Оцінка результатів роботи госпрозрахункових ветеринарних підприємств

Узагальнюючим показником результатів фінансово-господарської діяльності ветеринарних підприємств є прибуток. А прибуток залежить від цін і механізмів ціноутворення, які застосовуються в країні.

Світова практика ціноутворення в сфері ветеринарної діяльності враховує вплив п'яти основних факторів: витрат на виробництво та реа­лізацію ветеринарних товарів і послуг; співвідношення між ціною і об'­ємом споживання ветеринарних товарів і послуг; конкуренції; тих що приймають участь в реалізації ветеринарних послуг; державних актів з питань ціноутворення.

Існує дев'ять основних методів ціноутворення:

1. Ціноутворення на базі середніх витрат є найбільш розповсюдже­
ним. В цьому випадку не враховуючи витрат конкретного підприємства,
базуються на середніх витратах по галузі. При цьому виникає дві про­
блеми: при меншому об'ємі виробництва продукції зменшується прибу­
ток підприємств; не враховуються зміни об'ємів споживання в часі (мі­
сяць, сезон року тощо). Цей метод не вигідний великим підприємствам.

2. Ціноутворення на базі надвисоких витрат гарантує, що цінність
додатково виробленої продукції для споживачів дорівнює витратам її
виробництва. Відхилення від цієї системи обумовлює надлишкові витра­
ти. Якщо надлишкові витрати нижче ціни, то продукція виробника в не­
достатній кількості, якщо ціна нижча, ніж надвисокі витрати, то об'єм
продукції дуже високий.

3. Метод забезпечення цільового прибутку - встановлення ціни, ви­
ходячи з того, який прибуток ми хочемо отримати.

4. Метод ціноутворення на базі цінності, яку ми відчуваємо - вста­
новлення ціни на базі оцінки товару чи послуг споживачем.

5. Ціноутворення з врахування рівня існуючих цін на аналогічні по­
слуги і товари - орієнтація на конкурентів. Ветеринарні лікарі-підприємці
орієнтуються на державні розцінки.

6. Нелінійне ціноутворення - встановлення різних цін для різних ка­
тегорій споживачів на основі різниці в еластичності їх попиту. Це є ціно­
ва дискримінація. За одні і ті ж послуги з одних споживачів беруть високу
плату, з інших - низьку. Мета - збільшення прибутку за рахунок значно­
го збільшення об'ємів реалізації послуг і товарів за рахунок низьких цін.

7. Олігопластичне ціноутворення - пануюче встановлення однієї ці­
ни єдиним підприємством (ціновим лідером) з мовчазної згоди інших в
галузі. Інші підприємці зберігають свої ціни до того часу, поки лідер не
змінить своїх.

8. Хижацьке ціноутворення - встановлення свідомо низьких цін для
витіснення конкурентів з ринку галузі. Як правило, "хижак" знижує ціну
дуже різко, до рівня при якому втрачає прибуток, але в надії, що конку­
ренти втратять ще більше і не зможуть довго триматись на ринку галузі.

9. Ціноутворення в умовах природної монополії базується на двох-компонентному тарифі: споживачі платять фінансову плату за право стати на абонементне ветеринарне обслуговування, а потім оплата утримується за споживання певної одиниці товару чи послуг (переоціне­на плата).

У залежності від результатів роботи ветеринарного підприємства його прибуток (після виплати встановлених державою податків) може бути використаний на створення фондів економічного стимулювання розвитку виробництва, науки і техніки соціального розвитку матеріаль­ного стимулювання.

Система матеріального стимулювання праці визначається поло­женням про госпрозрахунок в кожному підрозділі районного або міського ветеринарного об'єднання. В положенні встановлені розміри доплат за успішне виконання планів (місячних, квартальних), порядок розподілу премій тощо.

Важливо, щоб система матеріального стимулювання включала всі категорії працівників: керівників, лікарів, фельдшерів, санітарів, водіїв і інших.

Система матеріального стимулювання праці може передбачати: щомісячне оплачування за виконану роботу; доплату за виконання міся­чних, квартальних планів ветеринарних заходів; за економію виробничих витрат при умові якісного виконання запланованих робіт; преміювання за рахунок фонду матеріального заохочення, який створюється шляхом відрахувань від прибутку підприємства.

При такій системі матеріального стимулювання річний фонд зар­плати ділиться на дві частини - фонд гарантованої оплати та фонд до­плат і премій, які виплачуються в кінці року. Перша частина використо­вується на щомісячне авансування за виконану роботу, друга - розподі­ляється в кінці року з врахуванням виконання госпрозрахункового за­вдання. Фонд доплати і премій розподіляється пропорційно величині виданих кожному працівнику авансів. Преміювання за високі кінцеві ре­зультати виплачуються з урахуванням благополуччя ферм, які обслуго­вувались, збереження поголів'я тварин.

З метою підвищення ефективності і дієвості матеріального стиму­лювання за підсумками роботи плановий фонд матеріального стимулю­вання розподіляють таким чином: преміювання за своєчасне і якісне виконання робіт (25-30%), винагорода за загальні річні підсумки підпри­ємства (70-75%). Така система формування і розподілу фонду матеріаль­ного заохочення підвищать її стимулюючу роль протягом всього року.

Наприклад, розрахунковою ветеринарною дільницею за рік роботи отримано прибутку в сумі 38500 грн. З них на придбання витрачено

2000 грн., оплату за виробничі фонди, трудові ресурси, відрахування в державний бюджет, фонди науково-технічного і соціального розвитку -12000 грн., щомісячне авансування з відрахуванням в соціальне страху­вання 10500 грн. Залишок коштів на матеріальне заохочення за рік ста­новить 4500 грн.

Розмір винагороди на 1 грн. отриманого авансу складає: 4500:10500=0,40 грн.

Прибуток кожного робітника встановлюється шляхом складання мі­німальної ставки і долі прибутку, який розподіляється. Наприклад, заві­дувачу ветеринарною дільницею видано авансу за 11 міс. 4600 грн., йо­го доля прибутку, який розподіляється складає 1840 грн., (4600x0,40). Відповідно, його річний прибуток дорівнює 6440 грн. (4600+1840).

Фонд розвитку виробництва, науки і техніки формується за рахунок відрахувань від залишкового прибутку, виручки від реалізації вибулого або зайвого майна, яке рахується в складі основних фондів, засобів централізованого фонду розвитку виробництва, науки і техніки вище стоячих організацій. Витрачається цей фонд по кошторису, схвалений колективом, на будівництво, реконструкцію приміщень, придбання авто­транспорту тощо.

Фонд соціального розвитку також формується за рахунок відраху­вань від залишкового прибутку. Витрачення фонду соціального розвитку відбувається по кошторису на будівництво та купівлю житла, придбання путівок в санаторії, оплату витрат дитячих закладів працівників підпри­ємства.

Контрольні запитання Які Ви знаєте принципи і схеми госпрозрахункових відносин у ветерина-

1.

рії?

2. Яким чином організується госпрозрахунок у ветеринарних підприємст-

вах?

3. Які Ви знаєте методи ціноутворення?

4. Яким чином планується виробнича діяльність ветеринарного підприємс­
тва?

5. Назвіть основний показник оцінки госпрозрахункової діяльності ветери­
нарного підприємства?

6. Яким чином розподіляється госпрозрахунковий прибуток ветеринарного
підприємства?

7. Яким чином формується прибуток кожного працівника госпрозрахунко­
вого підприємства?

Розділ 4.

ПЛАНУВАННЯ, ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ЕКОНОМІКА ВЕТЕРИНАРНИХ ЗАХОДІВ

4.1. Планування ветеринарних заходів

Планове ведення ветеринарної справи попереджає диспропорції в його розвитку, забезпечує можливість раціонально використовувати ма­теріальні, трудові, фінансові ресурси, одержувати більш високий ефект при менших витратах праці і засобів.

Планування - одна з істотних функцій керування ветеринарною справою, важливий елемент його організації. Вся робота ветеринарних органів і спеціалістів будується на основі відповідних планів. Плануван­ня ветеринарних заходів є обов'язковим для всіх ланок державної і ві­домчої ветеринарних служб країни.

До об'єктів планування у ветеринарії відносяться:

- профілактика і ліквідація інфекційних і інвазійних хвороб тварин;
профілактика незаразних хвороб;

- матеріально-технічне забезпечення і фінансування;

- розвиток ветеринарної науки і впровадження її досягнень у
практику;

- підготовка кадрів;

- розвиток мережі ветеринарних установ.

Планування названих заходів обов'язково для ветеринарних органів областей, республіки Крим, міст Києва і Севастополя. У районах, містах, акціонерних товариствах і інших сільськогосподарських підприємствах планують переважно профілактичні, оздоровчі і ветеринарно-санітарні заходи, а також їхнє матеріально-технічне забезпечення.

При розробці планів по ветеринарії враховують таке:

- плани ветеринарних заходів повинні максимально сприяти
розвитку тваринництва;

- плани ґрунтуються на узагальненні даних ветеринарної статис­
тики за ряд років;

- плануванню повинна передувати всебічна оцінка стану ветери­
нарного обслуговування тваринництва й ефективності заходів за минулі
роки; усі плановані види робіт повинні бути конкретними, мати кількісне
вираження, календарні терміни виконання;

- плани ветеринарних заходів повинні бути реальними, тобто за­
безпечуватися робочою силою і засобами (кадровими, матеріально-тех­
нічними і фінансовими ресурсами).При розробці науково обґрунтованої системи ведення сільського го­сподарства країни, окремих економічних районів, республіки Крим, об­ластей передбачаються ветеринарні і господарські заходи, що забезпе­чують попередження і ліквідацію захворювань тварин.

Напрямок планів ветеринарних заходів залежить від ветеринарного стану тваринницьких ферм і господарств. У господарствах, благополуч­них з інфекційних і інвазійних хвороб, у планах ветеринарних заходів переважають профілактичні заходи у неблагополучних - оздоровчі. Як­що на фермах спостерігається безпліддя тварин і масова захворюва­ність молодняку, то в планах передбачають комплекс заходів для по­ліпшення відтворення стада, боротьбу з безпліддям, а також лікувально-профілактичні заходи. При плануванні тих або інших ветеринарних за­ходів, що потребують значних матеріальних витрат, варто враховувати рівень економічного розвитку господарства, підприємства. Наприклад, найефективнішим заходом ліквідації бруцельозу, туберкульозу сільсько­господарських тварин - повна заміна неблагополучних стад здоровими. Але це не завжди можливо. У тих випадках, коли економіка господарст­ва не дозволяє здійснити поголовний забій тварин неблагополучного стада, планують системне обстеження, ізоляцію і забій тільки хворих тварин. Терміни проведення ветеринарних заходів повинні відповідати об'єктивним закономірностям прояву хвороб у тій або іншій природное-кономічній зоні. Тому ветеринарні установи старанно вивчають крайову епізоотологію, враховують місцеві особливості і зважаючи на це виби­рають найбільш доцільні заходи й оптимальні терміни їх проведення. Приступаючи до планування ветеринарних заходів на черговий кален­дарний термін, важливо проаналізувати результати аналогічних заходів за минулий рік. Варто звернути увагу на ефективність засобів і способів їх здійснення. Засоби і методи, що забезпечують високий профілактич­ний, оздоровчий і лікувальний ефект, варто застосовувати ширше. Не­обхідно стежити за розвитком ветеринарної науки, науково-технічним прогресом в галузі ветеринарії. Якщо до моменту планування ветерина­рних заходів біологічною промисловістю стали випускатися нові біопре­парати або нові інструменти, прилади, устаткування, засоби і способи профілактики і лікування, то ветеринарні спеціалісти повинні прагнути використовувати їх на практиці.

У кожному випадку планування потрібно враховувати економічну вигоду від проведення тих або інших заходів. Наприклад, при плануван­ні протитуберкульозних заходів ветеринарний спеціаліст повинен виб­рати один спосіб із наступних чотирьох: систематичне обстеження тва­рин неблагополучного стада; ізоляція і забій хворих тварин: ізольоване вирощування молодняку і поступової заміни неблагополучного стада; повна заміна стада здоровими тваринами, завезеними з іншого госпо­дарства.

При упорядкуванні планів ветеринарних заходів керуються такими принципами: єдність, комплексність, демократичність, виділення голо­вної ланки.

Єдність планів передбачає обов'язковість планування ветеринар­них заходів щодо конкретних питань на визначеній території незалежно від відомчої приналежності господарств, комплексів, підприємств.

Комплексність передбачає поєднання в плані спеціальних профіла­ктичних, лікувальних і організаційно-господарських заходів. Тільки ком­плексне здійснення всього обсягу робіт може гарантувати ветеринарне благополуччя об'єкта.

Демократичність передбачає планування ветеринарних заходів знизу доверху, тобто, розробку первинних планів, починаючи з госпо­дарств, підприємств, акціонерних товариств агропромислового комплек­су і закінчуючи керівними ветеринарними органами. В окремих випадках вищі ветеринарні органи дають вказівки про проведення конкретних за­ходів на планований період.

Зведені плани заходів по областях, містах і районах узагальнюють­ся і потім затверджуються відповідними органами виконавчої влади. За­тверджений план набуває сили закону і є обов'язковим для виконання.

Виділення головної ланки в комплексі планованих заходів - це ви­значення першочергового, або головного, заходу, без котрого неможли­во здійснення інших елементів по плану, що намічається. Так, напри­клад, у планах ліквідації бруцельозу тварин головна ланка - щомісячне обстеження поголів'я, виявлення і забій тварин, що позитивно реагують, що повинно забезпечувати припинення подальшого поширення бруце­льозу і поступової його ліквідації.

Врахування й аналіз даних ветеринарної статистики - одне з най­важливіших вимог, запропонованих при плануванні у ветеринарній ме­дицині. За допомогою статистики спеціаліст аналізує ветеринарний стан, встановлює закономірності захворювання на відповідній території (у господарстві) за визначений період, виявляє чинники, що вплинули на той або інший процес.

Статистичні дані про захворюваність і загибель тварин, ефектив­ність проведених заходів дозволяють науково обґрунтовано планувати ті або інші профілактичні або оздоровчі заходи.

Ветеринарна статистика заснована на даних звітності про заразні і незаразні хвороби тварин, діагностичних дослідженнях, ветеринарно-санітарних і профілактичних заходах, результатах ветеринарно-санітар­ної експертизи.

У ветеринарній практиці прийняті три системи планування: перспек­тивна, поточна і оперативна (рис. 5).

Перспективні плани включають найбільш важливі заходи в галузі ветеринарної справи, розраховані на тривалі терміни - 2-5 років і біль ше. Показники перспективних планів у ветеринарній медицині, що сто­суються фінансування, будівництва, матеріально-технічного забезпе­чення, повинні бути ув'язані з бюджетом району, області.

Перспективні плани здебільшого стосуються оздоровлення госпо­дарств і місцевостей від хронічних інфекційних, а також паразитарних хвороб. До них відносяться також плани розвитку державної ветеринар­ної мережі, будівництва ветеринарних об'єктів, підготовки кадрів, вирі­шення

Поточні плани ветеринарних заходів розробляють на рік, іноді з розподілом по місяцях і кварталах. Це основні планові документи. Вони включають заходи профілактики і ліквідації інфекційних і інвазійних хво­роб тварин, методи забезпечення ветеринарно-санітарного благополуч­чя господарств, населених пунктів, місцевостей на майбутній рік. На до­даток до цих планів щорічно складають плани матеріально-технічного забезпечення.

Оперативні плани ветеринарних заходів розробляють на якийсь ви­значений (календарний) період. Прикладом такого плану може бути план ліквідації епізоотичного вогнища (наприклад, ящуру).

Планування профілактичних протиепізоотичних заходів

У тваринницьких господарствах, районах, містах, областях, краях, республіках щорічно в залежності від епізоотичного стану місцевості розробляють план профілактичних протиепізоотичних заходів на майбу­тній календарний рік. План складається з трьох розділів: діагностичні дослідження, профілактична імунізація і лікувально-профілактичні обробки.

Масові діагностичні дослідження прийнято планувати з таких хво­роб: бруцельоз, туберкульоз тварин, паратуберкульозний ентерит, три­хомоноз, лейкоз, кампілобактеріоз великої рогатої худоби, сап і парува­льна хвороба коней, пулороз-тиф птиць, алеутська хвороба хутрових звірів. Обов'язковому дослідженню на туберкульоз піддають бугаїв, ко­рів, телиць старше року, буйволів, кнурів, основних свиноматок і племін­ної птиці; на бруцельоз - бугаїв, корів, буйволів, телиць старше року (РБП або РА), баранів-плідників, вівцематок, що залишилися без ягнят (РБП, РА або алергічно), кнурів, основних свиноматок (РБП, РС або алергічно).

Дослідження коней на сап планують один раз у рік з охопленням усього поголів'я.

На трихомоноз досліджують усіх бугаїв, що надходять у господарс­тва, телиць парувального віку не менше трьох разів з інтервалом у 10 днів, бугаїв-плідників - щоквартально.

На лейкоз досліджують серологічним методом усіх корів один раз у рік, бугаїв-плідників - двічі на рік.

Дослідженню на кампілобактеріоз піддають бугаїв-плідників на ста­нціях штучного осіменіння і племпідприємствах один раз на 6 міс.

На паратуберкульоз велику рогату худобу досліджують тільки в не-благополучних господарствах, на алеутську хворобу м'ясоїдних - при підозрі на наявність захворювання.

Щеплення планують проти наступних хвороб:

- сибірки - у стаціонарно неблагополучних і загрозливих місцевос­
тях (прищеплюють усе поголів'я великої рогатої худоби, коней, свиней і
овець); емфізематозного карбункула - у неблагополучних господарст­
вах (вакцинують худобу у віці від 3 міс до 4 років);

- бешихи свиней (прищеплюють у неблагополучних господарствах
усе поголів'я, починаючи з віку 2 міс);

- сальмонельозу і колібактеріозу телят і поросят (вакцинують тіль­
них корів і супоросних свиноматок, телят, поросят в господарствах, у
яких протягом двох останніх років відзначалося захворювання);

- лептоспірозу великої рогатої худоби і свиней - у неблагополуч­
них, загрозливих і племінних господарствах;

- пастерельозу великої рогатої худоби і свиней - у неблагополуч­
них господарствах;

- чуми і хвороби Ауєскі свиней - у неблагополучних і загрозливих
господарствах.

Для складання плану профілактичних протиепізоотичних заходів необхідні такі дані: чисельність поголів'я худоби, розрахункове поголів'я тварин на початок планованого року, а також передбачуване протягом року надходження приплоду; відомості про епізоотичний стан госпо­дарств, населених пунктів і району (наявність інфекційних та інвазійних хвороб тварин); дані про хвороби, що потребують діагностичних дослі­джень, захисних щеплень, лікувально-профілактичного опрацювання; наявність і необхідна кількість відповідних біологічних, хіміотерапевтич­них препаратів.

У текстовій частині плану вказують загальнопрофілактичні заходи: проведення санітарного дня, санітарного ремонту, ветеринарний конт­роль за годівлею й утриманням тварин (з метою забезпечення високої природної резистентності організму) тощо.

Розроблений у господарстві план заходів подають в районну дер­жавну лікарню ветеринарної медицини, де його уточнюють, корегують і включають у єдиний план протиепізоотичних заходів по району. Цей план затверджується постановою органів місцевої влади і є обов'язко­вим для виконання у всіх категоріях господарств і населених пунктів.

У процесі виконання в плани можуть бути внесені доповнення і змі­ни, пов'язані зі зміною епізоотичної обстановки в господарстві, районі, області тощо.

Зразок плану профілактичних протиепізоотичних заходів наведений нижче (таблиця 8).

Таблиця 8

План ветеринарно-профілактичних і протиепізоотичних заходів району на 200

Начальник районної державної лікарні ветеринарної медицини

"____ "____________ 200 _ р.

Приведений план є основною формою планування протиепізоотич-них заходів у районі. Його показники слугують підставою для розрахунку матеріального забезпечення і фінансування.

Нерідко виникає необхідність деталізації або розшифровування по­казників основного плану й упорядкування доповнень до нього, напри­клад, при плануванні оздоровчих заходів у господарствах, неблагополу-чних по хронічних інфекційних хворобах (туберкульоз, бруцельоз і ін.). У таких випадках начальник районної державної лікарні ветеринарної медицини може скласти більш докладні таблиці, у яких будуть відбиті: загальна кількість тварин (по видах), які підлягають дослідженню; най­менування і кількість неблагополучних пунктів, які підлягають оздоров­ленню в поточному році; найменування і кількість тваринницьких примі­щень (по видах тварин), що потребують санітарного ремонту, дезінфекції; план помісячних діагностичних досліджень тварин (окремо на туберку­льоз, бруцельоз) тощо.

Планування ліквідації інфекційних і інвазійних хвороб

У ветеринарній практиці прийнято складати перспективні плани оздоровлення господарств, неблагополучних по туберкульозу і бруце­льозу тварин; ліквідації захворювань ценурозом овець і кіз, цистицерко-юм великої рогатої худоби; оздоровлення господарств від камлімобак-теріозу, фасціольозу, діктіокаульозу, монієзіозу, ехінококозу й аскарозу; оздоровлення племінних господарств від лейкозу; оздоровлення пасік від акарапідозу, браульозу, американської та європейської гнилі, вароа-тозу, сальмонельозу та нозематозу.

Приступаючи до розробки плану оздоровлення господарства, не­благополучного по інфекційній хворобі тварин, ветеринарний спеціаліст

(або комісія ветеринарних спеціалістів) старанно вивчає розміщення поголів'я тварин, умови їхнього утримання, перегрупування, передбачені технологією виробництва; умови і якість годівлі; ветеринарно-санітарний стан приміщень і територій навколо них; епізоотичну обстановку (ступінь поширення хвороби, кількість хворих, підозрюваних у зараженні тварин), визначає коло спеціалістів і інших робітників, що залучаються до вико­нання плану; враховує можливість використання біологічних препаратів і інших профілактичних засобів, зважує господарські й економічні умови. Потім передбачається загальна схема проведення оздоровчих заходів, їхні основні напрямки й етапи.

У плані передбачають організаційно-господарські, ветеринарно-санітарні і спеціальні заходи з вказівкою термінів виконання і відповіда­льних осіб.

Перспективний план попередньо розглядається в господарствах і затверджується постановою органів місцевої влади. Затверджений план підлягає обов'язковому виконанню.

Нижче наводиться зразок форми перспективного плану оздоров­лення господарства, неблагополучного з бруцельозу.

Затверджено