив частоти серцевих скорочень на час кровонаповнення, систоли.

, (4.10)

 

11. Відношення тривалості низхідної частини реограми (В) до тривалості серцевого циклу (с). Залежить від частоти серцевих скорочень і при утрудненні венозного відтоку збільшується.

Реографічний метод визначення фазової структури шлуночків і показників центральної гемодинаміки.

Реограма аорти і легеневої артерії при синхронному записі ЕКГ дає можливість окремо аналізувати скоротливу здатність лівого і правого шлуночків серця. Фазовий аналіз систоли проводять за методикою Блюмберга в модифікації Карпмана.

Реографія – один з найбільш простих і зручних методів визначення показників центральної гемодинаміки, що за необхідності дає змогу постійно розраховувати хвилинний об'єм серця. Метод широко застосовується з метою визначення диференційного лікування хворих із захворюваннями ССС, а також при пробі з дозованим фізичним навантаженням.

Ударний об'єм серця (УОС) з подальшим обчисленням хвилинного об'єму крові (ХОК) визначається за інтегральною реограмою. При її записі електроди розміщують так, щоб струм між ними проходив через велику частину тіла за допомогою біполярного реографа, за методикою Тищенко фіксують одну пару об'єднаних електродів у нижній третині обох предплеччя, а іншу – в нижній третині обох гомілок.

Розрахунок ударного об'єму серця проводиться за формулою
А.А. Кедрова:

, (4.11)

де УОС – ударний об'єм серця;

S – амплітуда реографічної хвилі (см);

Р – маса тіла досліджуваного (г);

K – калібрувальний опір (Ом);

C – висота калібрувального імпульсу (см);

R – повний електричний опір (Ом).

 

(4.12)

 

де ХОК – хвилинний об'єм кровотоку;

УОС – ударний об'єм серця;

ЧСС – частота серцевих скорочень за хв.

У процесі вдосконалення обчислення УОС методом біполярної інтегральної реографії М.І. Тищенко запропонував такі формули:

для чоловіків: ; (4.13)

 

для жінок: , (4.14)

де Y– амплітуда анакроти (мм);

Yк – амплітуда калібрувального імпульсу 0,1 Ом (мм);

С – тривалість серцевого циклу (см);

D – тривалість катакротичної частини кривої в цьому ж циклі (см);

R – базовий опір (Ом), величина якого знаходиться в межах 180-400 Ом і визначається за шкалою реографа;

L – зростання (см).

Для визначення УОС методом тетраполярної реографії два електроди фіксують на шиї, два – на грудній клітці на рівні мечоподібного відростка, причому вимірювальні електроди розташовують всередині відносно струмкових.

УОС розраховуються за формулою:

УОС= (4.15)

 

де L2 – відстань між електродами вимірювання напруження по передній поверхні грудної клітки (см);

Аd – амплітуда хвилі, систоли диференціальної реограми, від нульової її лінії піку (Ом/с);

Тu – час вигнання, визначуваний відстанню між початком підйому диференційної кривої до нижньої точки інцизури (с);

Z – базовий опір, визначуваний за шкалою реографа (Ом).

У зв'язку з тим, що опір обмінних провідників, до яких належить грудна клітка, залежить від поперечного перетину. Ю.Т. Пушкарь ввів у формулу величину периметра грудної клітки (Q) в сантиметрах. При цьому формула набула такого вигляду:

УОС= , (4.16)

 

де Q – величина периметра грудної клітки (см);

L – відстань між електродами вимірювання напруження по передній поверхні грудної клітки (см);

Аd – амплітуда хвилі систоли диференційної реограми від нульової її лінії до піку (Ом/с);

Тu – час вигнання, визначуваний відстанню між початком підйому диференційної кривої до нижньої точки інцизури (с);

Z – базовий опір, визначуваний за шкалою реографа (Ом).

Дані визначення ударного і хвилинного об'ємів серця реографічним методом дали змогу обчислити ряд комплексних геодинамічних показників.

1. Об'ємна швидкість вигнання крові:

 

, (4.17)

 

де VЕ – об’ємна швидкість вигнання крові (мл/с)

УОС – ударний об’єм серця (мл);

Тu – час вигнання (с). У здорових VЕ складає 200-300 мл/с.

2. Потужність лівого шлуночка:

 

(4.18)

 

де W – потужність лівого шлуночку ( Вт)

СДТ – середній динамічний тиск. У здорових перебуває в межах 2,5–3,5 Вт.

3. Витрата енергії на переміщення 1 л хвилинного об'єму крові:

 

, (4.19)

 

де РЕ – витрата енергії (Вт/л);

ЧСС – частота серцевих скорочень за хв;

ХОК – хвилинний об'єм крові (л/хв.).

 

Последнее изменение этой страницы: 2016-06-08

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...