Розділ 3. Теорія поведінки виробника

Поняття «виробництво» звичайно асоціюється з процесом виготовлення, створення певних матеріальних благ. Проте в економічній науці воно має більш широкий, універсальний зміст. Економісти називають виробництвом будь-яку діяльність по використанню природничих ресурсів, включаючи ресурси самої людини, для отримання як матеріальних, так і нематеріальних благ. Теорія виробництва дозволяє розглядати процес виробництва як трансформацію виробничих ресурсів в продукт придатний для споживання.

Теорія виробництва, передусім, вивчає співвідношення між кількістю ресурсів, що використовуються та обсягом випуску. Методологічно теорія виробництва багато в чому симетрична теорії споживання, але відмінністю є те, що основні її категорії мають об’єктивну природу та можуть бути виміряні у визначених одиницях.

Теорія виробництва має велике практичне значення, оскільки дозволяє зрозуміти поведінку суб’єкта господарювання на ринку, дослідити взаємозв’язок між витратами виробництва та обсягом випуску продукції, оптимізувати господарські рішення товаровиробників.

Тема 8

Мікроекономічна модель підприємства

Сутність та основні способи класифікації

Підприємств

У найбільш широкому сенсі слова підприємством можливо вважати організацію будь-якої справи, спрямованої на досягнення визначеної мети, результатів, отримання яких передбачає конкретні дії та вирішення тих або інших задач.

Проте таке визначення може мати всеосяжний характер та може бути використане у будь-якій сфері діяльності. Для вивчення підприємства на мікроекономічному рівні розглядається економічний бік його діяльності, організаційно-господарська форма його реалізації.

В основу господарської діяльності суб’єкта господарювання покладений комерційний розрахунок, що базується на співставленні отриманих економічних результатів з витратами, що пов’язані з досягненням цих результатів. Ось чому в мікроекономічному аналізі під підприємством необхідно розуміти первинну господарську ланку в системі та структурі відносин між господарськими суб’єктами, для якої використання виробничих ресурсів, скорочення витрат, удосконалення організації праці та управління використання досягнень науково-технічного прогресу.

Підприємство (фірма) є самостійним суб’єктом, що в першу чергу означає свободу вибору в прийнятті економічних рішень. Проте кожне рішення, що має відношення до діяльності підприємства, приймається, зважаючи на результати аналізу внутрішнього та зовнішнього середовища.

Внутрішнє середовище фірми – це його власна економіка, що включає в себе всі складові її діяльності: виробничі процеси, реалізацію продукції, фінансове, матеріальне та кадрове забезпечення, систему управління.

Зовнішнє середовище фірми – це економічне, правове, соціальне середовище, в якому працює підприємство, являючись часткою національного господарства. Вплив зовнішнього середовища на підприємство може бути представлений у такому вигляді (рис. 8.1):

Рис. 8.1. Зовнішнє середовище фірми

Підприємницький сектор національного господарства звичайно враховує велику кількість фірм, котрі для цілей економічного аналізу групуються за цілим рядом суттєвих ознак.

Для того, щоб підпорядковано та системно підійти до вивчення підприємств, потрібно провести їх класифікацію. Це дозволяє послідовно та детально проаналізувати різні аспекти діяльності підприємства.

Класифікація підприємств – це їх групування за визначеною ознакою. Цими класифікаційними ознаками можуть бути: рівень рентабельності, сфера діяльності, розмір, організаційно-правове забезпечення та інше.

Сфера діяльності підприємства не завжди обмежується рамками однієї галузі. Так, транспортне підприємство (перевезення пасажирів та вантажів) може займатися торгівельно-посередницькою діяльністю (продаж бензину тощо)

Проте, майже завжди у підприємства є одна основна сфера діяльності, що приносить найбільшу долю грошових коштів. Саме це стає основною ознакою класифікації підприємства.

У таблиці 8.1 представлено класифікацію підприємств за різними ознаками.

Таблиця 8.1

Класифікація підприємств

В Україні держава офіційно почала використовувати класифікацію підприємств за розміром у 1990 році. Критерієм було використано кількість працюючих у залежності від галузевого напрямку. Все це було закріплено законодавчими актами, що також офіційно дозволило визначити суть малого підприємництва в Україні.