Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Діловодство та номенклатура справ у ветеринарних установах

Сукупність робіт по складанню і оформленню ветеринарних доку­ментів (ветеринарних свідоцтв, протоколів, актів, довідок, проектів рі­шень, наказів, форм ветеринарного обліку і звітності і т.д.), їх розмно­женню, прийманні, відправці і реєстрації, по контролю за їх виконанням, а також по наведенню необхідних довідок і зберіганню документів без­посередньо у ветеринарних установах і організаціях складає суть вете­ринарного діловодства.

Працівники ветеринарних установ, ветеринарних служб сільського­сподарських підприємств здійснюють наступні роботи по діловодству:

1. Експедиційні - приймання, розподіл вхідних ветеринарних доку­
ментів і іншої кореспонденції, відправка вихідних ветеринарних докуме­
нтів.

2. Канцелярські - складання зведеної номенклатури для поточного
ветеринарного діловодства, реєстрація документів, що поступають на
адресу ветеринарної установи (служби), направлення документів вико­
навцям; контроль за виконанням документів; оформлення вихідних документів і направлення їх на пошту; ознайомлення працівників з осно­вами й інструкцією по веденню діловодства.

3. Архівні - участь у розробці зведеної номенклатури справ; забез­
печення планомірного надходження закінчених ветеринарних справ в
архів; облік і зберігання документальних матеріалів, що надійшли в ар­
хів ветеринарної установи.

4. Машинописні - передрук і виправлення матеріалів.

5. Секретарські - виконання доручень керівників ветеринарних ус­
танов, організацій і служб; контроль за підготовкою і виконанням доку­
ментів.

6. Кур'єрські - забезпечення доставки ветеринарних документів і
іншої кореспонденції до вищестоящих ветеринарних установ і організа­
цій і іншим адресатам.

У різних ветеринарних установах, організаціях і службах ведеться своя номенклатура справ. Наприклад, у районній лікарні вона така:

1. Журнали ветеринарного обліку (сільгоспоблік, форми № 1-вет,
2-вет, 3-вет). Вони ведуться відповідно до діючої Інструкції.

2. Документи ветеринарної звітності, що представляються в управ­
ління ветеринарної медицини у складі адміністрацій областей, АР Крим
(форми № 1-вет, 1-вет А, 2-вет, 3-вет, 5-вет). Ведуться відповідно до
діючої Інструкції і по формах, затверджених Держкомстатом України.

3. Ветеринарні свідоцтва і довідки (форми № 1; 2).

4. Акти про проведені вакцинації, дегельмінтизації, лікувально-
профілактичні обробки тварин.

5. Акти вибраковування тварин основного стада. Протоколи розти­
ну трупів тварин.

6. Супровідні документи для направлення матеріалу для дослі­
дження у ветеринарну лабораторію.

7. Висновку ветеринарної лабораторії про результати досліджень
патологічного матеріалу, кормів, води, проб сироваток крові, сечі, калу і
т.д.

8. Описи тварин, підданих дослідженню на бруцельоз, туберкульоз,
лейкоз і інші хвороби.

9. Плани профілактичних протиепізоотичних заходів, заходів про­
філактики незаразних хвороб, плани ліквідації інфекційних, інвазійних
хвороб,календарні робочі плани установи.

 

10. Правила внутрішнього розпорядку і посадові інструкції працівни­
ків районної лікарні.

11. Накази по районній лікарні.

12. Листування з різними установами, організаціями і громадянами Справа дільничної ветеринарної лікарні. Ведеться по кожній
установі окремо; враховуються всі види документів, пов'язані з виробни­
чою діяльністю установи.

13. Справа ветеринарної дільниці ведеться також по кожній устано­
ві окремо.

14. Справа ветеринарної служби сільськогосподарського підприєм­
ства, акціонерного товариства, тваринницького комплексу, іншого сіль­
ськогосподарського підприємства. Ведеться окремо по кожному госпо­
дарству; враховуються всі види ветеринарних документів, пов'язані з
діяльністю відповідної ветеринарної служби.

У кожній ветеринарній установі існує певний порядок оформлення і зберігання ветеринарних документів.

Виконані і правильно оформлені документи групуються в строгій відповідності з номенклатурою справ ветеринарним фахівцем, відпові­дальним за ведення діловодства. Зберігання справ організовують так, щоб забезпечити повне збереження документів і їх доступність.

При формуванні справ необхідно дотримуватися наступних вимог:

- правильно поміщати документи в ту або іншу справу, перевіряти
відповідність змісту підписуваних документів заголовку справи;

- групувати в справи документи одного календарного року; систе­
матизувати документи усередині справи в хронологічному порядку, на­
приклад, документ-відповідь повинен розташовуватися після документа-
запиту;

- не допускати підшивання в справи зайвих і дублюючих екземп­
лярів.

Справи ветеринарних установ зберігаються в столах, що закрива­ються, або шафах.

Розділ 8.

МІЖНАРОДНІ ВЕТЕРИНАРНІ ОРГАНІЗАЦІЇ

ТА СЛУЖБА ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ

В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ

8.1. Міжнародні ветеринарні організації

Сучасна епоха характеризується широкими економічними зв'язками між країнами. Розвивається співробітництво і в галузі ветеринарної ме­дицини. Головні завдання ветеринарної медицини це забезпечення бла­гополуччя тваринництва з різноманітних хвороб, охорона здоров'я лю­дей від хвороб, загальних для людини і тварин, подальше зростання виробництва продуктів тваринництва високої санітарної якості і захист території країни від заносу особливо небезпечних хвороб тварин.

У зв'язку з цим зростає значення якості ветеринарної роботи зі зни­ження захворюваності і загибелі худоби і птахів, удосконалюванню ор­ганізаційних форм ветеринарного обслуговування тваринництва, підси­ленню ветеринарного контролю при широко розвинутій міжнародній тор­гівлі тваринами, продуктами і сировиною тваринного походження, ефек­тивному використанню передового ветеринарного досвіду і досягнень науки і практики.

У цьому відношенні являє цінність активна участь ветеринарної служби нашої країни в роботі Всесвітньої ветеринарної асоціації (ВВА), Міжнародного епізоотичного бюро (МЕБ), а також у науково-технічному співробітництві з Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ), Організацією Об'єднаних Націй з питань продовольства і сільського гос­подарства (ФАО) і іншими міжнародними організаціями і науковими то­вариствами.

Масові спустошливі епізоотії чуми і перипневмонії великої рогатої худоби, сапу й інфекційної анемії коней, сибірки, сказу, ящуру й інші гос­трі інфекційні хвороби худоби і птахів наприкінці дев'ятнадцятого сторіч­чя, як і раніше, завдали значної економічної шкоди тваринництву біль­шості країн Європи, Азії й інших континентів світу. Ветеринарні служби приймали можливі заходи для ліквідації захворювань тварин у своїх кра­їнах. Проте різний рівень організації ветеринарної справи в країнах, з одного боку, і поширення епізоотій одночасно на великих територіях бі­льшості країн, з іншого, не приводили до викоренення небезпечних за­хворювань. Тому з усією гостротою постало питання про необхідність


Комітет фондової асоціації
2 - фізіологів, фармако­логів і біохіміків
Секційні засідання

об'єднання зусиль ветеринарних фахівців усього світу у боротьбі з епі-зоотіями.

Всесвітня ветеринарна асоціація і асоціації ветеринар­них фахівців

Всесвітня ветеринарна асоціація (ВВА), штаб-квартира якої знахо­диться в Копенгагені, входить до складу неурядових міжнародних орга­нізацій. Останні є фаховими і незалежними від урядів. ВВА одна з най­більш старих міжнародних асоціацій. У квітні 1863 року професор Р. Гемджі з ветеринарного коледжу Единбурга запропонував організува­ти зустріч професорів ветеринарних шкіл і ветеринарних лікарів із євро­пейських країн для вивчення і заснування єдиних правил по боротьбі з епізоотіями.

Перший Міжнародний конгрес в історії ветеринарної медицини про­ходив 14-18 липня 1863 року у Гамбурзі. На цьому конгресі було прийня­те рішення про періодичне проведення міжнародних нарад. З цією ме­тою був створений Постійний Комітет Всесвітніх ветеринарних конгресів, що згодом став називатися Всесвітньою ветеринарною асоціацією.

На засіданні Постійного Комітету представників країн-учасниць у 1962 році була заснована Всесвітня ветеринарна асоціація (ВВА), при­йняті Конституція і Правила Всесвітньої ветеринарної асоціації. Консти­туція містить VIII глав 32 статті, а Правила включають 54 параграфи. У Конституції і Правилах визначені основна мета і завдання ВВА, органі­заційна структура, членство країн і окремих асоціацій ветеринарних лі­карів, порядок сплати членських внесків, проведення міжнародних вете­ринарних конгресів і інші аспекти діяльності ВВА. Структура ВВА пред­ставлена на рисунку 1.

Всесвітня ветеринарна асоціація об'єднує в даний час понад 160 тис. спеціалістів ветеринарної медицини з 54 країн і 12 асоціацій вете­ринарних фахівців на правах асоційованих членів:

Країни-члени ВВА

  Словенія Норвегія
  Сербія Перу
  США Польща
  Туніс Португалія
  Туреччина Зімбабве
  Уругвай Сальвадор
  Фінляндія Сенегал
  Франція Росія
  ФРН Судан

Австралія

Австрія

Єгипет

Бельгія

Болгарія

Бразилія

Угорщина

Венесуелла

Гана

 

Чилі Чехія Кенія Куба Ліван Люксембург Марокко Нігерія Нідерланди Нова Зеландія

Греція

Данія

Домініканська Республіка

Ізраїль

Йорданія

Іран

Іспанія

Італія

Канада

Словаччина

Постійний комітет

Всесвітні асоціації ветеринарних спе­ціалістів

1 - анатомів

Організаційний комітет

3-паразитологів

Всесвітній ветеринарний конгрес

4-з гігієни продуктів тваринного походження

Пленарні засідання

5-з тваринництва

6 - патологів

Засідання асоціації з спеціальності

7 - мікробіологів, імуно­логів і спеціалістів з ін­фекційних хвороб

8-з дрібних тварин

9-з хвороб великої рогатої худоби

10-з хвороб свиней

11-з хвороб птахів

Рис. 8. Структура ВВА

12-з історії ветеринар­ної медицини

Україна

Швейцарія

Швеція

Еквадор

Ефіопія

ПАР

Хорватія

Ямайка

Японія

Національні

Асоціації країн-

Членів ВВА

Бюро

Секретеріат

Бюро ВВА

Президент ВВА - Апостоле Ронсіс (Греція) і 7 віце-президентів: від країн Західної Європи, Східної Європи, Азії, Південної Америки, Північ­ної Америки, Африки і від асоційованих членів ВВА.

Кожна з указаних асоціацій представлена у ВВА одним членом (асоційований член). Існують правила для вступу міжнародних асоціацій ветеринарних фахівців у ВВА, відповідно до котрої асоціації повинні об'єднувати не менше ста членів із шести країн світу; національні ветеринарні організації є членами ВВА. До10% осіб у цих асоціаціях можуть бути фахівцями не ветеринарних професій, але вони повинні працювати в галузі ветеринарії і мати вищу освіту. Усі асоційовані члени мають статут і правила, відповідно до яких здійснюється робота поза рамками ВВА.

Мета всесвітніх ветеринарних асоціацій - це розвиток досліджень у відповідних, галузях, активний обмін інформацією і матеріалами між фа­хівцями і організаціями, проведення нарад і конференцій.

У Статуті Всесвітньої асоціації ветеринарних фізіологів, фармако­логів і біохіміків, складеному в 1973 р., вказується, що вона є організаці­єю без фінансового прибутку. Основна мета асоціації - об'єднати осіб, що цікавляться, розвитком порівняльної фізіології, фармакології, токси­кології і біохімії стосовно домашніх тварин. Для цього організують обмін науковою і технічною інформацією і пересилання навчальних матеріа­лів. Асоціація працює в тісному співробітництві з аналогічними націона­льними і міжнародними організаціями, особливо з Міжнародною фізіоло­гічною спілкою (МФС) і Всесвітньою ветеринарною асоціацією (ВВА). Щорічно асоціація інформує ВВА про свою діяльність, а також про час проведення і порядок денний усіх нарад.

Історія утворення всесвітніх ветеринарних асоціацій фахівців різно­манітна, але шляхи організації і об'єднання осіб, споріднених за профе­сією і фахом, а також форми їхньої діяльності однакові. Наприклад, у 1953 році під час Всесвітнього ветеринарного конгресу в Стокгольмі (Швеція) професор Лерхе (ФРН) і доктор Кларенбург запропонували створити спеціалізовану всесвітню організацію ветеринарних фахівців із забезпечення населення високоякісними (у санітарному відношенні) продуктами харчування тваринного і рибного походження.

У 1955 році при ветеринарному інституті в Кобленці (ФРН) була за­снована міжнародна, пізніше перейменована у Всесвітню, асоціація ве­теринарних фахівців із гігієни продуктів тваринного походження, були направлені послання національним ветеринарним асоціаціям інших кра­їн із проханням запропонувати кандидатури для обрання членів ради; 26

країн, з-поміж них і СРСР, приєдналися до асоціації і призначили офі­ційних делегатів (у цей час асоціація об'єднує 36 країн).

У 1962 р. на третьому симпозіумі в Ніцці (Франція) Всесвітня асоці­ація ветеринарних харчових гігієністів приєдналася до ВВА в якості асо­ційованого члена. Всесвітня ветеринарна асоціація фахівців з дрібних тварин у рамках ВВА була офіційно визнана на конгресі в 1961 р. Мета асоціації:

- організація нарад із вивчення хвороб і умов життя дрібних до­
машніх тварин, особливо кішок, собак і птахів;

- заохочення досліджень і обмін інформацією між окремими фахі­
вцями й організаціями, що цікавляться цією проблемою.

Спеціалізовані ветеринарні асоціації ВВА відіграють важливу роль в організація і розвитку ветеринарної науки і практики і здійснюють велику роботу з підготовки і проведення Всесвітніх ветеринарних конгресів. Ос­новою ВВА є Постійний Комітет, що складається з постійних представ­ників країн-членів ВВА.

Виконавча влада в період між засіданнями Постійного Комітету по­кладається на бюро, що складається з президента, декількох віце-президентів, секретаря-казначея, і його заступника. Основні завдання ВВА:

- постійно розширювати зв'язки між національними ветеринарни­
ми асоціаціями;

- організовувати і проводити Всесвітні ветеринарні конгреси;

- обмінюватися друкарською інформацією, кінофільмами по вете­
ринарії, для чого необхідна універсальна номенклатура;

- надавати допомогу в удосконалюванні ветеринарної освіти;

- сприяти зміцненню соціального стану ветеринарної професії;

- встановлювати стосунки з організаціями, мета яких збігається з
метою асоціації.

Асоціацію очолює президент, помічниками якого є віце-президенти, секретар-казначей, адміністративний директор, члени фондового і По­стійного комітетів. Останній скликають щорічно в травні в Парижі. В по­стійний Комітет входять:

- представники організацій країн-асоціацій (у даний час у ВВА
входить більш 160000 ветеринарних фахівців (12 організацій);

- члени, що мають статус спостерігачів (ФАО), Міжнародна спілка
жінок-ветеринарів та ін., а також регіональні організації ветеринарів;

- Панамериканська ветеринарна асоціація, Європейська спілка
ветеринарів, Азіатська асоціація ветеринарів;

- представники міжнародних промислових фірм, що підтримують
діяльність ВВА.ондовий комітет складається з членів бюро і двох представників, яких призначає Постійний Комітет, котрий щорічно визначає розмір бю­джету для забезпечення діяльності асоціації.

ВВА тісно співробітничає з іншими великими Міжнародними органі­заціями. Вона приймає активну участь у наукових дослідженнях і зустрі­чах, організованих ФАО і Всесвітньою організацією охорони здоров'я.

В даний час у ВВА є три комісії, що займаються дослідженнями в галузі захисту тварин, охорони дикої фауни і ветеринарної освіти.

Контрольні запитання

1. Коли була заснована Всесвітня ветеринарна асоціація?

2. Скільки країн і асоціацій ветеринарних фахівців входять до складу ВВА?

3. Що складає основу ВВА?

4. Хто розглядає основні питання з ветеринарної медицини між конгреса­
ми і готує скликання чергового конгресу?

Последнее изменение этой страницы: 2016-07-23

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...