Категории:
ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника
Сутність і зміст вартості капіталу
Залучення різних джерел фінансування інвестиційних програм зв'язано з пе-вними витратами (дивіденди, відсотки, заробітна плата).
Загальна сума коштів, яку необхідно сплатити за використання певного обся-гу фінансових ресурсів, називається ціною(вартістю)капіталу. Вартість капіталу виражається , як правило, у відсотках до обсягу фінансових ресурсів.
Інвестор, вкладаючи капітал, розраховує забезпечити його повернення, включаючи плату за його використання за рахунок прибутків, отриманих від інвес-тиційного проекту. Якщо підприємство бере участь в інвестиційному проекті, до-хідність якого менше вартості капіталу, то ціна підприємства як суб'єкта на ринку капіталів знизиться.
По відношенню до балансу підприємства розрізняють власний і позиковий капітал.
Власний капітал складається з акціонерного капіталу і реінвестованогоприбутку, за рахунок якого створюються різні джерела власних коштів.
Позиковий капітал включає позики і кредити банківських і інших фінансо-вих організацій.
Ціна власного капіталу базується на концепції дисконтованого потоку май-бутніх дивідендів. Акціонери в обмін своїх коштів одержують дивіденди. Їх прибу-ток чисельно дорівнює витратам підприємства на забезпечення даного джерела ко-штів.
При незмінній величині дивіденду (привілейовані акції) вартість капіталу ви-значається за формулою:
| Rпа | d | па | , | (1.4.1) | |
| S | па |
де dпa – розмір дивіденду на привілейовану акцію, гр. од. ; Sпa – ринкова вартість привілейованої акції.
При заздалегідь не визначеній величині дивіденду (звичайні акції) вар-тість капіталу може бути визначена за допомогою моделі САРМ або, при постій-ному темпі приросту дивідендів, за формулою:
| R | з.a | dз.а | q | , | (1.4.2) | ||
| Sз.а | |||||||
де dз.a – значення дивіденду по звичайних акціях у майбутньому періоді з урахуван-ням його росту, гр. од.;
Sз.a – ринкова вартість звичайної акції, гр. од.; q – темп приросту дивідендів, частка од.
Основою формування ціни позикового капіталу є відсотки, які сплачують-ся за кредит. При оцінці позикового капіталу необхідно враховувати вплив податків. Оскільки відсотки за кредит включаються в собівартість продукції, ціна одиниці та-кого джерела нижче, ніж той відсоток, що сплачується банку.
Ціна одиниці позикового капіталу у виді банківських кредитів складає:
| Rкр r (1 H), | (1.4.3) |
де r – ставка відсотка за кредит; Н – ставка податку на прибуток.
На практиці підприємство авансує свою діяльність з декількох джерел. Рівень загальних витрат по придбанню такого капіталу відображується показником серед-
Ньозваженої вартості капіталу,
| m | |
| Rак Ri qi , | (1.4.4) |
| i 1 |
де Rак – середньозважена вартість авансованого капіталу; Ri – ціна i-го джерела коштів;
qi – питома вага i-го джерела коштів.
Економічний сенс даного показника: підприємство може приймати рішення інвестиційного характеру, рівень рентабельності котрих не нижче рівня середньо-зваженої вартості капіталу.
Методи залучення капіталу
Фінансування інвестиційних програм передбачає використання коштів одно-го або декількох джерел у поєднанні з різними методами залучення капіталу.
Виділяють наступні основні методи залучення капіталу для фінансування ін-вестиційних програм.
1) Повне самофінансування. Даний метод припускає використання власнихджерел коштів: чистого прибутку підприємства; амортизаційних відрахувань; при-бутків від реінвестування й ін. Використовується для фінансового інвестування, а також для реалізації невеликих проектів, які базуються на реальних інвестиціях.
2) Акціонування. Використовується для реалізації великомасштабних проек-тів реального інвестування. За допомогою акціонерного капіталу здійснюється по-криття первісної потреби в основному капіталі, а також в оборотному капіталі у ви-падках, коли вартість капіталу фінансових організацій дуже висока. Перевага акціо-нування як форми фінансування в наступному: відсутні зобов'язання з регулярної виплати дивідендів і неодмінного повернення вкладеного в акції капіталу; зменшу-ється ступінь фінансової залежності підприємства.
3) Кредитне фінансування. Застосовується при інвестуванні в реальні об'єк-ти, які швидко реалізуються, з високою нормою прибутковості. Для фінансових ін-вестицій даний метод може бути використаний у випадку, коли рівень прибутковос-ті по них істотно перевищує ставку кредитного відсотка. Необхідно розрізняти на-ступні види позичкового капіталу: короткострокові позики комерційних банків із метою створення оборотного капіталу; довгострокові позики під основний капітал у національних або міжнародних організаціях розвитку.
4) Лізинг. Є непрямою формою фінансування.Являє собою довгостроковуоренду рухомого і нерухомого майна. Виступає альтернативою варіанту закупівлі основного капіталу. Доцільний у випадках, якщо лізингові витрати (орендна плата) нижче за витрати на придбання і фінансування тих же активів. Кошти для фінансу-вання лізингу можуть бути отримані в банківських організаціях або незалежних лі-зингових компаніях.
5) Змішане фінансування. Являє собою комбінацію перерахованих методівфінансування. Використовується в усіх формах інвестування.
У кожній інвестиційній програмі варто ретельно оцінювати наслідки різних форм фінансування. Так, висока частка позикових коштів тягне значні виплати від-сотків по зобов'язаннях; висока частка акціонерного капіталу збільшує податковий прибуток; вибір між позиковим і лізинговим фінансуванням базується на розрахун-ку чистого прибутку з урахуванням ризику. Необхідно визначити таку схему фінан-сування, яка узгоджувалася як із наявністю ресурсів, так і з загальною економічною віддачею.
Управління позиковими коштами
Через обмеженість вільних власних коштів інвестування здійснюється на ос-нові додаткового залучення позикових коштів. Оскільки позикові засоби надаються підприємству на принципі платності, виникає питання про доцільність їх викорис-тання, а також про ефективне співвідношення власних і позикових коштів, які залу-чаються до формування інвестиційних ресурсів.
Процес управління позиковими коштами, спрямований на підвищення при-бутку, характеризується категорією фінансового важеля або фінансового левері-
Джу.
Фінансовий важіль означає практику систематичного використання позико-вих коштів як постійного джерела фінансування з метою підвищення чистого при-бутку підприємства. Його типова риса у тому, що зміна валового прибутку на певну величину призводить до збільшення чистого прибутку на більшу величину.
Розглянемо приклад. Розмір початкової інвестиції 1 млн. грн. Є два варіанти фінансування проекту:
1) власні кошти складають 100%;
2) співвідношення власних і позикових коштів 50% : 50%. Плата за кредит складає 10%; ставка оподатковування – 30%. Визначити рентабельність власних ко-штів для кожного варіанта, якщо результат від інвестицій 200 тис. грн.
Рентабельність власних коштів по варіантах складе:
| RІ | = | 100% 20 % ; | |||||||||||
| RІІ | 200 50 | 100 % 30%. | |||||||||||
| Показники | Варіанти | ||||||||||||
| І | ІІ | ||||||||||||
| 1. | Валовий дохід, тис. грн. | ||||||||||||
| 2. | Відсотки за кредит, тис. грн. (1000·0,5·0,1) | - | |||||||||||
| 3. | Податковий дохід | ||||||||||||
| 4. | Податок із прибутку (30 %) | ||||||||||||
| 5. | Чистий прибуток |
Рентабельність власних коштів за другим варіантом вище на 10%. ( R = 30% – 20%).
Ефект фінансового важеля – це приріст до рентабельності власних коштів,який одержується завдяки використанню кредиту, незважаючи на його платність.
Сила впливу фінансового важеля вимірюється коефіцієнтом фінансовоговажеля (Кф),який може бути розрахований:
| К ф | ЧП | або Кф | ВД | ||
| , | (1.4.5) | ||||
| ВД | ПД |
де ЧД, ВД – темп зміни чистого і валового доходу, %; ВД – валовий дохід від інвестування , гр. од. ; ПД – податковий дохід, гр. од.
Так, для нашого приклада:
| К1 | 1,0 | ; | КІІ | 1,3 | ||||||
| ф | ф | |||||||||
У випадку, якщо підприємство фінансується тільки за рахунок власних кош-тів, Кф = 1.
При наявності позикових джерела фінансування Кф > 1, до того ж чим вище частка позикових коштів, тим більше фінансовий важіль, тим вище ступінь ризику. Зростає ризик непокриття кредиту і падіння дивідендів і курсу акцій для інвестора.
Коефіцієнт фінансового важеля показує, у скільки разів валовий дохід переве-ршує податковий дохід.
Последнее изменение этой страницы: 2016-06-09
lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...